Рішення № 101075449, 08.11.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/848/21

Провадження № 2/638/2920/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретарів Межирицької В.Ю., Куценко К.Д.,

представника позивача ОСОБА_6.,

представників відповідачів Нагорного Р.О., Пузікова В.А., Солдатова Я.А.,

представника третьої особи Іванкіна С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків), Держава Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, третя особа Акціонерне товариство «Мегабанк» про стягнення коштів, -

встановив:

До Дзержинського районного суду м.Харкова звернулась ОСОБА_1 із позовом до Держави України в особі Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків), Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, третя особа Акціонерне товариство «Мегабанк», в якому просить стягнути з державного бюджету України безпідставно стягнуті кошти у сумі 61 336,61 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Слобожанська перспектива» від 26.09.2011 року ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ПАТ «Мегабанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 24 894,66 дол. США та 6 227,97 грн., звернено стягнення на предмет застави майна, стягнуто третейський збір 5,00 грн. та витрати на листування 12,00 грн. Надалі, ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 24.01.2013 року задоволено заяву ПАТ «Мегабанк» та видано виконавчі листи щодо стягнення суми боргу 24 894,66 дол. США та 6 227,97 грн., та щодо стягнення суми боргу 117,00 грн. Постановами державного виконавця від 29.11.2013 року відкрито виконавчі провадження №41107599 та №41109937. Постановою державного виконавця Дзержинського ВДВС ХМУЮ Нагорного Р.О. від 23.03.2016 року виконавчі листи повернуто стягувачеві на підставі п.7 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження». 18.12.2017 року ПАТ «Мегабанк» звернулось до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. з заявою про відкриття виконавчого провадження на примусове виконання виконавчого листа, виданого Київським районним судом м.Харкова про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Мегабанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 24894,66 дол. США та 6227,97 грн. Постановою від 19.12.2017 року відкрито виконавче провадження №55409880. Також, 06.05.2019 року ПАТ «Мегабанк» звернулось до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. з заявою про відкриття виконавчого провадження на примусове виконання виконавчого листа, виданого Київським районним судом м.Харкова про стягнення з позивача на користь ПАТ «Мегабанк» суми боргу в розмірі 117,00 грн. Постановою від 07.05.2019 року відкрито виконавче провадження №59039412. Позивач зазначає, що вона сплатила зазначену приватним виконавцем суму боргу, а отже фактично виконала рішення Київського районного суду м.Харкова від 24.01.2013 року, також нею було сплачено винагороду приватного виконавця та витрати виконавчого провадження, у зв`язку з чим 08.10.2019 року приватним виконавцем Близнюковим Ю.В. винесено постанови про закриття виконавчих проваджень №55409880 та №59039412. Після закриття виконавчих проваджень, приватним виконавцем також скасовано арешти, які були ним накладені в рамках виконавчих проваджень. Щодо скасування інших арештів, повідомив про необхідність звернення безпосередньо до органу, який їх накладав. Не погоджуючись з діями приватного виконавця щодо не зняття усіх арештів з майна, позивач подала скаргу до Київського районного суду м.Харкова, натомість ухвалою суду від 10.07.2020 року скаргу залишено без розгляду, у зв`язку з тим, що станом на дату розгляду скарги, заявлені вимоги виконані, арешт знятий. Як позивачу стало відомо в подальшому, після отримання її представником 13.01.2021 року копій матеріалів виконавчого провадження №41107599, 14.11.2019 року Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Головного територіального управління міністерства юстиції у Харківській області прийняв постанову про скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 23.03.2016 року. 15.11.2019 року Шевченківський ВДВС ГТУЮу Харківській області прийняв постанову про поновлення виконавчих дій та постанову про закінчення ВП №41107599, тим самим припинивши чинність арешту нерухомого майна, належного позивачу. Позивач вважає, що з урахуванням вищенаведених обставин, Шевченківський ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції у м.Харкові не мав жодної правової підстави для скасування постанови від 23.03.2016 року про повернення виконавчого документа стягувачеві, а також прийняття постанови про стягнення виконавчого збору від 14.11.2019 року. Тому сплачена нею 14.11.2019 року сума в якості виконавчого збору у сумі 61 336,61 грн. на депозитний рахунок Шевченківського ВДВС є такою, що набута відповідачем безпідставно, а відтак підлягає стягненню на її користь з Державного бюджету України. Також позивачем заявлена вимога про стягнення на її користь з Шевченківського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.

