Рішення № 101069076, 12.11.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2021 року Справа № 280/6587/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Стовбур А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-б; код ЄДРПОУ 20490012),

Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.26; код ЄДРПОУ 21910427),

про скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ у Запорізькій області), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ в Дніпропетровської області), в якій позивач просить суд: скасувати рішення відповідача 2 №0844650008038 від 22.07.2021 в частині не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 02 жовтня 1989 року по 26 січня 1998 рік у підприємстві «Мелітопольська фабрика індпошиву і ремонту взуття», яке було реорганізоване в Товариство з обмеженою відповідальністю «Взуття», та зобов`язати відповідача 1 призначити та виплачувати відповідачу пенсію за віком, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 02 жовтня 1989 року по 26 січня 1998 рік у підприємстві «Мелітопольська фабрика індпошиву і ремонту взуття», яке було реорганізоване в Товариство з обмеженою відповідальністю «Взуття», починаючи з 11.08.2021, тобто з дати досягнення пенсійного віку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується зі спірним рішенням відповідача 2 про відмову у призначенні пенсії за віком, оскільки станом на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком він мав достатній стаж для призначення такої пенсії. Наголошує на тому, що формальні неточності у документах, необхідних для призначення пенсії, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 03.08.2021 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 18.08.2021 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, витребувано у відповідача 1 належним чином засвідчену копію заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 15.07.2021 з доданими до неї документами.

03.09.2021 відповідач 1 подав документи на виконання ухвали суду від 18.08.2021 в частині витребування доказів, та відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує, що рішенням відповідача 2 від 22.07.2021 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу (за наданими документами страховий стаж становить 21 рік 01 місяць 9 днів). З посиланням на норми Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) вказує, що пенсія за віком призначається особам, після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу починаючи з 01.01.2021 по 31.12.2021 не менше 28 років. За попередніми розрахунками на час звернення за призначенням пенсії страховий стаж позивача складає 21 років 01 місяць 9 днів. Управлінням до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності з 21.11.1983 по 30.09.1989, оскільки по записам трудової книжки не зазначено номер наказу про прийняття на роботу. Крім того, позивачу не зараховано період роботи з 02.10.1989 по 26.01.1998, оскільки у трудовій книжці позивача запис про звільнення завірений печаткою УРСР, які не застосовуються з 1993 року. Позивачу для врахування вищезазначених періодів роботи було рекомендовано надати уточнюючі довідки, видані підприємствами на підставі первинних документів за час виконання робіт, однак на дату розгляду справи в суді жодних довідок за цей період не надходило, тому зарахувати період роботи позивача з 21.11.1983 по 30.09.1989 та з 02.10.1989 по 26.01.1998 у органів Пенсійного фонду немає підстав. Просить у задоволенні позову відмовити.

14.09.2021 відповідач 2 подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що пенсійний вік, визначений статтею 26 Закон №1058-IV становить 60 років, вік позивача - 59 років 11 місяців 09 днів. Необхідний страховий стаж становить відповідно до статті 26 Закону №1058-IV становить 28 років, страховий стаж позивача 21 рік 01 місяць 09 днів. За результатами поданих позивачем документів до страхового стажу не зараховано: період з 21.11.1983 по 30.09.1989, оскільки відсутній номер наказу про прийняття на роботу, період з 02.10.1989 по 26.01.1998, оскільки запис про звільнення завірено печаткою УРСР, яка не застосовується з 1993 року. Просить у задоволенні позову відмовити.

На підставі наданих сторонами письмових доказів судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подала до ГУ ПФУ у Запорізькій Анкету застрахованої особи для внесення (доповнення) даних(ми) в Реєстр(і) застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування для автоматичного призначення пенсії від 12.07.2021, яку за принципом екстериторіальності у відповідності до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №4.2), передано до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

22.07.2021 Відділом призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області прийнято рішення №084650008038 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком. За змістом вказаного рішення пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону №1058-IV, становить 60 років; вік позивача становить 59 років 11 місяців 05 днів. Необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону №1058-IV становить 28 років; страховий стаж позивача 21 рік 01 місяць 09 днів. За результатами поданих позивачем документів до страхового стажу не зараховано: період з 21.11.1983 по 30.09.1989, оскільки відсутній номер наказу на прийняття на роботу, період з 02.10.1989 по 26.01.1998, оскільки запис про звільнення завірено печаткою УРСР, яка не застосовується з 1993 року.

Не погодившись з рішенням відповідача 2 в частині відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 02.10.1989 по 26.01.1998, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає таке.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає №1058-IV.

Відповідно до положень частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Абзацом 1 частини 4 статті 24 Закону №1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон 1788-XII) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом позовної заяви позивач не погоджується з рішенням відповідача 2 про відмову у призначенні пенсії в частині не зарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 02.10.1989 по 26.01.1998.

Відповідно до оскаржуваного рішення до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 02.10.1989 по 26.01.1998, оскільки запис про звільнення завірено печаткою УРСР, яка не застосовується з 1993 року.

Судом досліджено трудову книжку позивача серія НОМЕР_2 та встановлено, що 02.10.1989 позивача прийнято на посаду інженера технолога по індивідуальному пошиттю взуття у Мелітопольській фабриці індпошиву і ремонту взуття (наказ №102 від 28.09.1989). На підставі реєстраційного свідоцтва Мелітопольської ради народних депутатів №7 від 25.01.1994 Мелітопольська фабрика індпошиву і ремонту взуття реорганізована в Закрите акціонерне товариство «Взуття» (наказ №10 від 31.01.1994). На підставі реєстраційного свідоцтва Мелітопольського виконавчого комітету ради народних депутатів №1611 від 18.09.1997 Закрите акціонерне товариство «Взуття» реорганізовано в Товариство з обмеженою відповідальністю «Взуття» (наказ №125 від 30.12.1997). 26.01.1998 позивача звільнено з Товариство з обмеженою відповідальністю «Взуття» за власним бажанням (наказ №6 від 26.01.1998). Вказаний запис скріплено печаткою Товариство з обмеженою відповідальністю «Взуття», який містить також напис «УРСР».

Суд зауважує, що відповідач 2 у рішенні про відмову у призначенні пенсії жодним чином, не пояснює причину неврахування стажу роботу позивача з 02.10.1989 по 26.01.1998 із зазначенням чітких нормативних підстав для такої відмови.

24.08.1991 Верховною Радою УРСР було прийнято Акт проголошення незалежності України де було визнано, що Україна є незалежною самостійною Державою. Цим актом було покладено край юридичному існуванню Української Радянської Соціалістичної Республіки.

Проте, першим документом в законодавстві України, який регулював опис печаток та штампів була Інструкція про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затверджена наказом МВС України №643 від 18.10.1993 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.10.1993 №164 (далі - Інструкція №643).

Позивача, згідно записів в трудовій книжці, прийнято на роботу до Мелітопольської фабрики індпошиву і ремонту взуття (Товариство з обмеженою відповідальністю «Взуття») 02.10.1989 тобто до врегулювання на законодавчому рівні питання видачі, обігу, виготовлення та застосування печаток і штампів в Україні. При цьому, норми Інструкції №643 не містять положень про нечинність фактично існуючих печаток та штампів та про обов`язок їх заміни.

Суд зазначає, що та обставина, що підприємство не замінило свою печатку новою після припинення УРСР, не робить документи, які засвідчені нею, неправдивими.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу.

З огляду на викладене, суд доходить до висновку про те, що відповідач 2 безпідставно не зарахував до страхового стажу позивача для обчислення розміру пенсії за віком період роботи з 02.10.1989 по 26.01.1998, у зв`язку з чим спірне рішення у вказаній частині є протиправним та підлягає скасуванню.

Аналогічним чином вирішено спір Верховним Судом у справі щодо подібних правовідносин (постанова від 07.02.2018 №644/9324/16-а).

Крім того, Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Підсумовуючи вищенаведене, суд доходить до висновку, що з метою поновлення порушеного права позивача наявні підстави для зобов`язання відповідача 2 зарахувати до страхового стажу позивача період його роботи з 02.10.1989 по 26.01.1998.

Вирішуючи позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача 1 призначити позивачу пенсію за віком, суд виходить з такого.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як вже зазначалось вище, адміністративний суд надає оцінку рішенню суб`єкта владних повноважень на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, виключно з огляду на зміст такого рішення.

Однак, в даному випадку, як встановлено судом, посилання у спірному рішенні на те, що страховий стаж позивача складає 21 рік 01 місяць 09 днів, не відповідає фактичним обставинам справи.

В свою чергу адміністративний суд не повноважний перебирати на себе дискреційні повноваження відповідача та здійснювати розрахунок страхового стажу, а також встановлювати його достатність для призначення пенсії за віком.

Крім того, суд звертає увагу, що адміністративний суд надає оцінку спірним правовідносинам на час їх виникнення, однак у даному випадку станом на час звернення за призначенням пенсії та прийняття спірного рішення позивач не досяг необхідного віку 60 років, що є обов`язковою умовою для призначення пенсії за віком.

З огляду на вказане, належним способом захисту порушених прав позивача у цій частині позовних вимог є зобов`язання органу, що призначає пенсію, повторно розглянути питання про призначення позивачу пенсії за віком відповідно до поданої позивачем анкети від 12.07.2021 на автоматичне призначення пенсії за віком.

Згідно з пунктом 1.1 Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Пунктом 4.1 Порядку №22-1 визначено, що заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 вказаного порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до пункту 4.10 Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

Як встановлено судом, розгляд заяви та винесення рішення за поданою позивачем анкетою від 12.07.2021 здійснювало ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, яке визначено за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1, а отже, повторний розгляд заяви позивача має бути здійснено саме вказаним органом Пенсійного фонду.

Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що за приписами частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем понесено судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 908,00 грн.

Враховуючи висновки суду про наявність підстав для часткового задоволення позову, понесені позивачем витрати на сплату судового збору підлягають стягненню на його користь в розмірі 454,00 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, яким винесено протиправне рішення, - ГУ ПФУ у Дніпропетровський області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Відділу призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №084650008038 від 22.07.2021 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком в частині не зарахування до її страхового стажу періоду роботи з 02.10.1989 по 26.01.1998.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Взуття» (Мелітопольська фабрика індпошиву і ремонту взуття) з 02.10.1989 по 26.01.1998.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути анкету ОСОБА_1 від 12.07.2021 про призначення пенсії за віком в автоматичному режимі, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні щодо необхідності зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи з 02.10.1989 по 26.01.1998.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-б; код ЄДРПОУ 20490012.

Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, місцезнаходження: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.26; код ЄДРПОУ 21910427.

Повне судове рішення складено 12.11.2021.

Суддя М.О. Семененко