Рішення № 101067235, 12.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2021 р. Справа№200/8110/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Селидівського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області в якому просить суд:

Визнати протиправними дії Селидівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Селидівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії період з 24.04.1995 по 01.09.2001 на підприємстві «Вектра ЛТД»;

Зобов`язати Селидівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії період роботи з 06.04.1984 року по 01.07.1987 року на посаді санітара травматологічного відділення та з 02.10.1985 року переведено на посаду медичної сестри травматологічного пункту стоматологічної поліклініки;

Зобов`язати Селидівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії період проходження строкової служби з 03.11.1979 по 14.10.1981;

Зобов`язати Селидівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії період з 27.11.1981 по 27.07.1982 час коли зараховано слухачем підготовчого відділення Донецького медичного інституту (денна форма навчання).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 17 березня 2021 року позивач звернувся до Селидівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08.07.2011р. яка надійшла через Веб-портал. Рішення від 23 березня 2021 року позивачу про відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах. У рішенні відповідача вказано, що позивач набуде права на пенсію після досягнення 63 років. Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що порушує його право на соціальних захист.

Ухвалою суду від 05 липня 2021 року відкрито провадження у справі № 200/8110/21 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 19 серпня 2021 року вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням та замінено відповідача правонаступником.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року закрито підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку письмового провадження в межах строків, визначених КАС України для розгляду справи.

28 липня 2021 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, щодо зобов`язання Селидівське ОУПФУ Донецької області зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії період з 24.04.1995 по 01.09.2001 на підприємстві «Вектра ЛТД» вказує, що позивачем для призначення пенсії був наданий вкладиш в трудову книжку (вкладиш без трудової книжки недійсний) НОМЕР_1 заповнений вперше 24 квітня 1995 року. Постановою КМУ від 27.04.1993 р. №301 затверджено зразки бланків трудової книжки та вкладиша до неї та у лівому кутку трудової книжки та вкладиша до неї має бути герб України. Оскільки в лівому кутку вкладиша (заповнений 24.04.1995) наявний герб СРСР, що не відповідає зразку затвердженому постановою КМУ від 27.04.1993 №301, а також те, що номер вкладиша не співпадає з номером трудової книжки, відсутні правові підстави для зарахування спірного періоду роботи.

Крім того вказує, що вимоги щодо зобов`язання відповідача зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії період роботи з 06.04.1984 року по 01.07.1987 року на посаді санітара травматологічного відділення та з 02.10.1985 переведено на посаду медичної сестри травматологічного пункту стоматологічної поліклініки; Зобов`язання відповідача зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії період проходження строкової служби з 03.11.1979 по 14.10.1981; зобов`язання відповідача зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії період з 27.11.1981 по 27.07.1982 час коли зараховано слухачем підготовчого відділення Донецького медичного інституту (денна форма навчання) є передчасними, оскільки у спірному рішенні ці питання не вирішувались.

18 серпня 2021 року через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив в якому позивач вказує ти ж самі обставини, що вказані в обґрунтування позовної заяви.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , 17 березня 2021 року звернувся до відповідача про призначення пенсії відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08.07.2011р, яка надійшла через Веб-портал.

До заяви було додано:

- заява про призначення пенсії від 17.03.2021 (далі-заява);

- паспорт НОМЕР_8;

- ідентифікаційного номеру;

- трудової книжки серії НОМЕР_3 від 14.08.1979;

- вкладки до трудової книжки НОМЕР_1 від 24.04.1995;

- дипломів про навчання серії НОМЕР_4 від 27.06.1987, серії НОМЕР_5 від 25.06.1979;

- посвідчення про навчання № НОМЕР_9 від 23.06.1988;

- відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків №667 від 17 березня 2021 року.

Рішенням Селидовського об`єднаного управління ПФУ Донецької області від 23 березня 2021 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії, оскільки до трудової діяльності не зараховано період з 24 квітня 1995 року по 01 вересня 2001 року на підприємстві «Вектра ЛТД», оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу від 18 березня 2021 року відсутня інформація вище вказаного підприємства та не підлягає перевірці, так як знаходиться на підконтрольній український владі. У рішенні відповідача вказано, що за відсутності страхового стажу 28 років позивач набуде права на пенсію після досягнення 63 років, з 01.01.2024 по 31.12.2024 від 21 до 31 року або після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 01.01.2026 по 31.12 2026 -від 15 до 23 років.

