Рішення № 101070963, 28.10.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2870/19

28 жовтня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Подлісної І.М.

за участю:

секретаря судового засідання Паряк Тетяни Дмитрівни

позивача ОСОБА_1

представника позивача Варода П.Б.

представника відповідача Фреяк О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якому позивач просить:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити пенсію у зв`язку з втратою годувальника на підставі заяви ОСОБА_1 від 22 серпня 2019 року на утриманців безвісно відсутнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона 22 серпня 2019 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою призначення пенсії у разі втрати годувальника на підставі вищевказаного рішення суду відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на трьох утриманців: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Листом від 28 жовтня 2019 року №186/03-13 відповідач ГУ ПФ України в Тернопільській області відмовив позивачці ОСОБА_1 в призначені пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» згідно рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 12 липня 2019 року №604/449/19, оскільки в ході розгляду документів виявлено, що згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_2 працює з липня 2019 року в ТОВ «БІР ФУД СЕРВІС». За запитом пенсійного фонду до вказаного товариства надійшла інформація від 16 жовтня 2019 року за №1/09, згідно якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) був прийнятий до ТОВ «БІР БУД СЕРВІС» на посаду вантажника з 05 липня 2019 року, згідно Наказу по підприємству №36-К від 04.07.2019 року. Звільнений за угодою сторін 02 серпня 2019 року, згідно Наказу №48-К від 02.08.2019 року.

Позивач вважає, що відповідач ГУ ПФ України в Тернопільській області протиправно відмовив у призначені зазначеної пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Не погоджуючись із даною відмовою, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 19.12.2019 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного з повідомленням (викликом) сторін, призначив у справі судове засідання на 29.01.2020 о 11:00 год.

10.01.2020 року, відповідач подав до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що при розгляді документів, поданих ОСОБА_1 для призначення пенсії по втраті годувальника ОСОБА_2 , визнаного безвісно відсутнім відповідно до рішення Підволочиського районного суду по справі №604/449/19, виявлено факт працевлаштування ОСОБА_2 згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно листа ТОВ «БІР ФУД СЕРВІС» №1/09 від 16.10.2019 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), був прийнятий на посаду вантажника з 05.07.2019 згідно наказу №36-К від 04.07.2019, звільнений 02.08.2019 згідно наказу №48-К від 02.08.2019.

Відповідно до ст.43 Цивільного кодексу України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Законодавче визначення «особа, яка зникла безвісти» наведено у чинному Законі України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти». Відповідно до норм даного Закону особа, зникла безвісти - це фізична особа, стосовно якої немає відомостей про її місце перебування на момент подання заявником заяви про її розшук.

Важливим є те, що особа, зникла безвісти, в подальшому може бути визнана судом безвісно відсутньою, на що вказує ч.З ст.4 ЗУ «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти».

Отже поняття «особа, зникла безвісти» та «особа безвісно відсутня» не є тотожними.

Тому, відповідач вважає, що не відповідають нормам законодавства, посилання позивачки ОСОБА_1 на право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника як непрацездатним членам особи, зниклої безвісти, у порядку передбаченому Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти», оскільки її чоловік ОСОБА_2 не набув статусу особи, зниклої безвісти. Так як позивачкою при зверненні із заявою про призначення пенсії не було надано витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що засвідчує факт внесення до цього реєстру інформації про безвісне зникнення особи, або інформації з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, отримана в порядку, передбаченому статтею 15 Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти".

Крім того повідомляємо, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області подано заяву в Підволочиський районний суд про скасування рішення суду про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім у порядку ст.309 Цивільного процесуального кодексу України, якою передбачено, що у разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостей про місцеперебування цієї особи суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

На підставі вищенаведеного представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 29.01.2021, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відкладено розгляд справи на 18.03.2020 о 10:00 год.

18 березня 2021 року було зупинено провадження по справі до набрання чинності рішення по справі № 604/47/20 Підволочиського районного суду Тернопільської області.

04.01.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з відрахуванням судді Шульгача М.П. (у провадженні якого перебувала дана справа) зі штату Тернопільського окружного адміністративного суду, та за результатами повторного автоматизованого розподілу справи визначено суддю Подлісну І.М. для розгляду справи.

11 січня 2021 року суддею Подлісною І.М. прийнято до провадження дану адміністративну справу .

29 липня 2021 року ухвалою суду поновлено провадження по справі та призначено справу до розгляду на 02.09.2021 о 11:45 год.

Ухвалою суду від 02.09.2021 відкладено розгляд справи на 21.10.2021 о 10:00 год.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, з мотивів, викладених у позовній заяві, просили позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача, заперечив проти позову з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 від 28 березня 2006 року; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 від 10 лютого 2006 року; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_5 від 02 липня 2006 року.

Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 12 липня 2019 року у справі №604/449/19, яке набрало законної сили, визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , - безвісно відсутні з квітня 2018 року.

22 серпня 2019 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою призначення пенсії у разі втрати годувальника на підставі вищевказаного рішення суду відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на трьох утриманців:

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Листом від 28 жовтня 2019 року №186/03-13 відповідач ГУ ПФ України в Тернопільській області відмовив позивачці ОСОБА_1 в призначені пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» згідно рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 12 липня 2019 року №604/449/19, оскільки в ході розгляду документів виявлено, що згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_2 працює з липня 2019 року в ТОВ «БІР ФУД СЕРВІС». За запитом пенсійного фонду до вказаного товариства надійшла інформація від 16 жовтня 2019 року за №1/09 згідно якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) був прийнятий до ТОВ «БІР БУД СЕРВІС» на посаду вантажника з 05 липня 2019 року, згідно Наказу по підприємству №36-К від 04.07.2019 року. Звільнений за угодою сторін 02 серпня 2019 року, згідно Наказу №48-К від 02.08.2019 року.

Не погодившись із протиправно відмовою відповідача у призначенні зазначеної пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позивач звернулася до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначений Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року (далі Закон № 1058-IV).

Згідно зі статтею 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому, дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Непрацездатні члени сім`ї особи, зниклої безвісти, у порядку, передбаченому Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти», які були на її утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу годувальника, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника у порядку, встановленому цим Законом, якщо інше не передбаченоЗаконом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти».

Непрацездатними членами сім`ї вважаються:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26цього Закону;

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років;

3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

Частиною 4 статті 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти» від 12.07.2018 року № 2505-VIII (далі Закон № 2505-VIII) передбачено, що члени сім`ї особи, зниклої безвісти, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством. Члени сім`ї особи, зниклої безвісти, мають право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника з урахуванням таких особливостей:

1) непрацездатні члени сім`ї особи, зниклої безвісти, які були на її утриманні, незалежно від наявного в особи, зниклої безвісти, страхового стажу, мають право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника у порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якщо інше не передбачено цим Законом. Дітям особи, зниклої безвісти, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні такої особи. Батьки і чоловік (дружина) особи, зниклої безвісти, які не були на її утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо внаслідок такого зникнення вони втратили джерело засобів до існування;

2) право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника з урахуванням положень цього Закону виникає через один місяць з дня внесення інформації про безвісне зникнення особи до Єдиного реєстру досудових розслідувань;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника виплачується членам сім`ї особи, зниклої безвісти, з урахуванням положень цього Закону за весь час, протягом якого особа, зникла безвісти, зберігає цей правовий статус;

4) право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника припиняється з дня, наступного за днем внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відмітки про встановлення місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження останків особи, зниклої безвісти;

5) смерть особи, яка мала статус зниклої безвісти, чи визнання її померлою у встановленому законодавством порядку надає родичам такої особи право на звернення для отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника на загальних підставах, передбачених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно пункту 3 частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» регулюються Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 (надалі - Порядок).

Відповідно до пункту 2.3 розділу II Порядку до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу, а також: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків померлому годувальнику або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи); свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія; довідка про склад сім`ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником (за наявності); свідоцтво органу ДРАЦС про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим; документи про вік померлого годувальника сім`ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим; довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання; довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років; документи про місце проживання (реєстрації); документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника; експертний висновок про встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Орган, що призначає пенрію, додає до заяви одержані ним від МСЕК виписки з актів огляду в МСЕК дорослих членів сім`ї, яким право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника надається внаслідок їх інвалідності.

Позивачкою ОСОБА_1 подано відповідачу ГУ ПФ України в Тернопільській області усі визначені Порядком документи, які необхідно для призначення пенсії у разі втрати годувальника відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а відтак відмова у призначені пенсії по втраті годувальника є протиправною.

Доводи відповідача ГУ ПФ України в Тернопільській області про те, що ОСОБА_2 працює, а тому не може вважатися безвісно відсутнім є безпідставними, так як рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 12 липня 2019 року у справі №604/449/19, яким останнього визнано безвісно відсутнім з квітня 2018 року набрало законної сили, є чинним, та в установленому законом порядку не скасоване.

У ході розгляду справи суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки відмовив в призначенні пенсії у разі втрати годувальника, відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 12 липня 2019 року у справі №604/449/19, яким ОСОБА_2 визнано безвісно відсутнім з квітня 2018 року набрало законної сили, є чинним, та в установленому законом порядку не скасоване.

Визначаючи спосіб захисту права, порушеного протиправною бездіяльністю відповідача, суд керується частиною четвертою статі 245 КАС України, якою передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відтак належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, буде саме зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника, з врахуванням позиції суду викладеній в даному рішенні.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Водночас, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, на підставі аналізу норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, та встановлених обставин справи, перевірених письмовими доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

За визначенням ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. В свою чергу, у відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАС України). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).

Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, в силу приписів ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що згідно Договору про надання професійної правничої допомоги від 09 грудня 2019 року, укладеного між позивачкою ОСОБА_1 та адвокатом Вародою Павлом Борисовичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №678 від 03 лютого 2012 року», позивач доручив адвокату представляти його інтереси у всіх судах України, державних установах, підприємствах, організаціях, незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності при вирішені будь-яких питань, які стосуватимуться його прав, обов`язків та інтересів у справі про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника (п.1.1. Договору). Гонорар адвоката за надання професійної правничої допомоги становить 2 000 (дві тисячі) гривень (п.3.1. Договору).

Позивач ОСОБА_1 сплатила адвокату Вароді П.Б. гонорар в розмірі 2 000 гривень згідно умов вищевказаного договору, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №101 від 13 грудня 2019 року.

Суд не погоджується з такою сумою та вважає її не співмірною. А тому до стягнення за надання професійної правничої допомоги підлягає сума 1000 грн.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

У відповідності до ст. 139 КАС України, до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 768,40 грн. згідно квитанції №72616 від 13.12.2019.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.08.2019 року про призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області понесені нею судові витрати 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. зі сплати судового збору та 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. за надання правничої допомоги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 26 жовтня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: с. Новосілка,Підволочиський район, Тернопільська область,47874 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: Майдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769).

Головуючий суддя Подлісна І.М.