Рішення № 101070938, 25.10.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4860/21

25 жовтня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулася до відділу обслуговування громадян №7 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності згідно ст. 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно із листом Головного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 06.07.2021 року № 1900-0214-8/19869 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності та направлено рішення про відмову у призначенні пенсії 192350004262 від 01.07.2021р.

Позивач вважає, що відмова відповідача в призначенні їй пенсії за віком є неправомірною, а тому і звернулася до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою від 10.08.2021 судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 03.09.2021. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону 1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності відповідного страхового стажу.

Як вбачається із довідки № 209955 серії 12 ААВ до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Міністерства охорони здоров`я України позивачці встановлено з 19.04.2021 року, тобто у віці 57 років, інвалідність третьої групи загального захворювання.

Згідно частини 1 статті 32 Закону 1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III групи до досягнення особою від 56 років до 59 років включно -14 років.

Отже, для виходу на пенсію по інвалідності страховий стаж ОСОБА_1 повинен становити 14 років.

Також відповідач зазначив, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи, відображені у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 04.06.1980 року, оскільки на титульній сторінці трудової книжки відсутня печатка підприємства, яке відкрило трудову книжку, зміна прізвища не завірена печаткою, виправлення у даті народження не завірено належним чином, що є порушенням вимог інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року №58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 за №110.

Враховуючи вищенаведене, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не має правових підстав призначити пенсію позивачу по інвалідності у відповідності до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до п.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У відповідності до ч.9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Беручи до уваги зміст наведених норм та відсутність клопотань сторін про розгляд справи в судовому засіданні за їх участю, суд вважає за можливе розглянути дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в межах строку, визначеного статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, розглянувши адміністративну справу, вивчивши зміст відзиву на позов і відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Як видно з матеріалів справи, позивачу 11 червня 2021 року виповнилося 58 років, а 20.04.2021 встановлено III групу інвалідності, довічно, що стверджується довідкою до огляду медико-соціальною експертною комісією, ОСОБА_1 має страховий стаж більше 14 років,

а відтак і має право на призначення пенсії по інвалідності на підставі ст. 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

ОСОБА_1 звернулася до відділу обслуговування громадян №7 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності згідно ст. 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно із листом Головного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 06.07.2021 року № 1900-0214-8/19869 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності та направлено рішення про відмову у призначенні пенсії 192350004262 від 01.07.2021р.

Як вбачається із даної відмови, позивачу до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи, відображені у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 04.06.1980, оскільки на титульному листі трудової книжки відсутня печатка підприємства, яке відкривало трудову книжку, зміна прізвища не завірена печаткою, виправлення у графі народження не завірено належним чином, що є порушення вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 №58 та зареєстрованої) в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 за №110.

Не погодившись із неправомірними діями Головного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком, оскільки Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області безпідставно не враховано записи у трудовій книжці щодо трудової діяльності ОСОБА_1 з 05.08.1980р. по 10.01.2002р. в Лановецькому хлібзаводі, який 28.10.1998р. перейменовано в ВАТ «Лановецький хлібзавод», позивач звернулася до суду із цим позовом.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних і від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону 1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності відповідного страхового стажу.

Частиною 1 статті 32 Закону 1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III групи до досягнення особою від 56 років до 59 років включно -14 років.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за період до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповних місяцях роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала відповідну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів Україну.

Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Постановою Держкомтруда СРСР від 20.06.1974 року № 162, було затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, пунктом 1.1 якої було встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Вказана Інструкція діяла на моменти Прийняття позивача на роботу та подальших переведень та, відповідно, на час заповнення трудової книжки позивача.

Згідно з пунктом 2.3 наведеної вище Інструкції, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Відповідно до пункту 1.1 "Загальні положення" Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи конкретної особи, - є трудова книжка.

Як вбачається із записів трудової книжки ОСОБА_1 , позивач працювала з 05.08.1980р. по 10.01.2002р. в Лановецькому хлібзаводі, який 28.10.1998р. перейменовано в ВАТ «Лановецький хлібзавод». Отже, трудовою книжкою позивача підтверджено вищевказаний період роботи. Вказані записи виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності дати, які завірені підписом та печаткою роботодавця.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (надалі - Порядок №637)

Пунктами 1, 2 даного Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 3 наведеного Порядку №637 у разі відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 18 наведеного вище Порядку зазначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджуюсь роботу заявника.

Як вбачається із відмови, відповідачем не здійснювалось встановлення трудового стажу позивача на підставі показань свідків в порядку, визначеному Пунктом наведеного вище Порядку.

Відтак, суд приходить до висновку, що незарахування вказаного періоду роботи до страхового стажу роботи позивача - було безпідставним, та таким, що порушує її права.

Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства - не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по інвалідності, і

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом У краіки в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, де зазначено, що на особу [не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, Що зазначені у її трудовій книжці.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно ч. 1,2 ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).

Оскільки, позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 908,00 грн. згідно квитанції від 05.08.2021.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 192350004262 від 01.07.2021р. Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 05.08.1980р. по 10.01.2002р. в Лановецькому хлібзаводі, який 28.10.1998р. перейменовано в ВАТ «Лановецький хлібзавод» та призначити їй пенсію по інвалідності з 25.06.2021 року (з моменту звернення за пенсією).

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області сплачений судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення ухвалено судом з урахуванням часу перебування головуючої судді у відпустці.

Повне судове рішення складено 27 жовтня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: с. Мала Снігурівка,Кременецький район, Тернопільська область,47411 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: Майдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769).

Головуючий суддя Подлісна І.М.