Рішення № 101089859, 04.11.2021, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/991/21

Справа №754/10120/20

РІШЕННЯ

Іменем України

04 листопада 2021 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Саламон О.Б.

з участю секретаря судового засідання Моторенко К.О.

позивача та представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа - Дванадцята Київська державна нотаріальна контора про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, в якому просить встановити факт спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 протягом 2012-2018 р.р. та визнати право власності на кв. АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що познайомився в ОСОБА_3 та з січня 2012 року по день її смерті проживали як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу однією сім`єю. Протягом зазначеного часу мали спільний бюджет, вели спільне господарство, за спільні кошти набували майно, також разом доглядали за хворою бабусею цивільної дружини, забезпечували її необхідними ліками та допомогою. Під час проживання в кв. АДРЕСА_1 за спільні кошти з дружиною робили ремонт, здійснювали оплату за комунальні послуги. Після звільнення з роботи ОСОБА_3 почала хворіти на алкогольну залежність, яка посилилась зі смертю її бабусі. Окрім зазначеного, цивільна дружина мала загострення хвороби нирок та проходила курс стаціонарного лікування в Київській міській клінічній лікарні № 6. На той час позивач з ОСОБА_3 вже проживали в квартирі позивача та за спільні кошти провели ремонт, також здійснювали оплату за комунальні послуги. Протягом всього часу спільного проживання однією сім`єю разом проводили відпустки, їздили на відпочинок та відвідували спільних друзів, планували мати спільних дітей і вважали себе повноцінною родиною, при цьому не надавали значення відсутності реєстрації шлюбу. З моменту як цивільна дружина почала хворіти позивач доглядав за нею, забезпечував ліками та всім необхідним для життя. Смерть ОСОБА_3 наступила раптово внаслідок гострої ішемічної хвороби серця та стала для позивача тяжким випробуванням. Після смерті дружини позивач повністю організовував її поховання на кладовищі, провів поминальні обіди, на могилі дружини та її бабусі встановив пам`ятники.

Позивач вказує, що ним до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори у визначені законом строки була подана заява про прийняття спадщини за законом після померлої, котра відкрилась після її смерті на кв. АДРЕСА_1 , оскільки заповіту на своє майно померла не залишила. . Проте у видачі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено у зв`язку з відсутністю документів на підтвердження спільного проживання зі спадкодавцем. Тому позивач вимушений звернутись до суду з метою захисту своїх прав.

Протоколом автоматизованого розподілу справ справу передано на розгляд судді Саламон О.Б.

Ухвалою суду від 14.08.2020 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 11.09.2020 відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи в загальному порядку, витребувано у Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори копію спадкової справи щодо майна померлої ОСОБА_3

23.10.2020 до суду у відповідь на витребування від Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори надійшла належним чином завірена копія спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

04.11.2021 від представника відповідача Київської міської ради до суду надійшов відзив, у відповідності до якого заперечують щодо задоволення позову, у зв`язку з відсутністю в матеріалах позовної заяви доказів, що доводять факт спільного проживання. Щодо твердження позивача про можливість доведення свідками даного факту, відповідач зазначає про те, що виключно покази свідків та їх пояснення не можуть бути належними доказами по справі. Вважають посилання позивача про оплату комунальних послуг та спільне проведення ремонту такими, що не підтверджені належними доказами. Вважають вимогу про встановлення факту проживання безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Заперечують щодо вимоги про визнання права власності на спадкове майно, з підстав недоведеності позивачем постійного проживання з померлою однією сім`єю не менше п`яти років. Просять відмовити в задоволенні позовних вимог та розглянути справу за відсутності представника Київської міської ради.

30.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У відповіді на відзив, наданою стороною позивача, зазначено незгоду з аргументами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, вважають доводи безпідставними, такими, що не містять жодних доказів на підтвердження заперечень проти позову та такими, що мають бути відхилені судом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позов підтримали, посилаючись на викладене у заяві, зазначивши про достатність усіх обставин, необхідних для набуття права на спадкування за законом, а саме факт спільного проживання позивача з ОСОБА_3 протягом п`яти років до його смерті, ведення ними спільного господарства та бюджету, допомоги один одному в різних побутових питаннях, спільного відпочинку та дозвілля.

Представник відповідача - Київської міської ради в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, у наданому до суду відзиві просять розглянути справу за відсутності представника Київської міської ради та відмовити в задоволенні вимог позову.

Третя особа - Дванадцята Київська державна нотаріальна контора в судове засідання не з`явилась,направили клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

Всебічно з`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у справі докази, судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 31 рік, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 23.09.2018, про що складено актовий запис № 15495.

