Рішення № 101071866, 15.11.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/6001/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Херсонській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з вказаним позовом, у якому просить визнати незаконною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Херсонській області (далі - відповідач, ГУ Держпраці) від 02.09.2021 № 2593/21/22//РРО/НОМЕР_1/ДПС/ТД-ФС про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення в сумі 60 000,00 грн.

В позовній заяві позивач посилаючись на положення ст. 265 КЗпП України, п. 2, п.п. 3-8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 зазначає, що оскаржувана постанова прийнята без належного повідомлення позивача про дату, час та місце її розгляду та без присутності позивача. Положення ст. 80 ПК України щодо проведення фактичної перевірки визначають, що законодавець саме наголошує на отриманні інформації про використання праці найманих осіб у встановленому Законом Порядку на проведення таких перевірок, і не дозволяє проводити такого роду перевірки в рамках одного акту разом із порушеннями законодавства про РРО, ліцензування і т.д. Позивач зауважує, що на сторінці 1 акту перевірки від 03.07.2021 не містить встановленої податківцями особи, яка була при проведенні перевірки, інформація щодо особи зазначена «зі слів» та без перевірки паспорту або будь-якого іншого документу, що може дозволити ідентифікувати особу, сама позивач на момент перевірки була відсутня. Позивач вказує також, що аналіз наведених правових норм щодо підстав та порядку проведення перевірки дозволяє дійти висновку, що отримання інформації від ДПС та її територіальних органів про виявлені в ході здійснення контрольних повноважень факти порушення платниками податків законодавства Про працю є підставою для призначення i проведення вiдповiдним територіальним органом Держпрацi заходiв державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування. За результатами проведеного інспекційного відвідування складається акт, на який об`єкт відвідування може подати зауваження. На підставі акту, після розгляду зауважень, може бути вжито заходiв до притягнення винної y допущенні порушень особи до встановленої законом відповідальності. Та, додані до позову матеріали не містять жодних доказів щодо прийняття уповноваженою особою відповідача рішення про проведення інспекційного відвідування позивача, або недоцільність проведення такого заходу. Враховуючи викладене, позивач вважає, що постанова від 02.09.2021 № 2593/21/22//РРО/НОМЕР_1/ДПС/ТД-ФС є незаконною та підлягає скасуванню.

