Вирок № 101084759, 15.11.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/6257/21

Провадження №1-кп/461/590/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.11.2021 року м.Львів

Галицький районний суд у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань Гель І.В.,

за участю:

прокурора Топилко І.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисників Чернянського Р.І. та Тимощука О.І.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

законного представника ОСОБА_3 ,

представника потерпілого Самбір Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020145050001141 від 13.12.2020 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, одруженого, має одну дитину, не працюючого раніше не судимого (згідно ст.89 КК України судимість погашена)

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України -

в с т а н о в и в:

13 грудня 2020 року, приблизно о 03 год. 00 хв., ОСОБА_1 , перебуваючи на пл.І.Підкови у м.Львові, маючи умисел на вчинення хуліганських дій, демонструючи свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, протиставляючи себе оточуючим та виражаючи явну неповагу до суспільства, умисно грубо порушив громадський порядок, що супроводжувалось особливою зухвалістю, зокрема, знаходячись на вищевказаній площі, безпричинно розпочав конфлікт з потерпілим ОСОБА_2 , а саме, почав нецензурно висловлювався в його адресу, після чого умисно правою рукою штовхнув його в підборіддя, а потім умисно за допомогою предмету, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень - гострого предмету типу ніж, тримаючи його у лівій руці, здійснив два удари у грудну клітку ОСОБА_2 , заподіявши йому тілесні ушкодження у вигляді двох непроникаючих поранень грудної клітки ззаду з ушкодженням м`яких тканин та одне з яких з ушкодженням зовнішньої пластинки 4-го ребра, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я. Продовжуючи свої хуліганські дії, коли потерпілий ОСОБА_2 намагався втекти, ОСОБА_1 , демонструючи свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, протиставляючи себе оточуючим та виражаючи явну неповагу до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, 13 грудня 2020 року, приблизно о 03 год. 05 хв., переслідував потерпілого по вул. Театральній до пл. Яворського у м.Львові з предметом, схожим на ніж у лівій руці, намагався кинути в потерпілого лавкою та завдати інших тілесних ушкоджень.

Умисні дії ОСОБА_1 кваліфіковані як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненому із застосуванням іншого предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі та пояснив, що дійсно 13 грудня 2020 року, приблизно о 03 год. 00 хв., перебуваючи на пл.І.Підкови у м.Львові, розпочав конфлікт з потерпілим ОСОБА_2 , а саме: нецензурно висловлювався до нього; рукою штовхнув його в підборіддя; здійснив два удари предметом, схожим на ніж у грудну клітку ОСОБА_2 ; переслідував останнього по вул.Театральній до пл. Яворського у м.Львові; намагався кинути в потерпілого лавкою та завдати інших тілесних ушкоджень. У вчиненому щиро розкаюється та просить суд суворо не карати. Окрім того, обвинувачений зазначив, що частково відшкодував шкоду потерпілому.

Представник потерпілого Самбір Т.Б. в судових дебатах зазначив, що ОСОБА_1 є суспільно-небезпечною особою, яку необхідно ізолювати від суспільства, оскільки після злочину, вчиненого щодо ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на шлях виправлення не став і знову вчинив умисний злочин, поєднаний із використанням предмету для нанесення тілесних ушкоджень, використовуючи предмет, схожий на пістолет. Окрім того, представник потерпілого стверджував, що ОСОБА_1 раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, попередні покарання, призначені судами, не були достатніми для досягнення завдань кримінального покарання. Просив суд призначити ОСОБА_1 реальний максимальний термін - 7 років позбавлення волі, який передбачено санкцією частини 4 статті 296 КК України.

Прокурор в судовому засіданні просила визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3,5 роки із застосуванням ст.75 КК України.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкриміноване, доведена повністю.

Враховуючи те, що обвинувачений під час судового засідання визнав свою вину, не заперечував фактичні обставини справи та судом було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, переконавшись у добровільності та істинності його позиції, суд, роз`яснивши всім учасникам судового провадження правові наслідки ч.3 ст.349 КПК України та отримавши на це їх згоду, визнав не доцільним дослідження інших доказів у справі.

