Рішення № 101066913, 02.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2021 р. Справа№200/8730/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., за участі секретаря судового засідання Гуменної В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення недорахованої одноразової грошової допомоги, а також стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

У С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення недорахованої одноразової грошової допомоги, а також стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що згідно з рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.04.2020 по справі № 200/1656/20-а, яке набрало законної сили 07.08.2020, та рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23.11.2020 по справі № 200/8622/20-а, яке набрало законної сили 10.02.2021, судом було стягнуто на користь позивача індексацію грошового забезпечення в загальній сумі 782, 81 грн. (177, 91 грн. за рішенням суду від 17.04.2020 та 604, 90 грн. за рішенням суду від 23.11.2020).

На переконання позивача, при виплаті індексації за рішенням суду, відповідач мав нарахувати та виплатити на його користь компенсацію втрати частини доходів зв`язку з порушенням термінів її виплати, адже індексація грошового забезпечення стягнута за період з 01 січня 2003 року по 25 серпня 2005 року, проте виплачена у 2021 році.

Крім того, на переконання позивача, у зв`язку з тим, що при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні відповідачем не була врахована індексація грошового забезпечення, яка повинна входити до складу грошового забезпечення при розрахунку грошової допомоги при звільненні, відповідач мав зробити перерахунок останньої. Водночас, такий перерахунок не був проведений. Поряд з цим, при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні відповідач взяв до обрахунку 16 календарних років, замість 18 років, як то визначено Порядком обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей.

Також позивач вважає, що невиплачені на дату звільнення суми компенсації втрати частини доходу, одноразова грошова допомога є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу законів про працю України.

З огляду на вищевикладене, ОСОБА_1 просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача в не здійсненні нарахування і виплати компенсації втрати частини доходу у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення, стягнутої за рішенням суду, та в не здійсненні перерахунку і доплати одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації;

зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити на його користь компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення, обраховану по дату виплати відповідних сум індексації;

стягнути з відповідача на користь позивача 8 142, 17 грн. недонарахованої одноразової грошової допомоги при звільненні;

стягнути з відповідача на його користь середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.11.2020 по дату винесення рішення суду в цій справі.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву. Так, в обґрунтування незгоди, представник Ліквідаційної комісії Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області зазначає, що виплата компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації заробітної плати за судовим рішенням має разовий характер і вже була предметом судового розгляду. На переконання відповідача, вказана позовна вимога не підлягає задоволенню, адже компенсація може бути виплачена у разі несвоєчасної сплати грошових доходів громадян, які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Щодо розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні із обрахунку 18 календарних років відповідач зауважує, що 28 липня 2006 року платіжним дорученням № 542 була здійсненна доплата позивачу одноразової допомоги в розмірі 548 грн. 44 коп. з врахування 25 % за 18 років служби. Крім того, відповідно до платіжного доручення № 460 від 20 червня 2011 року за постановою Вищого адміністративного суду України було доплачено позивачу суму одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 4 935 грн. 96 коп.

Крім того, відповідач наголошує, що ОСОБА_1 невірно розраховано одноразову грошову допомогу, адже позивач бере суму місячного грошового забезпечення та помножує на суму індексації, нараховану та виплачену за два роки, що за своєю суттю є неправомірною та не врегульована жодним нормативно-правовим актом.

Також, на переконання відповідача, індексація доходів населення не відноситься до складових грошового забезпечення, а отже не береться до розрахунку одноразової грошової допомоги.

З огляду на вищевикладене, представник Ліквідаційної комісії Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Крім того, відповідач просить суд попередити ОСОБА_1 про зловживання процесуальними правами.

Ухвалою від 19.07.2021 Донецький окружний адміністративний суд прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення недорахованої одноразової грошової допомоги, а також стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та відкрив провадження по справі. Розгляд адміністративної справи визначив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

06 серпня 2021 року суд виніс ухвалу, якою задовольнив клопотання представника відповідача про надання додаткового строку для подання відзиву та доказів на його підтвердження. Встановив додатковий строк для надання відзиву, - п`ятнадцять днів з дня одержання даної ухвали суду.

10.09.2021 суд виніс ухвалу, відповідно до якої витребував у відповідача повний розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні, яка була сплачена на користь ОСОБА_1 та докази її виплати. Розгляд адміністративної справи визначив проводити за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання за правилами загального позовного провадження на 11-00 год. 05.10.2021. Продовжив строк підготовчого провадження по адміністративній справі, - на тридцять днів з ініціативи суду.