ОСОБА_3 в шлюбі не перебувала та дітей не мала.

Відповідно до інформаційного листа від Деснянського районного у м. Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо перевірки наявності актового запису про шлюб за період з 01.01.2012 по 20.09.2018 зазначено про те, що актового запису не виявлено (а.с.187).

ОСОБА_3 на праві власності належало нерухоме майно, а саме квартира за адресою АДРЕСА_1 , що є предметом спору. Право власності на вказану квартиру зареєстроване у встановленому законом порядку .

За повідомленням КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 13.03.2019 кв. АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі:

- 1/3 частина свідоцтва про право власності на житло, виданого 28.05.1997 відділом приватизації Ватутінської районної державної адміністрації (наказ №1672 від 28.05.1997) та зареєстрованого в бюро 04.06.1997 за реєстровим № 1866;

- 1/3 частини договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. від 17.07.2001 № 2564 та зареєстрованого Бюро 20.08.2001 за реєстровим № 1866;

- 1/3 частки у відповідності до свідоцтва про право на спадщину, виданого Київською державною нотаріальною конторою № 15 від 05.01.2006 №1-7 та зареєстрованого в Бюро 03.01.2008 за реєстровим №1866 (а.с.91).

06.12.2018 до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори надійшла заява позивача від 06.12.2018 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та видачу свідоцтва про право на спадщину (а.с. 80).

Отже, заява про прийняття спадщини подана ОСОБА_1 у визначений ч. 1 ст. 1270 ЦК України строк у межах шести місяців з часу відкриття спадщини.

З копії спадкової справи № 1577/18 щодо майна померлої ОСОБА_3 вбачається, що постановою державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 у зв`язку з відсутністю підтвердження факту проживання однією сім`єю.

У відповідності до ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, а також те, що сім`я створюється на підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно з п. 3.22. гл. 10 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, у разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово- експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06 листопада 2019 року у справі №522/892/16 (провадження №61-29329 св 18), яка згідно з вимогами ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховується судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

За змістом ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування в даній справі є встановлення двох юридичних фактів:

- проживання позивача однією сім`єю разом із спадкодавцем;

- тривалість такого проживання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що він, позивач, та ОСОБА_3 фактично були сім`єю близько 7 років. Зокрема вказує на те, що останні майже п`ять років (з 2014 року по 20.09.2018 року) позивач та ОСОБА_3 мешкали у кв. АДРЕСА_3 , що належить позивачу на праві власності. Проживаючи без реєстрації шлюбу, позивач та ОСОБА_3 мали плани на спільних дітей в майбутньому, мали спільний бюджет, вели спільне господарство, за спільні кошти набували майно, за спільні кошти зробили в ній ремонт, проводили оплату наданих комунальних послуг, також позивач здійснював догляд за ОСОБА_3 під час загострення хвороби, а після її смерті вчиняв всі необхідні дії для захоронення.

На підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 надано фотокартки із зображеннями позивача та ОСОБА_3 в різні роки, на котрих зображено їх спільних відпочинок, відвідування суспільних заходів та свят.

Позивачем надано копію товарного чеку №1507171080 від 27.07.2015 про придбання металевих дверей за ціною 4 960 грн. з копією Листа про доставку за адресою: АДРЕСА_1 .

З копії договору про надання послуг доглядальниці № 1873 від 13.12.2013, укладеного між ОСОБА_1 та СПД ОСОБА_4 , зазначено щодо укладення договору з метою забезпечення догляду за бабусею ОСОБА_3 - ОСОБА_5 (а.с.28-29).

Надано копію виписки з медичної картки стаціонарного хворого № 8735, котра підтверджує факт перебування ОСОБА_3 на стаціонарному лікуванні в Київській міській клінічній лікарні № 6 з 01.06.2014 по 11.06.2014 р.р.

Також відповідно з дозволом, наданим 23.09.2018 прокурором Київської місцевої прокуратури № 8 М.Сидоренко, Київська місцева прокуратура № 8 не заперечує щодо видачі тіла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , смерть якої настала по АДРЕСА_3 , цивільному чоловіку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.31).

Згідно з копією договору-замовлення № 1.101494К на організацію поховання від 25.09.2018, укладеного між ОСОБА_1 та Ритуальною службою СКП «Київський крематорій» та довідкою на одержання праху померлої № 1.101494К, урну з прахом ОСОБА_3 . 28.09.2018 отримано ОСОБА_1 для проведення поховання на кладовищі "Лісовому".