11.10.2021 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

05.11.2021 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву в якому зазначено про те, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки ГУ Держпраці було проведено фактичну перевірку позивача на предмет дотримання законодавства про працю щодо належного оформлення трудових правовідносин із дотриманням Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, ст. 80 ПК України, згідно наданих повноважень Положенням про державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, наказу від 03.09.2018 №84 Державної служби України з питань праці «Про затвердження Положення про Головне управління Держпраці у Херсонській області». На адресу відповідача 21.07.2021 надійшов лист Головного управління ДПС У Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 12.07.2021 №6067/5/21-22-06-11, яким проінформовано про проведення перевірки позивача та встановлено правопорушення в частині трудового законодавства, а саме виявлено не оформлених найманих працівників. Згідно Акту фактичної перевірки 05.07.2021 №2593/21/22/PPO/ НОМЕР_1 , виявлено порушення вимог п.3 ст.24 КЗпП та Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу», ОСОБА_1 допустила до роботи працівника ОСОБА_3 без належного оформлення трудових відносин, про що свідчить фотофіксація, яка велася під час фактичної перевірки. В день фактичної перевірки, яка закінчилась 03.07.2021 о 17 год 50 хв. Акт підписав бармен ОСОБА_3 та зробленим написом «заперечень не маю», тим самим підтверджуючи що працівник бармен ОСОБА_3 працює у позивача, тому твердження останньої, що при проведені податківцями перевірки не було встановлено осіб працюючих, є безпідставними, так як фактична перевірка проводилась відповідно ст.20, пп.80.2.5. п. п.80.2.5. п.80.2, ст.80 Податкового кодексу України. Відповідач також зазначає на недіючу норму п. 2 Порядку №509, яка втратила чинність на момент перевірки постановою Кабінету Міністрів України №823 від 21.08.2019, та Порядок №509 набув змін щодо п. 3. Відповідно, на виконання п. 3 Порядку № 509 відповідачем було направлено Рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу від 22.07.2021 від №2593/21/22/PPO/НОМЕР_1/ДПС/ТД та Повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю вiд 22.07.2021 №01-09/1/1840 на адресу місця знаходження позивача, що підтверджується фіскальним чеком та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №7302200976276. Позивач отримала вищезазначені документи 03.08.2021, що не спростовується позивачем. ОСОБА_1 належним чином була обізнана про необхідність подання матеріалів, документів, доказів, що спростовують порушення законодавства про працю в строк до 26.08.2021. Позивач не надала жодних доказів щодо порушень її прав відповідачем про належне повідомлення про дату, час та місце розгляду фактів та обставин встановлених перевіркою. Також, відповідач зазначив, що відповідно до Порядку №509 передбачено, що на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, тільки приймає та виносить накладення штрафу. 19.08.2021 позивач надала до ГУ Держпраці документи, що на її думку спростовують виявлені порушення фактичною перевіркою, але враховуючи положення ст.ст. 21, 23, 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Повідомлення було подане лише 05.07.2021 про прийняття працівника на роботу ОСОБА_3 , а сама фактична перевірка позивача була 03.07.2021 з 16 год. 30 хв. та закінчилась о 17 год. 50 хв. Позивач зобов`язана була вжити заходи щодо укладання трудового договору та повідомити органи ДПС, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2015 №413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» та положень Порядку обліку електронними документами з контролюючими органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2017 №557. З наданого позивачем належним чином не засвідченого повідомлення про прийняття працівника на роботу від 05.07.2021 не має можливості встановити факт подання даного документа до органів ДПС, оскільки позивачем не надано квитанцію №2 про результати розгляду та прийняття документів органом ДПС. Враховуючи те, що на момент проведення фактичної перевірки позивачем не було надано доказів належного працевлаштування працівника ОСОБА_3 , висновки фактичної перевірки не можуть бути спростовані, оскільки належні докази для їх спростування відсутні. ГУ Держпраці також зазначає, що поточна редакція Порядку № 509 не передбачає обов`язкової присутності суб`єкта господарювання під час розгляду справи про накладення штрафу уповноваженою посадовою особою, свої дії відповідач вважає такими, що вчинені відповідно до вимог чинного законодавства, використанням повноважень у порядку, спосіб та з метою, з якою останні надані, у зв`язку з чим, в задоволенні позовних вимог просить суд відмовити.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що справа підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини виникли між сторонами внаслідок винесення ГУ Держпраці постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 2593/21/22/РРО/НОМЕР_1/ДПС/ТД-ФС від 02.09.2021, якою на ФОП ОСОБА_1 керуючись ст.. 265 КЗпП України, ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення» ч. 3 ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 та на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України накладено штраф у розмірі 60000,00 грн.

Вказана постанова ГУ Держпраці була винесена на підставі висновків акту фактичної перевірки Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 05.07.2021 №2593/21/22/PPO/ НОМЕР_1 , яким зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 порушення вимог ч. 4 ст. 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413, що виявилось у допущенні одного працівника ОСОБА_3 до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника уповноваженого органу, та без повідомлення органу ДПС про прийняття працівника на роботу.

Позивач вважає, що відповідачем порушені положення ПК України та Порядку №509 щодо проведення перевірки без її участі та прийняття постанови про накладення штрафу без повідомлення про дату, часу та місця розгляду встановлених порушень та прийняття рішення за їх наслідками, наполягає відповідно на наявності підстав для скасування спірної постанови.

В свою чергу відповідач зазначає, що ГУ Держпраці діяло в межах норм діючого законодавства, з дотриманням повноважень щодо розгляду акту фактичної перевірки та прийняття рішення про накладення штрафу на позивача, враховуючи відсутність доказів належного працевлаштування особи в місці здійснення підприємницької діяльності позивачем, обставини фактичної перевірки відповідають дійсності, накладений штраф є належною санкцією за порушення норм КЗпП України та постанови КМУ від 17.06.2015 №413, відсутні підстави для скасування спірної постанови.

Таким чином предметом позовних вимог є законність чи протиправність винесеної ГУ Держпраці постанови № 2593/21/22/РРО/НОМЕР_1/ДПС/ТД-ФС від 02.09.2021 про накладення штрафу за порушення трудового законодавства роботодавцем, у зв`язку з чим, враховуючи позиції сторін, суд вважає необхідним встановити наявність чи відсутність порушень норм діючого законодавства по проведенню фактичної перевірки 03.07.2021, обставини встановленого порушення та дотримання порядку та підстав щодо розгляду встановлених порушень та винесення спірної постанови про накладення штрафу.

