Рішення № 101071325, 15.11.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2021 р. № 520/14122/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати дії відповідача контролюючого органу Головного управління ДПС у Харківській області протиправними в частині відмови в реєстрації Податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний (податковий) період і доповнення до Податкової декларації відповідно до пункту 46.4 статті 46 розділу II Податкового кодексу України за датою 22.06.2021 від платника податків ОСОБА_1 та в частині відмови від внесення інформації до інформаційних баз даних контролюючого органу;

- визнати бездіяльність відповідача контролюючого органу Головного управління ДПС у Харківській області протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а саме:

1) зареєструвати податкову декларацію про майновий стан і доходи за звітний (податковий) період з доповненнями до Податкової декларації відповідно до пункту 46.4 статті 46 розділу II Податкового кодексу України за датою 22.06.2021 від платника податків ОСОБА_1 ;

2) внести до інформаційних баз даних контролюючого органу інформацію про реєстрацію Податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний (податковий) період з доповненнями до неї ваповідно до п.46.4 ст.46 роз.ІІ ПК України за датою 22.06.2021 від платника податків ОСОБА_1 ;

3) внести до інформаційних баз даних контролюючого органу у т.ч. до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків відомості про доходи на підставі Податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний (податковий) період з доповненнями до неї відповідно до п.46.4 ст.46 роз.ІІ ПК України за датою 22.06.2021 та податкового розрахунку (форми 1-ДФ, 4-ДФ) від платника податків ОСОБА_1 , а також іншої інформації як доповнення до податкової декларації;

- визнати бездіяльність відповідача контролюючого органу Головного управління ДПС у Харківській області протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а саме: видати Довідку про подану декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію), за формою (встановленою наказом Міністерства фінансів України 13 червня 2017 року №568), з метою підтвердження дій контролюючого органу про внесення інформації що міститься в Податковій декларації про майновий стан і доходи за звітний (податковий) період з Доповненнями (відповідно до п.46.4 ст.46 розділу II ПК України), яка була отримана контролюючим органом засобами поштового зв`язку 24.062021 року від платника податку - ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач безпідставно та без дотримання положень чинного податкового законодавства України відмовив ОСОБА_1 у реєстрації подактової декларації про майновий стан і доходи за звітний (податковий) період - 2012 рік, яку він надіслав до контролюючого органу 29.06.2021. Крім того, зазначив, що ним, з метою перевірки прийняття відповідачем спірної деларації, було здійснено запит до податкової служби, в якому ОСОБА_1 просив надати йому Довідку про подану декларацію про майновий стан і доходи за звітний (податковий) період. Однак, Головним управлінням ДПС у Харківській області так і не було надано запитувану довідку.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачам надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачам, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Представником відповідача, надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що контролюючий орган не має технічної можливості зареєструвати податкову декларацію за минулий період, відтак заявник повинен був подати таку деларацію за звітний 2012 рік ще у 2013 році.

Позивач скористався своїм правом та надав до суду відповідь на відзив, в якій додатково аргументував доводи, викладені в позовній заяві, зокрема, звернув увагу суду, що перед подачею податкової декларації, він звернувся до відповідача із заявою, в якій просив податковий орган роз`яснити, чи мав він право подати у 2021 році податкову декларацію за податковий період 2012 рік. На вказане звернення Головне управління ДПС у Харківській області повідомило ОСОБА_1 , що чинним Кодексом не заборонено платнику податків подавати річну податкову декларацію у строки, що перевищують граничний строк визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 18.03.2021 в порядку, передбаченим Законом України "Про звернення громадян" звернувся до відповідача із заявою, в якій просив Головне управління ДПС у Харківській області роз`яснити:

- чи має право платник податку - фізична особа, яка у звітному 2012 році, отримала дохід, як спадкоємець, унаслідок прийняття нею у спадщину відповідних об`єктів згідно до ч. З ст. 1268 ЦК України, як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, подати до контролюючого органу річну податкову декларацію про майновий стан і доходи у 2021 році, в якій зазначити суму доходу у вигляді вартості успадкованого майна, отриманого платником податку у 2012 році?

- чи має право платник податку - фізична особа, яка у звітному 2012 році, отримала дохід, як спадкоємець, унаслідок прийняття нею у спадщину відповідних об`єктів згідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, зазначити у спеціально відведеному місці в річній податковій декларації про майновий стан і доходи у 2021 році відповідно пункту 46.4 статті 46 ПК У країни, доповнення у вигляді коду та назви ознаки доходу (код ознаки пільги) відповідно до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затв. наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4?