Ухвалою від 05.10.2021 суд закрив підготовче провадження по адміністративній справі та призначив судовий розгляд по суті на 09 год 30 хв 02.11.2021.

На судове засідання сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з`явились.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянином України, відповідно до копій паспорта серії НОМЕР_2 із зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 (а.с.11-14).

ОСОБА_1 був звільнений з органів внутрішніх справ за п. 64 «ж» (за власним бажанням) наказом УМВС України в Донецькій області від 25.08.2005 № 267 о/с, яким визначено вислугу років для виплати грошової допомоги 16 р. 06 м. 28 дн (а.с. 110-111).

Наказом Управління МВС України в Донецькій області від 20.06.2006 № 177 о/с, за зверненням позивача, змінено вислугу років ОСОБА_1 для виплати грошової допомоги - 18 р. 00 м. 20 дн. (а.с.113).

У подальшому, Головним управлінням МВС України в Донецькій області винесено наказ від 27.12.2006 № 457 о/с, яким внесено часткову зміну до наказу Управління МВС України в Донецькій області від 25.08.2005 № 267 о/с щодо звільнення ОСОБА_1 за п.64 «в» (через обмежений стан здоров`я) (а.с.112).

Постановою Вищого адміністративного суду України від 12.05.2011 частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 і стягнуто з Артемівського міського відділу внутрішніх справ ГУМВС України в Донецькій області грошову допомогу у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби з урахуванням раніше сплачених сум, та грошову компенсацію за невикористану в році звільнення відпуску (а.с.66-69).

Платіжним дорученням № 460 від 20.06.2011 підтверджено виплату на користь ОСОБА_1 вищевказаної грошової допомоги у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби та грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпуску на загальну суму 5 638, 51 грн. (а.с.125).

Суд зазначає, що в рамках розгляду адміністративної справи № 2а/0570/22746/2011 Донецьким апеляційним адміністративним судом в ухвалі від 01.03.2021 встановлено, що при звільненні з органів внутрішніх справ ОСОБА_1 була нарахована за грошовим атестатом вихідна допомога в розмірі 4 387, 52 грн. з розрахунку 1 098, 88 грн. х 25 % х 16 років роботи, яка була виплачена повністю згідно з наступними платіжними дорученнями: від 28 листопада 2005 року № 762 на суму 329,35 грн., від 1 грудня 2005 року № 779 на суму 341, 78 грн., від 20 грудня 2005 року № 836 на суму 811,85 грн., від 27 грудня 2005 року № 900 на суму 535, 56 грн., від 24 березня 2006 року № 178 на суму 2368, 98 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 460 від 20 червня 2011 року (а.с.114) за постановою Вищого адміністративного суду України було доплачено позивачу суму одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 4935 грн. 96 коп. та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 702, 55 грн., усього на суму 5 638, 51 грн. за розрахунком № 1 від 17 червня 2011 року. В розрахунку вказано, що різниця між нарахованою за постановою касаційної інстанції сумою 9 871, 92 грн. та раніше виплаченою сумою допомоги в розмірі 4 935, 96 грн. склала 4 935, 96 грн. Виплата компенсації за невикористану відпустку склала 702, 55 грн. (а.с.70-73).

Разом з тим, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.04.2020 у справі № 200/1656/20-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області в особі ліквідаційної комісії про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області в особі ліквідаційної комісії щодо ненарахування та несплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01 січня 2003 року по 25 серпня 2005 року. Зобов`язано Артемівський міський відділ (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області в особі ліквідаційної комісії нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2003 року по 25 серпня 2005 року. Зобов`язано Артемівський міський відділ (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області в особі ліквідаційної комісії нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням висновків суду, наведених у рішенні. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено (а.с.21-25).

Вищевказане рішення набрало законної сили 07.08.2020.

Крім того, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23.11.2020 по справі № 200/8622/20-а вимоги ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправними дії Ліквідаційної комісії Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області щодо недонарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2003 року по 25 серпня 2005 року (за виключенням виплаченої суми) в сумі 604 грн. 90 коп. Стягнуто з Ліквідаційної комісії Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 недораховану суму індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2003 року по 25 серпня 2005 року (за виключенням виплаченої суми) в сумі 604 грн. 90 коп. Зобов`язано Ліквідаційну комісію Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку за період з 08.08.2020 по 23.11.2020. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено (а.с.26-31).

Суд зауважує, що у вказаному рішенні встановлено, що згідно з довідкою про нараховані суми індексації за період з 01.01.2003 по 25.08.2005 на ім`я позивача індексація ОСОБА_1 за період з травня по грудень 2003 року, з червня по грудень 2004 року, з травня по серпень 2005 року нарахована у загальному розмірі 177, 91 грн.

10.02.2021 Першим апеляційним адміністративним судом було винесено постанову, відповідно до якої апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 р. у справі № 200/8622/20-а - змінено. В абзаці четвертому резолютивної частини замість слів та цифр «середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку за період з 08.08.2020 по 23.11.2020» вказано «компенсацію за затримку розрахунку в сумі 100, 00 грн. (сто гривень 00 копійок)». В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року у справі № 200/8622/20-а залишено без змін.

Вищевказані суми індексації та грошової компенсації розрахунку при звільненні були перераховані на користь позивача згідно з платіжним дорученням від 02.11.2020 № 3 № 596695319506 на суму 2 763, 34 грн. та від 30.03.2021 на суму 694, 33 грн. (а.с.32-33).

Вважаючи, що індексація грошового забезпечення має бути врахована при обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні, а також у зв`язку із несвоєчасним нарахування індексації наявні підстави для компенсації втрати частини доходів позивач направив на адресу відповідача заяву.

Листом від 07.07.2021 № 10767 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що одноразова грошова допомога при звільненні не підлягає перерахунку, адже індексація не є складовою частиною грошового забезпечення (а.с.39-40).

У зав`язку з невиплатою відповідачем компенсації втрати частини доходів, а також нездійсненням перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Щодо підстав для виплати на користь позивача компенсації втрати частини доходів, суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ від 19.10.2000 та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Стаття 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

За правилами статті 3 цього закону визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Тобто, положення зазначених статей Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців, дається визначення поняття "доходи" для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно з п. 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, як, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Отже, основними умовами для виплати суми компенсації є 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі страхових виплат) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Відтак, Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» пов`язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.

Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати відтворюють положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Згідно з пунктом 4 Порядку визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Використане у ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

При цьому варто зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Виходячи з вищенаведеного, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі страхових виплат). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», окремих положень Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом України у постановах від 19.12.2011 (справа № 6-58цс11), від 11.07.2017 (справа №21-2003а16), та Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 (справа № 336/4675/17), від 21.06.2018 (№ 523/1124/17), від 03.07.2018 (справа № 521/940/17).

За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що відповідачем протиправно не було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення з 01 січня 2003 року по 25 серпня 2005 року.

Виплата вказаних сум відбулась 02.11.2020 та 30.03.2021, що підтверджується матеріалами справи, не заперечується відповідачем та не є спірною обставиною в даній справі.

Отже, виплата суми заборгованості позивачу здійснено, а відтак наявна виплата основної суми доходу в розумінні статей Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», за наявності якої можлива виплата суми компенсації.

Крім того, суд наголошує, що позивачу нарахований та виплачений дохід у вигляді індексації, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати таких допомог є обґрунтованими.

Зважаючи на вищевикладене, суд з урахуванням принципу правової визначеності у спірних відносинах та положень ст. 245 КАС України, дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності Ліквідаційної комісії Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області щодо не нарахування та не виплатити ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, а також зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

Разом з тим, суд зазначає, що компенсація втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації у розмірі 604, 90 грн. підлягає нарахуванню та виплаті за період з 01 січня 2003 року (початок періоду з, якого мала бути нарахована індексація) по 30 березня 2021 року (день фактичної виплати), а у розмірі 177, 91 грн. за період з 01 січня 2003 року по 02 листопада 2020 року.

Щодо здійснення перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації, суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено судом вище, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Верховний Суд в постанові від 03.04.2019 року по справі № 638/9697/17 зазначив, що індексація грошового забезпечення має враховуватися у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених із військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому разі неврахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.

Таким чином, індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини одноразової грошової допомоги при звільненні.

Суд встановив, що індексація грошового забезпечення не була включена до складу грошового забезпечення, з якого нараховувалась та виплачувалась одноразова грошова допомога при звільненні.

Таким чином, суд робить висновок про протиправну бездіяльність відповідача щодо не здійснення позивачу перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації, яка була стягнута на підставі судових рішень.

Для належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Ліквідаційну комісію Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області нарахувати та виплатити суму одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації та раніше виплаченої суми ОСОБА_1 .

Разом з тим, щодо визначення конкретної суми одноразової грошової допомоги при звільненні, суд зазначає наступне.

У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати "дискреційні повноваження", користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.

На думку суду, з боку державних органів відбувається підміна понять, оскільки не будь-які повноваження органів влади з ухвалення рішень, є дискреційними. Дискреція діє тільки у разі, коли у рамках закону державний орган може приймати різні рішення.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однак, суд не може підміняти орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення грошового забезпечення, у тому числі сум одноразової грошової допомоги при звільненні, та на свій розсуд зобов`язати відповідача нарахувати суми одноразової грошової допомоги при звільненні в конкретному розмірі.

Крім того, суд наголошує, що матеріалами адміністративної справи підтверджено належним чином, що перерахунок одноразової грошової допомоги із обрахунку 18 календарних років вже було здійснено, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати всіх сум, а саме компенсації втрати частини доходів та доплати до одноразової грошової допомоги при звільненні, суд зазначає наступне.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року в справі № 4-рп/2012, всі суми, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України у зазначеному рішенні зазначив, що аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, Конституційний Суд України визначив, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Крім того, у постанові від 13 травня 2020 року по справі № 810/451/17 Велика Палата Верховного Суду також дійшла висновку, що статтею 116 Кодексу законів про працю України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Підсумовуючи зазначене, Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі № 810/451/17 зауважила, що за змістом частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Зазначеними нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України.

Таким чином, виходячи із системного тлумачення положень статей 233, 116, 117 Кодексу законів про працю України, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року по справі № 4-рп/2012, а також правові позиції Великої Палати Верховного Суду, наведені вище, можна дійти висновку, що з моменту звільнення у роботодавця виникає обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити працівникові всі суми, що йому належать. Якщо роботодавець не виконує цей обов`язок, він вчиняє триваюче правопорушення, відповідальність за яке визначена статтею 117 Кодексу законів про працю України. Припиненням такого правопорушення є проведення фактичного розрахунку, тобто, реальне виконання цього обов`язку (виплата всіх сум, що належать звільненому працівникові).

Лише після проведення фактичного розрахунку (виплати всіх сум, що належать звільненому працівникові) починається перебіг строку, визначеного частиною першої статті 233 Кодексу законів про працю України.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12 серпня 2020 року у справі № 400/3151/19, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Таким чином, оскільки повного розрахунку із позивачем на час розгляду справи не проведено, а саме наразі не нараховано та несплачено компенсацію втрати частини доходів та доплату до одноразової грошової допомоги при звільненні, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку не підлягають задоволенню, як передчасні.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торіха проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення недорахованої одноразової грошової допомоги, а також стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимоги відповідача попередити ОСОБА_1 про зловживання процесуальними правами, суд зазначає наступне.

Так, зловживання процесуальними правами є можливим, якщо внаслідок реалізації права створюється перешкода у вирішенні завдань адміністративного судочинства. Механізм зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа, яка прагне до досягнення певних правових наслідків, здійснює процесуальні дії (бездіяльність), зовні «схожі» на юридичні факти, з якими закон пов`язує настання певних наслідків. Незважаючи на те, що такі дії мають повністю штучний характер, тобто не підкріплюються фактами об`єктивної дійсності, певні правові наслідки, які вигідні особі, все ж таки можуть існувати.

В ході розгляду даної справи судом не встановлено фактів зловживання ОСОБА_1 процесуальними правами, а тому у задоволенні вказаної вимоги відповідача слід відмовити.

Суд також наголошує, що позивач звільнений від сплати судового збору, а тому відсутні підстави для його розподілу.

Згідно з ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 12, 72-77, 94, 139, 192-193, 242-246, 257-258, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Ліквідаційної комісії Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 08671567, 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Петровського, буд. 149) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення недорахованої одноразової грошової допомоги, а також стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області щодо не здійснення нарахування і виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення в розмірі 782, 81 грн.

Зобов`язати Ліквідаційну комісію Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення у розмірі 604, 90 грн за період з 01 січня 2003 року по 30 березня 2021 року та у розмірі 177, 91 грн. за період з 01 січня 2003 року по 02 листопада 2020 року.

Визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації.

Зобов`язати Ліквідаційну комісію Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням індексації.

В решті заявлених вимог - відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 12.11.2021.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.А. Голуб