Відповідно до довідки про поховання померлого громадянина на кладовищі м. Києва, виданої ОСОБА_1 , 02.08.2019 на кладовищі Лісове на підставі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 останній здійснив поховання урни з прахом ОСОБА_3 , про що зроблено запис в книзі реєстрації поховань від 02.08.2019.

В процесі судового розгляду справи судом допитані свідки - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,, ОСОБА_13 . Вказані свідки є близьким оточенням позивача та померлої ОСОБА_3 , в процесі надання пояснень всі підтвердили той факт, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали разом близько семи років, мали близькі сімейні стосунки, разом доглядали за бабусею ОСОБА_3 , мали спільний бюджет, вели спільне господарство, за спільні кошти набували матеріальні блага, мали плани мати спільних дітей.

Суд приймає до уваги вищезазначені письмові докази та покази зазначених свідків, які підтвердили, що позивач ОСОБА_1 та померла ОСОБА_3 проживали однією сім`єю, вели спільне господарство в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , зокрема, як вбачається з матеріалів справи за вказаною адресою ОСОБА_3 і померла.

У суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Дані про заінтересованість свідків в результаті розгляду справи відсутні, їх показання об`єктивно підтверджуються та не суперечать іншим наданим доказам.

Чинним законодавством України встановлено, що "сім`єю" на відміну від "шлюбу" є проживання осіб, пов`язаних спільним побутом, та у яких є взаємні права та обов`язки один до одного.

При цьому, необхідно звернути увагу, що для існування сім`ї не існує спеціального порядку реєстрації.

Статтею 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. При цьому органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Також ст. 12 Конвенції встановлено і право на шлюб.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно зі ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Положеннями ст. 74 СК України визначено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

За приписами ч. ч. 3, 4 ст. 4 СК України, кожна особа має право на проживання в сім`ї та на повагу до свого сімейного життя.

Разом з тим, при застосуванні наведених приписів чинного законодавства слід враховувати, що у повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік не перебувають у шлюбі, однак, проживають разом, ведуть спільне господарство, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов`язків, притаманних сім`ї, ззовні такі відносини подібні до шлюбних.

Судом встановлено, що позивач та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю без державної реєстрації шлюбу, оскільки між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю та були пов`язані спільним побутом, правами та обов`язками.

Як роз`яснено у п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. № 7, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК.

Таким чином, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , оскільки вони проживати однією сім`єю, були пов`язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов`язки, що підтверджено показами свідків та наявними в матеріалах справи доказами, тому у зв`язку з доведеністю цих позовних вимог встановлення заявленого позивачем факту, підлягає до встановлення з січня 2012 року по день смерті ОСОБА_3 , тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо вимоги позову про визання права власності за позивачем на квартиру АДРЕСА_1 суд зазначає наступне.

Від встановлення факту спільного проживання однією сім`єю залежить виникнення у позивача права на спадкування.

Статтею 41 Конституції України, визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За нормою ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Спадкуванням за ст. 1216 ЦК України, є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Згідно ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч.1 ст.1221 ЦК України).

За статтею 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1264 ЦК України У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

У п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч.2 ст. 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Тобто, як і зазначено вище, для набуття права на спадкування за законом на підставі ст. 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів:

а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем;

б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Згідно з п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів.

В зв`язку з тим, що відсутні спадкоємці першої-третьої черги і ніхто із попередніх черг спадкоємців по закону не прийняв спадщину, то позивач має право спадкувати за померлою як спадкоємець четвертої черги, на підставі ст. 1264 ЦК України.

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як вбачається з матеріалів справи, факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підтверджено показами свідків та наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставини, суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи та наданих в їх обґрунтування доказів, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у справі, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки позивачем за змістом заявленого позову доведено та відповідачем в силу принципу змагальності сторін не спростовано обґрунтованості позовних вимог, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи те, що позивач в нотаріальному порядку не має можливості оформити право власності на спадкове майно у зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, а тому враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 213-215, 256 - 259 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа - Дванадцята Київська державна нотаріальна контора про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності - задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період з січня 2012 року по вересень 2018 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3

Відповідач Київська міська рада - код ЄДРПОУ 22883141, місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик, 36.

Третя особа - Дванадцята Київська державна нотаріальна контора, ЄДРПОУ 02883185, місцезнаходження: м. Київ, вул. Гната Юри, 9

Повний текст рішення складено 15.11.2021.

Суддя