Рішення № 101091681, 08.11.2021, Волноваський районний суд Донецької області

221/3255/21

2/221/990/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2021 р. м. Волноваха

Волноваський районний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Писанець Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Гурової Л.Л.;

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Волноваха цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до укладеної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 07.04.2014 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 9955.26грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0.01 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідачем підтверджено згоду підписанням Генеральної угоди разом з запропонованими АТ КБ «ПРИВАТБАНКОМ» умовами та правилами. Свої зобов`язання за договором позивач виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором, відповідач станом на 26.04.2021 року має заборгованість у розмірі 44856грн. 69коп., яка складається з: заборгованість за кредитом - 9955.26грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 6.05грн, заборгованість за комісією - 0.00грн.; заборгованість за пенею - 26281.86грн., штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди - 8613.52грн. Але, у зв`язку з тим, що кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь яку частину суму заборгованості, просив стягнути заборгованість у розмірі 10757.73грн., з яких: 9955.26грн - заборгованість за кредитом; 6.05грн- заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 796.42грн - заборгованість за пенею, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь та судовий збір у розмірі 2270грн. 00 коп.

09.08.2021 року Волноваським районним судом постановлена ухвала про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Учасникам справи направлено копію ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідачем у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк надано відзив на позовну заяву, у якій зазначив, що позовні вимоги не визнає та просив застосувати строки позовної давності, тому як ним було отримано кредит 16.06.2006 року. 07.04.2014 року між ним та банком було укладено генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості, у той же день ним було отримано нова карта та ним було внесено суму 3000грн. З умовами та правилами надання продукту кредитних карт він ознайомлений не був та не підписував, крім того, вважає, що позивачем пропущено встановлений законом строк тривалістю у три роки. З квітня 2014 року ніяких платежів за кредитом він не здійснював та карткою не користувався. У зв`язку з тим, що кінцевим строком повернення кредиту визначено 31.10.2014 року, вважає, що позивач пропустив строк позовної давності.

08.10.2021 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідно Умов договору строк позовної давності за кредитним договором був збільшений до 50років.

У судове засідання представник позивача не з`явився, письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав, на задоволенні позовних вимог наполягав.

Відповідач у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, позов не визнає.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 16.06.2006 року між АТ КБ «Приватбанк» укладено кредитний договір з ОСОБА_1 , згідно з умовами якого відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт 3200грн.

Відповідно до укладеної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 07.04.2014 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 9955.26грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0.01 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Дата останнього погашення заборгованості повинна бути не пізніше 31.10.2014 року.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 26.04.2021 року має заборгованість у розмірі 44856грн. 69коп., яка складається з: заборгованість за кредитом - 9955.26грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 6.05грн, заборгованість за комісією - 0.00грн.; заборгованість за пенею - 26281.86грн., штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди - 8613.52грн. Але, у зв`язку з тим, що кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь яку частину суму заборгованості, просив стягнути заборгованість у розмірі 10757.73грн., з яких: 9955.26грн - заборгованість за кредитом; 6.05грн- заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 796.42грн - заборгованість за пенею.

Відповідно до довідки АТ КБ "ПриватБанк" клієнт ОСОБА_1 отримував банківську картку, з яких термін дії до останнього дня 01/16.

Відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності з підстав того, що строк дії кредитного договору минув. Відповідно до генеральної угоди, дата останнього погашення заборгованості повинна бути не пізніше 31.10.2014 року. Останній платіж в сумі 3000 грн., відповідач особисто здійснив 07.04.2014 р. З позовом до суду банк звернувся лише 27.05.2021 року, тобто поза межами строку позовної давності.

Відповідно до статті 256ЦКУкраїни позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257ЦК України).

Статтею 258ЦКУкраїни передбачена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267ЦК України).

Відповідно до статті 253ЦКУкраїни перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Враховуючи те, що сторони письмово не узгодили тривалість позовної давності за вимогами, що випливають із кредитного договору, до спірних правовідносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що наведені у статтях 252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи - стаття 261ЦК України, за змістом якої початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Верховний Суд України неодноразово доходив висновку про те, що за договором, який визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору (зокрема у постановах: від 19 березня2014 року у справі № 6-14цс14; від 17 вересня 2014 року у справі № 6-95цс14;від 24 вересня 2014 року у справі № 6-103цс14, від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-134цс14; від 30 вересня2015 року у справі № 6-154 цс15).

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідно укладеної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 07.04.2014 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 9955.26грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0.01 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, дата останнього погашення заборгованості повинна бути не пізніше 31.10.2014 року.

Отже, сторонами у справі, визначено дату останнього погашення заборгованості не пізніше 31.10.2014 року. Тобто, відповідач повинен був не пізніше 31.10.2014 року повернути банку отримані від нього кредитні кошти у повному обсязі. Враховуючи те, що останній добровільний платіж було здійснено відповідачем 07.04.2014р., після спливу встановленого терміну відповідач добровільних платежів щодо погашення заборгованості не здійснював, тому саме з 07.04.2014 почався перебіг трирічного строку позовної давності за вимогами банку про стягнення заборгованості за кредитом.

Позивач посилається на п.1.1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів, згідно якого строк позовної давності за кредитним договором був збільшений до 50років.

Однак, судом встановлено, що надані позивачем Умови не містять підпису відповідача ОСОБА_1 . Крім того, АТ КБ "ПриватБанк" не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами генеральної угоди і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи угоду, та відповідно, щодо домовленості сторін про збільшення строку позовної давності.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Відповідно до ч. 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду (постанова від 03 липня 2019 року, справа №342/180/17, провадження № 14-131цс19) вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг, відсутність у генеральній угоді домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності, надані банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеної із відповідачем генеральної угоди, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Позивачем не доведено наявність договірних відносин з відповідачем щодо домовленості сторін про збільшення строку позовної давності.

Враховуючи викладене та зважаючи, що АТ КБ "ПриватБанк" пред`явив вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, згідно генеральної угоди від 07.04.2014 року, після закінчення строку позовної давності позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1ст.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з відмовою у позові судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.12,13,81,89,141,263-265,268 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Відмовити у позові Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Апеляційна скарга на рішення подається до Донецького апеляційного суду через Волноваський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Писанець