Вирок № 101090909, 12.11.2021, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/8069/21

Провадження № 1-кп/415/1801/21

ВИРОК

Іменем України

12.11.21 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді Старікової М.М.,

за участі секретаря судового засідання Малахова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене 01 жовтня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021131240000894 у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Лисичанська Луганської області, громадянина України, з професійно - технічною освітою, не одруженого, не є особою з інвалідністю, не працюючого, який є студентом 2 курсу Рубіжанського індустріального коледжу, не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Швиденка О.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

30 вересня 2021 року у післяобідній час, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, керуючись заздалегідь виниклим корисливим мотивом, підійшов до будинку АДРЕСА_3 , де переліз через паркан на територію вказаного домоволодіння, після чого шляхом пошкодження прибитої дерев`яної фанери, що закривала вікно, яке веде до приміщення літньої кухні - незаконно проник до вказаного приміщення, звідки таємно викрав лом чорного металу вагою 60 кілограм вартістю 270 гривень 00 копійок.

Заволодівши вказаним майном, ОСОБА_1 , з місця вчинення кримінального правопорушення зник та розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 270 гривень 00 копійок.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у інше приміщення.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України при обставинах, викладених у обвинувальному акті, визнав повністю, від надання пояснень у вільній формі відмовився. Відповідаючи на питання суду зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Дійсно 30 вересня 2021 року, приблизно у післяобідній час, він, перелізши через паркан, проник до подвір`я будинку АДРЕСА_3 , після чого пошкодивши фанеру, яка закривала вікно, проник до приміщення літньої кухні, звідки викрав металолом вагою 60 кілограмів, який здав на пункт прийому металобрухту, а гроші витратив на власні потреби. Під час досудового розслідування визнавав свою провину, зробивши для себе належні висновки, надавав правдиві свідчення про обставини вчинення ним злочину. У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив та повністю визнав, просив пробачити його та просив суворо не наказувати, надавши шанс на виправлення. Майнову шкоду до теперішнього часу не відшкодував, однак надалі зобов`язався відшкодувати завдані потерпілій збитки.

Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву, в якій просила розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 провести без її участі. Фактичні обставини вчинення злочину, які викладені в обвинувальному акті, не оспорює. З положеннями ч. 3 ст. 349 КПК України ознайомлена. Цивільний позов просила задовольнити. Покарання просила призначити на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі обвинувачений та потерпіла, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 , дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), поєднаного з проникненням у інше приміщення, повністю доведена, а його дії суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України, стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів;

- особу винного, який офіційно не працює, навчається, у побуті характеризується задовільно, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей чи осіб похилого віку не має, амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря - психіатра м. Лисичанська не одержує, на консультативному та диспансерному нагляді у лікаря нарколога не перебуває, раніше не судимий, та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся та неодноразово, в ході судового розгляду вибачався за вчинене та висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінив свої дії, зауважив на тому, що готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.

Крім того, судом встановлено пом`якшуючу обвинуваченому покарання обставину у виді активного сприянню розкриттю кримінального правопорушення, яка виражається у поведінці обвинуваченого, який як під час досудового розслідування даного кримінального провадження, так і під час розгляду справи в суді надав правдиві свідчення про обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, які повністю викривають його провину, дав критичну оцінку своїм кримінальним протиправним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, зобов`язавшись надалі такого не вчиняти.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 67 КК України, суд не вбачає.

На підставі вищевикладеного, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого та його репутацію, який на час вчинення кримінального правопорушення не працював, єдиного джерела доходів не мав, на обліку в центрі зайнятості як особа, що шукає роботу не перебував, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, яке передбачене санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки останній вчинив умисне корисливе кримінальне правопорушення, спрямоване проти власності, відповідно до ст. 41 Конституції України, право на яке є непорушним, і яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та являлись передумовою для застосування вимог ст. 69 КК України судом не встановлено.

