Рішення № 101068934, 12.11.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 листопада 2021 року Справа № 280/6792/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ ФОРТІС»

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

Державної податкової служби України

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ ФОРТІС» (надалі – позивач або ТОВ «ТМ ФОРТІС») до Головного управління ДПС у Запорізькій області (надалі – відповідач 1), Державної податкової служби України (надалі – відповідач 2), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 2629535/42201513 від 06.05.2021;

зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ Фортіс» № 1 від 29.12.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «ТМ ФОРТІС» направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних спірну податкову накладну, проте позивачем було отримано квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, в якій зазначено, що документ прийнято, але його реєстрація зупинена. Зазначає, що підставою для зупинення реєстрації податкової накладної № 1 від 29.12.2020 стало те, що податкова накладна відповідала вимогам п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку, однак у квитанції не було зазначено, які саме документи потрібні для позитивного рішення та реєстрації податкової накладної. Вважає прийняте рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН необґрунтованим, протиправним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України, оскільки воно не містить конкретного визначення тих документів, які на думку відповідачів, не надані, що в свою чергу робить це рішення формальним та таким, що не ґрунтуються на результатах аналізу пакету документів платника податків. На підставі вищезазначеного, просить визнати протиправним та скасувати оскаржене рішення відповідача 1, у зв`язку із чим зобов`язати також відповідача 2 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1 від 29.12.2020. З урахуванням вищезазначеного просить позовні вимоги задовольнити.

09.08.2021 ухвалою судді позов залишено без руху.

18.08.2021 позивачем усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 25.08.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

До суду 14.09.2021 від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що реєстрація спірної податкової накладної була зупинена у зв`язку з тим, що податкова накладна відповідала критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 8 Критеріїв ризиковості платника податку, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Таким чином, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної міститься детальне та чітке посилання на критерій ризиковості платника податків. Зазначає, що комісією прийнято рішення № 2629535/42201513 від 06.05.2021 про відмову у реєстрації спірної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв`язку із ненаданням позивачем первинних документів, а саме: щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні. Вважає, що відповідачем правомірно прийнято рішення про відмову в реєстрації спірної податкової накладної. Просить відмовити у задоволенні позову.

До суду 24.09.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив №відповідача 1, у якій зазначено, що позивач не згоден з доводами, наведеними відповідачем 1 у відзиві на позовну заяву і вважає їх маніпулятивними та таким, що не повинні братися до уваги судом. Позивач стверджує, що факт поставки товару підтверджується наданою Відповідачу 1 видатковою накладною № РН 0000036 від 29.12.2020, яка оформлена з дотриманням вимог чинного законодавства, що регулює порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, з наявністю всіх необхідних реквізитів, відміткою представника покупця про прийняття санітарно-технічної продукції за Договором поставки продукції № 181(7)20 від 06.05.2020, найменування та кількість якої відповідає продукції раніше придбаної Позивачем у інших господарюючих суб`єктів, про що було надано відповідні пояснення. У сукупності з іншими наданими позивачем первинними документами це, на думку останнього, спростовує наявність будь-якого ризику порушення ТОВ «ТМ ФОРТІС» норм чинного податкового права, і є необхідною умовою для реєстрації податкової накладної № 1 від 29.12.2020 в ЄРПН. Позивач також зазначає, що підставою для відмови у реєстрації зазначеної податкової накладної була не ризиковість здійснених ТОВ «ТМ ФОРТІС» операцій, а ризиковість, на думку податкового органу, самого платника податку, чого ні в оскаржуваних рішеннях ні у відзиві Відповідача 1 обґрунтовано доведено не було, самі ж рішення були прийняті з численними порушеннями чинного законодавства.

До суду 20.10.2021 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи докази щодо суми понесених Позивачем витрат на правову допомогу, а саме: копію додаткової угоди № 7 від 19.07.2021 до договору про надання правової допомоги № 22-12/20 від 22.12.2020; копію акту №7 від 20.09.2021; копію рахунку на оплату № 69 від 20.09.2021; копію платіжного дорученням № 47 від 24.09.2021 та, відповідно, стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

21.10.2021 до суду надійшли заперечення від відповідача 1 щодо стягнення судових витрат.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

В ході здійснення господарської діяльності між Позивачем та ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (надалі - ВП ЗАЕС) укладений договір поставки продукції №181(7)20 від 06.05.2020 (надалі – Договір), відповідно до п. 1.1 якого ТОВ «ТМ Фортіс», як постачальник, зобов`язується поставити, а покупець прийняти і оплатити санітарно-технічні вироби згідно з специфікацією.

