Ухвала суду № 101074567, 15.11.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

15 листопада 2021 року Чернігів Справа № 620/2944/21

Чернігівський окружний адміністративний суд, під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження питання про залишення без розгляду позовної заяви Фермерського господарства «Марина-М» до Державної податкової служби України, Комісії Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство «Марина-М» звернулося до суду з позовом до Державної податкової служби України, Комісії Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №2018489/35899509, прийняте 08.10.2020 комісією Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 25.09.2020 №3 подану позивачем.

Суд ухвалою від 01.04.2021 відкрив провадження у справі. В подальшому, ухвалою суду від 27.05.2021 позовну заяву залишено без розгляду. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2021, ухвалу суду від 27.05.2021 скасовано, справу направлено для продовження розгляду.

Скасовуючи ухвалу суду від 27.05.2021 у справі №620/2944/21, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, зазначила, що висновки суду попередньої інстанції щодо не надання позивачем відповіді на відзив або заперечень щодо клопотання про залишення позову без розгляду спростовуються наявною у матеріалах справи відповіддю на відзив, за змістом якої позивач заперечував проти доводів відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду та наводив відповідні аргументи в обґрунтування своєї позиції. Проте, судом першої інстанції вказаним позивачем обставинам оцінку не надано. Враховуючи, що позивач наводив обґрунтування на спростування доводів відповідача щодо пропуску строку звернення до суду, колегія суддів дійшла висновку, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду на підставі частини 3 статті 123 КАС України без надання оцінки доводам позивача.

Враховуючи викладене, суд зазначає наступне.

23.04.2021 на адресу суду надано відзив на позов, в якому відповідачем заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивачем було пропущено строк звернення до суду. 27.04.2021 представник позивача ознайомився з матеріалами справи. В подальшому, ним було подано відповідь на відзив, в якій останній вказує, що якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або безділяьність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встанволені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владниї повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

В обгрунтування своєї позиції зазначає, що в строк до 29.10.2020 скарга позивача не була розглянута та останньому не було надіслано вмотивоване рішення за скаргою, а тому така скарга вважається повністю задоволеною на користь позивача з 30.10.2020.

Також вважає Квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 23.10.2020 неналежним доказом, оскільки надана квитанція не містить реєстраційного номеру, а також в графі «результати обробки» зазначено, що рішення комісії центрального рівня про залишення скарги без задоволення направлено до «ДПС України». Тобто вказана квитанція підтверджує лише направлення Рішення комісії центрального рівня про залишення скарги без задоволення не до позивача, а до ДПС України.

Вважає, що позивач не отримавши рішення комісії центрального рівня про залишення скарги без задоволення, звернувся з відповідним позовом до суду в межах строків, визначених ч.4 ст.122 КАС України.

Вирішуючи клопотання про залишення позову без розгляду, суд зважає на наступне.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.

Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов`язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Як уже зазначено, частина перша статті 122 КАС України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 102.2 статті 102 ПК України визначені випадки, коли грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.

Отже, пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу. Водночас пунктом 56.19 статті 56 ПК України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Дослідження змісту аналізованих приписів статей ПК України та статті 122 КАС України вказує на те, що на сьогодні є підхід, відповідно до якого строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. При цьому є різні правові режими щодо оскарження податкових повідомлень-рішень і рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань та інших рішень контролюючих органів, що не пов`язані з їх нарахуванням, саме в частині різної тривалості скорочених строків оскарження при попередньому використанні досудового порядку вирішення спору.

Варто звернути увагу, що Законом України від 24.10.2013 №657-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень» (далі - Закон №657-VII) були внесені зміни до абзацу першого пункту 56.18 статті 56 ПК України шляхом виключення в ньому положення про нарахування грошового зобов`язання та поширення застосування спеціального тривалішого строку на оскарження будь-яких рішень контролюючих органів, з урахуванням строку давності, визначеного статтею 102 ПК України. Водночас до пункту 56.19 статті 56 ПК України аналогічні зміни не були внесені.

