Вирок № 101068707, 12.11.2021, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

12.11.2021 Єдиний унікальний номер 205/777/16-к

Єд.унік.№205/777/16

Провадження №1кп/205/47/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2021 року Ленінський районний суд

м.Дніпропетровська

у складі: головуючого судді: Нощенка І.С.

при секретарі: Безгіновій І.А.

за участю: прокурора Єруха С.В.

захисника: адвоката Ільїна А.М.

потерпілого: ОСОБА_1

представника потерпілого: адвоката Копйової О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Дніпро, кримінальне провадження, яке зареєстроване в ЄРДР за №12015040030001026 від 07 листопада 2015 року, за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпропетровська, громадянина України, освіта вища, не одруженого, раніше не засудженого, працюючого: ПАО «Дніпрогаз», зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_2 , 06 листопада 2015 року, близько 17 години, керуючи автомобілем «OPEL VECTRA», р\н НОМЕР_1 , рухався по пр.Петровського (пр.Івана Мазепи), з боку пр.Калініна (пр.Сергія Нігояна) в напрямку вул.Криворізької, в м.Дніпро. Під час руху, обвинувачений ОСОБА_2 , грубо порушуючи п.12.3 Правил дорожнього руху України, який свідчить: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди», проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змін, при виникненні небезпеки для руху у вигляді пішохода ОСОБА_1 , який перетинав проїзну частину справа наліво відносно його руху та якого він об`єктивно спроможний був виявити, заходів до своєчасного зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу не прийняв та допустив наїзд на потерпілого ОСОБА_1 , завдавши йому тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, рани надбрівної області ліворуч ближче до між перенісся, садна голови, закритого перелому великогомілкової та малогомілкової кісток, лівої гомілки у верхній її третині зі зміщенням відламків, які за своїм характером відносяться до ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день).

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 своєї провини не визнав та пояснив суду, що 06 листопада 2015 року, близько 17 години, керуючи автомобілем «OPEL VECTRA», р\н НОМЕР_1 , він рухався по пр.Петровського, з боку пр.Калініна в напрямку вул.Криворізької, ближче до лівого узбіччя, трохи випередивши трамвай, який рухався ліворуч від нього. В той момент, коли він наближався до трамвайної зупинки перед перехрестям з вул.Яшина, на проїзну частину справа наліво відносно його руху, несподівано у швидкому темпі вибіг потерпілий ОСОБА_1 , у зв`язку з чим він почав екстрено гальмувати та вивернув кермо ліворуч, однак зіткнення з потерпілим уникнути не вдалось, в результаті чого потерпілий отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження. При цьому, обвинувачений ОСОБА_2 пояснив суду, що не скоював наїзд на потерпілого ОСОБА_1 , оскільки останній сам «врізався» в його автомобіль.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_2 не визнав своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, його винуватість повністю підтверджується сукупністю доказів, досліджених під час судового розгляду.

Так, потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив суду, що 06 листопада 2015 року, близько 17 години, коли він переходив проїзну частину пр.Петровського в районі перехрестя з вул.Яшина, на нього був здійснений наїзд автомобілем «Опель» під керуванням обвинуваченого ОСОБА_2 , в результаті чого він отримав середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження. При цьому, потерпілий ОСОБА_1 пояснив суду, що проїзну частину дороги він перетинав у спокійному темпі, оскільки бігти він не в змозі за станом здоров`я.

Свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що 06 листопада 2015 року, близько 17 години, вона в якості пасажира на передньому пасажирському сидінні рухалась в автомобілі «Опель» під керуванням обвинуваченого ОСОБА_2 по пр.Петровського, з боку пр.Калініна в напрямку вул.Київської. Коли вони наближались до трамвайної зупинки, до якої під`їжджав трамвай, проїзну частину дороги до трамваю став перебігати потерпілий ОСОБА_1 , на якого автомобіль під керуванням обвинуваченого ОСОБА_2 здійснив наїзд, в результаті чого потерпілий отримав тілесні ушкодження.

Показаннями свідка ОСОБА_4 суду підтверджено, що 06 листопада 2015 року, близько 17 години, він в якості пасажира на задньому пасажирському сидінні рухався в автомобілі «Опель» під керуванням обвинуваченого ОСОБА_2 по пр.Петровського, де автомобіль здійснив наїзд на потерпілого ОСОБА_1 . При цьому, зазначений свідок пояснив суду, що обставини та механізм дорожньо-транспортної пригоди він пояснити не може, оскільки дрімав у дорозі.