10.07.2020 сторонами оформлено додаткову угоду № 1 до Договору, якою змінено строк поставки продукції за певними позиціями специфікації, з залишенням незмінними інших умов Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору його вартість без ПДВ складає 1 145 500 грн., крім того ПДВ - 229 100 грн., разом - 1 374 600 грн.

Згідно з п. 4.5 Договору, Постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у строки, визначені для реєстрації податкових накладних чинним законодавством, з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

За умовами з п. 3.2 Договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з дати поставки. Відповідно до п. 3.3 Договору оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в ЄРПН у встановлених Податковому кодексі України (далі - ПКУ) випадках та порядку.

За умовами підпункту а) п. 4.3 Договору товар, що поставляється, повинен супроводжуватись відповідною видатковою накладною.

На виконання умов зазначеного Договору позивачем здійснено поставку товару на суму 204 444,30 грн., що підтверджується видатковою накладною РН-0000036 від 29.12.2020.

У відповідності з підпунктом б) пункту 187.1 статті 187 та пункту 201.1 ст.201 Податкового кодексу України за правилами першої події - фактом постачання санітарно-технічних виробів складено податкову накладну № 1 від 29.12.2020, яка з метою реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних через автоматизовану систему була направлена до відповідача в електронному вигляді.

Прийняття цієї податкової накладної було підтверджено квитанцією від 13.01.2021, однак, за інформацією зазначеною у квитанції реєстрацію було зупинено з підстав відповідності платника податку, яким подано для реєстрації податкову накладну, пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації її в ЄРПН.

Так, 30.04.2021 позивачем надано лист-пояснення № 1/4/2021 від 30.04.2021 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій, з поясненнями щодо повного ланцюга здійснених господарських операцій, за результатами яких було складено податкову накладну № 1 від 29.12.2020. Зокрема, окрім копій зазначеного вище договору №181(7)20 від 06.05.2020 з додатковою угодою надано копії наступних документів: видаткова накладна РН-0000036 від 29.12.2020; договір № 100-20 від 09.06.2020; видаткова накладна №ТЕН0022285 від 14.12.20; видаткова накладна №149 від 14.05.2020; видаткова накладна № 2848 від 30.07.2020; видаткова накладна №2850 від 30.07.2020; видаткова накладна №3092 від 12.08.2020; видаткова накладна №3274 від 26.08.2020; видаткова накладна №5375 від 23.12.2020; видаткова накладна №5376 від 23.12.2020; видаткова накладна №5377 від 23.12.2020; видаткова накладна №5398 від 24.12.2020; довіреність № 12 від 09.05.2020; платіжне доручення №1 від 26.11.2020; платіжне доручення №42 від 08.05.2020; платіжне доручення № 151 від 27.07.2020; платіжне доручення № 152 від 29.07.2020; рахунок №ТЕН00001-1 від 14.12.2020; рахунок №3321 від 27.07.2020 та рахунок № 117 від 08.05.20.

06.05.2021 комісією ГУ ДПС у Запорізькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення № 2629535/42201513 від 06.05.2021 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 29.12.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних з підстав ненадання платником податків копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних. Додаткова інформація: відсутні документи зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Позивачем здійснено адміністративне оскарження та подано скаргу щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, в якій просив скасувати рішення комісії регіонального рівня та зареєструвати податкову накладну № 1 від 29.12.2020. Також, до скарги додано документи, які підтверджують реальність здійснення операції у повному обсязі ( а.с. 43-45).

25.05.2021 Комісією з питань розгляду скарг Державної Податкової Служби України прийнято рішення № 33278/44135558/2/2, яким скаргу залишено без задоволення, а рішення про відмову у реєстрації без змін. В розділі підстави вказано : «ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (а.с.46).

