Рішення № 101075141, 10.11.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/7580/20

Провадження № 2/638/1871/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Аркатової К.В.,

секретаря Рижикової В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харкові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ОХОРОНА-ПУЛЬТ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 про стягнення матеріалів збитків, інфляційних збитків, 3 % річних та судових витрат -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ТОВ «Охрана-Сервіс» про стягнення матеріальних збитків у розмірі 346221 грн 43 коп., інфляційних збитків 4500,87 грн., 3 % річних у сумі 8 117, 96 грн. та судових витрат.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що є власником автомобіля Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_1 , 2017 р.в., що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 Зам. 19-3279 РС Ukraina 02.2019. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, обставини щодо якої встановлені постановою Дзержинського районного суду міста Харкова від 31.01.2020 по справі № 638/449/20, яка відбулася 11.12.2019 року о 08 год. 40 хв. в м. Харкові на перехресті вул. Клочківська та Космічна та сталася з вини третьої особи, ОСОБА_2 , - працівниика відповідача, ТОВ «ОХОРОНА-СЕРВІС» - водія автомобіля DAEWOO з д.н.з. НОМЕР_3 , отримав механічні пошкодження автомобіль TOYOTA CAMRY білого кольору, VIN-номер НОМЕР_4 , д.н.з. НОМЕР_1 , 2017 р.в., яким керував позивач та який належить йому на праві власності. В момент вчинення ДТП ОСОБА_2 був одягнений у службовий одяг ТОВ «ОХРАНА-СЕРВІС», повідомив, що є їх працівником та перебуває при виконанні службових обов`язків. Внаслідок вказаної ДТП транспортному засобу позивача завдана матеріальна шкода, розмір якої відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 2890 від 25.03.2020 складає 446221,43 грн. З урахуванням виплати позивачу страхового відшкодування, розмір матеріального збитку (шкоди), завданого власнику автомобіля TOYOTA CAMRY, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 унаслідок ДТП та який підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 становить 346 221,43 грн.

Представник позивача надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.

Представник відповідача та третя особа в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про день та час розгляду справи повідомлені належно, заяв про розгляд справи за їх відсутності не надходило.

Враховуючи, що сторони до суду не прибули, в матеріалах справи мається достатня кількість доказів для вирішення справи по суті, суд відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, вважає за доцільне ухвалити рішення без участі сторін по справі та без фіксації процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно ст. 280 ЦПК України, в разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату час та місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, та який не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За письмової згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Оцінюючи аргументи, викладені в позовній заяві суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, № 303-A, параграф 29).

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Позивачу, ОСОБА_1 , на праві приватної власності належить автомобіль Toyota Camry білого кольору, VIN-номер НОМЕР_4 , д.н.з. НОМЕР_1 , 2017 р. в., що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 Зам. 19-3279 РС Ukraina 02.2019.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП, обставини щодо якої встановлені постановою Дзержинського районного суду міста Харкова від 31.01.2020 по справі № 638/449/20), яка відбулася 11.12.2019 року о 08 год. 40 хв. в м. Харкові на перехресті вул. Клочківська та Космічна та сталася з вини третьої особи, ОСОБА_2 , - працівниика відповідача, ТОВ «ОХОРОНА-ПУЛЬТ» - водія автомобіля DAEWOO з д.н.з. НОМЕР_3 , отримав механічні пошкодження автомобіль TOYOTA CAMRY білого кольору, VIN-номер НОМЕР_4 , д.н.з. НОМЕР_1 , 2017 р. в., яким керував позивач, ОСОБА_1 , та який належить позивачу згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 Зам. 19-3279 РС Ukraina 02.2019.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 2890, складеного старшим судовим експертом ХНДІСЕ ім. Бокаріуса Фокіним Д. І. 25.03.2020 вартість матеріального збитку автомобіля TOYOTA CAMRY білого кольору, VIN НОМЕР_4 , д.н.з. НОМЕР_1 , 2017 р. в., дорівнює його ринковій вартості та складає 446 221,43 грн.

Разом з тим, позивачу виплачено відповідне страхове відшкодування, розмір якого згідно з угодою про узгодження розміру виплати страхового відшкодування, укладеною між ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» та ОСОБА_1 становить 100 000 грн. Суму страхового відшкодування у розмірі 100 000 грн. повністю сплачено станом на 25.05.2020 року.

Таким чином, розмір матеріального збитку (шкоди), завданого власнику автомобіля марки TOYOTA, модель CAMRY, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 внаслідок ДТП 11.12.2019 р., значно перевищує розмір страхового відшкодування та становить 346 221,43 грн.

Крім того, витрати позивача на проведення оцінки вказаних пошкоджень автомобіля марки TOYOTA, модель CAMRY, д. р. н. НОМЕР_1 склали 3 956,40 грн., що зокрема підтверджується відповідними платіжними документами.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правилстатті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідальність роботодавця за шкоду завдану її працівником врегульовано статтею 1172 ЦК України, частиною першою якої передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до наведених положень закону шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки.

За сукупності таких умов, за спричинену ОСОБА_2 шкоду, відповідальність має нести його роботодавець, а тому належним відповідачем у справі, до якого має бути звернута матеріально-правова вимога є ТОВ «ОХОРОНА-ПУЛЬТ».

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ «ОХОРОНА-ПУЛЬТ», знаходився під час виконання своїх трудових обов`язків, керуючи автомобілем допустив зіткнення, внаслідок якого пошкоджений автомобіль належний позивачу. За таких обставин позивач має право на пред`явлення вимоги до ТОВ «ОХОРОНА-ПУЛЬТ» про відшкодування шкоди, як до роботодовця діями працівника якого їй було завдано шкоду.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі у розмірі 346 221,43 грн. та стягнення вказаної суми з ТОВ «ОХОРОНА-ПУЛЬТ».

Стосовно можливості застосування до спірних правовідносин положень ст.625 ЦК України, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою цієї статті зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, яка визначає, що цивільні права та обов`язки виникають не лише на підставі договорів й інших правочинів, а й у зв`язку з завданням майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та на підставі інших юридичних фактів.

Отже, завдання майнової і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

Відповідно до статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України міститься у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги п`ятої ЦК України, тому її приписи поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт) і її приписи поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, у якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, що містяться у постанові від 2 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, згідно з якими стаття 625 ЦК України не застосовується у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин.

З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення інфляційних збитків у сумі 4 500,87 грн. та 3 % річних у сумі 8 117, 96 грн.

Щодо стягнення судових витрат.

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати , пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача

Таким чином, згідно зі ст. 141 ЦПК України з ТОВ «ОХОРОНА-ПУЛЬТ» на користь позивача підлягають стягненню судові витрати: сума судового збору у розмірі 3462,22 грн. та витрати, пов`язані з проведенням експертного дослідження в розмірі 3956,40 гривень

Керуючись ст.ст. 4, 15, 16, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОНА-ПУЛЬТ» (код ЄДРПОУ 32675869, місцезнаходження: 61058, м. Харків, вул. Ромена Роллана, буд. 12) про стягнення шкоди завданої внаслідок дорожньо транспортної пригоди, - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОНА-ПУЛЬТ» (код ЄДРПОУ 32675869, місцезнаходження: 61058, м. Харків, вул. Ромена Роллана, буд. 12) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) матеріальні збитки у сумі 346 221,43 гривень. (триста сорок шість тисяч двісті двадцять одна гривня сорок три копійки); інфляційні збитки у сумі 4 500,87 грн. (чотири тисячі п`ятсот гривень вісімдесят сім копійок); 3 % річних у сумі 8 117, 96 грн. (вісім тисяч сто сімнадцять гривень дев`яносто шість копійок); судові витрати: витрати, пов`язані з проведенням експертного дослідження в розмірі 3 956,40 гривень (три тисячі дев`ятсот п`ятдесят шість гривень сорок копійок), та судовий збір в розмірі 3 462,22 гривен (три тисячі чотириста шістдесят дві гривні двадцять двій копійки).

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Головуючий