Рішення № 101066933, 11.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2021 р. Справа№200/10010/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаш Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій просила:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати заборгованості з пенсії з 01.04.2017 року по теперішній час;

- стягнути з відповідача нараховану суму пенсії з 01.04.2017 року по теперішній час у розмірі 39013,09 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою. З квітня 2017 року по 28 лютого 2019 року позивачу не виплачено пенсію у розмірі 39013,09 грн., що підтверджено довідкою доданою до інформаційного листа відповідача від 17.11.2020 року №0577-13-8/11895.

Позивачем зазначено, що на адвокатський запит щодо заборгованості з пенсії відповідачем не було надано обґрунтованої відповіді, на яких підставах та з якого часу позивачу припинено виплату пенсії. Вказано лише, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №637 від 05.11.2014 року суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати. Крім того, відповідач надав достовірну інформацію, не вказавши суму заборгованості на час подання запиту, не вказав, що позивач не отримує пенсійні виплати з 01.04.2017 року по теперішній час.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11.08.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.08.2021 року у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Ухвалою суду від 11.11.2021 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати заборгованості з пенсії з 01 квітня 2017 року по 28.02.2019 року.

15.09.2021 рок від позивача на адресу суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій останній просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати заборгованості з пенсії з 01.04.2017 року по теперішній час; стягнути з відповідача нараховану суму пенсії з 01.04.2017 року по дату ухвалення рішення.

Представник відповідача до суду надав відзив проти адміністративного позову. У відзиві відповідач зазначив, що позивач перебуває на обліку в Управлінні.

За результатами обміну інформацією з органами соціального захисту населення про осіб, які взяті на облік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» ОСОБА_1 з 01.04.2017 року була призупинена виплата пенсії для з`ясування фактичного місця проживання пенсіонера.

Зі змісту заявлених позовних вимог вбачається, що підставою для звернення до суду стало те, що позивач звернувся до управління із заявою про стягнення заборгованості. Предметом судового розгляду у цій справі є протиправність відмови відповідача у виплаті нарахувань за рішенням суду по справі №233/6290/17-а.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12.02.2018 року по справі №233/6290/17-а зобов`язано управління поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.04.2017 року та сплатити на її користь невиплачені суми пенсії з 01.04.2017 року.

Рішення суду по справі №233/6290/17-а виконано управлінням в добровільному порядку та в межах функціональних повноважень та нормативно - правового поля, а саме, заборгованість за період з 01.04.2017 року по 28.02.2019 року нарахована.

Нараховану суму пенсії управлінням було включено до потреби у коштах на виплату за рішенням суду.

01.07.2019 року позивач особисто звернувся до управління з заявою про перерахунок пенсії на банківський рахунок АТ «Ощадбанк» та надав довідку внутрішньо переміщеної особи від 01.07.2019 року №1425-500151196 в якій зазначено фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 .

15.07.2019 року від Управління соціального населення Костянтинівської міської ради до управління надійшли копії протоколу та витягів засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №51/2 від 09.07.2019 року. Згідно протоколу №51/2 від 09.07.2019 року комісія з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Костянтинівської міської ради ухвалила відмовити в призначенні (відновленні) пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що за задекларованим фактичним місцем її перебування знаходиться магазин.

За своєю суттю даний спір виник у зв`язку із невиконанням управлінням рішення суду від 12.02.2018 року по справі №233/6290/17-а. Таким чином, заявлені позовні вимоги спрямовані фактично на виконання наведеного вище рішення суду.

Крім того, відповідачем зазначено про пропущення строку зверненні до суду з адміністративним позовом.

Відповідно статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта.

ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області.

З квітня 2017 року позивачу було припинено виплату пенсії, що стало підставою її звернення до суду.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 лютого 2018 року по справі №233/6290/17 позовні вимоги ОСОБА_1 до Костянтинівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволені.

Визнано протиправною бездіяльність Костянтинівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії з 01 квітня 2017 року.

Зобов`язано Костянтинівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01 квітня 2017 року та сплатити на її користь невиплачені суми пенсії з 01 квітня 2017 року.

Допущено негайне виконання рішення суду в межах суми пенсії за один місяць.

Листом від 17.11.2020 року №0577-13-8/11895 на адвокатський запит щодо надання інформації стосовно пенсійного забезпечення ОСОБА_1 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило, що заборгованість з пенсії за період з 01.04.2017 року по 28.02.2019 року у сумі 39013,09 грн. нарахована та щомісяця при формуванні потреби на виплату поточної пенсії враховується при нарахуванні на загальну суму боргу.

Відповідно витягу з ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії у позивача обліковується заборгованість з пенсійних виплат за період з квітня 2017 року по лютий 2019 року у сумі 39013,09 грн.

З відзиву на позов судом встановлено, що після набрання законної сили рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 лютого 2018 року по справі №233/6290/17 пенсію позивачу за період з 01.04.2017 року по 28.02.2019 року нараховано проте не виплачено, виплату пенсії позивачу знову призупинено без прийняття будь-яких рішень на підставі протоколу №51/2 від 09.07.2019 року комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Костянтинівської міської ради у зв`язку з тим, що за задекларованим фактичним місцем проживання/перебування позивача знаходиться магазин.

Спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно невиплати пенсії позивачеві з 01.04.2017 року по теперішній час з підстав, які не передбачені ст. 49 Закону № 1058-IV.

Судом встановлено, що дана справа є типовою, оскільки відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № 805/402/18 (№ Пз/9901/20/18), яке набрало законної сили 04 вересня 2018 року, а саме:

позивач:

1) є громадянином України;

2) має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою органів соціального захисту населення про взяття її на облік, як внутрішньо переміщеної особи;

3) є пенсіонером та отримує пенсію, призначену їй відповідно до Закону № 1058-IV.