Комплексний аналіз чинного правового регулювання на момент прийняття Закону №657-VII дає підстави для висновку, що це не було технічною помилкою законодавця, оскільки частина четверта статті 99 КАС України, як і пункт 56.19 статті 56 ПК України, визначали єдиний місячний строк звернення до суду у випадку, якщо законом була передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України була та залишається спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань.

Спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов`язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені, тобто не врегульовують спірне в цій справі питання.

Втім, різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов`язань або інші рішення) об`єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю в підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їх оскарження.

Застосування скорочених строків звернення при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах установлено законом, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи - платника податків та у діяльності суб`єктів владних повноважень - контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов`язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв`язку з достатністю часу на підготовку й оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів в межах процедури адміністративного оскарження, у той час, як скорочені строки забезпечують досягнення зазначеної мети й завдань функціонування податкової системи держави.

Більш скорочені строки звернення до суду у випадку попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов`язанні з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням.

Конституційний Суд України рішенням від 13.12.2011 №17-рп/2011 за результатами оцінки конституційності норми частини четвертої статті 99 КАС України у чинній на той час редакції (про скорочені строки звернення до адміністративного суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору) підтвердив її конституційність як такої, що забезпечує оперативність розгляду судової справи і жодною мірою не обмежує суб`єктів щодо права на судовий захист; нею скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено (абзаци шостий, чотирнадцятий пункту 6.1).

Отже, із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

- тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

- шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було використано процедуру адміністративного оскарження, про що ним отримано рішення комісії центрального рівня від 23.10.2020. Факт отримання позивачем рішення ДПС за результатами розгляду скарги зазначеною датою підтверджується копією квитанції, доданою до відзиву.

Таким чином, тримісячний строк звернення до суду сплив 23.01.2021. При цьому, позивач звернувся до суду лише у березні 2021 року, тобто з двомісячним пропуском строку звернення до суду.

Щодо доводів представника позивача викладених у відповіді на відзив, варто зазначити наступне.

Пунктом 14 Порядку розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (затверджений постановою КМУ від 11.12.2019 №1165) передбачено, що за результатами розгляду скарги комісія центрального рівня у строк, визначений пунктом 56.23 статті 56 Податкового кодексу України, у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу, надсилає платнику податку відповідне рішення.

За приписами підпункту 56.23.3 пункту 56.2.3 статті 56 ПКУ скарга на рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН розглядається протягом 10 календарних днів з дня отримання такої скарги центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин), документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Пунктом 42.4 статті 42 ПК України визначено, що платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги».

Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документ через електронний кабінет - здійснюється засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні д послуги" шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату, час його надіслання в електронний кабінет.

Документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" та є доступним в електронному кабінеті.

Датою вручення платнику податків документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків. У разі якщо достав документа відбулася після 18 години, датою вручення документа платнику податків вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день. датою вручення документа платнику податків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

У разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків (його представнику).

Правові та організаційні засади здійснення електронної ідентифікації визначає Закон України від 05.10.2017 № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги».

Пунктами 12 та 32 частини 1 статті 1 наведеного Закону визначено, що:

електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис» (пункту 12 частини 1 статті 1 Закону);

підписувач - фізична особа, яка створює електронний підпис ( пункт 32 частини 1 статті 1 Закону).

Частиною 3 статті 17 Закону України № 2155 визначено, що порядок використання електронних довірчих послуг в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях державної форми власності встановлюється- Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 19 вересня 2018 року N 749 затвердив Порядок використання електронних довірчих послуг в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях державної форми власності (Порядок №749).

Відповідно до пункту 7 Порядку №749 ідентифікація підписувача - представника державної установи, проведення перевірки цивільної правоздатності та дієздатності державної установи здійснюються відповідно до вимог статті 22 Закону України "Про електронній довірчі послуги".

Ідентифікація підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі, з якими пов`язаний кваліфікований електронний підпис чи печатка, здійснюються шляхом перевірки кваліфікованого електронного підпису чи печатки ( пункт 9 порядку №749).