-як повинен діяти платник податку - фізична особа, який у звітному 2012 році, отримав дохід, як спадкоємець, унаслідок прийняття ним у спадщину відповідних об`єктів згідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу за 2012 рік, з метою оподаткування цих доходів та сплати податків до бюджету, у разі якщо такий платник податку не виконав зобов`язання щодо подання декларації (не подав декларацію) про майновий стан і доходи за звітний 2012 рік?

20.04.2021 Головне управління ДПС у Харківській області листом №1780/С/20-40-24-13-25 повідомило заявника, що платник податку - фізична особа, відповідно до вимог Податкового кодексу України має право подати річну податкову декларацію за формою та порядком, що діють на момент її подання (п.48.1 ст.48 Кодексу), та самостійно визначити податкові зобов`язання з доходів, отриманих у звітних періодах, починаючи з 01 січня 2011 року, без дотримання 1095 днів, у разі якщо така деларація не була подана раніше.

ОСОБА_1 , з метою декларування спадщини, яку він прийняв у 2012 році, 23.06.2021 засобами поштового зв`язку подано до Головного управління ДПС у Харківській області податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2012 звітний (податковий) період.

28.06.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив податковий орган прийняти та зареєструвати податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2012 звітний (податковий) період, яку він подав від 23.06.2021 та внаслідок чого надати йому довідку про подану декларацію, яка передбачена Порядком №568 від 13.06.2017.

14.07.2021 Головне управління ДПС у Харківській області листом №3215/С/20-40-73-03-17 повідомило ОСОБА_1 , що станом на 08.07.2021 у підсистемі "Обробка ПЗ та платежів" ІТС "Податковий блок", відсутня технічна можливість реєстрації декларації статусом "звітна" за 2012 рік від фізичної особи ОСОБА_1

21.07.2021 позивачем відповідно до положень пункту 179.12 статті 179 Податкового кодексу України, з метою підтвердження дій контролюючого органу про внесення інформації, що міститься в податковій декларації про майновий стан та доходи за 2012 звітний (податковий) період, подано до суб`єкта владних повноважень відповідну заяву, форма якої передбачена Порядком№568 від 13.06.2017.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо нереєстрації податкової деларації та ненадання відповідної довідки, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктами 48.1 - 48.2 статті 48 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Порядок подання податкової звітності до контролюючого органу визначається статтею 49 Податкового кодексу України.

Пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 49.3 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Пунктом 49.9 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:

- за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв`язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою;

- у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Відповідно до пункту 49.10 статті 49 Податкового кодексу України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється.

Пунктом 49.11 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Зміст наведених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що одержавши від платника податків податкову звітність, контролюючий орган зобов`язаний перевірити наявність у ній реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, та прийняти одне з двох рішень: або прийняти податкову звітність, або відмовити у її прийнятті, одночасно повідомивши платника податків про причини відмови.

Таким чином умовою, з якою чинне податкове законодавство пов`язує можливість прийняття або неприйняття податкової звітності, є наявність або відсутність у ній обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України.

Податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію у разі її складання з дотриманням вимог статті 48 Податкового кодексу України, оскільки прийняття податкової звітності є обов`язком контролюючого органу.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування викладених норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, міститься у постанові Верховного Суду від 31.07.2018 у справі №810/1570/16.

Як вбачається з матеріалів справи, за наслідком подачі ОСОБА_1 спірної податкової деларації, податковим органом не було направлено останньому письмового повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови як імперативно визначено положеннями Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що етап прийняття та реєстрації податкової звітності є, по-суті, формальним рівнем податкового контролю, під час якого податковий орган здійснює візуальну перевірку декларації та її аналіз за формальними ознаками. При цьому підставою для невизнання податкової декларації податковою звітністю є такі дефекти її заповнення, які впливають на порядок адміністрування податку.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В свою чергу, суд зазначає, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення, або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо), що їх належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Так, на думку суду, обов`язок довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності у адміністративному судочинстві зобов`язаний саме суб`єкт владних повноважень.

Отже, в контексті даної справи саме на Головне управління ДПС у Харківській області, як на суб`єкта владних повноважень, покладено обов`язок прийняти відповідне рішення за наслідками отримання податкової декларації від ОСОБА_1 , чого всупереч чинним нормам податкового законодавства, не було здійснено податковим органом.

Щодо посилань відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, про те, що позивач повинен був подати спірну податкову декларацію ще у 2013 році, суд зазначає, наступне.

Відповідно до положень статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації або уточнюючої декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань, в межах поданих уточнень, за такою податковою декларацією протягом 1095 днів (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу) з дня подання уточнюючого розрахунку (декларації).