Вважаючи прийняте відповідачем 1 рішення протиправними позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування та зобов`язання відповідача 2 зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі – ПК України).

Відповідно до підпункту 16.1.2, 16.1.3 пункт 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається згідно з приписами норми пункту 187.1 статті 187 ПК України дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України).

Згідно із пунктами 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 ПК України єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Згідно з положеннями пункту 20.2 статті 20 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

В розумінні пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних", затвердженого постановою КМУ №1246 від 29.12.2010 (далі - Порядок №1246), податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Пунктом 12 Порядку №1246 визначено, що після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС (пункт 14 Порядку №1246).

Так, відповідно до цієї норми та підпункту 56.23.2 пункту 56.23 статті 56 ПК України Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 11.12.2019 №1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», яка набрала чинності 01 лютого 2020 року та якою затверджено:

- Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок зупинення реєстрації податкової накладної);

- Порядок розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок розгляду скарги).

Пунктом 3 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної визначені ознаки податкових накладних/розрахунків коригування, яким вони повинні відповідати для безумовної їх реєстрації.

Відповідно до пунктів 4, 5 вказаного Порядку у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.

Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну / розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Згідно з пунктами 6, 7, 10, 11 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Із зазначених норм випливає, що у разі відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, можливо зупинення їх реєстрації.

Як вбачається зі змісту квитанції від 13.01.2021 про зупинення реєстрації складеної позивачем податкової накладної № 1 від 29.12.2020, податковий орган у них вказав, що платник податків, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість.

Так, у Додатку 1 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної, визначено критерії ризиковості платника податку на додану вартість. Зокрема, відповідно до пункту 8 у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

З урахуванням положень наведених норм, суд зауважує, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, контролюючий орган має зажадати від платника документи на спростування наявних у органу ДПС сумнівів, пов`язаних з легальністю діяльності юридичної особи, вказавши які саме аспекти належить висвітлити платнику податків у своїх поясненнях.

Суд зазначає, що отримана позивачем квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної містила загальну фразу про необхідність надання пояснень та копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН. При цьому, пропозиція надання документів вказана без конкретизації їх переліку (тобто, не наведено переліку документів, які необхідні для розгляду питання щодо реєстрації податкової накладної) та без вказівки на норму права, котра такий містить.

Водночас, контролюючий орган має конкретизувати перелік документів, необхідних для виконання покладених на нього функцій, для того, щоб платник податку чітко розумів адресовану йому вимогу. Пред`явлення контролюючим органом до платника податків загальної вимоги про надання документів без їх конкретизації та без посилання на відповідну норму права виключає можливість такого органу в подальшому застосовувати до такого платника податків негативні наслідки, пов`язані із ненаданням певного документу.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства.

Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Не конкретизування податковим органом переліку документів, які необхідно надати позивачу, призвело до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах у справі №822/1817/18 від 23.10.2018, у справі №821/1173/17 від 04.12.2018, у справі №824/245/19-а від 18.06.2020 та у справі №360/1050/19 від 27.04.2020.

Крім того, належної мотивації підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість (які є Додатком № 1 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 за № 1165), рішення ГУ ДПС у Запорізькій області про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, як і відзив на позовну заяву, не містять.

Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджено Наказом міністерства фінансів України № 520 від 12.12.2019 «Про затвердження Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі – Порядок №520).

У пункті 4 Порядку № 520 зазначено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 520, перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/ розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)) (пункт 6 Порядку №520).

Слід зазначити, що відповідно до пункту 11 Порядку №520 підставами для прийняття регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі є ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/ оформлених із порушенням законодавства.

Суд зазначає, що саме лише зазначення про відсутність документів не є достатньою підставою для відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, оскільки контролюючим органом повинно бути зазначено об`єктивні обставини, які перешкоджають реєстрації податкової накладної з урахуванням відсутності таких документів, при цьому, обов`язково повинна бути надана оцінка тим документам, що фактично подано платником податку.

