Рішення № 101074544, 02.11.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2021 року Чернігів Справа № 620/4249/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Житняк Л.О.

за участі секретаря Бородулі В.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Пуценко Т.В.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області (далі - Управління), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 22.11.2018 №25-01-006/0765/306 заступника начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Хоменка І.І. про накладення на позивача штрафу у розмірі 11 169,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до відомості по виплаті заробітної плати ОСОБА_2 у 2017 йому було нараховано заробітну плату в сумі 6999,00 грн, яку позивач сплатив йому за мінусом податків та обов`язкових платежів 30.11.2017, що підтверджується його особистим підписом на відомості. У зазначену суму увійшли 2211 грн відпускних за 10 місяців та аванс за грудень 2017 року в сумі 1288,00 грн. Відповідно до цієї відомості станом на 28.12.2017 позивач нарахував заробітну плату за грудень 2017 року лише в розмірі 99,00 грн - за один місяць роботи, але виплатив йому авансом 5000,00 грн у зв`язку з наміром працівника відпрацювати 26 днів у січні 2017 року, проте останній, більше не працював у грудні 2017 та у січні 2018 року, що підтверджується табелем обліку робочого часу. Позивач зазначає, що в день звільнення працівника, останній залишився йому винним за отриманий аванс у грудні 2017 року, а тому вважає, що своєчасно розрахувався по заробітній платі з ОСОБА_2 у листопаді та грудні 2017 року.

Суд ухвалою від 26.12.2018 позовну заяву залишив без руху. 08.01.2019 відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження. 14.02.2019 провадження у справі до одужання ФОП ОСОБА_1 . Суд ухвалою від 23.03.2020 поновив провадження у справі. При цьому, 07.04.2020 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у зв`язку з пандемією коронавірусу COVID-19. Представник позивача також надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з поширенням коронавірусу COVID-19. Ухвалою суду від 07.04.2020 провадження у справі зупинено до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів. Ухвалою суду від 31.08.2021 провадження у справі поновлено.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача протягом встановленого судом строку надав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні вимог, зазначаючи, що доводи позивача не відповідають обставинам справи, не спростовують матеріалів інспекційного відвідування та не мають жодного посилання на норми діючого законодавства, які обґрунтовують позовні вимоги.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

У зв`язку із зверненням ОСОБА_2 щодо додержання законодавства про працю в частині невиплати заробітної плати та відмови у видачі трудової книжки на підставі наказу Управління від 01.11.2018 №327 та направлення на проведення контрольного заходу від 01.11.2018 №1213 головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_3 доручено провести інспекційне відвідування позивача на предмет додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин у період з 06.11.2018 по 07.11.2018.

За результатами перевірки складено акт від 07.11.2018 №25-01-006/0765.

Як вбачається з акту та підтверджується матеріалами справи на підставі заяви ОСОБА_2 від 01.03.2017 відповідно до наказу позивача від 01.03.2017 №1 його було прийнято на роботу на посаду водія (т.1 а.с.117).

На підставі власної заяви від 02.01.2018 відповідно до наказу позивача від 02.01.2018 №7 ОСОБА_2 було звільнено за угодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП України) (т.1 а.с.117 на звороті).

Відповідно до табелю обліку робочого часу за січень 2018 року (копія надана позивачем т.1 а.с.17) ОСОБА_2 відпрацював 8 год., за що йому відповідно до розрахунково-платіжної відомості за січень 2018 року нараховано заробітну плату в сумі 169,23 грн та компенсацію за 20 днів невикористаної щорічної відпустки на суму 2184,95 грн (т.1 а.с.120). Загальна сума нарахувань склала 2354,18 грн., яку після сплати обов`язкових платежів виплачено 05.03.2018 відповідно до видаткового касового ордеру від 05.03.2018 № 40 на суму 1895,12 грн (т.1 а.с.121 на звороті).

У видатковому касовому ордері від 05.03.2018 №38 підставою для виплати значиться зарплата за 11 місяць 2017 року, у ордері від 05.03.2018 №39 - зарплата за 12 місяць 2017 року, у ордері від 05.03.2018 №40 - зарплата за 1 місяць 2018 року.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектором праці також встановлено порушення позивачем ч.1 ст.115 КЗпП України, якою передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

З огляду на вказане, відповідач дійшов висновку, що остаточний розрахунок по заробітній платі за листопад 2017 року на суму 316,02 грн водію ОСОБА_2 проведено на підставі касового ордеру від 05.03.2018 №38, за грудень 2017 року на суму 2689,48 грн - на підставі касового ордеру від 05.03.2018 №39, та в Акті зазначив, що позивачем було порушено ч.1 ст.116 КЗпП України: при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В подальшому, 12.11.2018 начальником Управління Держпраці у Чернігівській області Дорошенком С.В. прийнято рішення №282 щодо розгляду справи про накладення штрафу. Повідомлення Управління Держпраці у Чернігівській області від 12.11.2018 за вих. №10-04/6496 про призначення розгляду справи за фактом порушення позивачем трудового законодавства на 14 год. 00 хв. 22.11.2018 направлено позивачу рекомендованим листом від 13.11.2018 №1400041610397 та вручено 14.11.2018. Проте, позивач на розгляд справи не з`явився.