Аналізуючи вищезазначені податкові норми, суд доходить висновку, що податковим законодавством чітко встановлені граничні терміни щодо подачі податкової декларації про майновий стан та доходи фізичних осіб та передбачені відповідні наслідки за порушення вказаних граничних термінів. Однак, чинне законодавство не встановлює імперативної заборони для подачі такої декларації з порушенням граничного строку, відтак ОСОБА_1 не може бути позбавлений права на подання такої декларації до податкового органу відповідно до норм Податкового кодексу України.

Відтак, враховуючи вказані обставини, у податкового органу виник обов`язок щодо реєстрації податкової декларації, який не був виконаний суб`єктом владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Враховуючи положення статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДПС у Харківській області, яка полягає у не прийнятті відповідного рішення за наслідками подачі ОСОБА_1 податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний (податковий) період та доповнення до податкової декларації відповідно до пункту 46.4 статті 46 розділу II Податкового кодексу України від 22.06.2021.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача зареєструвати податкову декларацію про майновий стан і доходи за звітний (податковий) період з доповненнями до Податкової декларації відповідно до пункту 46.4 статті 46 розділу II Податкового кодексу України за датою 22.06.2021 від платника податків ОСОБА_1 ; внести до інформаційних баз даних контролюючого органу інформацію про реєстрацію Податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний (податковий) період з доповненнями до неї ваповідно до п.46.4 ст.46 роз.ІІ ПК України за датою 22.06.2021 від платника податків ОСОБА_1 ; внести до інформаційних баз даних контролюючого органу у т.ч. до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків відомості про доходи на підставі Податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний (податковий) період з доповненнями до неї відповідно до п.46.4 ст.46 роз.ІІ ПК України за датою 22.06.2021 та податкового розрахунку (форми 1-ДФ, 4-ДФ) від платника податків ОСОБА_1 , а також іншої інформації як доповнення до податкової декларації про визнання бездіяльності Головного управління ДПС у Харківській області протиправною та про зобов`язання видати Довідку про подану декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію), за формою (встановленою наказом Міністерства фінансів України 13 червня 2017 року №568), з метою підтвердження дій контролюючого органу про внесення інформації що міститься в Податковій декларації про майновий стан і доходи за звітний (податковий) період з Доповненнями (відповідно до п.46.4 ст.46 розділу II ПК України), яка була отримана контролюючим органом засобами поштового зв`язку 24.06.2021 від платника податку - ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Приписами ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.

Відповідно до ч.7 ст. 246 КАС України, висновок суду про задоволення позову чи відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення).

Відповідно до пункту 179.12. статті 179 Податкового кодексу України, за зверненням платника податку контролюючий орган, до якого було подано податкову декларацію, видає довідку про подану декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Враховуючи, що як і реєстрація податкової декларації позивача, так і видача податковим органом довідки про подану декларацію про майновий стан і доходи можлива тільки виключно після вчинення відповідачем відповідних дій за наслідками подачі ОСОБА_1 податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний (податковий) період та доповнення до податкової декларації відповідно до пункту 46.4 статті 46 розділу II Податкового кодексу України від 22.06.2021, суд вважає неможливим розглядати вимоги щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчиняти дії у майбутньому у зв`язку з вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій.

Таким чином, в задоволенні цих частин позовних вимог суд відмовляє.

Однак, суд зазначає, що відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до абзацу 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 № 7, суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Отже, питання щодо реєстрації податкової декларації, внесення змін до інформаційних баз контролюючого органу, віднесено виключно до компетенції Головного управління ДПС у Харківській області та не входить до компетенції суду.

Враховуючи вищезазначене, оскільки суд не може перебирати на себе функцій суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта, відтак, суд доходить висновку, що для належного способу захисту прав позивача необхідно, керуючись приписами частини 2 статті 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав позивача та зобов`язати Головне управління ДПС в Харківській області вчинити відповідні дії за наслідками подачі ОСОБА_1 податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний (податковий) період та доповнення до податкової декларації відповідно до пункту 46.4 статті 46 розділу II Податкового кодексу України від 22.06.2021, з урахуванням висновків суду.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваного рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 258, 262, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ ВП: 43983495) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Харківській області, яка полягає у не прийнятті відповідного рішення за наслідками подачі ОСОБА_1 податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний (податковий) період та доповнення до податкової декларації відповідно до пункту 46.4 статті 46 розділу II Податкового кодексу України від 22.06.2021.

Зобов`язати Головне управління ДПС в Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ ВП: 43983495) вчинити відповідні дії за наслідками подачі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний (податковий) період та доповнення до податкової декларації відповідно до пункту 46.4 статті 46 розділу II Податкового кодексу України від 22.06.2021, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ ВП: 43983495) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Горшкова