В даному випадку, відповідачем підставою для прийняття спірного рішення зазначено неподання платником податку первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних при цьому рішення не містять підкреслень тих документів, які позивачем не надано, але саме зазначення про відсутність документів не є достатньою підставою для відмови в реєстрації податкової накладної, з огляду на наявність вимоги щодо обов`язкового зазначення у рішенні об`єктивних обставини, які перешкоджають реєстрації ПН з урахуванням відсутності таких документів, при цьому, обов`язково повинна бути надана оцінка тим документам, що фактично були подані платником податку.

Крім того, у спірному рішенні зазначена додаткова інформація: відсутні документи зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи). Натомість позивачем надавались пояснення №1 від 30.04.2021 (а.с.116-118), яких позивач надав детальні пояснення щодо господарської операції та вичерпний перелік документів у кількості 22 шт. ( а.с.39-40), які підтверджують реальність здійснення господарської операції за спірної ПН№ 1 від 29.12.2020 (а.с.47-74). Доказів зворотного відповідачем суду не надано.

Також, суд не приймає до уваги таке посилання, оскільки з огляду на зміст квитанції по податковій накладній, реєстрація якої була зупинена, відповідач запропонував платнику податків надати пояснення та копії документів, проте, як встановлено вище, не зазначив, які саме документи, що визначені пунктом 5 Порядку № 520, необхідно надати. При цьому, позивач визначив та надав документи, яких на його думку, достатньо для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН. Проте, посилання на вказані підстави в обґрунтування прийняття рішення про відмову, за відсутності встановленого законодавством вичерпного переліку документів, та за умови не наведення комісією доказів того, що документи, подані позивачем є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, свідчить про протиправність таких рішень.

Отже, суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що прийняти рішення про реєстрацію податкових накладних було неможливо із огляду на ненадання позивачем копій документів. Крім того, контролюючим органом не висувалась вимога щодо надання позивачем конкретних документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Щодо посилання на відсутність походження товару по ланцюгу придбання, суд, в межах даної спірної ситуації, звертає увагу на те, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарської операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарської операції може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. У свою чергу, при реєстрації податкових накладних фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. Тому і суд за результати розгляду цієї справи не робить висновків щодо реальності господарських операцій за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкової накладної.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01.07.2003 вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Відповідачами не наведено жодних обставин та не надано суду доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій позивача цілям та завданням його та його контрагентів статутної діяльності, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов`язаність операцій з господарською діяльністю учасників зазначених операцій, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії учасників операцій були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідачами не надано будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд дійшов до висновку, що відповідачами у даній справі не доведено правомірності оскаржених рішень, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 2629535/42201513 від 06.05.2021 протиправним та його скасування.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну № 1 від 29.12.2020, суд зазначає наступне.

За приписами частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акту суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Аналізуючи дані положення кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Згідно з пунктів 19, 20 Порядку №1246, в редакцій на час вирішення спору по суті, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);

неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, законодавством не передбачений інший ефективний спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах, відмінний від зобов`язання ДПС зареєструвати податкову накладну в ЄРПН.

Відтак, оскільки оскаржені рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, як встановлено вище, підлягають скасуванню, то суд приходить до висновку, що ефективним та реальним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну № 1 від 29.12.2020.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач 1, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини 1 статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1.

Щодо клопотання предстаника позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

З метою отримання професійної правничої допомоги позиваче було укладено з Адвокатським об`єднанням «Лохматов і партнери» договір № 22-12/20 від 22.12.2020 про надання правової допомоги та додаткову угоду № 7 від 19.07.2021 до зазначеного договору.

Пункт 1.1 додаткової угоди передбачає ефективний захист Адвокатським об`єднанням «Лохматов і партнери» права позивача у спорі про визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 2629535/42201513 від 06.05.2021 і зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних, податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ Фортіс»" № 1 від 29.12.2020.

