Рішення № 101066521, 15.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2021 р. Справа№200/13933/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

20 жовтня 2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови у наданні відповідно до п. 5 ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» статусу ветерана військової служби, видачі (вручення) посвідчення "Ветеран військової служби" і нагрудного знаку "Ветеран військової служби" ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , викладеної у листі від 18.10.2021 за вих. №06/530;

- зобов`язати Донецький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки надати відповідно до п. 5 ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» статус ветерана військової служби, видати (вручити) посвідчення "Ветеран військової служби" і нагрудний знак "Ветеран військової служби" ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що наказом Міністра оборони України (по особовому складу) №447 від 10.09.2020 полковника юстиції ОСОБА_1 , звільнено з військової служби у запас за п.п. «г» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі). Наказом виконувача обов`язки військового прокурора Центрального регіону України №100о/с від 10.09.2020, його, з 10.09.2020 виключено зі списків особового складу військової прокуратури Центрального регіону України, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на облік до військового комісаріату.

Станом на день звільнення, тобто 10.09.2020, його вислуга на військовій службі становила 21 календарний рік 1 місяць 11 днів.

Пункт 5 ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», встановлює, що ветеранами військової служби визнаються громадяни України, які бездоганно прослужили на військовій службі 20 і більше років у календарному або 25 та більше років у пільговому обчисленні і звільнені з військової служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України.

Стаття 10 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» передбачає, що ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України вручаються посвідчення та нагрудні знаки.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», зразки посвідчень, нагрудних знаків та порядок їх виготовлення і вручення визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака «Ветеран військової служби», а також їх зразок та опис, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року №1601 (далі - Порядку).

Враховуючи викладене, а також те, що позивач перебуває на військовому обліку у Краматорському РТЦК та СП Донецької області, 11.10.2021 він звернувся до Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для надання мені статусу ветерана військової служби, видачі посвідчення «Ветеран військової служби» і вручення нагрудного знаку «Ветеран військової служби».

Листом Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 18.10.2021 за №06/530 його повідомлено про відсутність підстав для встановлення статусу ветерана військової служби.

Позивач вважає відмову відповідача протиправною та просить суд задовольнити позов.

Відповідачем на адресу суду надано відзив на адміністративний позов позивача, у якому він заперечує проти задоволення заявлених вимог та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, зазначає, що позивача було звільнено з військової служби, у запас на підставі наказу Міністра оборони України від 10.09.2020 №477 за підпунктом «г» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів, а не за реформуванням Збройних Сил України. Вважає, що не має законних підстав для видачу позивачу відповідного посвідчення та присвоєння статусу/а.с.39-40/.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №200/13933/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи/а.с.36-37/.

Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву.

За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта № НОМЕР_2 , виданого органом №1836, РНОКПП НОМЕР_1 має статус учасника бойових дій відповідно до посвідчення від 26.11.2014 серії НОМЕР_3 .

Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) №447 від 10.09.2020 полковника юстиції ОСОБА_1 , звільнено з військової служби у запас за п.п. «г» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі) /а.с.21-30/.

Наказом виконувача обов`язки військового прокурора Центрального регіону України №100о/с від 10.09.2020, полковника юстиції ОСОБА_1 з 10.09.2020 виключено зі списків особового складу військової прокуратури Центрального регіону України, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на облік до військового комісаріату/а.с.32/.

Станом на день звільнення, тобто 10.09.2020, вислуга ОСОБА_1 на військовій службі становила 21 календарний рік 1 місяць 11 днів/а.с.31/.

З 8 жовтня 2021 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Краматорському районному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки, що підтверджується відповідною відміткою у військовому квитку позивача /а.с.15-20/.

11.10.2021 позивач звернувся до Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для надання мені статусу ветерана військової служби, видачі посвідчення «Ветеран військової служби» і вручення нагрудного знаку «Ветеран військової служби»/а.с.33/.

Листом Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 18.10.2021 за №06/530 ОСОБА_1 повідомлено про відсутність підстав для встановлення статусу ветерана військової служби /а.с.34/.

Не погоджуючись з відмовою відповідача, викладеною у зазначеному листі, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував обставини справи, норми чинного законодавства та виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частиною 1 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків(ст.71 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), який, зокрема, встановлює статус ветеранів військової служби, визначає основні засади державної політики щодо соціального захисту громадян, звільнених з військової служби та членів їх сімей, визначає гарантії, які забезпечують їм гідне життя, активну діяльність, шану та повагу в суспільстві, Законом України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільнилися із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їх сімей», який встановлює правові основи забезпечення соціального захисту військовослужбовців, які звільнятимуться у зв`язку зі скороченням чисельності Збройних Сил України в ході їх реформування, та членів їхніх сімей.

За правилами п. 12 ст. 1 Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку із реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей" особам, які звільняються з військової служби на підставі нормативно-правових актів, прийнятих у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, надаються такі гарантії соціального захисту: військовослужбовцям, які звільняються зі Збройних Сил України у зв`язку із реформуванням, статус ветерана військової служби надається у разі вислуги 20 років і більше у календарному обчисленні.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку із реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей" дія пункту 6 статті 1 цього 3акону поширюється на осіб, звільнених з військової служби (померлих) після 01 січня 2004 року, пунктів 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 11 та 12 цієї статті на військовослужбовців, які звільнені з військової служби у зв`язку із реформуванням Збройних Сил України після цієї дати.

Згідно Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку із реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей" ветеранами військової служби визнаються громадяни України, які бездоганно прослужили на військовій службі 20 і більше років у календарному або 25 та більше років у пільговому обчисленні і звільнені з військової служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України.

Згідно положень пункту 1 Наказу Міністра оборони України №774 від 29.12.2006 «Про вдосконалення заходів з кадрового забезпечення Збройних Сил України на період 2007-2011 років» (із змінами внесеними Наказом Міністра оборони України №611 від 11.12.2008), з 1 січня 2007 року військовослужбовцями, звільненими з військової служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, вважаються військовослужбовці, які звільнені з військових частин, що розформовуються, а також у разі скорочення посад на підставі відповідних директив Міністра оборони України про проведення організаційних заходів. Звільнення цих військовослужбовців проводиться за підстав, що визначені підпунктом г) пунктів 6 та 7 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі).

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що звільнення позивача з військової служби (з вислугою 21 рік у календарному обчисленні) відбулося в зв`язку з реформуванням Збройних Сил України.

Таким чином, відмова Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у наданні позивачу статусу ветерана військової служби та видачі посвідчення є протиправною.

У своїй відмові та у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на відсутність у наказі про звільнення ОСОБА_1 посилання, що його звільнено у зв`язку із реформуванням Збройних Сил України. Разом з тим суд вважає за необхідне зазначити, що формулювання причин звільнення на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі) не спростовує обставин фактичного реформування Збройних Сил України.

Суд зазначає, що Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», а також жодним іншим законом, що здійснює правове регулювання відносин стосовно проходження в Україні військової служби, не визначено такої підстави звільнення з військової служби як реформування Збройних Сил України, а тому посилання відповідача на відсутність у наказі про звільнення позивача зазначення про його звільнення у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України є необґрунтованим.

Відповідно до п. 1 Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знаку "Ветеран військової служби", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 р. №1601, посвідчення та нагрудні знаки "Ветеран військової служби" видаються (вручаються) особам, які набули статусу ветеранів військової служби відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист".

Згідно з нормами п. 2-4 вказаного Порядку посвідчення "Ветеран військової служби" є документом, що підтверджує статус ветерана військової служби і його право на отримання відповідних пільг згідно із Законом України "Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист", іншими актами законодавства.

Підставою для видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби" є один з таких документів: наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку; довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності I чи II групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби; посвідчення про нагородження медаллю "Ветеран Вооруженных Сил СССР".

Посвідчення та нагрудний знак "Ветеран військової служби" вручаються ветеранові військової служби або за його дорученням рідним чи іншим особам військовими комісаріатами та органами пенсійного забезпечення Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, МВС, Управління державної охорони за місцем проживання ветерана, за що одержувач посвідчення та нагрудного знака розписується у відповідному обліковому документі.

За таких обставин, оскільки за позивачем має бути визнано статус ветерана військової служби, йому має бути видано (вручено) відповідне посвідчення та нагрудний знак "Ветеран військової служби".

Згідно зі змісту Рекомендації №R(80) 2 Комітету Міністрів державам - членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснити з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень, те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящих в ієрархії нормативно - правовим актам. Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межи завдань адміністративного судочинства.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Право на судовий захист гарантоване статтею 55 Конституції України. Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Тобто, для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, необхідно встановити, що оскаржуваними рішенням чи діянням суб`єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи або особи в інтересах якої вона звертається.

При цьому, як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". Натомість, у даній справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, надати позивачу статус ветерана військової служби, або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» №. 30985/96).

Разом з тим, суд вважає, що втручання в дискреційні повноваження відповідача, як суб`єкта владних повноважень, шляхом його зобов`язання вчинити відповідні дії є виправданим, оскільки відсутній інший дієвий спосіб захисту порушеного права, та враховує, що в межах спірних правовідносин відповідачем не доведено наявність підстав для відмови у визнанні позивача ветераном військової служби.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст. ст.139,244-250,255,262,295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (вул.. Громової, 67, м. Маріуполь, Донецка обл., 87548, ЄДРПОУ 08301764) про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови у наданні відповідно до п. 5 ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» статусу ветерана військової служби, видачі (вручення) посвідчення "Ветеран військової служби" і нагрудного знаку "Ветеран військової служби" ОСОБА_1 .

Зобов`язати Донецький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки надати відповідно до п. 5 ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» статус ветерана військової служби, видати (вручити) посвідчення "Ветеран військової служби" і нагрудний знак "Ветеран військової служби" ОСОБА_1 .

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження 15 листопада 2021 року. Повне судове рішення складено та підписано 15 листопада 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.С. Зеленов