Ухвала суду № 101068355, 01.09.2021, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 296/3552/21

Провадження № 2-з/0203/132/2021

УХВАЛА

01.09.2021 року суддя Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Єдаменко С.В., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову, –

встановив:

До Кіровського районного суду м. Дніпропетровська за підсудністю з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування збитків, заподіяних злочином, і відновлення становища, що існувало до його порушення шляхом визнання недійсним договору комісії, визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, витребування майна з чужого незаконного володіння. Одночасно з позовною заявою позивачка подала заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позовних вимог шляхом накладення арешту на транспортний засіб Honda Pilot, тип загальний легковий універсал В, кузов НОМЕР_1 , об`єм двигуна 3471, колір сірий, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2014, зареєстрований 26 серпня 2020 року на ім`я ОСОБА_4 . Заява мотивована тим, що нею подано позов про відшкодування збитків, заподіяних злочином, і відновлення становища, що існувало до його порушення шляхом визнання недійсним договору комісії, визнання недійсним договору купівлі-продажу вищевказаного транспортного засобу, витребування майна з чужого незаконного володіння. Даний автомобіль був двічі перереєстрований за різними особами в 2020 році. У разі невжиття заходів забезпечення позову, спірне майно може бути ще раз відчужене, або може бути передане третім особам, може зникнути, погіршитись за якістю, що може зробити утрудненим або неможливим виконання судового рішення.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Заява про забезпечення позову відповідає вимогам ст.151 ЦПК України. Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

До позовної заяви та заяви про забезпечення позову не надано інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або інших документів, з яких би вбачалось хто є власником транспортного засобу на теперішній час. Також в заяві про забезпечення позову не вказано, яким чином невжиття таких заходів зробить неможливим виконання рішення про відшкодування збитків, заподіяних злочином, і відновлення становища, що існувало до його порушення.

З огляду на це, оскільки запропоновані заходи забезпечення позову не відповідають змісту порушеного на думку позивачки права та не є співмірним та адекватними із заявленими вимогами в цій справі, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.151 – 153, 260, 261 ЦПК України, суд –

ухвалив:

У задоволенні заяви позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб Honda Pilot, тип загальний легковий універсал В, кузов НОМЕР_1 , об`єм двигуна 3471, колір сірий, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2014 – відмовити.

Ухвала набуває законної сили в порядку, визначеному ст. 261 ЦПК України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя С.В. Єдаменко