Актом №7 від 20.09.2021 приймання-передачі наданої правової допомоги (наданих послуг) до Договору про надання правової допомоги №22-12/20 від 22.12.2020 та додаткової угоди № 7 від 19.07.2021 Сторони підтвердили надання Адвокатським об`єднанням «Лохматов і партнери» Позивачу наступної правової допомоги (послуги):

ознайомлення з документами договірної справи та рішеннями комісії Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області № 2629535/42201513 від 06.05.2021 – 1 година – 1 000 грн.;

надання усних консультацій та роз`яснень, які стосуються предмету спору – 0,5 години – 500 грн.;

пошук та ознайомлення з судовою практикою - 1 година – 1 000 грн;

складання та підготовка до відправки позовної заяви, з додатками для відповідачів, до Запорізького окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії - 6,5 години – 6 500,00 грн;

складання та підготовка до відправки до Запорізького окружного адміністративного суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів щодо суми понесених Позивачем витрат на правову допомогу 1 година – 1 000 грн.

Отже загальна вартість наданої правової допомоги (наданих послуг) підтверджена актом №7 від 20.09.2021 та матеріалами справи склала 10 000 грн. та є меншою за попередню вартість (16 000 грн.) витрат на професійну (правничу) допомогу зазначену позивачем у позовній заяві.

Пункт 3.1 додаткової угоди передбачає, що оплата послуг з представництва інтересів Клієнта у господарських Судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій сплачується протягом 3-х робочих днів з дня підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги по Договору про надання правової допомоги №22-12/20 від 22.12.2020. Сплата узгодженої сторонами суми гонорару (послуг) здійснюється Клієнтом у безготівковій формі шляхом перерахування відповідної суми коштів на розрахунковий рахунок Адвокатського об`єднання, реквізити якого зазначаються у відповідному рахунку на оплату гонорару (п. 3.3 додаткової угоди).

Адвокатське об`єднання «Лохматов і партнери» виписало позивачу рахунок на оплату № 69 від 20.09.2021 на суму 10 000 грн., який було сплачено позивачем 24.09.2021, що підтверджується платіжним дорученням № 47 від 24.09.2021 на суму 10 000 грн.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката навдено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд виходить з оцінки складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18, від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц.

З аналізу статті 134 КАС України, впливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Так, суд вважає безпідставним віднесення до витрат на правничу допомогу наступних послуг: «ознайомлення з документами договірної справи, надання усних консультацій, пошук та ознайомлення з судовою практикою», оскільки вони є складовою процесу підготовки позовної заяви, що свідчить про відсутність підстав для їх відокремлення від послуги складання позовної заяви.

Крім того, дослідивши акт виконаних робіт, суд зазначає, що така послуга як складання та підготовка до відправки клопотання про долучення до матеріалів справи доказів щодо суми понесених позивачем витрат на правову допомогу, не є діями щодо надання професійної правничої послуги.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.09.2019 у справах №810/3806/18, №810/2816/18, №810/3806/18), від 22.11.2019 у справі №810/1502/18.

Дослідивши матеріали справи, а також додані до заяви документи, взявши до уваги заперечення відповідача 1 щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду заявником документів, їх значення для спору, суд приходить до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу 10000 грн. не є співмірним із складністю справи; виконаними представником роботами (наданими послугами); часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих послуг та виконаних робіт в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, а тому виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України, суд приходить висновку, що розумним, справедливим та співмірним предмету позову призначити позивачу 6500,00 грн. компенсації витрат на професійну правничу допомогу. Також суд вважає, що ознайомлення з документами договірної справи та рішеннями комісії Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області. надання усних консультацій та роз`яснень, які стосуються предмету спор та пошук і ознайомлення з судовою практикою є фактично складовими частинами підготовки та складання позовної зави і охоплюються цим поняттям.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача 1 за рахунок бюджетних асигнувань витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу в розмірі 6500 грн. та наявність підстав для часткового задоволення клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 134, 139, 143, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ ФОРТІС» (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 156, код ЄДРПОУ 42201513) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ ВП: 44118663), Державної податкової служби України (04053, м.Київ, Львівська площа, 8; код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Запорізькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 2629535/42201513 від 06.05.2021.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану Товариством з обмеженою відповідальністю «ТМ ФОРТІС» податкову накладну № 1 від 29.12.2020.

Стягнути з Головного управління ДПС у Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ ФОРТІС» суму судового збору у розмірі 2 270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).

Стягнути з Головного управління ДПС у Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ ФОРТІС» суму судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6500, 00 грн. (шість тисяч п`ятсот гривень 00 копійок).

У задоволенні іншої частини клопотання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, – відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова