Рішення № 101068379, 09.11.2021, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/1609/21

2/0203/857/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2021 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Биченковій Г.С.

за участю представника позивача - Громадюка О.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 30.08.2006 року між ТОВ Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №033/06-ФЛ/06, відповідно до умов якого останньому було надано кредит в сумі 55000 доларів США, зі сплатою процентів в розмірі 12% річних. В забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 30.08.2006 року було укладено договір поруки №033/06/02/06. 11.02.2015 року між банком та Державною іпотечною установою було укладено договір відступлення прав вимоги №17/4-В. 17.09.2015 року постановою Правління НБУ №612 ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було віднесено до категорії неплатоспроможних. Вказана обставина, відповідно до п.2.1 договору відступлення призвела до набрання 17.09.2015 року чинності цим договором в частині відступлення банком та набуття позивачем прав вимоги за кредитним договором та договором поруки. 25.02.2019 року рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська у справі №199/7509/18 було відмовлено в задоволенні позову Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13.10.2020 року рішення суду першої інстанції було скасовано та частково задоволено позовні вимоги Державної іпотечної установи, стягнуто з відповідачів заборгованість за кредитним договором, що утворилась станом на 03.09.2018 року та складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 361040 грн. 72 коп., по відсотках в сумі 130335 грн. 70 коп., пені в сумі 114532 грн. 01 коп., інфляційних витрат в сумі 71802 грн. 23 коп. Посилаючись на те, що станом на день звернення з даним позовом постанова Дніпровського апеляційного суду не виконана, позивач у відповідності до ст.625 ЦК України просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку 82353 грн. 64 коп., з яких: інфляційні витрати в сумі 52420 грн. 62 коп., три відсотки річних в сумі 29933 грн. 02 коп., а також судові витрати по справі в сумі 2270 грн.

Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 28.04.2021 року позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено останню до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.

Протокольною ухвалою від 17.06.2021 року було закрито підготовче провадження по справі та призначено останню до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та посилаючись на викладені в ньому підстави, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачі про день та час слухання справи повідомлялись шляхом направлення судових повісток за їх зареєстрованим місцем проживання. Проте, за неодноразовими судовими викликами останні до суду не з`явились, про причини своєї неявки не повідомили, відзиву на позов не надали.

В зв`язку з цим, у відповідності до ст.223 ЦПК України, судом було ухвалено про подальший розгляд справи за відсутності сторін, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Перевіривши доводи, викладені в позовній заяві, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 30.08.2006 року між ТОВ Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №033/06-ФЛ/06, відповідно до умов якого останньому було надано кредит в сумі 55000 доларів США, зі сплатою процентів в розмірі 12% річних.

В забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 30.08.2006 року було укладено договір поруки №033/06/02/06.

11.02.2015 року між банком та Державною іпотечною установою було укладено договір відступлення прав вимоги №17/4-В, відповідно до умов п.2.1 якого, останній 17.09.2015 року, після віднесення банку постановою Правління НБУ №612 до категорії неплатоспроможних, набув чинності, а позивач набув право вимоги за укладеними із відповідачами кредитним договором та договором поруки.

Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 25.02.2019 року у справі №199/7509/18 було відмовлено в задоволенні позову Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №033/06-ФЛ/06 від 30.08.2006 року.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13.10.2020 року, яка набрала законної сили, рішення суду першої інстанції від 25.02.2019 року було скасовано та частково задоволено позовні вимоги Державної іпотечної установи, стягнуто з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором №033/06-ФЛ/06 від 30.08.2006 року, що утворилась станом на 03.09.2018 року та складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 361040 грн. 72 коп., по відсотках в сумі 130335 грн. 70 коп., пені в сумі 114532 грн. 01 коп., інфляційних витрат в сумі 71802 грн. 23 коп.

Посилаючись на те, що станом на день звернення з даним позовом постанова Дніпровського апеляційного суду не виконана, позивач у відповідності до ст.625 ЦК України просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість в сумі 82353 грн. 64 коп., з яких: інфляційні витрати в сумі 52420 грн. 62 коп., три відсотки річних в сумі 29933 грн. 02 коп.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст.ст.524,533-535,625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною у постанові від 11.04.2018 року у справі №758/1303/15-ц.

Верховний Суд у постанові від 07.02.2018 року у справі №910/11249/17 вказав, що норма ст.625 ЦК України, не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Оскільки чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 року у справі №910/10156/17 зроблено висновок щодо можливості застосування положень ст.625 ЦК України до будь-яких грошових зобов`язань незалежно від підстав виникнення. Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачене договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

У постанові від 06.03.2019 року у справі №577/5360/15-ц Верховний Суд зробив висновок, що за змістом ст.625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи, що стягнута з відповідачів в солідарному порядку за судовим рішенням в рамках цивільної справи заборгованість за кредитним договором до теперішнього часу не погашена навіть частково та доказів іншого відповідача під час розгляду справи суду не представлено, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність передбачених ч.2 ст.625 ЦК України підстав для стягнення з відповідачів інфляційних витрат та трьох відсотків річних.

При цьому, суд погоджується з відповідним розрахунком відповідних інфляційних витрат та відсотків, проведений виходячи із розміру існуючої заборгованості за тілом кредиту та відсотками.

В зв`язку з цим, позовні вимог слід задовольнити в повному обсязі, стягнувши з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача на підставі ч.2 ст.625 ЦК України кошти за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за період з 05.11.2018 року по 04.11.2020 року в сумі 82353 грн. 64 коп., з яких: 52420 грн. 62 коп. - інфляційні витрати, 29933 грн. 02 коп. - три відсотки річних, а також у відповідності до ст.141 ЦПК України судовий збір в сумі 2270 грн. - по 1135 грн. з кожного відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 524,533-535,599,625,1050,1054 ЦК України, ст.ст.2,4,5,10-13,76-82,141,223,258,259,263-268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних - задовольнити повністю.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Державної іпотечної установи (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки,34, код ЄДРПОУ 33304730) кошти в сумі 82353 грн. 64 коп., з яких: 52420 грн. 62 коп. - інфляційні витрати, 29933 грн. 02 коп. - три відсотки річних.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Державної іпотечної установи (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки,34, код ЄДРПОУ 33304730) судовий збір в сумі 2270 грн. - по 1135 грн. з кожного відповідача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15 листопада 2021 року.

Суддя С.Ю.Казак