Позивачем до матеріалів справи додано:

Копія трудової книжки серії НОМЕР_3 від 14.08.1979;

Копія вкладиша до трудової книжки НОМЕР_1 від 24.04.1995

Копія диплома про навчання НОМЕР_4 від 27.06.1078,

Копія диплома про навчання НОМЕР_5 від 25.06.1979;

Копія посвідчення № НОМЕР_9 від 23.06.1988;

Копія довідки № 04/2458 від 15 квітня 2021року щодо проходження позивачем військової служби в лавах Збройних сил з 3 листопада 1979 року по 14 жовтня 1981 року.

Копія довідки № 172/03 від 14.04.2021 щодо підтвердження трудової діяльності позивача з 06 квітня 1984 року по 01 липня 1987 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно із преамбулою Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон№1058-IV, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 28 років (01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року).

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з приписами статті 62 Закон України Про пенсійне забезпечення №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок №637).

Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону № 1788-XII та п. 1 Порядку № 637, вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 року (далі - Інструкція №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України Про трудові книжки працівників №301 від 27.04.1993 року, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Пунктом 1.2 Інструкції №58 передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з п.2.6 Інструкції №58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Відповідно до п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року (далі - Порядок №22-1), до заяви для призначення пенсії за віком додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами): паспорт та документи про місце проживання (реєстрації) особи; документ про присвоєння реєстраційного номеру; трудова книжка (відомості про роботу); диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання; свідоцтво про шлюб (для жінок); свідоцтво про народження дітей (для жінок); та інші документи.

Згідно з п.п.3 п.4.2 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку №22-1.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що при зверненні до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком, позивачем було надано вкладиш в трудову книжку серії НОМЕР_1 згідно з яким, у період з 24 квітня 1995 року по 01 вересня 2001 року, останній працював на підприємстві «Вєктра ЛТД».

Як вбачається з спірного рішення підставою для неврахування цього періоду роботи, стала відсутність в індивідуальних відомостях про застраховану особу від 18.03.2021 інформації вище вказаного підприємства та не підлягає перевірці, так як знаходиться на території непідконтрольній українській владі.

За визначенням ст. 1 Закону № 1058 пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. 3 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону № 1058, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено в ч. 1 ст. 20 Закону № 1058, якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до ч. 12 ст. 20 цього Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Таким чином, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

При цьому, у ч. 10 ст. 20 Закону № 1058 вказано, що якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до положень ст. 106 Закону № 1058 відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Тобто, за змістом вищезазначених норм вбачається, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Сам факт відсутності інформації про застраховану особу відсутня інформація по підприємству «Вєктра ЛТД» у відповідача за спірні періоди, за відсутності його вини, не є підставою для відмови в зарахуванні позивачу стажу роботи.

Однак, відповідно до п.3.1 -3.3 Інструкції №58, у тому разі, коли у трудовій книжці заповнені усі сторінки відповідних розділів, вона доповнюється вкладишем.

Вкладиш вшивається у трудову книжку, заповнюється і ведеться власником або уповноваженим ним органом за місцем роботи працівника у такому ж порядку, що і трудова книжка.

Вкладиш без трудової книжки недійсний.

Про кожний виданий вкладиш на першій сторінці (титульний

аркуш) трудової книжки зверху ставиться штамп розміром 10х25 мм з написом "Виданий вкладиш" і тут же зазначаються серія і номер вкладиша. При кожній наступній його видачі має ставитися другий штамп і зазначатися серія і номер вкладиша.

У разі необхідності доповнення трудової книжки вкладишем видається вкладиш нового зразка незалежно від того, яку трудову книжку має працівник (нового чи раніш установленого 1938 року і 1974 року зразків).

Позивачем до суду надано трудову книжку НОМЕР_6 та вкладиш до трудової книжки НОМЕР_7 , тобто до іншої трудової книжки.

Відповідно до Інструкції №58 вкладиш без трудової книжки недійсний, жодних пояснень з цього приводу позивачем не надано. Вкладиш в трудову книжку містить лише запис про роботу в Донецькій «Торгово - промисловій Асоціації «Вектра ЛТД» у період з 24 квітня 1995 року по 01 вересня 2001 року (запис №1-2), про інші періоди роботи у вкладиші відомості відсутні.

