Ухвала суду № 101071688, 15.11.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про відстрочення і розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення

15 листопада 2021 року № 520/12970/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Зінченко А.В., розглянувши розглянувши заяву ОСОБА_1 про зміну порядку та способу виконання судового рішення по справі №520/12970/2020 по справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Харківського апеляційного суду (майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36,м. Харків,61001, код ЄДРПОУ42261368) третя особа: Головного управління Державної казначейскої служби України у Харківській області (вул. Бакуліна, буд.18,Харків,61166, зміна способу і порядку виконання рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд :

- визнати протиправними дії Харківського апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосуванням щомісячного обмеження її розміру,встановленого частиною третьою статті 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік".

- зобов`язати Харківський апеляційний суд нарахувати та сплатити судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівську винагороду (з урахуванням раніше виплачених сум) за період з 18 квітня 2020 року до 28 серпня 2020 року без застосування обмеження, встановленого статтею 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік".

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині нарахування та сплати суддівської винагороди за один місяць.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі, а саме вирішено: визнати протиправними дії Харківського апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосуванням щомісячного обмеження її розміру, встановленого частиною третьою статті 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік";зобов`язати Харківський апеляційний суд нарахувати та сплатити судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівську винагороду (з урахуванням раніше виплачених сум) за період з 18 квітня 2020 року до 28 серпня 2020 року без застосування обмеження, встановленого статтею 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" та допустити до негайного виконання рішення суду в частині нарахування та сплати суддівської винагороди за один місяць.

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить суд змінити спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 року по справі № 520/12970/2020 та встановити спосіб виконання вказаного рішення шляхом стягнення з Харківського апеляційного суду на користь судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 нарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року у розмірі 495 724 (чотириста дев`яносто п`ять тисяч сімсот двадцять чотири) грн. 43 коп.

В обґрунтування заяви заявником зазначено, що на виконання вказаного судового рішення Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист.

Зважаючи на те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 року по справі № 520/12970/2020 набрало законної сили, воно є обов`язковим до виконання на всій території України та у повному обсязі, 03.08.2021 року заявник звернувся до Харківського апеляційного суду з заявою про добровільне виконання рішення суду, додавши до нього виконавчий лист та рішення судів.

На звернення із заявою про добровільне виконання рішення суду, Харківський апеляційний суд повідомив листом від 18.08.2021 року № 04- 34/109/2021 про те, що Харківський апеляційний суд не має можливості добровільно виконати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 року по справі № 520/12970/2020, з рекомендацією звернутися для його належного виконання до органів державної виконавчої служби.

Таким чином, рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі від 28.10.2020 року по справі № 520/12970/2020 відповідачем не виконано у добровільному порядку.

09.11.2021 року на виконання приписів п. З Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 року та ч.І ст. З Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області з заявою про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду 28.10.2020р. № 520/12970/2020, до якої додав рішення судів та виконавчий лист Харківського окружного адміністративного суду.

Проте, Головним управлінням Державної казначейської служби України у Харківській області виконавчий лист з рішеннями судів було повернуто листом від 10.11.2021 року № 04-21/7197, в якому роз`яснено, що виконання зазначеного виконавчого листа в повному обсязі можливе лише після зміну способу і порядку виконання судового рішення на підставі ч. З ст. 33 Закону України «Про виконавче, провадження» від 02.06.2016 року.

Враховуючи викладене, виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 року по справі № 520/12970/2020 відповідно до п. З Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 року, через Державну казначейську службу України, є також неможливим.

В обох випадках у виконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 року по справі № 520/12970/2020 заявнику відмовлено.

За таких обставин, виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 року по справі № 520/12970/2020 можливе лише після зміни способу і порядку виконання судового рішення шляхом стягнення з Харківського апеляційного суду на користь ОСОБА_1 нарахованої та невиплаченої суддівської винагороди на підставі ч. З ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 378 КАС України.

Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.

Згідно з пунктом другим частини третьої статті 148 Закону ДСА України здійснює функцію головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів.

Пунктом четвертим частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VІ визначено, що головний розпорядник бюджетних коштів затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством. Відповідно до положень ст. ст. 3,23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення виключно в рамках бюджетного періоду, який становить один календарний рік який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Згідно з частиною першою статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань. Таким чином, ТУ ДСА України у Харківській області здійснює всі нарахування і виплати лише у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом, який затверджує Державна судова адміністрація України.

На рівні головного розпорядника бюджетних коштів ДСА України відкрито бюджетну програму 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів" за рахунок якої здійснюється виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів.

За таких обставин, виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2020р. по справі №520/12970/2020 в повному обсязі можливе лише після зміни способу і порядку виконання судового рішення шляхом стягнення з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів".

До листа додано розрахунок недоотриманої суддівської винагороди позивача, з якого судом встановлено, що на користь позивача залишається невиплаченою сума суддівської винагороди у розмірі 495724,43 грн.

Вказані обставини учасниками провадження не заперечувались.

Відповідно до ч.1-3 ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Положеннями ч.ч.2 та 3 ст. 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України (обов`язковість судових рішень).

Згідно зі ст. 2 Закону України від 05.06.2012 року №4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган; державні підприємство, установа, організація.

Відповідно до ч.1 ст. 7 вказаного Закону виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Однак, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення.

Так, положеннями Закону України Про виконавче провадження визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно із до ч.3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Разом з тим, суд звертає увагу, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України).

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути ефективним як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).

Також, засіб юридичного захисту має бути ефективним в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 року у справі Аксой проти Туреччини (Aksoy v. Turkey), п. 95).

Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що ефективний засіб правового захисту у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі №840/3112/18, яка враховується судом при розгляді даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.

З огляду на необхідність обрання найбільш ефективного способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Положеннями ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).

Отже, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку, саме на стадії виконавчого провадження мають бути остаточно відновлені порушені права позивача (стягувача).

Враховуючи, що в межах даної справи розглядається питання стосовно порушення прав позивача щодо виплати недоотриманої суддівської винагороди, слід враховувати, що розмір і порядок виплати суддівської винагороди визначається виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Конституційне поняття "закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін.

Суд вважає обґрунтованою позицію відповідача щодо того, що ТУ ДСА України у Харківській області здійснює всі нарахування виплати лише у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом, які затверджує Державна судова адміністрація України.

На рівні головного розпорядника бюджетних коштів ДСА України відкрито бюджетну програму 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів, за рахунок якої здійснюється виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів.

Разом з тим у даній справі суд не здійснює вихід за межі заявлених вимог та не вирішує питання, що не було предметом дослідження при розгляді справи, а лише конкретизує спосіб виконання рішення суду шляхом стягнення заборгованості.

Встановлення такого способу виконання направлено на своєчасне та повне виконання судового рішення, а також відповідає вимогам прямих норм ст. 124 Конституції України.

Судом також враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Аналізуючи встановлені судом обставини у поєднанні з наведеними нормативними положеннями, а також враховуючи відсутність доказів повного виконання ТУ ДСА України у Харківській області рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2020р. в частині виплати позивачу заборгованості суддівської винагороди у сумі 495724,43 грн., суд приходить до висновку про обґрунтованість та задоволення заяви позивача про зміну способу і порядку виконання рішення відповідно до статті 378 КАС України.

Керуючись положеннями ст. ст. 241-243, 248, 256, 294, 295, 371, 378 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про зміну порядку та способу виконання судового рішення по справі №520/12970/2020 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Харківського апеляційного суду (майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36,м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 42261368), за участі третьої особи: Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області (61166, м.Харків, вул.Бакуліна,18) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Змінити спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 року по справі № 520/12970/2020 та встановити спосіб виконання вказаного рішення шляхом стягнення з Харківського апеляційного суду на користь судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 нарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року у розмірі 495 724 (чотириста дев`яносто п`ять тисяч сімсот двадцять чотири) грн. 43 коп.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В.Зінченко