Ухвала суду № 101069215, 15.11.2021, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/5012/21

Провадження № 1-кп/185/485/21

У Х В А Л А

15 листопада 2021 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Самоткан Н.Г.,

секретаря судових засідань Перепелиці О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021041400000096 від 03 травня 2021 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Нова Дача Павлоградського району Дніпропетровської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

за участю:

прокурора - Олійникова Б.Ю.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого - адвоката Палька О.М.,

В С Т А Н О В И В :

Від прокурора надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , строк якого спливає 27 листопада 2021 року, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не перестали існувати.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував щодо продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник обвинуваченого - адвокат Палько О.М. заперечував щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив змінити на цілодобовий домашній арешт.

З`ясувавши думку сторін кримінального провадження із зазначеного питання, кожного окремо, проаналізувавши та співставляючи зазначені питання між собою та у сукупності з позицією сторін кримінального провадження, змістом обвинувального акту, а також вимогами КК та КПК України, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 закінчиться до наступного судового засідання, однак завершити кримінальне провадження неможливо, у зв`язку із чим є необхідність відкладення розгляду справи з незалежних від суду причин.

Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, одним з яких є й такий запобіжний захід, як тримання під вартою.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, в тому числі:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідків, інших учасників цього ж кримінального провадження;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Окрім того, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

На виконання вказаних вимог Закону судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, відповідно до ст. 12 КК України обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії тяжких, покарання за вчинення якого, у разі доведеності вини, передбачено на строк до восьми років позбавлення волі, в разі обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, може ухилятися від явки до суду, знаходячись на свободі може незаконно впливати на потерпілого, свідка з метою схилення його до зміни показів на свою користь, вчинити інше кримінальне правопорушення, тому ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не перестали існувати і мають місце при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На думку суду, оскільки в цей час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження обвинуваченому строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.

Суд вважає, що на даній стадії судового провадження, встановлені ризики на цей час продовжують існувати, є реальним, що виправдовує тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим. З урахуванням вищезазначеного, суд зазначає, що тяжкість злочину не є єдиною підставою продовження строку тримання під вартою.

Суд погоджується з думкою прокурора про те, що враховуючи ймовірну тяжкість покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у разі визнання останнього винуватим у кримінальному правопорушенні, йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, перебуваючи під загрозою тяжкого покарання, є підстави вважати, що ОСОБА_1 може переховуватися від суду. Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства. Крім того, знаходячись під загрозою застосування тяжкого покарання, ОСОБА_1 може вплинути на свідків, з метою схилення до зміни показів та відмови від показів, взагалі. Ці ж обставини вказують на недопустимість застосування більш м`яких запобіжних заходів обвинуваченому.

Таким чином, продовження існування зазначених вище обставин у їх сукупності, виправдовують подальше перебування обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, що відповідає, і є співрозмірним тяжкості і характеру діяння, яке інкримінується останньому, та більш м`які запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної його поведінки, а тому продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою є найбільш прийнятним за наявних умов.

Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінювання ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Даний висновок не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, не визначається, оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства.

Таким чином, суд вважає за необхідне продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 194, 331, 372 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - до 13 січня 2022 року.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя Н. Г. Самоткан