Відповідно суд зазначає слідуюче.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення (ч. 3 ст. 2 КАС України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

В статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

За ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 Положення про державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення №96, зі змінами) визначено, що Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (п. 2 Положення №96).

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці (п. 4 Положення №96).

Пунктом 7 Положення № 96 визначено, що Держпраці здійснює своє повноваження безпосередньо та через утворені в уставленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпрацi може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Відповідно, одним із територіальних органів центрального органу виконавчої влади є Головне управління Держпраці у Херсонській області, яке діє на підставі Положення про Головне управління Держпраці у Херсонській області затвердженого наказом Державної служби України з питань працi від 03.09.2018 року № 84 (далі - Положення №84), за яким Головне управління Держпраці у Херсонській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ГУ Держпраці у Херсонській області як територіальний орган Державної служби України з питань праці, а саме Державне управління загального характеру зареєстровано 09.09.2021 (за №1004991070011018163) код ЄДРПОУ 39792699.

Згідно пп. 9 п. 4 Положення № 84 ГУ Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль, зокрема, за дотримання вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.

За пп. 47 п. 4 Положення № 84 ГУ Держпраці відповідно до покладених на нього завдань складає у випадках, передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про такі правопорушення i накладає адміністративні стягнення.

Відповідно до ч.1 ст. 259 КЗпП державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад (ч. 2 ст. 259 КЗпП України).

Встановлені, та перевірені судом повноваження ГУ Держпраці у Херсонській області, зокрема щодо винесення спірної постанови, позивачем по справі не оскаржуються.

Згідно ч. 2 ст. 265 КЗпП, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Відповідно, механiзм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених зазначеною вище ч. 2 ст. 265 КЗпП, визначена та затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» (далі - Порядок № 509, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За нормами Податкового кодексу України контролюючому органу, зокрема ДПС у Херсонській області надано право проводити фактичну перевірку дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Суд зазначає, що згідно п. 80.1 ст. 80 (далі - ПК України) фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, як у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (п. 80.5 ст. 80 ПК України).

Пунктом 80.6 статті 80 ПКУ передбачено, що під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з`ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з`ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).

За п. 80.7 ст. 80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Відповідно до наданих відповідачем документів щодо фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , вбачається, що для проведення фактичної перевірки позивача, на вимогу ст. 81 ПК України, були видані 02.07.2021 направлення № 1342 та №1343, які були вручені представнику суб`єкта господарювання бармену ОСОБА_4 під підпис.

Відповідно, представниками контролюючого органу була проведена фактична перевірка, результати та встановлені обставини та порушення якої викладені в акті від 05.07.2021 №2593/21/22/PPO/ НОМЕР_1 .

Зокрема, перевіряючими особами 03.07.2021 за місцем ведення підприємницької діяльності позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , було зафіксовано серед іншого порушення ФОП ОСОБА_1 порушення вимог ч. 4 ст. 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413, що виявилось у допущенні одного працівника ОСОБА_3 до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника уповноваженого органу, та без повідомлення органу ДПС про прийняття працівника на роботу ОСОБА_3 , який на момент проведення фактичної перевірки виконував обов`язки бармена.

В акті фактичної перевірки в п. 4.1 барменом ОСОБА_3 зазначено «заперечень не маю». Серед додатків до акту перевірки наявна фото фіксація, яку позивач по справі не спростовує.

Також, в даному акті фактичної перевірки зафіксовано про порушення п. 1, п. 11 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Та дані правопорушення суд не розглядає, оскільки в даній справі предметом розгляду є постанова ГУ Держпраці від 02.09.2021 № 2593/21/22/РРО/НОМЕР_1/ДПС/ТД-ФС, яка уповноважена на розгляд встановлено та зафіксованого порушення саме законодавства з питань охорони праці, щодо належного оформлення трудових правовідносин роботодавцем із працівником.