Представником Шевченківського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) надано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що доводи позивача є безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне. У відділі знаходилось виконавче провадження №41107599 з примусового виконання виконавчого листа від 30.01.2013 року, виданого Київським районним судом м.Харкова про стягнення з позивача на користь ПАТ «Мегабанк» заборгованість за кредитним договором №65/2008 - МК-USD від 23.07.2008 року, станом на 01.07.2011 рік в розмірі 24894,66 дол.США та 6227,97 грн. 29.11.2013 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 09.12.2013 року винесено постанову про арешт майна боржника. 23.06.2016 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Позивач звернулась до відділу з заявами від 09.10.2019 року та 16.10.2019 року з повідомленням про фактичне виконання рішення Київського районного суду м.Харкова. За її заявами по виконавчому провадженню №41107599 останній були надані реквізити для сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Для здійснення виконавчих дій в Автоматизованій системі виконавчого провадження (далі - АСВП) з метою зняття арешту з майна боржника та вилучення особи з реєстру боржників 14.11.2019 року було скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу за ВП №41107599. 14.11.2019 року винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 61166,71 грн. та про стягнення витрат виконавчого провадження в розмірі 169,90 грн. 14.11.2019 року до відділу надійшла заява ОСОБА_1 про долучення до матеріалів справи квитанції про сплату за виконавчим провадженням №41107599 суми коштів у розмірі 61336,61 грн. та про закриття виконавчого провадження. 15.11.2019 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №41107599 та знято арешти з майна боржника. Представник відповідача вважає, що позивач безпідставно посилається на норми статті 1212 ЦК України, оскільки позивачем не доведено безпідставний характер набуття виконавчого збору. Крім того, зазначає, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо стягнення виконавчого збору відноситься до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. На підставі вищенаведеного просить відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Представником позивача - адвокатом Шамраєвим М.Є. надано відповідь на відзив Шевченківського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків), в якій зазначив, що з доводами відповідача не погоджується у повному обсязі, з огляду на наступне. Вказує, що виконавчий збір не стягується у разі виконання рішення приватним виконавцем. Зазначає, що стягнута винагорода, яка була сплачена приватному виконавцю Близнюкову Ю.В. в рамках виконавчих проваджень №55409880 та №59039412 прирівнюється до виконавчого збору, а виконавчий збір не може бути стягнутий двічі за виконання одного й того самого виконавчого документа. Крім того, в реквізитах наданих відповідачем не було вказано про сплату виконавчого збору, так як були надані до винесення постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про стягнення витрат виконавчого провадження від 14.11.2019 року. Указані постанови були винесені вже після сплати позивачем грошових коштів у сумі 61 336,61 грн. За наведених підстав, будь-яких правових підстав приймати від позивача грошові кошти у відповідача не було.

Представником ГУ Державної казначейської служби України у Харківській області надано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що в даному випадку рішення, дії посадових осіб органів ДВС підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства, а не на підставі ст.1212 ЦК України, як зазначає позивач. Крім того, постанова про стягнення виконавчого збору не була оскаржена ОСОБА_1 в установлений строк та на цей час не визнана судом недійсною. Також зазначає, що Головне управління ДКСУ не є учасником виконавчого провадження та не порушувало законних прав та інтересів позивача, а отже залучення Головного управління ДКСУ в якості відповідача, як орган який здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів є передчасним.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив Головного управління ДКСУ, в якому зазначив, що з доводами відповідача про те, що дії посадових осіб органів ДВС підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства не погоджується, оскільки грошові кошти в сумі 61336,61 грн. були стягнуті з позивача без достатньої правової підстави. А отже безпідставне стягнення з позивача указаних коштів порушує право власності останньої, у зв`язку з чим у даному випадку підлягає застосування ст.1212 ЦК України. Стосовно залучення ГУ ДКСУ в якості другого відповідача, зазначає, що згідно Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, та перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій, визначених за даними системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті, перерахування компенсації здійснюється Казначейством або головними управліннями Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів. Отже, ГУ ДКСУ у Харківській області є органом, що здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.

Представник Шевченківського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) надав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких додатково зазначив, що твердження позивача про те, що реквізити на які сплачувались грошові кошти не містили призначення платежу є помилковим, оскільки у самій позовній заяві ОСОБА_1 вказано, що вона 09.10.2019 та 16.10.2019 року зверталась до відділу із заявами про закінчення виконавчого провадження №41107599 та знаття накладених за ним арештів. 01.11.2019 року позивачу надано відповідь про відсутність підстав для задоволення її заяви у зв`язку із несплатою виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій. Позивач зазначила, що з метою уникнення цивільно-правової відповідальності за договором щодо продажу нерухомого майна сплатила на депозитний рахунок відповідача кошти у сумі 61336,61 грн., що підтверджується копією квитанції про сплату виконавчого збору. Отже, позивач усвідомлено та добровільно сплатила на депозитний рахунок відповідача виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій.

