Рішення № 101083695, 09.11.2021, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 243/9373/21

Провадження № 2/243/2717/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2021 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючий суддя Пронін С.Г.

за участю секретаря Коптєвої А.Ю.

представника позивача Овчаренко О.О.

представника відповідача

Донецької обласної прокуратури Швець В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов`янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 20 червня 2018 року слідчим Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області Сімейко Ю.В. йому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України. Повідомлення про підозру було узгоджено з прокурором Слов`янської місцевої прокуратури Уздемір М.М. 10 серпня 2018 року слідчим Сімейко Ю.В. йому було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України на ч.2 ст. 367 КК України. 17 серпня 2018 року обвинувальний акт відносно нього було направлено до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області. Вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 04 липня 2019 року його було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, та призначене покарання у виді двох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, та згідно ст. ст. 75, 76 КК України його було звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки. На вказаний вирок суду ним було подано апеляційну скаргу. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 20 листопада 2019 року, вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 04 липня 2019 року було скасовано, та кримінальне провадження відносно нього було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 березня 2020 року його було визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України та виправдано. На вказаний вирок суду Слов`янською місцевою прокуратурою було подано апеляційну скаргу. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 22 березня 2021 року дану апеляційну скаргу було залишено без задоволення, а вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 березня 2020 року, залишено без змін. Таким чином, він протягом тривалого часу, в період червня 2018 року по березень 2021 року безпідставно перебував під слідством та судом. Крім того, вказав, що слідчий і прокурор, у зв`язку з тим, що він свою вину в інкримінованому йому злочині не визнавав, оказували на нього психологічний тиск, намагаючись змусити його зізнатися у вчиненні злочину, який він не вчиняв, також надавали недостовірну інформацію про його причетність до вчинення злочину за місцем його роботи та проживання, направляли різного змісту запити, в яких також повідомляли про його причетність до вчинення корупційного злочину. Вважає, що під час незаконного перебування під слідством та судом, йому було завдано моральних страждань, що

призвели до погіршення та позбавлення можливостей реалізації звичок та бажань, припинення стосунків з оточуючими людьми внаслідок притягнення його до кримінальної відповідальності, необхідністю зміни місця роботи та місця проживання, та інших негативних наслідків морального характеру, що обумовлюються конкретними обставинами справи. Також вказав, що на момент незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності він перебував на керівній посаді, мав широке коло знайомих, друзів та товаришів, однак після того, як його звинуватили у вчиненні корупційного злочину і це стало відомо за місцем його проживання та місцем його роботи, багато хто змінив своє ставлення до нього, та з ним перестали спілкуватися більшість знайомих та друзів. Крім того, він самостійно виховував неповнолітню доньку, яка проживала разом із ним, та розповсюдження відомостей про притягнення його до кримінальної відповідальності також негативно вплинуло і на доньку, з якою також перестали спілкуватися багато знайомих. Все це гнітюче діяло на його моральний та психологічний стан. На протязі часу досудового розслідування та судового розгляду справи, більше 30 разів він викликався до слідчого, прокурора та суду, а після скасування вироку йому знову довелося більше 30 разів з`являтися до суду. У зв`язку із незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності він був змушений змінити місце роботи та місце проживання, а прибуття до судів завдало йому значне матеріальне навантаження та значних додаткових транспортних витрат. При вирішенні розміру заподіяної йому шкоди просив суд прийняти до уваги конкретні обставини справи, а саме те, що його звинувачували спочатку у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України, а в подальшому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України. Згідно ст. 12 КК України склад кримінальних правопорушень віднесений до тяжкого та середньої тяжкості категорії злочинів, а враховуючи, що він ніколи не лише не притягувався до кримінальної відповідальності, а взагалі є законослухняною людиною, це також сприяло посиленню морального тиску на нього та в результаті посиленню моральних страждань він став відчувати проблеми зі станом здоров`я, постійно відчував розлади свого морального стану, перестав нормально спати, став відчувати непокій. Отже, враховуючи положення п.9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до якого, крім урахування характеру та обсягу страждань і немайнових витрат, яких зазнала особа, необхідно виходити із засад розумності, виваженості та справедливості, а отже оцінює спричинену йому моральну шкоду в сумі 300000 гривень. Крім цього, вказав що ним було витрачені кошти на оплату юридичної допомоги адвоката Овчаренко О.О. під час досудового розслідування та в судах першої та апеляційної інстанцій, а також під час слухання даного позову в загальній сумі 57000 гривень. Просить суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, на його користь грошові кошти в розмірі 300000 гривень завданої моральної шкоди, 57000 гривень витрати на професійну правничу допомогу, а всього 357000 гривень.

Представник позивача - адвокат Овчаренко О.О., що діє на підставі ордера серія ДН № 153291 від 28.08.2021 в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача Донецької обласної прокуратури Швець В.А., що діє на підставі довіреності від 30.09.2021 № 15/2-872 вих-21 в судовому засіданні підтримав поданий ним до суду відзив, та зазначив, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню в частині суми моральної шкоди, оскільки за кожен місяць безпідставного перебування під судом та слідством громадянинові має виплачуватися одна мінімальна заробітна плата, розмір якої визначається Законом України «Про державний бюджет» на відповідний рік. ОСОБА_1 вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 березня 2020 року, що залишений без змін ухвалою Донецького апеляційного суду від 22 березня 2021 року визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України та виправдано. ОСОБА_1 знаходився під слідством та судом 2 роки 9 місяців 2 дні або 33 місяці 2 дні, з 20.06.2018 - дата повідомлення йому про підозру по 22.03.2021 - дата набрання вироком законної сили. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік» мінімальна заробітна плата складає 6 000 гривень, а тому розмір відшкодування має визначатися з мінімальної заробітної плати в сумі 6000 гривень за формулою (6000 грн.* кількість місяців перебування під слідством та судом), та з огляду на викладене, у ОСОБА_1 виникло право на отримання відшкодування моральної шкоди в розмірі 198400 гривень. Стосовно стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 57000 гривень вказав, що позивачем не надано платіжних документів на

підтвердження факту несення витрат на правову допомогу у кримінальному провадженні. Просив суд позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання коштів у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь позивача у відшкодування моральної шкоди в сумі 198400 гривень.

Відповідач Головне управління Національної поліції в Донецькій області, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, уповноваженою особою направлено до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що ОСОБА_1 вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 березня 2020 року, що залишений без змін ухвалою Донецького апеляційного суду від 22 березня 2021 року визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України та виправдано. Зазначив, що посилання позивача на те, що під час незаконного перебування під слідством та судом на нього здійснювався психологічний тиск, та він був позбавлений можливостей реалізації звичок та бажань, припинення стосунків з оточуючими людьми внаслідок притягнення його до кримінальної відповідальності, необхідністю зміни місця роботи та місця проживання, та інших негативних наслідків морального характеру, що обумовлюються конкретними обставинами справи є не обґрунтованими, оскільки будь-які заходи забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_1 не застосовувалися, органом досудового розслідування не здійснювалось повідомлення за місцем мешкання позивача про оголошення йому підозри та направлення відносно нього справи до суду. Крім того, органом досудового розслідування не розголошувалися персональні дані позивача. Вказане свідчить про невідповідність посилань позивача обставинам справи, та не надано жодних доказів на підтвердження вказаних обставин. За таких підстав, розмір відшкодування, заявлений позивачем є необґрунтованим та завищеним. Стосовно стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 57000 гривень вказав, що позивачем не надано належних доказів того, що витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Просив суд позовні вимоги задовольнити частково.

Відповідач Державна казначейська служба України будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суду не повідомили, пояснень з приводу заявлених ОСОБА_1 позовних вимог суду не надали.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

20 червня 2018 року о 10 годині 25 хвилин слідчим Слов`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області Сімейко Ю.В. у кримінальному провадженні № 42018051720000062 від 19 квітня 2018 року, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України.

10 серпня 2018 року слідчим, ОСОБА_1 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України на ч.2 ст. 367 КК України. Згідно вироку Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 04 липня 2019 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, та призначене покарання у виді двох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, та на підставі ст. ст. 75, 76 КК України його було звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 20 листопада 2019 року, вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 04 липня 2019 року було скасовано, та кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 було направлено на новий розгляд в суді першої інстанції.

Вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 березня 2020 року ОСОБА_1 було визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України та виправдано на підставі пункту 3 частини 1 статті 373 КПК України - не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 22 березня 2021 року апеляційну скаргу прокурора Слов`янської місцевої прокуратури Донецької області Уздемир М.М. було залишено без задоволення, вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 березня 2020 року, залишено без змін.

При вирішенні питання в частині відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

Виходячи з положень ч.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено також у статях 56, 62 Конституції України, статтях 1167, 1176 Цивільного кодексу України.

За змістом положень п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відповідно до п.1 ч.1. ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Дані підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

У разі відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті, відповідно до якої така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування державою шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Статтею 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю

органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону № 266/94-ВР (стаття 1 зазначеного Закону).

Відповідно до п.2 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» - право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Статтею 11 Закону № 266/94-ВР встановлено, що у разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відповідно до статті 2 цього Закону орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, прокурор або суд зобов`язані роз`яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди.

За змістом положень частини 1 статті 12 зазначеного Закону розмір заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

Згідно ч.1 ст. 130 КПК України шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

Отже, внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, засудження, ухвалення судом виправдувального вироку, позивач має право на відшкодування майнової та моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме: статті 1176 ЦК України, Закону № 266/94-ВР.

Вимоги про визнання незаконними дій органів досудового розслідування у кримінальних провадженнях має вирішуватися за правилами КПК України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/2004/18, від 30 січня 2019 року у справі № 234/19443/16-ц.

За змістом п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 43 КПК України, виправданим у кримінальному провадженні є обвинувачений, виправдувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.

В пунктах 1.1, 1.2 Рішення Конституційного Суду України від 27.10.1999 року у справі №1-15/99 зазначено що кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.

Таким чином, період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований за час, починаючи з моменту вручення особі письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до набрання остаточного рішення суду у справі законної сили.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.08.2020 року у справі № 607/10144/18.

Таким чином, враховуючи зазначене, період під слідством та судом ОСОБА_1 має бути обрахований з моменту вручення останньому повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, тобто з 20 червня 2018 року до 22 березня 2021 року - до дати винесення ухвали Донецьким апеляційним судом, якою залишено виправдувальний вирок без змін.

Згідно з ч.2 ст. 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 03 жовтня 2001 року № 12-рп/2001 у справі про відшкодування шкоди державою, структура бюджетної класифікації України у функціональній структурі видатків України не передбачає видатків (коштів) на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю судів та правоохоронних органів, за рахунок видатків на їх утримання. Конституція України гарантує громадянам у таких випадках право на відшкодування шкоди за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання цих органів.

Відповідно до пункту першого Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Державна казначейська служба України (далі - Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Згідно з пунктом четвертим даного Положення Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

У пунктах 3, 35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів. Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) у тому числі шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди. Вступивши до Ради Європи (1995 р.) і ратифікувавши 17 липня 1997 р. зазначену Конвенцію та ряд Протоколів до неї (Перший протокол і Протоколи №№ 2, 4. 7 та 11), Україна визнала її чинність у національній правовій системі та обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини з усіх питань, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Застосування положень Європейської конвенції та прецедентної практики Європейського Суду з прав людини національними судами при вирішенні справ про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності, є необхідним, оскільки відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства.

У відповідності до пункту 5 статті 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування.

Європейський Суд з прав людини в рішенні по справах «Світлорусов проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Корнейкова проти України», «Мироненко і Мартенко проти України» констатував порушення пункту 5 статті 5 Конвенції з огляду на неможливість для заявників отримати відшкодування шкоди, завданої національними органами у контексті провадження в їхніх кримінальних справах.

Таким чином, проаналізувавши надані суду докази в їх сукупності, враховуючи обставини, викладені у вироку суду про визнання ОСОБА_1 невинним в інкримінованому йому злочині, який набрав законної сили, суд приходить до висновку про доведеність факту понесення позивачем моральних страждань та переживань з приводу порушеного кримінального провадження та розгляду кримінального провадження, що призвели до зміни звичного укладу життя та порушення нормальних життєвих зав`язків.

Порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду визначений Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до статей 1-4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Мотивуючи заподіяну шкоду позивач зазначив, що йому заподіяно моральні страждання, що призвели до погіршення та позбавлення можливостей реалізації звичок та бажань, припинення стосунків з оточуючими людьми внаслідок притягнення його до кримінальної відповідальності, необхідністю зміни місця роботи та місця проживання. Також вказав, що на момент незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності він перебував на керівній посаді, мав широке коло знайомих, друзів та товаришів, однак після того, як його звинуватили у вчиненні корупційного злочину і це стало відомо за місцем його проживання та місцем його роботи, багато хто змінив своє ставлення до нього, та перестали спілкуватися більшість знайомих та друзів. На протязі часу досудового розслідування та судового розгляду справи, більше 30 разів він викликався до слідчого, прокурора та суду, а після скасування вироку йому знову довелося більше 30 разів з`являтися до суду. У зв`язку із незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності він був змушений змінити місце роботи та місце проживання, а прибуття до судів завдало йому значне матеріальне навантаження та значних додаткових транспортних витрат, та взагалі тривалий судовий процес негативно вплинув на його репутацію, у зв`язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку, що відповідно до вищезазначених норм закону, позивач має право на відшкодування спричиненої йому незаконним притягненням до кримінальної відповідальності моральної та матеріальної шкоди.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що держава закріплює право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Рішенням Конституційного Суду України від 3 жовтня 2001 року по справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) встановлено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.

Аналогічний правовий висновок викладений у Постанові третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.10.2019 року у справі № 757/53996/17.

Таким чином, відшкодування майнової шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється саме за рахунок держави.

Оскільки органи Державної казначейської служби України є єдиними розпорядниками коштів Державного та місцевих бюджетів, тому саме вони повинні відшкодовувати шкоду, завдану фізичній особі іншими органами державної влади в разі доведеності заподіяння такої шкоди.

Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Статтею 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зав`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При визначенні розміру моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, суд повинен визначити страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру, при цьому суд зобов`язаний враховувати, що таке відшкодування проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом (ч. 3 ст. 13 Закону).

У пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається відповідно до частини першої статті 12 цього Закону.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Аналіз вказаної вище норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

У постанові від 20.09.2018 року у справі № 686/23731/15 Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.04.2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19).

В Законі України «Про державний бюджет на 2021 рік» встановлений розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, який із 01 січня 2021 року становить 6 000 гривень.

Відповідно мінімальна заробітна плата на час розгляду справи складає 6 000 гривень, обрахований період під слідством та судом ОСОБА_1 є з 20 червня 2018 року - момент вручення останньому повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до 22 березня 2021 року - дата винесення ухвали Донецьким апеляційним судом, якою залишено виправдувальний вирок без змін, а тому сума, яка підлягає до стягнення на користь позивача складає 198457,88 гривень, виходячи із наступного розрахунку: період з 20 червня 2018 року по 31 грудня 2018 року сума становить 38200 грн. (6000 грн./30 днів у червні 2018 року = 200 грн., 11 днів у червні 2018 року х 200 грн. = 2200 грн., 6000 грн. х 6 місяців = 36000 грн.); період з 01 січня 2019 року по 31 січня 2019 року сума становить 72000 грн. (6000 грн. х 12 місяців = 72000 грн.); період з 01 січня 2020 року по 31 січня 2020 року сума становить 72000 грн. (6000 грн. х 12 місяців = 72000 грн.); період з 01 січня 2021 року по 22 березня 2021 року сума становить 16257,88 грн. (6000 грн./31 день у березні 2021 року = 193,54 грн., 22 дні у березні 2021 року х 193,54 грн. = 4257,88 грн., 6000 грн. х 2 місяці = 12000 грн.).

Статтею 81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене, суд проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені сторонами докази в їх сукупності, дійшов висновку про те, що позивачем

не надано жодних належних доказів щодо спричинення йому незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду, моральної шкоди саме в сумі 300000 гривень, оскільки суд приймаючи до уваги принципи розумності, виваженості та справедливості вважає, що сума моральної шкоди яка підлягає стягненню на користь позивача складає 198457,88 гривень, а тому позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, підлягають частковому задоволенню.

Стосовно вимог позивача щодо стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу адвоката Овчаренко О.О. під час досудового розслідування, в судах першої та апеляційної інстанцій, а також під час слухання даного позову в загальній сумі 57000 гривень, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою,

включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем на підтвердження вказаних вимог долучено до матеріалів справи договір про надання юридичних (адвокатських) послуг від 20.06.2018 з якого слідує, що адвокат Овчаренко О.О., який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4137, надавав правову допомогу ОСОБА_1 та здійснював його захист. Позивачем надані акти надання юридичних (адвокатських) послуг ОСОБА_1 від 20.06.2018, 18.08.2018, 05.07.2019, 21.11.2019, 04.03.2020, 25.08.2021 під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018051720000062 від 19 квітня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, під час слухання даного кримінального провадження в суді та під час слухання цивільної справи за даним позовом, а також акти здійснення розрахунку за надані юридичні (адвокатські) послуги за договором про надання юридичних (адвокатських) послуг від 20.06.2018, між адвокатом Овчаренко О.О. та ОСОБА_1., що підтверджують витрати на оплату послуг адвоката що становить 57000 гривень, а тому суд виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, вважає, що вказані вимоги також знайшли своє підтвердження, а тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про судовий збір, суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України та вважає необхідним компенсувати його за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», Законом України «Про державний бюджет на 2021 рік», ст. ст. 23, 1176 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 77, 133, 137, 141, 259, 263-268, 273 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання коштів у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, ЄДРПОУ 37567846, що знаходиться за адресою: вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, 01601, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , грошові кошти в розмірі 198457 (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста п`ятдесят сім) гривень 88 копійок завданої моральної шкоди та 57000 (п`ятдесят сім тисяч) гривень 00 копійок сплачені на професійну правничу допомогу, а всього 255457 (двісті п`ятдесят п`ять тисяч чотириста п`ятдесят сім) гривень 88 копійок.

В задоволенні інших вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15 листопада 2021 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду С.Г. Пронін