Винуватість ОСОБА_2 також повністю підтверджується наступними письмовими доказами: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 06 листопада 2015 року, план-схемою та фото-таблицями до нього (а.с.7-14), в якому зафіксовані місце наїзду автомобіля, під керуванням обвинуваченого ОСОБА_2 на потерпілого ОСОБА_1 , а також механічні ушкодження, які отримав автомобіль «OPEL VECTRA», р\н НОМЕР_1 , в результаті наїзду; протоколом проведення слідчого експерименту від 08 грудня 2015 року з фото-таблицями (а.с.27-31), під час якого потерпілий ОСОБА_1 вказав на обставини, за яких автомобіль «Опель» під керуванням обвинуваченого ОСОБА_2 , скоїв на нього наїзд, в результаті чого йому були заподіяні тілесні ушкодження; висновком судово-медичної експертизи №5635е від 16 грудня 2015 року (а.с.35-37), відповідно до якого потерпілому ОСОБА_1 , в результаті дорожньо-транспортної пригоди, заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, рани надбрівної області ліворуч ближче до між перенісся, садна голови, закритого перелому великогомілкової та малогомілкової кісток, лівої гомілки у верхній її третині зі зміщенням відламків, які за своїм характером відносяться до ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день); висновком судової авто технічної експертизи №70/27-169 від 18 січня 2016 року (а.с.47-48), згідно з яким дії водія автомобіля «OPEL VECTRA» - обвинуваченого ОСОБА_2 , в заданій дорожній обстановці, не відповідали вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України, що знаходиться у причинному зв`язку з настанням ДТП.

Крім того, винуватість ОСОБА_2 підтверджується долученими до справи речовими доказами, якими визнані: автомобіль «OPEL VECTRA», р\н НОМЕР_1 (а.с.20).

Доводи обвинуваченого ОСОБА_2 щодо своєї невинуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, судом не приймаються до уваги, оскільки вони повністю спростовуються сукупністю досліджених під час судового розгляду доказів.

Так, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 , не визнаючи своєї вини у вчиненні злочину, пояснив суду, що висновок судової авто технічної експертизи №70\27-169 від 18 січня 2016 року, не може слугувати доказом його винуватості, оскільки зазначена експертиза проведена лише за показаннями потерпілого ОСОБА_1 , в той час як з ним слідчий експеримент під час досудового слідства не проводився.

Під час судового розгляду, з метою всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального правопорушення, за дорученням суду був проведений слідчий експеримент за участю обвинуваченого ОСОБА_2 , потерпілого ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 , під час якого учасниками було вказано темп руху потерпілого до моменту наїзду на нього, а також темп руху автомобіля, під керуванням обвинуваченого ОСОБА_2 , перед наїздом на потерпілого ОСОБА_1 , після чого судом була призначена судова авто технічна експертиза. Згідно з висновком судової авто технічної експертизи №11\10.1\308 від 15 квітня 2019 року, не відповідності дій ОСОБА_2 вимогам Правил дорожнього руху України, які знаходились би у причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою не встановлено.

У зв`язку з тим, що висновки судових авто технічних експертиз №70\27-169 від 18 січня 2016 року та №11\10.1\308 від 15 квітня 2019 року суперечать один одному, з метою усунення суперечностей, судом була призначена комісійна судова авто технічна експертиза. Відповідно до висновку комісійної судової авто технічної експертизи №199988\3496 від 28 лютого 2020 року, в даній дорожньо-транспортній ситуації, водій автомобіля «OPEL VECTRA», р\н НОМЕР_1 - обвинувачений ОСОБА_2 , повинен був діяти у відповідності до вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України і його дії в даній ситуації не відповідали вимогам зазначеного пункту ПДР України, що знаходиться у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. В даній дорожньо-транспортній ситуації обвинувачений ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути наїзду на потерпілого ОСОБА_1 шляхом виконання вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України, для чого в нього не було перешкод технічного характеру.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_2 на те, що висновок комісійної судової авто технічної експертизи №19988\3496 від 28 лютого 2020 року не може бути належним доказом його винуватості, оскільки дослідження нібито проводилось експертами тільки по показанням потерпілого ОСОБА_1 , а по його показанням дослідження не проводилось, не приймаються судом до уваги, оскільки як видно із вказаного висновку (сторінка 8-13), дослідження проводилось по двом варіантам: 1 варіант - по показанням пішохода ОСОБА_1 , 2 варіант - по показанням водія ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 . Крім того, як зазначено у дослідницькій частині висновку, для вирішення питання про наявність чи відсутність технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_1 для водія ОСОБА_2 , необхідні певні вихідні дані, однак зазначені вихідні дані відсутні. При цьому, як зазначеного у дослідницькій частині висновку (сторінка 7), визначити експертним шляхом швидкість руху автомобіля під керуванням ОСОБА_2 перед дорожньо-транспортною пригодою та в момент наїзду на пішохода, а також характер та траєкторію руху автомобіля і пішохода перед наїздом, не представляється можливим, оскільки згідно методичних рекомендацій, які прийняті в експертній практиці, вони визначаються виходячи із слідів гальмування, юзу, кочення тощо автомобіля та слідів руху пішохода. Однак, як зазначено у дослідницькій частині висновку, згідно схеми до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, який проводився за участю обвинуваченого ОСОБА_2 , на проїзній частині сліди гальмування, юзу автомобіля «OPEL VECTRA», а також сліди руху пішохода ОСОБА_1 перед наїздом - відсутні, що спростовує показання обвинуваченого також і в тій частині, що він застосовував екстрене гальмування.

Таким чином, допитавши обвинуваченого, потерпілого та свідків, а також дослідивши письмові докази та матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що вони поза всяким розумним сумнівом доводять в повному обсязі винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі обвинувачення, яке було підтримано прокурором та кваліфікує дії обвинуваченого за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд, керуючись ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст.12 КК України, належить до категорії нетяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше не засуджений, під наглядом у лікаря-нарколога не перебуває, за місцем мешкання характеризується позитивно, займається суспільно-корисною працею.

Обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , передбачених ст.66, 67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні покарання суд також враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

На підставі викладеного, з урахуванням позиції прокурора, суд вважає, що покаранням, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_2 , а також попередження нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, є покарання у вигляді обмеження волі і саме таке покарання буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Крім того, суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого ОСОБА_2 додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст.49 КК України, звільняється від кримінальної відповідальності особа, якщо з дня вчинення нею нетяжкого злочину до набрання вироком законної сили пройшло три роки. У зв`язку з тим, що на момент ухвалення вироку, строки давності притягнення до кримінальної відповідальності закінчилися, суд вважає необхідним звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного основного та додаткового покарання.

По справі потерпілим ОСОБА_1 заявлено цивільні позови про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 майнової шкоди на суму 14515,38 грн. та моральної шкоди на суму 5484,62 грн.

При вирішенні заявленого цивільного позову суд виходить з наступного.

Згідно із положеннями ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову.

Стаття 128 КПК України передбачає, що особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України, суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст.ст.22, 1166 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на її відшкодування.

Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Шкода завдана неправомірними діями майну фізичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

Під час розгляду кримінального провадження встановлено, що в результаті дій обвинуваченого ОСОБА_2 , потерпілому ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. В результаті отримання тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_1 поніс витрати, пов`язані з лікуванням в сумі 14515,38 грн., які підтверджені документально, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розглядаючи цивільний позов ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди, суд вважає, що він також підлягає задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода полягає у тому числі у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

В пункті 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» вказано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Таким чином, враховуючи наявність моральної (немайнової) шкоди у потерпілого ОСОБА_1 , яка була завдана йому незаконними діями обвинуваченого ОСОБА_2 шляхом спричинення тілесних ушкоджень, враховуючи характер, обсяг та тривалість душевних страждань, яких зазнав потерпілий, суд, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, вважає заявлений розмір моральної шкоди у сумі 5484,62 грн. таким, що повністю відповідатиме глибині моральних страждань та переживань потерпілого і підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 .

На підставі ст.122 ч.2, 124 ч.2 КПК України, з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експерта у розмірі 613,80 грн., 1256,08 грн. та 6537,60 грн.

Питання про долю речових доказів підлягає вирішенню згідно вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на два роки, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

На підставі ст.49 КК України, ОСОБА_2 від призначеного основного та додаткового покарання звільнити, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 - не обирався.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 :

-в рахунок відшкодування майнової шкоди - 14515 гривень 38 копійок;

-в рахунок відшкодування моральної шкоди 5484 гривні 62 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави витрати на залучення експерта при проведенні:

- судової авто технічної експертизи №70\27-169 від 18 січня 2016 року в розмірі 613 гривень 80 копійок;

- судової авто технічної експертизи №11\10.1\308 від 15 квітня 2019 року у сумі 1256 гривень 08 копійок;

- комісійної судової авто технічної експертизи №19988\3496 від 28 лютого 2020 року у сумі 6537 гривень 60 копійок.

Речові докази по справі, яким визнаний автомобіль «OPEL VECTRA», р\н НОМЕР_1 - залишити у ОСОБА_2 .

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий: І.С. Нощенко