Ухвала суду № 101082032, 12.11.2021, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/489/21

Провадження № 1-в/135/30/21

УХВАЛА

іменем України

12.11.2021 Ладижинський міський суд Вінницької області в складі: головуючого судді Корнієнка О.М.,

з участю секретаря судових засідань Міронової Ю.М.,

прокурора Чудака Ю.В.,

засудженого ОСОБА_1 , захисника Орець Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Ладижинського міського суду Вінницької області клопотання засудженого ОСОБА_1 про зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним клопотанням і просив зарахувати йому у строк покарання строк перебування в Київському слідчому ізоляторі, під час розгляду за нововиявленими обставинами кримінальної справи за вироком по якій він відбуває покарання, а саме періоди: з 13.03.2019 по 04.06.2019, з 10.08.2019 по 23.12.2019, з 03.02.2020 до 21.01.2021.

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 підтримав своє клопотання та просив зарахувати йому строк попереднього ув`язнення у строк покарання за час його перебування в СІЗО м. Київ, під час перегляду вироку, яким його засуджено, за нововиявленими обставинами.

Захисник Орець Н.І. підтримала заявлене засудженим ОСОБА_1 клопотання.

Прокурор Чудак Ю.В. вважає, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки, вказаний засудженим строк не є попереднім ув`язненням, яке закінчилось після набрання вироком законної сили.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, матеріали особової справи засудженого, заслухавши пояснення засудженого, думку прокурора, суд вважає, що дане клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення», попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КПК України застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Законом України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» від 26.11.2015 року № 838 - VIII, який вступив в дію 24.12.2015 року, в частину 5 ст.72 КК України щодо зарахування строку попереднього ув`язнення були внесені зміни.

Так, відповідно до ч.5 ст.72 КК України, зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Судом встановлено, що вироком Колегії суддів судової палати у кримінальних справах Київського міського суду від 28.12.2000 ОСОБА_1 засуджено за ст.94; п. п. а, е, з ст. 93; ч.3 ст.142, ч.1 ст.123, ст.100, ст. 42 КК України до довічного позбавлення волі у тюрмі суворого режиму з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

11.10.2001 ухвалою Верховного Суду України вирок Колегії суддів судової палати у кримінальних справах Київського міського суду від 28.12.2000 залишено без змін.

Згідно розпорядження про виконання вироку, який набрав чинності, Київського міського суду зазначено, що вирок від 28.12.2000 року щодо ОСОБА_1 набрав чинності 11.10.2001 року.

15.04.2020 ухвалою Вінницького апеляційного суду зараховано ОСОБА_1 в строк відбуття покарання за вироком судової колегії в кримінальних справах Київського міського суду від 28.12.2000 термін попереднього ув`язнення з 03.11.1999 по 11.10.2001 включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Також судом встановлено, що засуджений ОСОБА_1 дійсно перебував на час розгляду в суді справи про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами обставинами в Державній установі «Київський слідчий ізолятор». Що підтверджується, зокрема, довідкою про рух засудженого, виданою Ладижинською ВК № 39.

02.12.2019 ухвалою Броварського міскрайонного суду Київської області заяву ОСОБА_1 про перегляд вироку Київського міського суду від 28.12.2000 за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 08.12.2020 ухвалу Броварського міскрайонного суду Київської області від 02.12.2019 залишено без змін.

Тобто, вирок, яким засуджено ОСОБА_1 набрав законної сили 11.10.2001 року. Вирок не був скасований за нововиявленими обставинами, за відсутністю таких.

Таким чином, після набрання вироком законної сили, тобто з 11.10.2001 року, припинилася дія обраного відносно засудженого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а отже закінчився строк його попереднього ув`язнення. А подальше перебування вже засудженого ОСОБА_1 в слідчому ізоляторі як особи яка відбуваючи покарання брала участь в розгляді справи про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, не є попереднім ув?язненням, та відповідно і не підлягає зарахуванню згідно ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону № 838-VIII).