Представник третьої особи - АТ «Мегабанк» надав суду письмові пояснення по суті справи, в яких зазначив наступне. 23.07.2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Мегабанк» був укладений кредитний договір №65/2008-МК-USD, відповідно до умов якого ОСОБА_2 надано грошові кошти у розмірі 37 000 дол. США з кінцевим терміном повернення 22.07.2013 року зі сплатою процентів у розмірі 16 процентів річних. В забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язання за Договором, між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ТА ОСОБА_5 були укладені договори поруки, згідно умов яких останні поручилися перед Банком за виконання ОСОБА_2 в повному обсязі усіх обов`язків, що виникли з умов Договору. У зв`язку з невиконанням обов`язків за укладеними договорами, АТ «Мегабанк» звернулось за захистом порушених прав. 26.09.2011 року Постійно діючим третейським судом при Асоціації «Слобожанська перспектива» від 26.09.2011 року ухвалено рішення щодо солідарного стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ПАТ «Мегабанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 24 894,66 дол. США та 6 227,97 грн., звернено стягнення на предмет застави майна, стягнуто третейський збір 5,00 грн. та витрати на листування 12,00 грн. Надалі, ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 24.01.2013 року задоволено заяву ПАТ «Мегабанк» та видано виконавчі листи щодо стягнення суми боргу 24 894,66 дол. США та 6 227,97 грн., та щодо стягнення суми боргу 117,00 грн. Постановами державного виконавця від 29.11.2013 року відкрито виконавчі провадження №41107599 та №41109937. Постановою державного виконавця Дзержинського ВДВС ХМУЮ Нагорного Р.О. від 23.03.2016 року виконавчі листи повернуто стягувачеві у зв`язку з тим, що майно боржника, розшук якого здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлено протягом року з дня оголошення розшуку. 18.12.2017 року ПАТ «Мегабанк» звернулось до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. з заявою про відкриття виконавчого провадження на примусове виконання виконавчого листа, виданого Київським районним судом м.Харкова про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Мегабанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 24894,66 дол. США та 6227,97 грн. Постановою від 19.12.2017 року відкрито виконавче провадження №55409880. Також, 06.05.2019 року ПАТ «Мегабанк» звернулось до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. з заявою про відкриття виконавчого провадження на примусове виконання виконавчого листа, виданого Київським районним судом м.Харкова про стягнення з позивача на користь ПАТ «Мегабанк» суми боргу в розмірі 117,00 грн. Постановою від 07.05.2019 року відкрито виконавче провадження №59039412. 08.10.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Близнюковим Ю.В. винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень №55409880 та №59039412 у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. 17.10.2019 року на адресу Шевченківського ВДВС м.Харків ГТУЮ у Харківській області відповідними заявами повідомлено про повне погашення боргу за виконавчим листом, виданим Київським районним судом м.Харкова від 30.01.2013 року. Представник третьої особи вважає, що постанова про стягнення виконавчого збору повинна була винесена державним виконавцем ще 06.12.2013 року. Так само таку постанову не було винесено й після винесення відповідної постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві від 23.03.2016 року. Крім того, зазначає, що нарахування розміру виконавчого збору було здійснено на дату неправомірно винесеної постанови від 14.11.2019 року, а не на дату коли ця постанова повинна була винесена, а саме 06.12.2013 року. Вказує, що виконавчий збір стягується тільки з суми, яка фактично була стягнута на користь стягувача, однак в рамках виконавчого провадження №41107599 жодної суми боргу стягнуто не було. Окрім того, зазначив, що позивач сплатила винагороду приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В., яка прирівнюється до виконавчого збору, а отже не може бути двічі стягнутий виконавчий збір за фактичне виконання одного й того виконавчого документа.

Ухвалою судді від 26.01.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою судді від 13.04.2021 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, витребувано з Державного підприємства «Національні інформаційні системи» відомості щодо виконавчого провадження №41107599.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, в своїх поясненнях посилався на обставини, викладені у позові.

В судовому засіданні представники відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечували, з підстав, наведених у відзивах на позовну заяву.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Судом встановлено та не оспорюється сторонами у справі, що рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Слобожанська перспектива» від 26.09.2011 року по справі 2/546-2011 ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ПАТ «Мегабанк» заборгованість за кредитним договором №65/2008-МК-USD від 23.07.2008 року в розмірі 24 894,66 дол. США та 6 227,97 грн., звернено стягнення на предмет застави майна за Договором застави №65/2008-МК-USD-З від 23.07.2008 року, стягнуто третейський збір 5,00 грн. та витрати на листування 12,00 грн.