Відповідач право позивача на отримання пенсії не заперечує.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно частині 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII) для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Згідно з п. 1 Постанови КМУ № 637 (у редакції, чинній на час припинення виплати пенсії позивачу) призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України". Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому, з компенсацією витрат за надання таких послуг, передбачених укладеним відповідно до пункту 3 цієї постанови тристороннім договором.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1058- ІV).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Отже, з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що УПФ має право припинити виплату пенсії особі виключно з підстав передбачених законом, про що приймає вмотивоване рішення.

Як вбачається з відзиву, жодного рішення стосовно припинення виплати пенсії позивачу управлінням не приймалось.

Судом встановлено, що позивачу припинено виплату пенсії у зв`язку з не підтвердженням його фактичного місця проживання/перебування. Водночас, статтею 49 Закону № 1058-IV такої підстави для не виплати пенсії не встановлено.

Зазначені обставини вказують на допущення відповідачем порушення вимог статті 49 Закону № 1058, яка визначає вичерпний перелік підстав для припинення виплати пенсії.

Пункт 5 частини першої статті 49 Закону № 1058-VI, з огляду на приписи Закону № 1706-VII, не може бути застосований, оскільки цей пункт відсилає виключно до випадків, передбачених законом, тобто, вказані правовідносини не можуть бути врегульовані іншими нормативно-правовими актами, зокрема, постановами Кабінету Міністрів України, які відносяться до підзаконних нормативних актів.

Більш того, згідно ч. 2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №428/6624/17 (адміністративне провадження № К/9901/3256/17), висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" № 8 від 13 червня 2007 року встановлено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

Суд вважає необґрунтованими посилання УПФ на постанови Кабінету Міністрів України №509, №637, №595, №365, оскільки підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Аналогічні правові висновки викладені у рішенні Верховного Суду від 03 травня 2018 року за результатами розгляду зразкової справи № 805/402/18, правові висновки якого суд має враховувати при прийнятті рішення (частина 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України).

Окрім визначеного, суд звертає увагу на наступне. За приписами статті 6 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення суд зазначив, що наведених вище міркувань Європейському суду з прав людини достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечено без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні від 08 липня 2004 року "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем "Молдавської Республіки Придністров`я". Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Як вже зазначалось судом вище, рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах "Пічкур проти України", "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що в силу положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені саме Конституцією та законами України.

І втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії, суд вважає таким, що не мало ознак "законності". А тому, суд не бачить необхідним перевіряти дії пенсійного органу на предмет того чи переслідували вони легітимну мету: публічні або ж суспільні інтереси, а також чи було втручання у право на мирне володіння своїм майном пропорційним поставленій меті. Встановлення судом відсутності "законності втручання", тобто вчинення дії не у спосіб, що встановлений законом, є окремою підставою, яка вказує на те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України серед повноважень суду при вирішенні справи є повноваження прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно ч. 2 ст. 5 КАС України визначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Зважаючи, що рішенням Костянтинівського міськрайонного суду у справі №233/6290/17 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені та визнано протиправною бездіяльність Костянтинівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії з 01 квітня 2017 року, суд закрив провадження у справі в цій частині.

Належним та необхідним способом захисту прав позивача в цій частині суд вважає стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області суми нарахованої пенсії за період з 01.04.2017 року по 28.02.2019 року в сумі 39013,09 грн. При цьому суд не вбачає підстав для закриття провадження в цій частині, оскільки стягнення нарахованої заборгованості по пенсії не було предметом розгляду в справі №233/6290/17. До того ж період з 01.04.2017 року по 28.02.2019 року, за який пенсійним органом нарахована заборгованість, виходить за межі предмету розгляду у вказаній справі, оскільки з тим позовом ОСОБА_1 зверталась в грудні 2017 року, і рішення прийнято 12.02.2018 року.

Також суд вважає неспроможними доводи відповідача щодо відсутності у суду повноважень встановлювати конкретну суму доплати у розмірі 39013,09 грн., оскільки ця суми визначена саме пенсійним органом в довідці від 19.08.2021 року № 9297.

Стосовно втручання у дискреційні повноваження пенсійного фонду, суд наголошує, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Отже, оскільки судом встановлена протиправність невиплати пенсії позивачу, у суду наявні всі підстави стягнути нараховану пенсійним органом суму.

В решті позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2019 року, зобов`язання поновити виплату пенсії, зобов`язання нарахувати та виплатити невиплачену пенсію за період з березня 2019 року по листопад 2021 року.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення пенсії за вказаний період суд відмовляє в її задоволенні, оскільки матеріалами справи не підтверджується нарахування позивачу пенсії в цей період. Отже таке нарахування належить до виключних повноважень органів пенсійного фонду.

Щодо посилання пенсійного фонду на порушення позивачем строку звернення до суду з даним позовом суд зазначає, що ухвалою суду від 11.08.2021 року вже була надана оцінка цьому питанню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 11.08.2021 року позивачу відстрочено сплату судового збору, до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з положеннями частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, приймаючи до уваги часткового задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про стягнення на користь Державного бюджету України судового збору в розмірі 750,00 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 нараховану суму пенсії з 01.04.2017 року по 28.02.2019 року у розмірі 39013,09 грн.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.03.2019 року, нарахувати та виплатити невиплачену пенсію за період з березня 2019 року по листопад 2021 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 750,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.П. Бабаш