Рішення № 101080193, 15.11.2021, Маньківський районний суд Черкаської області

Справа №701/847/21

Номер провадження2/701/387/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2021 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого - судді - В.Л. Маренюка

за участю секретаря - Н.В. Філіпчак

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Торгова компанія "Авалон" та Печерської районної у місті Києві державної адміністрація про звільнення з посади генерального директора та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про звільнення з посади генерального директора та зобов`язання вчинити дії.

На підставу своїх вимог спирається на те, що 16 липня 2007 року була здійснена державна реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Авалон».

За наявною інформацією з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань дане підприємство є діючим за відповідними видами діяльності та проводить господарську діяльність.

23 грудня 2013 року загальними зборами ТОВ «ТК «Авалон» була затверджена нова редакція статуту підприємства згідно з протоколом №16/12 від 16.12.2013 року у зв`язку із зміною найменування, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Авалон» стала правонаступником прав та обов`язків ТОВ «Консалтингова група «Авалон».

Учасниками товариства стали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які за актуальною інформацією з ЄДР визначені засновниками.

23 лютого 2015 року позивач був призначений на посаду генерального директора ТОВ «ТК Авалон» згідно протоколу №23-02/2015 загальних зборів Учасники» ТОВ «ТК «Авалон» на умовах трудового договору та статутних цілей товариства.

25.02.2015 р. позивачем, як генеральним директор був виданий наказ №1 про призначення на посаду згідно заяви від 23.02.2015 року, протоколу загальних зборів учасників ТОВ.

В трудовій книжці за №7 від 25.02.2015 року зроблений запис про прийняття на посаду генерального директора ТОВ «ТК «Авалон» згідно протоколу загальних зборів №23-02/2015 від 23.02.2015 року.

Пропрацювавши на посаді більше трьох місяців позивач зрозумів, що дана посада не задовольняє його потреби, як працівника та керівника даного товариства.

12 червня 2015 року позивач написав заяву із зверненням до Загальних зборів ТОВ «ТК «Авалон» з проханням звільнити позивача з посади генерального директора з 25 червня 2015 року за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України.

Дану заяву позивач надіслав електронною адресую на ім`я кінцевого бенефіціара ТОВ та Учасників ТОВ.

За відповідною датою, позивач як посадова особа ТОВ вніс дані до своєї трудової книжки про звільнення з посади згідно наказу №2-к від 25.06.2015 року.

Однак в подальшому при опрацюванні статуту Товариства виявилося, що замало написати заяву та видати наказ, таке рішення повинні прийняти всі Учасники Товариства на загальних зборах, а саме згідно п. 5.6.4 Статуту до компетенції Загальних зборів належить призначення та звільнення Генерального директора та членів Дирекції Товариства.

З 2015 року загальні збори Учасників жодного разу не проводилися, і на прохання позивача їх скликати та вирішити питання про звільнення, не відреаговано ніяк. Позивач фактично припинила діяльність директора з дати написання заяви про звільнення, не виконує обов`язків директора і позивачу невідома доля даного товариства. Однак на сьогодні відомості про позивача, як про директора внесені до державного реєстру ЮО, ФО-П та ГФ.

Одна із засновниць Товариства наразі є жителькою окупованого Донецька, зв`язку з ОСОБА_2 позивач не має і навіть не знає, як дана особа виглядає. Інша співзасновниця ОСОБА_3 проживає на території України в місті Бровари. Однак з часу припинення виконання обов`язків позивача жодного разу не викликали на зустріч учасники ТОВ, не телефонували, тому позивач досі рахується номінальним директором ТОВ без підприємства, обов`язки якого припинені ще в червні 2015 року.

12 липня 2021 року позивач написав повторно заяву на звільнення з посади адресовану загальним зборам ТОВ «ТК «Авалон». Дану заяву позивач вже відправив на адресу реєстрації та проживання ОСОБА_3 , яку вона отримала, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення, а іншій Учасниці ТОВ за місцем її реєстрації позивач не зміг направити листа, оскільки АТ «Укрпошта» не здійснюєпересилання пошти до міста Донецьк, який внесений до міст обласного значення, відправка поштових листів не здійснюється.