Виходячи з вимог ст.337 КПК України, зокрема те, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд, розглянувши дане кримінальне провадження дійшов висновку, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.4 ст.296 КК України є правильною, оскільки останній вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненому із застосуванням іншого предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами станом на 6 листопада 2009 р.) при призначенні покарання в кожному випадку мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

У відповідності до ст.12 КК України злочин, скоєний обвинуваченим ОСОБА_1 є тяжким злочином.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_1 є визнання вини та щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 судом не встановлено.

В якості ознак, що характеризують особу обвинуваченого суд враховує, що ОСОБА_1 офіційно не працює, одружений, на утриманні має одну дитину, має постійне місце проживання, на обліку у наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд врахував в сукупності тяжкість злочину, особу винного, пом`якшуючі обставини та відсутність обтяжуючих обставин, а також те, що останній раніше не судимий (згідно ст.89 КК України судимість погашена), має середню освіту, одружений, має на утримання одну дитину, офіційно не працює, щиро покаявся та частково відшкодував шкоду потерпілому, а тому суд вважає за необхідне обрати щодо обвинуваченого покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.4 ст.296 КК України та відповідно до ст.75 КК України вважає за необхідне звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, оскільки його виправлення можливе без ізоляції від суспільства. При цьому, на думку суду, призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України є необхідним і достатнім для виправлення останнього та попередження нових правопорушень.

Крім того, судом встановлено, що вироком Галицького районного суду м.Львова від 23.09.2021 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 31.08.2021 року між прокурором Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області Квасницею В.М. та обвинуваченим ОСОБА_1 . ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки. На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_1 від призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом одного року шість місяців іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.296 КК України, до постановлення вироку Галицького районного суду м.Львова від 23.09.2021 року, тому остаточне покарання ОСОБА_1 слід призначити відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення більш суворого покарання призначеного цим вироком, менш суворого покарання, призначеного вироком Галицького районного суду м.Львова від 23.09.2021 року.

Окрім того, 09.08.2021 року потерпілий ОСОБА_2 подав до суду цивільний позов до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 200000 грн.

ОСОБА_1 в судовому засіданні цивільний позов потерпілого визнав, не заперечив щодо задоволення такого, однак просив суд врахувати, що ним вже було відшкодовано потерпілому шкоду в розмірі 4789 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 11.11.2021 року було сплачено на рахунок законного представника потерпілого ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 1600 грн., 08.11.2021 року - 1000 грн., 05.11.2021 року - 995 грн. та 02.11.2021 року - 1194 грн., що підтверджується копіями квитанцій. Загальна сума відшкодованої шкоди становить 4789 грн., відтак суд дійшов висновку, що у цій частині вимог цивільного позову провадження необхідно закрити у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди необхідно задоволити частково та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 195211 грн., оскільки у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 визнав свою вину, не заперечував проти задоволення цивільного позову та долучив копії квитанцій про часткове відшкодування шкоди.

Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні обвинуваченому не обирався.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.12, 268 КК України. ст.ст. 328, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Призначити ОСОБА_1 остаточне покарання, відповідно до ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Галицького районного суду м.Львова від 23.09.2021 року, більш суворим покаранням, призначеним цим вироком у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом трьохрічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України, а саме:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з дня ухвалення даного вироку, а саме з 12.11.2021 року.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 195211 (сто дев`яносто п`ять тисяч двісті одинадцять) грн.

Провадження у справі в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 4789 грн. - закрити.

Після набрання вироком законної сили речові докази у справі, а саме:

-флеш носій з написом «ехсеleram 16 gb» - залишити при матеріалах кримінального провадження №12020145050001141;

-три оптичні диски із відеозаписами із камер зовнішнього відеоспостереження за 13.12.2020 року - залишити при матеріалах кримінального провадження №12020145050001141;

-куртку чоловічу чорного кольору, куртку чоловічу темно-зеленого кольору, футболку та спортивну кофту - повернути ОСОБА_2 .

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не заперечувалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Зубачик Н.Б.