Між тим, трудова книжка НОМЕР_6 містить записи за період роботи позивача №№20-21 за період роботи з 07.07.2003 по 31.08.2006 у ТОВ «Весна» на посаді директора та записи №22-23 за період 27.11.2007 по 15.07.2008 Селидовський міський центр зайнятості. Що свідчить про те , що у трудовій книжці не були заповнені усі сторінки відповідного розділу, та що спірний період повинен бути відображений в трудовій книжці, а не у вкладиші. Як вже зазначалось вкладиш було виписано до іншої трудової книжки, яку позивачем не було надано ні відповідачу ні до суду.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії період з 24.04.1995 по 01.09.2001 на підприємстві «Вектра ЛТД» не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії період роботи з 06.04.1984 по 01.07.1987 на посаді санітара травматологічного відділення та з 02.10.1985 переведено на посаду медичної сестри травматологічного пункту стоматологічної поліклініки, період проходження строкової служби з 03.11.1979 по 14.10.1981, період з 27.11.1981 по 27.07.1982 час коли зараховано слухачем підготовчого відділення Донецького медичного інституту (денна форма навчання), суд зазначає наступне.

Як вбачається з рішення відповідача, до трудової діяльності позивача не зараховано лише період з 24.04.1995 по 01.09.2001 на підприємстві «Вектра ЛТД». Підстав, за яких позивач дійшов висновку, що періоди з 06.04.1984 по 01.07.1987 та з 03.11.1979 по 14.10.1981 не були враховані відповідачем, не зазначено, відповідно у відповідача до цих періодів зауваження відсутні.

Враховуючи, що відповідач в зарахуванні періодів роботи з 06.04.1984 по 01.07.1987 на посаді санітара травматологічного відділення та з 02.10.1985 переведено на посаду медичної сестри травматологічного пункту стоматологічної поліклініки, період проходження строкової служби з 03.11.1979 по 14.10.1981, період з 27.11.1981 по 27.07.1982 час коли зараховано слухачем підготовчого відділення Донецького медичного інституту (денна форма навчання), не відмовляв, тому позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо заяви відповідача в частині постановлення окремої ухвали, то суд виходить з такого.

Пунктом 3 частини 3 статті 44 КАС України надано право учасникам справи подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Статтею 249 КАС України передбачено порядок та спосіб постановлення окремих ухвал.

Так, у відповідності до вимог частини 1 вищезазначеної статті суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Згідно ч.2 ст.249 КАС України, встановлено, що у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

У відповідності до приписів ч.3 ст.249 КАС України, суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно

Частиною 4 статті 249 КАС України передбачено, що в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Частина 6 статті 249 КАС України передбачає, що окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.

Згідно вимог ч.9 ст.249 КАС України встановлено, що окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

Як вбачається із вищенаведеного, вичерпний перелік підстав для постановлення окремої ухвали передбачений статтею 249 КАС України.

Таким чином, аналізуючи норми статті 249 КАС України суд зауважує, що постановлення окремої ухвали є диспозитивним правом суду. Окрема ухвала може бути постановлена лише при наявності очевидно протиправних дій відповідних осіб.

Відповідачем у відзиві не наведено конкретних обставин, які можуть свідчити про те, що діях позивача та директора підприємства «Вєктра ЛТД» є ознаки кримінального правопорушення та носять очевидний протиправний характер та спрямовані навмисно на грубе порушення.

Отже, суд не вбачає підстав, в даному випадку, для постановлення окремої ухвали.

Підстави для розподілу судових витрат - відсутні.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:

- визнання протиправними дії щодо відмови у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язання зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії період з 24.04.1995 по 01.09.2001 на підприємстві «Вектра ЛТД»;

- зобов`язання зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії період роботи з 06.04.1984 по 01.07.1987 на посаді санітара травматологічного відділення та з 02.10.1985 року переведено на посаду медичної сестри травматологічного пункту стоматологічної поліклініки;

- зобов`язання зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії період проходження строкової служби з 03.11.1979 по 14.10.1981;

- зобов`язання зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії період з 27.11.1981 по 27.07.1982 час коли зараховано слухачем підготовчого відділення Донецького медичного інституту (денна форма навчання) - відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 12 листопада 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Шинкарьова