Разом з вимогою про звільнення з посади директора позивач також заявляє вимогу про виключення відомостей про позивача, як директора ТОВ «ТК «Авалон» з державного реєстру ЮО, ФО-П та ГФ, оскільки наявність даного запису ставить під сумнів законність дій щодо законного звільнення. Оскільки зв`язку з даним підприємством позивач не має, тому дана вимога є похідною від вимоги про звільнення з посади з метою виключення будь-яких відомостей про позивача, як про керівника ТОВ.

Фактично на даний час позивач не може реалізувати своє право на працю, не може належним чином звільнитися з посади, ні працевлаштуватися на законних підставах, ні отримувати допомогу на випадок безробіття. Таким чином, на його думку порушені його конституційні права на працю, на оплату праці, на соціальне страхування на випадок безробіття, що і змусило позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Позивач до суду не з`явився, але надав суду заяву, в якій просив справу слухати в його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача ТОВ "Торгова компанія "Авалон" в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином через оголошення на офіційному веб-сайті "Судова влада України", причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, заяви про розгляд справи в його відсутність не надходило.

Представник відповідача Печерської районної у місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином судовими повістками, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, заяви про розгляд справи в його відсутність не надходило.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи із того, що як дійсно встановлено в судовому засіданні, що 16 липня 2007 року була здійснена державна реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Авалон».

За наявною інформацією з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань дане підприємство є діючим за відповідними видами діяльності та проводить господарську діяльність.

23 грудня 2013 року загальними зборами ТОВ «ТК «Авалон» була затверджена нова редакція статуту підприємства згідно з протоколом №16/12 від 16.12.2013 року у зв`язку із зміною найменування, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Авалон» стала правонаступником прав та обов`язків ТОВ «Консалтингова група «Авалон».

Учасниками товариства стали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які за актуальною інформацією з ЄДР визначені засновниками.

23 лютого 2015 року позивач був призначений на посаду генерального директора ТОВ «ТК Авалон» згідно протоколу №23-02/2015 загальних зборів Учасники» ІОН «ТК «Авалон» на умовах трудового договору та статутних цілей товариства.

25.02.2015 року позивачем, як генеральним директор був виданий наказ №1 про призначення на посаду згідно заяви від 23.02.2015 року, протоколу загальних зборів учасників ТОВ.

В трудовій книжці за №7 від 25.02.2015 року зроблений запис про прийняття на посаду генерального директора ТОВ «ТК «Авалон» згідно протоколу загальних зборів №23-02/2015 від 23.02.2015 року.

Пропрацювавши на посаді більше трьох місяців позивач зрозумів, що дана посада не задовольняє його потреби, як працівника та керівника даного товариства.

12 червня 2015 року позивач написав заяву із зверненням до Загальних зборів ТОВ «ТК «Авалон» з проханням звільнити позивача з посади генерального директора з 25 червня 2015 року за власним бажанням на підставі статті 38 КзпП України.

Дану заяву позивач надіслав електронною адресую на ім`я кінцевого бенефіціара ТОВ та Учасників ТОВ.

За відповідною датою, позивач як посадова особа ТОВ вніс дані до своєї трудової книжки про звільнення з посади згідно наказу №2-к від 25.06.2015 року.

Однак в подальшому при опрацюванні статуту Товариства виявилося, що замало написати заяву та видати наказ, таке рішення повинні прийняти всі Учасники Товариства на загальних зборах, а саме згідно п. 5.6.4 Статуту до компетенції Загальних зборів належить призначення та звільнення Генерального директора та членів Дирекції Товариства.

З 2015 року загальні збори Учасників не проводилися. Позивач фактично припинив діяльність директора з дати написання заяви про звільнення, не виконує обов`язків директора і позивачу невідома доля даного товариства. Однак на сьогодні відомості про позивача, як про директора внесені до державного реєстру ЮО, ФО-П та ГФ.

12 липня 2021 року позивач написав повторно заяву на звільнення з посади адресовану загальним зборам ТОВ «ТК «Авалон». Дану заяву позивач вже відправив на адресу реєстрації та проживання ОСОБА_3 , яку вона отримала, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення, а іншій Учасниці ТОВ за місцем її реєстрації позивач не зміг направити листа, оскільки АТ «Укрпошта» не здійснюєпересилання пошти до міста Донецьк, який внесений до міст обласного значення, відправка поштових листів не здійснюється.

