Рішення № 101091001, 16.11.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/6072/21

Провадження № 2/638/4039/21

РІШЕННЯ

Іменем України

16 листопада 2021 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Латки І.П.,

за участю секретаря судового засідання Котельнікової А.Р.,

учасники справи:

позивач -Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні у залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

в с т а н о в и в:

У квітні 2021 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, в обґрунтування якого вказав, що ОСОБА_3 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 31.07.2012 року.

ОСОБА_3 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з запропонованими АТ КБ «Приват Банк» «Умовами та правилами, Тарифами надання банківських послуг», складає між ним та банком кредитний договір.

АТ КБ «Приват Банк» свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.

В порушення вищезазначених вимог закону та умов договору відповідач зобов`язання за кредитним договором не виконав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Спадкоємцями останнього є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які проживали разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

09 червня 2020 року позивачем направлена претензія кредитора до Десятої Харківської державної нотаріальної контори та 23 червня 2020 року отримана відповідь Сьомої Харківської державної нотаріальної контори.

21 вересня 2020 року до спадкоємців ОСОБА_3 було направлено лист-претензію, в якому позивач пред`явив вимоги, однак який не було виконано.

Станом на дату смерті ОСОБА_3 мав за договором б/н від 31 липня 2012 року заборгованість у розмірі 16080,96 грн, яка складається з 2300,62 грн - заборгованість за тілом кредиту, а саме за простроченим тілом, 1245,08 грн - заборгованість за простроченими відсотками, 12535,26 грн - нарахована пеня.

Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 16080,96 грн за кредитним договором № б/н 31.07.2012 року, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідачі відзиву на позовну заяву не подали, у зв`язку з чим суд розглядає справу на підставі наявних матеріалів, що відповідає положенням ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином і в установленому законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Із матеріалів справи вбачається, що 31 липня 2012 року ОСОБА_3 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, в якій зазначено, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та позивачем договір про надання банківських послуг.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Харківським міським відділом державно реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області 12 грудня 2017 року.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на дату смерті, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_3 перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 13238,23 грн.

З копії спадкової справи №289/2020 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , витребуваної за клопотанням позивача з Сьомої Харківської державної нотаріальної контори, вбачається, що із заявами прийняття спадщини після смерті останнього ніхто не звертався.

Згідно з Інформаційною довідкою з Реєстру територіальної громади від 04 жовтня 2021 року №12-0004151-2021 станом на 11 грудня 2017 року за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Отже, спадкоємцями майна померлого є його дружина ОСОБА_1 , діти ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , які відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України фактично прийняли спадщину після померлого ОСОБА_3 , із заявами про відмову від спадщини в установленому законом порядку не зверталися.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

До правовідносин сторін підлягають застосування положення статті 1282 ЦК України.

Згідно статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

У Цивільному кодексі України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку запроваджений механізм досягнення справедливого балансу між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця, з однієї сторони, та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців позичальника - боржника, з іншої.

Дотримання цього балансу передбачає забезпечення задоволення вимог кредитора (кредиторів) спадкодавця за рахунок спадкового майна без порушення майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.

Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов`язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, за правилом частини першої статті 1282ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Урахування вартості спадщини дає підстави стверджувати, що спадкоємець може задовольнити вимоги кредитора спадкодавця за рахунок іншого власного майна, що не входить до складу спадщини, якщо успадковане майно становить для спадкоємця більший інтерес, ніж те власне майно, яке спадкоємець може передати кредитору в рахунок погашення заборгованості.

Під час вирішення питання процесуального правонаступництва сторони у справі спадкоємцем померлого спадкодавця суди мають з`ясовувати коло спадкоємців, обсяг матеріального правонаступництва для вирішення спору. При цьому підлягають врахуванню особливості, передбачені правилами статті 1282 ЦК України щодо об`єму успадкованого майна та співмірності вимог кредитора вартості частки в успадкованому майні спадкоємця, який відповідає перед кредитором лише у межах вартості прийнятої спадщини. Спадкоємець успадковує разом з правами спадкодавця його обов`язки, а тому саме від об`єму успадкованих прав та обов`язків залежить вибір спадкоємця щодо прийняття спадщини чи відмови від неї.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 468/2121/14-ц.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України одним із принципів цивільного судочинства є змагальність сторін та згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України передбачено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Однак, позивачем як не подано жодних доказів, про те, що відповідачі успадкували будь-яке майно позичальника і про вартість такого майна, як того вимагає положення статі 1282 ЦК України, так і не заявлено з приводу цього будь-яких клопотань.

Враховуючи, що предметом спору у цій справі є вимоги кредитора до спадкоємця про стягнення заборгованості за кредитним договором, АТ КБ «ПриватБанк» зобов`язано було довести ті обставини, на які воно посилалося як на підставу свої вимог, тобто подати суду докази наявності у спадкодавця майна та його вартості.

Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 26 червня 2019 року у цивільній справі № 699/629/16-ц та від 21 серпня 2019 року у цивільній справі № 320/6489/16-ц, що відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами нижчих інстанцій.

Отже, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності, обсягу та вартості спадкового майна після померлого ОСОБА_3 з метою визначення меж відповідальності спадкоємців останнього за зобов`язаннями померлого боржника перед кредитором.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Таким чином, диспозитивність цивільного судочинства унеможливлює витребування доказів за ініціативою суду, а позивач своїми правами щодо предмета спору не скористався.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто, до спадкоємців боржника обов`язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Враховуючи, що предметом спору у цій справі є вимоги кредитора до спадкоємця про стягнення заборгованості за кредитним договором, АТ КБ «ПриватБанк» зобов`язано було довести ті обставини, на які воно посилалося як на підставу свої вимог, тобто подати суду докази наявності у спадкодавця майна та його вартості, а у випадку неможливості надати такі докази - заявити клопотання про їх витребування, однак з дотриманням правил та процедур, встановлених ЦПК України.

Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 26 червня 2019 року у цивільній справі № 699/629/16-ц та від 21 серпня 2019 року у цивільній справі № 320/6489/16-ц.

Враховуючи, що позивач не надав належних та допустимих доказів складу спадкового майна та його вартості для визначення меж відповідальності спадкоємців, тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено у поновному обсязі, тому відсутні підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця відмовити за необґрунтованістю.

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017) рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16 листопада 2021 року.

Суддя І.П. Латка