Рішення № 101074344, 11.11.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2021 року м. Чернігів Справа № 620/7659/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Клопота С.Л.,

за участю секретаря Шевченко А.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Матвієнка В.М.

представника відповідача Тимошенка О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області та просить:

1. Визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Чернігівській області № 161 о/с від 10.06.2021, в частині виплати компенсації за невикористані щорічні чергові відпустки за фактично відпрацьований час.

2. Зобов`язати ГУНП в Чернігівській області виплатити компенсації за невикористані щорічні чергові відпустки за фактично відпрацьований час у 2017, 2018 та 2020 роках.

3. Зобов`язати ГУНП в Чернігівській області виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

4. Визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Чернігівській області № 161 о/с від 10.06.2021, в частині вислуги років на день звільнення в пільговому обчисленні.

5. Зобов`язати Головне управління в Чернігівській області здійснити перерахунок вислуги років на день звільнення в пільговому обчисленні та внести зміни до наказу ГУНП в Чернігівській області № 161 о/с від 10.06.2021.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що наказ ГУНП в Чернігівській області № 161 о/с від 10.06.2021, у частині не зазначення про виплату грошової компенсації за невикористані позивачем щорічні чергові відпустки за фактично відпрацьований час у 2017, 2018 та 2020 роках та не зарахуваня до вислуги років у пільговому обчисленні періоду проходження ним служби на території ООС з 21.05.2018 по 21.08.2018, є протиправним, оскільки порушує його права та соціальні гарантії.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

20.10.2017 позивача було прийнято на службу до Національної поліції відповідно наказу ГУНП в Чернігівській області № 273 о/с від 18.10.2017.

Наказом ГУНП в Чернігівській області № 161 о/с від 10.06.2021 його було звільнено зі служби в поліції за п. 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

У даному наказі зазначено, що звільнити зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 (0077983), начальника Срібнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП, 10. 06. 2021 року, з виплатою компенсації за 18 діб невикористаної щорічної чергової відпустки за фактично відпрацьований час у 2021 році.

Вислуга на день звільнення в пільговому обчисленні становить - 27 років 03 місяці 11 днів.

Невикористана щорічна відпустка за 2017 рік за фактично відпрацьований час складає 07 діб.

Невикористана щорічна відпустка за 2018 рік за фактично відпрацьований час складає 04 діб.

Невикористана щорічна відпустка за 2020 рік за фактично відпрацьований час складає 05 діб.

Вважаючи цей наказ протиправним, у частині не виплати компенсації за невикористані щорічні чергові відпустки за фактично відпрацьований час у 2017, 2018 та 2020 роках та не зарахуваня до вислуги років у пільговому обчисленні періоду проходження позивачем служби на території ООС з 21.05.2018 по 21.08.2018, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної

влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 45 Конституції України гарантує, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Судом встановлено, що 20.10.2017 позивача було прийнято на службу до Національної поліції відповідно наказу ГУНП в Чернігівській області № 273 о/с від 18.10.2017.

Наказом ГУНП в Чернігівській області № 161 о/с від 10.06.2021 його було звільнено зі служби в поліції за п. 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

У даному наказі зазначено, що звільнити зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 (0077983), начальника Срібнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП, 10. 06. 2021 року, з виплатою компенсації за 18 діб невикористаної щорічної чергової відпустки за фактично відпрацьований час у 2021 році.

Вислуга на день звільнення в пільговому обчисленні становить - 27 років 03 місяці 11 днів.

Невикористана щорічна відпустка за 2017 рік за фактично відпрацьований час складає 07 діб.

Невикористана щорічна відпустка за 2018 рік за фактично відпрацьований час складає 04 діб.

Невикористана щорічна відпустка за 2020 рік за фактично відпрацьований час складає 05 діб.

З наведеного вбачається, що, на момент звільнення, позивач мав не використані дні щорічних відпусток за фактично відпрацьований час за 2017 рік 7 діб, за 2018 рік 4 діб, за 2020 рік 5 діб.

Оскаржуваним наказом було прийняте рішення про не проведення грошової компенсації за них.

Також, цим наказом не було враховано до вислуги років у пільговому обчисленні ОСОБА_1 період проходження ним служби на території ООС з 21.05.2018 по 21.08.2018

Щодо невиплати компенсації за невикористані щорічні чергові відпустки за фактично відпрацьований час у 2017, 2018, 2020 роках, суд зазначає наступне.

Статтею 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 передбачено обов`язок роботодавця щодо компенсації невикористаних щорічних та додаткових відпусток у разі звільнення працівника.

Відповідно до ч. 14 ст. 10-1.Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до частини першої статті 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи АІ групи.

Відповідно до частини дев`ятої статті 93 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським, у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.

Відповідно до ч. 10 ст. 93 Закону України «Про національну поліцію» за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Законом України «Про Національну поліцію» не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. При цьому не передбачено позбавлення такої особи права на відпустку, яке вона вже отримала в попередньому календарного році.

В наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки, що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, оскільки це суперечить суті та гарантіям ж трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

При цьому, жодна правова норма, що регулює питання проходження служби у системі Національної поліції України, не позбавляє особу, що звільняється зі служби, права на отримання грошової компенсації за невикористані дні щорічної чергової відпустки за фактично відпрацьований час за періоди, які передували року звільнення.

За таких підстав, суд вважає за необхідне зобов`язати ГУНП в Чернігівській області виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані щорічні чергові відпустки за фактично відпрацьований час 7 діб за 2017 рік, 4 доби за 2018 рік та 5 діб за 2020 рік.

Таке рішення, в цій частині, є повним та достатнім способом захисту порушеного права позивача і у суду відсутні правові підстави для скасування оскаржуваного наказу чи зобов`язання відповідача вносити відповідні зміни до нього.

Щодо неправильного нарахування вислуги років позивача у пільговому обчисленні, суд зазначає наступне.

Відповідно до наказу ГУНП в Чернігівській області від 24.04.2018 № 808 «Про організацію стажування», позивача було направлено з 21 травня по 21 серпня 2018 року в розпорядження Головного управління Національної поліції в Донецькій області строком на 93 (дев`яносто три) дні.

Згідно наказу ГУНП в Донецькій області № 1272 від 17.05.2018, позивач проходив стажування на посаді заступника начальника сектору превенції Центрального відділу поліції з дислокацією м. Маріуполь.

Під час проходження служби на посаді заступника начальника сектору превенції Центрального ВП ГУНП в Донецькій області, з метою недопущення проникнення диверсійно-розшукувальних груп, незаконних збройних формувань та радикально налаштованих громадян, постачання зброї, боєприпасів, вибухових речовин, згідно наказу ГУНП в Донецькій області від 18.04.2016 № 565, та на виконання бойового розпорядження керівника сектору «Маріуполь» від 24.12.2015 № 462, він залучався для спільного несення служби на блокпостах м. Маріуполя.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 р. № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», визначено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція у період проходження мною служби на посаді заступника начальника сектору превенції Центрального ВП ГУНП в Донецькій області з 21 травня по 21 серпня 2018 року (пункт 1, підпункт 20 - м. Маріуполь, Маріупольська міська рада.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їх сімей». У п. 3 даної постанови зазначено, щодо вислуги років для призначення пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1, зараховується на пільгових умовах:

а) один місяць служби за три місяці:

- час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів з забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

У порушення вимоги постанови КМУ № 393 від 17.07.1992, ГУНП в Чернігівській області не зарахувало на пільгових умовах один місяць за три місяці час проходження позивачу період служби з 21 травня по 21 серпня 2018 року в розпорядженні ГУНП в Донецькій області.

За таких підстав Головне управління в Чернігівській області необхідно зобов`язати внести зміни до наказу ГУНП в Чернігівській області № 161 о/с від 10.06.2021, зарахувавши до вислуги років у пільговому обчисленні ОСОБА_1 період проходження позивачем служби на території ООС з 21.05.2018 по 21.08.2018.

При цьому підстави для скасування оскаржуваного наказу є відсутніми.

З огляду на те, що до моменту набуття рішенням суду законної сили, у відповідача не виникало зобов`язання виплатити інші кошти, ніж ті що були виплачені позивачу при звільненні, то його вимога щодо зобов`язання ГУНП в Чернігівській області виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, є передчасною та не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд, керуючись положеннями статті 139 КАС України, враховуючи часткове задоволення позову, вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань оловного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь позивача судовий збір у сумі 454,00 грн. та 4200 грн. правничої допомоги .

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (пр-т Перемоги, буд. 74, м. Чернігів, 14000) про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити частково.

Зобов`язати ГУНП в Чернігівській області виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані щорічні чергові відпустки за фактично відпрацьований час 7 діб за 2017 рік, 4 доби за 2018 рік та 5 діб за 2020 рік.

Зобов`язати Головне управління в Чернігівській області внести зміни до наказу ГУНП в Чернігівській області № 161 о/с від 10.06.2021, зарахувавщи до вислуги років у пільговому обчисленні ОСОБА_1 період проходження позивачем служби на території ООС з 21.05.2018 по 21.08.2018.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 4654,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлено 15 листопада 2021 року.

Суддя С.Л. Клопот