Фактично на даний час позивач не може реалізувати своє право на працю, не може належним чином звільнитися з посади, ні працевлаштуватися на законних підставах, ні отримувати допомогу на випадок безробіття.

Як випливає зі змісту ст. 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України та ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у спосіб визначений законом або договором.

За положеннями вказаних норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 КЗпП України відповідно до Конституції України будь- яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Відповідно до статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. При цьому, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За встановлених у цій справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Частиною 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «С.G. та інші проти Болгарії» («С. G. аnd Оthеrs v. Вulgaria», заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» («Оleksandr Volkоv v. Ukraіnе», заява № 21722/11, § 170)).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці ( Рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кантоні проти Франції» («Саntons v. Franse», заява № 17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» («Vyеrеntsov v. Ukraіnе», заява «№ 20372/11, § 65))

Частиною другою статті 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. В той же час «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки» (Веlеs аnd Оthеrs v. thе Сzеch Rеpublic, заява № 47273/99, § 50-51, 69); «Волчі проти Франції» (Wаlсhlі v. Franse, заява № 35787/03, § 29).

При проведенні оцінювання Європейський суд з прав людини часто наголошує на питаннях «правової визначеності» та «належного здійснення правосудця» як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятим застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, Європейський суд з прав людини виходить з того, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі правової визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (рішення у справах «Карт проти Туреччини» (Кагt v. Тurkey [ВП], заява № 8917/05, § 79 (в кінці); «Ефстатіу та та інші проти Греції» (Еfstathiou and Others v. Greece, заява № 36998/02, § 24 (в кінці); «Ешим проти Туреччини» (Еsim v. Тurkey, заява № 59601/09, § 21).

Зі змісту викладених обставин спору вбачається, що позивач просить суд визнати його звільненим з посади директора ТОВ «Торгова компанія «Авалон» з 25 червня 2015 року. Однак, згідно зі статутом ТОВ «Торгова компанія «Авалон» вирішення питання про звільнення керівника відноситься до виключної компетенції загальних зборів товариства, а як найманий працівник позбавлений можливості зібрати учасників та провести розгляд заяви про своє звільнення одноосібно. Разом з тим, відповідно до вимог частини другої статті 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між позивачем та ТОВ «Торгова компанія «Авалон», вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту, як припинення трудових відносин на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.

Подібна правова позиція викладена Верховним судом в постанові від 03.07.2019 року у справі № 520/11437/16 та є обов`язковою для застосування судами при вирішенні питання, які є подібними із заявленими позовними вимогами за предметом та підставами, що виникають з трудових відносин у відповідності до вимог ст.263 ІІПК України.

Що стосується вимоги про зобов`язання вчинити дії шляхом виключення з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців запис про позивача ОСОБА_1 , як директора ТОВ, у графі «ПІБ керівника юридичної особи» та у графі «ПІБ осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи» ТОВ «Торгова компанія «Авалон», то дана вимога є похідною і не суперечить обраному способу захисту.

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

У частині першій статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.

В указаній нормі закону визначено, що таким судовим рішенням може бути рішення про зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

Враховуючи предмет та підстави позову, ОСОБА_1 позбавлений можливості в інакшому порядку припинити трудові відносини з ТОВ «Торгова компанія «Авалон» окрім як в судовому порядку, тому даний позов є гарантією поновлення порушених прав позивача, відновлення права на працю, тому суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають до повного задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 77, 78, 81, 200, 263, 265 ЦПК України, 16,15 ЦК України, ст. ст. 3,4,22,36,38 КЗпП України, ст. 9,25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»,суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Припинити трудові відносини між ОСОБА_1 і товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Авалон» на підставі частини першої статті 38 КЗпП України з 25 червня 2015 року.

Зобов`язати Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію виключити з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб- підприємців запис про ОСОБА_1 , як директора ТОВ «Торгова компанія «Авалон», у графі «ПІБ керівника юридичної особи» та у графі «ПІБ осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи» ТОВ «Торгова компанія «Авалон» код ЄДРПОУ 35264915.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Суддя В.Л. Маренюк