Київським районним судом м. Харкова видано виконавчі листи щодо стягнення суми боргу 24 894,66 дол. США та 6 227,97 грн., та щодо стягнення суми боргу 117,00 грн (а.с. 20.21).

Постановою державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Колесниковим Р.В. від 29.11.2013 року відкрито виконавче провадження №41107599, що підтверджується копією постанови наявної в матеріалах справи.

Постановою державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Нагорного Р.О. від 23.03.2016 року повернуто виконавчий документ стягувачеві на підставі п.7 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

В подальшому, приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Близнюковим Ю.В. відкрито виконавче провадження №55409880 від 19.12.2017 року з примусового виконання виконавчого листа виданого Київським районним судом м.Харкова від 24.01.2013 року по справі №2018/6-317/11 в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Мегабанк» суму боргу в розмірі 24894,66 дол. США та 6227,97 грн. та виконавче провадження №59039412 від 07.05.2019 року по справі №2018/6-317/11 в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Мегабанк» суму боргу в розмірі 117,00 грн, що підтверджується копіями відповідних постанов про відкриття виконавчого провадження.

Постановами приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюковим Ю.В. від 08.10.2019 року, які містяться в матеріалах справи, у зв`язку з фактичним виконанням ОСОБА_1 в повному обсязі виконавчих документів, виданих Київським районним судом м.Харкова від 30.01.2013 року, закінчено виконавчі провадження №55409880 та №59039412, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Як вбачається з копії зави від 10.10.2019 року, ОСОБА_1 звернулась до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. із заявою, в якій просила зняти арешт з усього майна та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про обтяження, виключити відомості щодо неї з Єдиного реєстру боржників, а також здійснити інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Згідно копії відповіді приватного виконавця Близнюкова Ю.В. від 11.10.2019 року №2567, наданої на заяву ОСОБА_1 , останній повідомлено, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підстави для зняття приватним виконавцем після закінчення виконавчого провадження обтяжень, накладених Шевченківським (Дзержинським) ВДВС у м. Харків ГТУЮ у Харківській області відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що позивач зверталась із заявами від 09.10.2019 року та від 16.10.2019 року до Шевченківського ВДВС м.Харків ГТУЮ у Харківській області, в яких просила закінчити виконавче провадження №41107599, зняти арешт з усього майна, що належить їй на праві власності, виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження, а також здійснити інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до копії листа Шевченківського ВДВС м.Харків ГТУЮ у Харківській області №14.01-39/47592 від 01.11.2019 року, позивачу відмовлено у скасуванні накладених арештів в рамках виконавчого провадження №41107599, оскільки позивачем не сплачено коштів на погашення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Постановою заступника начальника відділу Шевченківського ВДВС м.Харків ГТУЮ у Харківській області Глушко А.О. від 14.11.2019 року скасовано постанову державного виконавця Нагорного Р.О. про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.03.2016 року.

Державним виконавцем Шевченківського ВДВС м.Харків ГТУЮ у Харківській області Нагорним Р.О. прийнято дві постанови від 14.11.2019 року ВП №41107599 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 61166,71 грн. та про стягнення витрат виконавчого провадження у сумі 169,90 грн.

15.11.2019 року державним виконавцем Шевченківського ВДВС м.Харків ГТУЮ у Харківській області Нагорним Р.О. поновлено виконавче провадження №41107599, та винесено постанову про закінчення вказаного виконавчого провадження у зв`язку зі стягненням з ОСОБА_1 у повному обсязі суми боргу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, що підтверджується копією відповідних постанов, наявних в матеріалах справи.

Позивач вважає, що грошові кошти отримані органом ДВС без достатньої правової підстави, оскільки на момент сплати грошових коштів у сумі 61 336,61 грн. постанов про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат виконавчого провадження від 14.11.2019 року ще не існувало, у зв`язку з чим звернулась із даним позовом до суду в порядку ст.1212 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, на яку посилається позивач, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відносини щодо повернення безпідставного збережених грошових коштів чи майна є кондикціними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

На виконання ухвали суду від 13.04.2021 року про витребування з Державного підприємства «Національні інформаційні системи» відомостей по виконавчому провадженню №41107599 надано інформаційну довідку з АСВП, яка містить інформацію, щодо виконавчих дій, вчинених в ході його виконання.