В особовій справі засудженого не міститься доказів того, що до засудженого ОСОБА_1 після набрання вироком законної сили було застосовано попереднє ув`язнення.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставними доводи засудженого про необхідність застосування щодо нього положень ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII) після набрання вироком суду законної сили, зокрема і зарахування строку перебування в слідчому ізоляторі в зв`язку з переглядом вироку за нововиявленими обставинами з розрахунку один день такого перебування за два дні позбавлення волі. Відтак клопотання задоволенню не підлягає.

Згідно ст.21 КПК України наявність рішення, що набрало законної сили в порядку, визначеному КПК України, є обов`язковим і підлягає безумовному виконанню на всій території України.

В ході розгляду даної справи засудженим ОСОБА_1 було заявлене клопотання, згідно якого просив замінити призначене йому покарання більш м?яким. При цьому посилається на те, що на час розгляду його справи та винесення 28.12.2000 року вироку Київським міським судом йому не могли призначати покарання у виді довічного позбавлення волі, оскільки ст. 93 КК України в редакції, що діяла на час інкримінованого йому злочину, передбачала лише позбавлення волі на строк до 15 років або смертну кару при задіянні ст. 24 цього кодексу, та необхідності заміни йому покарання відповідно. Розглядаючи вказане клопотання, суд виходить з такого.

Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 537 КПАК України, вирішення питання про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким є окремим видом питань, що можуть вирішуватись судом під час виконання вироку.

По даній справі засуджений ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням про зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання. Дане питання було предметом вирішення судом по суті по даній справі. Відтак, заявлення в ході розгляду справи інших не процесуальних клопотань, що не стосуються суті розгляду, не може змінювати предмет розгляду даної справи, оскільки має вирішуватись окремо, що не перешкоджає особі, яка відбуває покарання звернутись до суду із відповідним клопотанням, що передбачено ст. 537 КПК України.

При цьому підлягає врахуванню і те, що судом надавалась оцінка аналогічному клопотанню засудженого ОСОБА_1 , яке ним заявлялось по справі № 135/703/21. Так, ухвалою Ладижинського міського суду від 06.10.2021 в задоволені клопотання ОСОБА_1 про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, та про закінчення відбування покарання було відмовлено.

При цьому суд виходить з того, що відповідно до ч. 3 ст. 74 КК України призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м`який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.

Згідно положень п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Згідно ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Вчинення злочинів, передбачених п. «а», «е», «з» ст. 93 КК України (в редакції 1960 року, що діяла на час винесення вироку) каралось позбавленням волі на строк від 8 до 15 років або довічним позбавленням волі з конфіскацією.

Згідно положень, зокрема, п. 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України умисне вбивство за обтяжуючих обставин карається позбавленням волі на строк від 10 до 15 років або довічним позбавленням волі.

Відтак, з прийняттям в 2001 році КК України, новий закон про кримінальну відповідальність, що передбачає покарання за вчинені ОСОБА_1 злочини, не скасовує злочинність діяння і не пом?якшує кримінальну відповідальність.

Крім того, вирок Київського міського суду від 28.12.2000 переглядався Верховним Судом України. Відтак зазначені засудженим обставини неправильного, на його думку, призначення покарання, та невірного застосування кримінального закону оцінювались Верховним Судом України. Оскільки обставини, на які посилається засуджений вже існували на час винесення вироку та його перегляду Верховним Судом України.

З 2001 року редакція санкції ч. 2 ст. 115 КК України не змінювалась. Відтак, немає підстав для пом?якшення призначеного покарання відповідно до ч. 3 ст. 74 КК України.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для розгляду та задоволення клопотання засудженого ОСОБА_1 про пом`якшення призначеного покарання, поданого в ході розгляду справи за його клопотанням про зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання.

На підставі викладеного та керуючись ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення», ст. ст. 370-372, 376, 395, 537, 539 КПК України, ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII), суд

УХВАЛИВ:

В задоволені клопотання ОСОБА_1 про зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Вінницького апеляційного суду через Ладижинський міський суд.

Суддя