Суд також не вбачає підстав для застосування приписів, передбачених ст. 69-1 КК України, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

При цьому суд враховує, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні «Бемер проти Німеччини» (заява 37568/97, п. 61 від 03.10.2002) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз…суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою».

Суд, на основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи практику Європейського суду з прав людини та приписи ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до яких покарання являється не тільки карою за вчинені кримінальні правопорушення, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, враховуючи наявність обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, щирого каяття винного, усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки і її наслідків, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, який під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні надав змістовні, повні та правдиві свідчення про обставини вчиненого кримінального правопорушення, активно сприяючи його розкриттю, дав критичну оцінку своїм протиправним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, внаслідок вчиненого кримінального правопорушення тяжких наслідків не настало у зв`язку із завданням збитків у незначній сумі, беручи до уваги задовільну характеристику обвинуваченого за місцем його проживання та відсутність судимості, відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, а також думку потерпілої ОСОБА_3 , яка щодо призначення покарання посилалась на розсуд суду, вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою зі звільненням від відбування покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України з покладенням ряду обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Запобіжний захід, обраний згідно ухвали Лисичанського міського суду Луганської області від 19 жовтня 2021 року у виді особистого зобов`язання у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили суд вважає необхідним залишити без змін.

Вирішуючи питання про заявлений потерпілою ОСОБА_2 цивільним позовом про стягнення з ОСОБА_1 суми майнової шкоди, суд дійшов наступного висновку.

Цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила цивільний позов (ч. 1 ст. 61 КПК України).

Підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні (с. 127 КПК України).

Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння (ч. 1 ст. 128 КПК України).

Згідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю чи частково чи відмовляє в ньому.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлений цивільний позов визнав у повному обсязі.

Статтею 206 ЦПК України встановлено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд приймає визнання обвинуваченим ОСОБА_1 цивільного позову потерпілої ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди.

Та, на підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 суми понесених збитків у розмірі 270 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки винність обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, суд вважає встановленою у судовому засіданні і доведеною повністю.

Відповідно до ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 :

- судової дактилоскопічної експертизи № СЕ-19/113-21/11372-Д від 07 жовтня 2021 року (а.с. 23-32), що згідно довідки Луганського НДЕКЦ (а.с. 23), складає 858 грн. 10 коп.;

- судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/113-21/11542-ТВ від 12.10.2021 (а.с. 56-59), що згідно довідки Луганського НДЕКЦ (а.с. 54), складає 686 грн. 48 коп., - підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Відповідно до ст. 100 КПК України, речові докази:

- 2 ЛТ текстур матеріалу, які, відповідно до постанови слідчого СВ ВП № 3 Сєвєродонецького РУП ГУНП від 11 жовтня 2021 року та квитанції № 235, знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів ВП № 3 Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області - підлягають знищенню.

Керуючись ч. 3 ст. 349,ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили, залишити без змін - у виді особистого зобов`язання.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заподіяну кримінальним правопорушенням майнову шкоду у розмірі 270 (двісті сімдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (одержувач - УК у м.Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37800278, банк - Казначейство України (ЕАП), р/р UA928999980313070115000012051, код класифікації доходів бюджету 24060300) процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням:

- судової дактилоскопічної експертизи № 19 СЕ-19/113-21/11372-Д від 07 жовтня 2021 року, що згідно довідки Луганського НДЕКЦ, складає 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) грн. 10 коп.;

- судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/113-21/11542-ТВ від 12 жовтня 2021 року, що згідно довідки Луганського НДЕКЦ, складає 686 (шістсот вісімдесят шість) грн. 48 коп.

Речові докази:

- 2 ЛТ текстур матеріалу, які, відповідно до постанови слідчого СВ ВП № 3 Сєвєродонецького РУП ГУНП від 11 жовтня 2021 року та квитанції № 235, знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів ВП № 3 Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області - знищити.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та направити потерпілій ОСОБА_2 в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя М.М. Старікова