Щодо зауважень позивача про відсутність повноважень ГУ ДПС під час проведення перевірки суб`єкта підприємницької діяльності здійснювати перевірку дотримання вимог Закону №265/95-ВР то суд зазначає, що положення ст. 80 ПК України не обмежує представників контролюючого органу проводити фактичну перевірку щодо дотримання суб`єктом підприємницької діяльності вимог чинного законодавства та зокрема Закону №265/95-ВР, дані обставини та повноваження перевіряючи осіб мають бути вирішенні та з`ясовані в окремому порядку, за наслідками застосування щодо ФОП ОСОБА_1 штрафної санкції за встановлене порушення.

Відповідно до наданого до справи листа ГУ ДПС у Херсонській областi, Автономній Республіці Крим та м. Севастополi вiд 12.07.2021 № 6070/5/21-22-06-11, отриманого відповідачем 21.07.2021, проінформовано про проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 та встановлення правопорушення в частині трудового законодавства - виявлено не оформлених найманих працівників, зазначено про те, що звіти про суми нарахованоп заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податкових розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і утриманого них податку за формою 1ДФ до контролюючого органу не подавалися, чим порушено вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413, в частині повідомлення про прийняття працівника на роботу. Надано копію зазначеного вище акту для врахування в роботі.

Пунктом 2 Порядку № 509 передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі: акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Згідно п. 3 Порядку № 509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що самостійною підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю є також акт перевірки ДПС, її територіального органу, що узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 28.01.2021 в справі № 380/1116/20, від 21.04.2021 в справі № 260/586/20.

Відповідно, відповідачем по справі було прийнято рішення про розгляд справи про накладення штрафу від 22.07.2021 № 2593/21/22/РРО/НОМЕР_1/ДПС/ТФ та повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, надіслані ФОП ОСОБА_1 22.07.2021 № 01-09/1/1840 за адресою: АДРЕСА_2 , в якому зазначено дату та час розгляду питання щодо прийняття рішення про накладення штрафу - 02.09.2021 з 9:00 год. до 12:00 год., запропоновано в строк до 26.08.2021 надати оригінали або належним чином завірені копії матеріалів, документів та інших доказів, що спростовують порушення законодавства про працю, а також зазначено по те, що за результатами буде складена постанова про накладення штрафу або письмове повідомлення про відсутність підстав для складення такої постанови.

Надіслання даного повідомлення підтверджено ПН 215600426655 Укрпошти від 22.07.2021 та копією рекомендованого повідомлення із відміткою про отримання 03.08.2021 Відповідно, встановлені судом факти та обставини, які підтверджені належними та достатніми доказами спростовують твердження позивача про те, що їй не було відомо про дату та час розгляду питання щодо накладення штрафу за наслідками проведеної фактичної перевірки.

Як наслідок, позивачем були надіслані на адресу відповідача документи на спростування порушення законодавства про працю листом, що отриманого ГУ Держпраці 19.08.2021.

Зокрема, позивач на спростування зафіксованих в акті фактичної перевірки порушень трудового законодавства надіслано: повідомлення про прийняття працівника на роботу від 05.07.2021, форма трудового договору, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 № 260 підписаного сторонами договору ОСОБА_3 та ОСОБА_1 06.07.2021, із зазначенням реєстрації договору 05.07.2021 за №55.

Дослідивши зазначені вище документи, судом не встановлено належних обставин, які підтверджені належними доказами, що спростовують викладені в акті фактичної перевірки порушення вимог ч. 4 ст. 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413.

На момент проведення фактичної перевірки 03.07.2021, в місці ведення позивачем підприємницької діяльності за барною стійкою знаходилась особа, який пояснив, що він є барменом, щодо зафіксованих порушень трудового законодавства його роботодавцем він заперечень не виклав. Дані обставини позивач не оскаржує, та надіславши до ГУ Держпраці документи щодо оформлення трудових відносин із даною особою не спростувала встановлені факти порушення трудового законодавства, надавши договір та повідомлення про прийняття на роботу, оформлені 05.07.2021 та 06.07.2021, після того, як вже відбулась фактична перевірка.

Суд вважає необґрунтованими посилання позивача на ту обставину, що в акті перевірки особу, яка працювала за барною стійкою, а саме прізвище, ім`я та по батькові зафіксовано зі слів, можна вважати порушенням контролюючим органом порядку перевірки, оскільки за даною справою, акт перевірки фіксує в собі всі встановлені обставини на час її проведення, всі відомості, які можливо зафіксувати підлягають фіксуванню, доведення протилежного, а саме, що перевіряючи особи мали перевірити особу та записати її відомості з паспорту чи з іншого офіційного документу покладається в даному випадку на позивача, оскільки її працівник, який в результаті не був оформлений офіційно, не мав при собі документів, що засвідчують особу, виконував покладені на нього обов`язки без наданих йому на те повноважень.

Також, суд зауважує, що позивач у справі посилається на норми Положення №509, що зазнали змін постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» від 21.08.2019 №823, якою внесено зміни до Порядку №509 та виключено з нього пункти 5-8, пункти 2-4, 9-12 викладено у визначеній та зазначеній вище судом редакції, що підлягають відповідному застосуванню під час вирішення даної справи.

Враховуючи наявність та підтвердження порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ч. 4 ст. 24 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413, суд вважає правомірними дії ГУ Держпраці щодо винесення спірної постанови від 02.09.2021 №2593/21/22/РРО/НОМЕР_2/ДПС/ТД-ФС.

ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем, відповідно, під час ведення підприємницької діяльності має дотримуватись положень діючого законодавства не лише щодо застосування РРО, але й дотримання трудового законодавства, тим паче, коли наймає за місцем ведення своєї діяльності осіб, покладає на них певні обов`язки та відповідно несе перед ними відповідальність як роботодавець в частині сплати заробітної плати, надання відпустки та інше.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Суд зазначає, що згідно п. 6 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим, зокрема, при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Відповідно, за ч.4 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів, серед інших, засобами електронного зв`язку з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронних довірчих послуг.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Суд враховує пояснення представника відповідача надані у відзиві, в яких зазначено, що позивачем 05.07.2021 (після складення акту фактичної перевірки) було надіслано на адресу ГУ ДПС повідомлення про прийняття працівника на роботу, але контролюючими органом не було можливості встановити факт подання даного документа до органів ДПС через не надання ФОП квитанції №2 про результати розгляду та прийняття документів органом ДПС. Відповідно, вбачається, що ОСОБА_1 не дотримано положення Порядку обліку електронними документами з контролюючими органами, затвердженого постановою КМУ від 06.06.2017 № 557. Зазначені обставини позивачем належними та достатніми доказами не спростовано, відповідно за даною справою наявні обставини не виконання позивачем зафіксованого перевіркою порушення постанови КМУ № 413.

Також, суд не приймає до уваги дані обставини як докази позивача на спростування встановлених порушень, оскільки позивач формувала та надсилала необхідні документи на підтвердження укладення трудового договору з ОСОБА_3 вже після складення акту перевірки (05.07.2021, договір укладено 06.07.2021), що не може бути доказом наявності трудових взаємовідносин на момент проведення перевірки 03.07.2021, але встановлені факти допущених порушень не є підставою для їх не усунення ФОП.

За ч. 3 ст. 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

За частинами 4 та 5 даної статті штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та у разі сплати юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, яка використовує найману працю, 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вручення постанови про накладення штрафу за порушення вимог законодавства про працю, передбаченого цією статтею, така постанова вважається виконаною.

Згідно частин 9 та 10 даної статті виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, покладається на органи державної виконавчої служби та сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.

Частина 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

В даній справі суд приходить до висновку, що відповідач під час винесення спірної постанови від 02.09.2021 № 2593/21/22//РРО/НОМЕР_1/ДПС/ТД-ФС про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю та зайнятість населення в сумі 60 000,00 грн. діяв в межах наданих законодавством повноважень, об`єктивно, з дотриманням принципу доведення правопорушником відсутності порушення трудового законодавства та постанови КМУ № 413, позивач належних та достатніх доказів в обґрунтування своєї позиції не надав, посилання в позові на формальні загалом підстави для скасування постанови ГУ Держпраці без належного обраного способу доведення відсутності правопорушень зафіксованих фактичною перевіркою не дають підстави для суду щодо скасування спірної постанови.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, понесені позивачем судові витрати згідно положень ст. 139 КАС України не підлягають поверненню.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 255, 257, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються до апеляційного суду або до відповідного суду, який ухвалив рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.І. Войтович

кат. 112040000