Пунктом 19 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінський функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересі визначеної в акті особи.

З аналізу наведених правових норм слідує, що документ - акт індивідуальної дії, який видається суб`єктом владних повноважень одноособово або колегіально, завжди характеризується конкретним волевиявленням посадової особи або групи осіб (підписувачами), і, відповідно потребує підписання в електронному вигляді відповідно до вимог ЗУ «Про довірчі послуги»; квитанцію про доставку у текстовому форматі документу як акту індивідуальної дії, що відправляється з електронного кабінету автоматично, тобто не є волевиявленням конкретних посадових осіб та лише свідчить про дату та час доставки такого індивідуального акту платнику податків, а отже не потребує оформлення з дотриманням вимог ЗУ «Про довірчі електронні послуги» щодо електронного підпису та печатки.

У даному випадку Рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації ПН, рішення комісії центрального рівня про результати розгляду скарги платника є документами в розумінні пункту 42.4 статті 42 ПКУ, тобто актами індивідуальної дії, що повинні містити електронний підпис та печатку, а квитанція, що не має ознак індивідуального акту та лише підтверджує факт доставки документа в електронний кабінет платника (пункту 42.4 статті 42 ПК України), не повинна засвідчуватися електронним підписом посадової особи (осіб), оскільки була створена в автоматичному режимі, а не відповідними посадовими особами.

З наведеного слідує, що квитанції від 23.10.2020, копію якої додано до відзиву на позов, є належним доказом факту доставки в електронний кабінет позивача відповідного рішення комісії центрального рівня (ДІІС України) за наслідками розгляду скарги позивача на рішення комісії ГУ ДПС у Чернігівській області про відмову в реєстрації податкової накладної. Крім того, наявність такої квитанції в матеріалах справи підтверджує, що рішення комісії ДІІС за результатами розгляду скарги платника дійсно отримано платником 23.10.2020.

А отже, не заслуговує на увагу аргумент представника позивача, що рішення за результатами розгляду скарги платником не отримано.

Також суд не приймає до уваги посилання представника позивача на ту обставину, що із змісту квитанцій вбачається, що документ доставлено до ДПС, оскільки у даному випадку йдеться про те, що до ДІІС доставлено квитанцію, яка з огляду на наведені положення пункту 42.2 статті 42 ПК України підтверджує доставку позивачу засобами електронного зв`язку відповідного рішення комісії центрального рівня (ДПС), прийнятого за результати розгляду скарги платника податків.

Суд наголошує, що пунктом 42.4 статті 42 ПК України прямо передбачено, що доказом доставки відповідного рішення контролюючого органу в електронний кабінет платника, є квитанція, що відправляється з електронного кабінету платника автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків.

Що стосується посилання платника на формальні недоліки квитанції, то необхідно зазначити, що відсутні законодавчо встановлені вимоги до форми такої квитанції, проте її зміст надає можливість чітко ідентифікувати яке рішення комісії ДПС доставлено до електронного кабінету платника (зазначені номер та дата рішення комісії центрального рівня, номер і дата скарги, номер та дата податкової накладної, щодо якої прийнято рішення про відмову в реєстрації) та дату отримання платником рішення комісії ДПС про результати розгляду скарги платника.

Таким чином, матеріалами справи належним чином підтверджено отримання платником рішення комісії ДПС про результати розгляду скарги саме 23.10.2020 і, відповідно, пропуск ним встановленого строку звернення до суду.

Так, стаття 123 КАС України передбачає наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Частиною 3 вказаної статті встановлено: якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними. Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.

Отже, оскільки позивач звернувся до суду 30.03.2021 (згідно штампу канцелярії суду), тобто з пропущенням встановленого строку звернення понад 2 місяці, а клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду не заявляв, в силу ч.3 ст.123 КАС України наведене обумовлює висновок про достатність підстав для залишення позову Фермерського господарства «Марина-М» про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії без розгляду.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Фермерського господарства «Марина-М» до Державної податкової служби України, Комісії Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.О. Житняк