Враховуючи все вищевикладене, на підставі абзацу 3 частини 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України за порушення встановлених строків заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплату їх не в повному обсязі, а саме: остаточний розрахунок по заробітній платі водію ОСОБА_2 за листопад та грудень 2017 року виплачено лише 05.03.2018 (ч.1 ст.115 КЗпП України), звільненому з роботи 02.01.2018 працівнику ОСОБА_2 остаточний розрахунок проведено тільки 05.03.2018 (ч.1 ст.116 КЗпП України), винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 22.11.2018 №25-01-006/0765/303 на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 11169,00 грн, яка є предметом даного спору.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд звертає увагу не наступне.

Згідно з п.1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з ч.4 ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю).

У відповідності до ч.5 с.2 вищевказаного Закону зазначені у ч.4 цієї статті органи (в тому числі і Управління), що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог ст.1, 3, ч.1, 4, 6-8, абз.2 ч.10, 13, 14 ст.4, ч.1-4 ст.5, ч.3 ст.6, ч.1-4, 6 ст.7, 9, 10, 19, 20, 21 ч.3 ст.22 цього Закону.

Згідно із ч.3 ст.6 вищевказаного Закону суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Згідно зі ст.12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції, та здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються. Згідно зі ст.16 вказаної Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок від 26.04.2017 №295), відповідно до якого інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (далі органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження).

Згідно з пунктом 2 Порядку від 26.04.2017 №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Суд зазначає, що інспекційні відвідування проводяться за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю (пп.1 п.5 Порядку від 26.04.2017 №295).

Таким чином, у відповідача були наявні всі підстави для здійснення перевірки ФОП ОСОБА_1 .

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст.265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Штрафи, зазначені у ч.2 цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.4 Положення про Управління Держпраці у Чернігівській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 №84 Управління Держпраці відповідно до покладених покладених на нього завдань у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України та ч.2-7 ст.53 Закону України «Про зайнятість населення» визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 із змінами (далі - Порядок №509).

Відповідно до п.2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Справа про накладення штрафу розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (п.4). Рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу приймається уповноваженою особою не пізніше ніж через 10 днів з дати складання акту про виявлені порушення (п.3).

Пунктом 6 вищевказаного Порядку передбачено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам.

Як встановлено судом, зазначений вище порядок відповідачем дотримано.

Щодо встановлених перевіркою порушень, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Також, згідно ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, розрахунок по заробітній платі за листопад 2017 року на суму 316,02 грн водію ОСОБА_2 проведено на підставі касового ордеру від 05.03.2018 №38, за грудень 2017 року на суму 2689,48 грн - на підставі касового ордеру від 05.03.2018 №39. У видатковому касовому ордері від 05.03.2018 №38 підставою для виплати значиться зарплата за 11 місяць 2017 року, у ордері від 05.03.2018 №39 - зарплата за 12 місяць 2017 року, у ордері від 05.03.2018 №40 - зарплата за 1 місяць 2018 року.

Таким чином, твердження відповідача про те, що заробітна плата не виплачується регулярно в робочі дні у строки, не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата є правомірними.

При цьому, відповідно до табелю обліку робочого часу за січень 2018 року ОСОБА_2 відпрацював 8 год., за що йому відповідно до розрахунково-платіжної відомості за січень 2018 року нараховано заробітну плату в сумі 169,23 грн та компенсацію за 20 днів невикористаної щорічної відпустки на суму 2184,95 грн. Загальна сума нарахувань склала 2354,18 грн, яку після сплати обов`язкових платежів виплачено 05.03.2018 відповідно до видаткового касового ордеру від 05.03.2018 №40 на суму 1895,12 грн.

Таким чином, остаточний розрахунок по заробітній платі водію ОСОБА_2 звільненому з роботи 02.01.2018, проведено тільки 05.03.2018.

Під час проведення інспекційного відвідування та розгляду справи, інші документи позивачем не надавалися, тому твердження позивача про нарахування заробітної плати в сумі 6999,00 грн, до якої увійшли відпускні за 10 місяців та аванс за грудень 2017 року в сумі 1288,00 грн, про виплату авансу 5000,00 грн у зв`язку із наміром працівника відпрацювати 26 днів у січні 2018 року, не відповідає дійсним обставинам справи, та спростовується отриманою інформацією про доходи, наданою Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області (т.2 а.с.59-60) та звітами про суми нарахованої заробітної плати (т.1 а.с.152-188).

Будь які інші посилання позивача на власні розрахунки виплати коштів водію ОСОБА_2 не спростовують встановленого судом. На спростування помилковї думки позивача суд наголошує, що його власний довільний облік у формі відомості по заробітнуй платі (т.2 а.с.30) судом не приймається як такий, що повністю спростований вищезазначеними звітами про суми нарахованої заробітної плати (т.1 а.с.152-188).

З огляду на наведене, суд не знаходить підстав для визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 22.11.2018 №25-01-006/0765/303, оскільки остання винесена правомірно, на підставі абз.3 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України за порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, більш як за один місяць, виплату їх не в повному обсязі та несвоєчасний розрахунок з працівником при звільненні.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

Згідно з ч.1 та 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Належних і достатніх доказів, які б спростували доводи відповідача, позивач суду не надав, а тому системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити.

Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Позивач - Фізична особа-підприємець ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Управління Держпраці у Чернігівській області (вул.П`ятницька, 39, м.Чернігів, Чернігівська область, 14000, код ЄДРПОУ 39779238).

Повний текст рішення суду складено 15 листопада 2021 року.

Суддя Л.О. Житняк