Дослідивши вищезазначену довідку, судом встановлено, що Постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 169,90 грн. від 14.11.2019 року у ВП №41107599 прийнята 14.11.2019 року о 14:36:55, а Постанова про стягнення виконавчого збору у сумі 61166,71 грн. від 14.11.2019 року у ВП №41107599 була прийнята 14.11.2019 року о 12:39:58.

Відповідно до копії квитанції №0.0.1521847419.1 від 14.11.2019 року, ОСОБА_1 сплатила на рахунок Шевченківського ДВС міста Харків ГТУЮ у Харківській області грошові кошти у сумі 61336,61 грн. о 10:43:40.

В додаткових поясненнях представник Шевченківського ВДВС міста Харків ГТУЮ у Харківській області зазначив, що 14.11.2019 року державним виконавцем до АСВП було внесено відомості щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 22.03.2016 року. Водночас зазначив, що це не є повторним винесенням постанови про стягнення виконавчого збору, а є фіксуванням в АСВП відомостей щодо наявності постанови від 22.03.2016 року.

Крім того, представником відповідача ДВС надано до суду належним чином завірену копію Постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 22.03.2016 року ВП №41107599.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» (дата набрання чинності 05.10.2016р.) реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України.

Згідно з ч. 1 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про виконавче провадження» цей Закон набирає чинності одночасно за набранням чинності ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», крім статей 8,9 та положень, що стосуються діяльності приватних виконавців, які вводяться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

Тобто датою початку функціонування АСВП є 06.01.2017р, а отже станом на час винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 22.03.2016р. АСВП ще не діяла, а отже зазначена постанова не вносилась у відповідну систему на час її винесення.

Таким чином, враховуючи наявність Постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 22.03.2016 року, на виконання якої позивачем 14.11.2019р. була сплачена відповідна сума коштів, суд приходить до висновку, про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення на користь позивача безпідставно стягнутих грошових коштів у сумі 61166,71 грн. у зв`язку з передчасністю такої вимоги.

Разом з тим, суд зазначає, що позивач у разі незгоди з зазначеною постановою має право звернутись до адміністративного суду із заявою про поновлення строків на оскарження зазначеної постанови та безпосередньо її оскарження, у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», який встановлює спеціальний порядок оскарження рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору.

Стосовно стягнення з позивача витрат виконавчого провадження, на підставі Постанови від 14.11.2019 року, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що на час внесення позивачем коштів на рахунок Шевченківського ВДВС міста Харків ГТУЮ у Харківській області (10:43:40), Постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 14.11.2019 року (14:36:55) у сумі 169,90 грн. не існувала, що підтверджується квитанцією про сплату грошових коштів від 14.11.2019 року та відомостями з інформаційної довідки з АСВП.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення на користь позивача грошових коштів, сплачених на виконання Постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 169,90 грн.

Щодо посилання представника ГУ Державної казначейської служби України в Харківській області про те, що Головне управління не може бути відповідачем у справі суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Статтею 44 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що органи державної виконавчої служби мають рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а також рахунки, у тому числі в іноземній валюті, в державних банках для зарахування коштів виконавчого провадження, обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам.

Оскільки відповідно до наведених вище норм набувачем сплачених боржником у виконавчому провадженні коштів є Державний бюджет України, сплачені кошти підлягають стягненню саме з Державного бюджету України.

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. При цьому в цивільному процесі відповідно до частини четвертої статті 58 ЦПК України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

Отже, у цій справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Такими органами у цій справі є Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) (дії якого призвели до стягнення коштів) та Казначейська служба (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету).

Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову частково знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч.1,2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пункт 1 частини 3 цієї ж статті зазначає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу.

У відповідності до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд зазначає, що позивачем у позовній заяві заявлено, що зазначені вище докази буде подано до суду у встановлені законом строки та порядку.

Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 1212, ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 5, 11-13, 81, 141, 265, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків), Держава Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, третя особа Акціонерне товариство «Мегабанк» про стягнення коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 безпідставно стягнуті кошти в сумі 169 (сто шістдесят дев"ять) гривень 90 копійок.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 (дві) гривні 50 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 15.11.2021 року.

Сторони та інші учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

відповідачі - Держава України в особі Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків), ЄДРПОУ 34952393, м.Харків, м-н Свободи буд.5 Держпром, 6 під`їзд 10 поверх; Держава України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, ЄДРПОУ 37874947, м.Харків, вул.Бакуліна буд.18;

третя особа: Акціонерне товариство «МЕГАБАНК», ЄДРПОУ 09804119, м.Харків, вул.Артема, буд.30.

Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк