Рішення № 101065692, 11.11.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/7786/21

Справа № 522/14728/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Бойко А.В.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» про скасування боргу нарахованого за обслуговування квартири, -

ВСТАНОВИВ:

До суду 05.08.2021 року надійшов позов ОСОБА_1 до директора КП «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» про скасування боргу нарахованого за обслуговування квартири.

Ухвалою суду від 06.08.2021 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано 10-денний строк для усунення недоліків.

До суду надійшла уточнена позовна заява, відповідно до якої позивач змінює відповідача на комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» та просить:

- зобов`язати відповідача скасувати борг нарахований за обслуговування квартири за адресою: АДРЕСА_1 за попередні роки по серпень 2018 року включно, а саме 10214,90 грн.;

- зобов`язати відповідача виключити нарахування за прибирання прибудинкової території за липень 2021 року з нарахувань послуги СДПТ для мешканців будинку за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки така послуга не надавалася;

- судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач разом з дружиною проживає в квартирі АДРЕСА_3 , яка їм належить. Договір з КП «ЖКС «Порто-Франківський» позивач не укладав, оскільки ще в 2010 році відповідач не виконував своїх зобов`язань у повному обсязі. Втім, йому нараховується борг за комунальні послуги, хоча прибирання прибудинкової території систематично не проводиться, обслуговування внутрішньобудинкових систем проводиться незадовільно. Позивач вважає, що борг за період 2010-2018 роки підлягає скасуванню, так як сплив трирічний строк позовної давності.

Ухвалою суду від 19.10.2021 року провадження у справі було відкрите, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 11.11.2021 року.

У судове засідання 11.11.2021 року учасники справи не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялися належним чином. ОСОБА_1 подав до суду 11.11.2021 року лист, яким повідомив, що він хворіє, тому не може бути присутнім у судовому засіданні. Позивач не просив відкласти розгляд справи. Від КП «ЖКС «Порто-Франківський» 11.11.2021 року надійшло клопотання, відповідно до якого представник відповідача просить отримати наручно копію позову з додатками. Відповідач не просить відкласти розгляд справи.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 08.12.2009 року придбали квартиру АДРЕСА_3 , про що свідчить договір купівлі-продажу, посвідчений державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори Шатіловою О.В. (а.с.21).

ОСОБА_2 є дружиною позивача про що свідчить відмітка в паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 (а.с.18).

З листка-розрахунків по особову рахунку відкритому на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що борг позивача станом на 01.01.2021 року становить 13065,27 грн. (а.с.28-30).

ОСОБА_2 , котра не є стороною по справі зверталася 27.11.2018 року до КП «ЖКС «Порто-Франківський» з заявою якою просила здійснити перерахунок боргу за експлуатаційні витрати (СДПТ) (а.с.22-23).

ОСОБА_1 04.08.2021 року звернувся до КП «ЖКС «Порто-Франківський» з заявою, якою просив зробити перерахунок боргу згідно ст. 257 ЦК України про трирічний строк позовної давності (а.с.24).

КП «ЖКС «Порто-Франківський» листом від 02.09.2021 року повідомило, що підстав для здійснення перерахунку не вбачається, з метою реструктуризації заборгованості необхідно подати відповідну заяву з переліком певних документів (а.с.25).

Також 05.08.2021 року ОСОБА_1 звернувся до КП «ЖКС «Порто-Франківський» з заявою, якою повідомив що прибудинкова територія не прибирається місяць, тому просив перерахувати нарахування СПДТ за липень 2021 року (а.с.31).

КП «ЖКС «Порто-Франківський» листом від 16.08.2021 року відповіло, що прибирання проводиться щодня згідно графіку, а з працівниками з комплексного прибирання проведено бесіду про неприпустимість порушення графіку прибирання (а.с.32).

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" унормовано, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово- комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до ст. 12 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах

Згідно зі ст. 7 зазначеного Закону, споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. У свою чергу, споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Таким чином, системний аналіз вищевказаних норм дає підстави для висновку, що відсутність договору з управителем будинку не є підставою для списання боргу або ж не сплати фактично отриманих послуг.

Щодо неотримання послуг або ж отримання їх неналежної якості позивач не надає жодних доказів на підтвердження таких доводів, в той час як в листі відповідача відзначено про систематичне надання послуг з утримання прибудинкової території, технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем, обслуговування димових та вентиляційних каналів, освітлення місць загального користування і т.д.

Щодо строку позовної давності встановленого ст.257 ЦК України, що є основою мотивувань вимог ОСОБА_1 , суд відзначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).

Спливу позовної давності як підстави для припинення зобов`язання норми глави 50 «Припинення зобов`язання» ЦК України не передбачають.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За правилами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 ЦК України.

Згідно з приписами статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто, сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

У зобов`язальних відносинах (стаття 509 ЦК України) суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само боржник зі спливом позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку.

Однак за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України). У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина п`ята статті 267 ЦК України). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша статті 267 ЦК України), установлюючи для особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.

Отже, ЦК України сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов`язання не визнає. Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.

Таким чином, за загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, з підстави пропущення позовної давності, зобов`язання не припиняється, тому підстави для списання боргу відсутні.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-786цс17 та Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у поставі від 11.09.2019 року.

Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частина 7 ст. 81 ЦПК України передбачає, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд приходить до висновку, що позивачем не наведено та не надано жодного переконливого та належного доказу, згідно якого вбачалось би, що права ОСОБА_1 порушені відповідачем, так само як і не надано доказів наявності підстав для списання боргу.

Статтею 263 ЦПК України закріплено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

За таких обставин, зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , з огляду на їх безпідставність.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до змісту п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» (код ЄДРПОУ 35303262, м.Одеса, вул. Льва Толстого, буд. 5) про скасування боргу нарахованого за обслуговування квартири - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 15.11.2021 року.

Суддя: В.Я. Бондар