Рішення № 101065655, 05.11.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/8610/21

Провадження № 2/522/6721/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2021 року м. Одеса

Приморським районним судом м. Одеси, у складі

головуючого - судді Науменко А.В.,

за участю секретаря судового засідання - Звонецької І.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» про визнання незаконним та скасування наказу ,поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання запису недійсним та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 18.05.2021 року звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» за захистом порушеного права у трудових відносинах, якою просить суд:

визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» № 104К 3-1 від 22.04.2021 року «Про припинення трудового договору»;

поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора (з безпеки) відділу технічної безпеки Служби з питань безпеки та протидії корупції Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт»;

стягнути з Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 09.03.2021 року по 25.03.2021 року, з 23.04.2021 року до постановлення судового рішення.

визнати недійсними записи в трудовій книжці ОСОБА_1 (серія НОМЕР_1 від 17.12.2004 року) № 16 від 26.03.2021 року «Запис № 8 недійсний», № 17 від 26.03.2021 року «Поновлено на посаді інспектора (з безпеки) відділу технічної безпеки служби з питань безпеки та протидії корупції», № 18 від 22.04.2021 року «Звільнено за прогули без поважних причин за ч. 1 ст. 40 КЗпП України».

стягнути з Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100 000,00 (сто тисяч) гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог, Позивач, керуючись ч. 4 ст. 40, 235 КЗпП, правовими висновками ВС, викладеними в постановах від 26.05.2021 року по справі № 127/1703/19; від 16.09.2020 року по справі № 709/1465/19; від 26.02.2020 року по справі № 702/725/17; від 03.04.2019 року по справі № 569/7860/16-ц, зазначає, що його незаконно звільнено з посади інспектора (з безпеки) відділу технічної безпеки Служби з питань безпеки та протидії корупції Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» у зв`язку із прогулами на підставі наказу № 104К 3-1 від 22.04.2021 року «Про припинення трудового договору», зазначаючи, що відповідачем зараховано в якості прогулів дні, що передували ознайомленню Позивача із наказом № 83К від 26.03.2021 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 на виконання рішення Приморського районного суду міста Одеси від 09.03.2021 року по справі № 522/18669/17».

Також в період часу, що зарахований відповідачем в якості прогулів, ОСОБА_1 займав посаду на іншому державному підприємстві за основним місцем роботи, був звільнений лише 08.04.2021 року, відповідно не міг бути поновлений на посаді та фактично приступити до виконання попередніх посадових обов`язків до 09.04.2021 року, чим обумовлюється як відсутність прогулів, так і недійсність записів у трудовій книжці

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 вважає наказ ДП «ОМТП» № 104К 3-1 від 22.04.2021 року «Про припинення трудового договору» незаконним, таким, що підлягає скасуванню, вважає за необхідне стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 березня 2021 року по 25 березня 2021 року, з 23 березня по 05 листопада 2021 року (включно), що складає 152 робочих дні, у розмірі 71 424,8 грн, а також поновити його на роботі та визнати недійсними записи в трудовій книжці № 16,17 від 26.03.2021 року та № 18 від 22.04.2021 року.

Також, ОСОБА_1 зазначає, що через грубе порушення його трудових прав, фактичний недопуск до виконання попередніх посадових обов`язків та наступне незаконне звільнення йому нанесено моральну шкоду, розмір якої він оцінює в 100 000,00 грн.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19.05.2021 року відкрито провадження по справі, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, витребувано у Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт», належним чином посвідчені копії документів.

На виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 19.05.2021 року Відповідачем надано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 разом із витребуваними судом доказами, в якому ДП «ОМТП» просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки вважає позов безпідставним та необґрунтованим.

В обґрунтування своєї правової позиції, керуючись ст. 21, ч. 3 ст. 24, ч. 1 ст. 40 КЗпП, судовою практикою, представником відповідача зазначено, що дійсно на виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09.03.2021 року по справі № 522/18669/17 ОСОБА_1 був поновлений на посаді інспектора (з безпеки) відділу технічної безпеки служби з питань безпеки та протидії корупції з 08.09.2017 року наказом ДП «ОМТП» від 26.03.2021 року № 83К, про що Позивача було повідомлено листом з вимогою про негайне прибуття до відділу управління персоналом ДП «Одеський порт» (Андросовський провулок) для ознайомлення з вищевказаним наказом та надання трудової книжки, який було вручено Позивачу 01.04.2021 року. Проте, Позивач, з`явився до відділу управління персоналом лише 05.04.2021 року об 11 год. 40 хв. Представник відповідача зазначає, що вищевказані обставини зафіксовані в актах, звертає увагу суду, що службові приміщення служби праці і персоналу ДП «Одеський порт» розташовані на першому поверсі адмінбудівлі ДП «Одеський порт» за адресою: м. Одеса, пров. Андросовський, 1/1 , вхід до будівлі з вулиці та не потребує наявності спеціальної перепустки. Представник відповідача вважає, що оскільки ОСОБА_1 не звертався до медичних установ з приводу поганого самопочуття, а також відсутності інших пояснень, поважних причин відсутності ОСОБА_1 02.04.2021 року (протягом робочого дня) та 05.04.2021 року (на пртязі 3 год. 10 хв.) на роботі не має.

Щодо моральної шкоди, то представником відповідача зазначено, що вимоги по відшкодуванню моральної шкоди є безпідставними. Враховуючи вказане, відповідач вважає позовні вимоги ОСОБА_1 неправомірними та безпідставними, позовна заява підлягає залишенню без задоволення повністю.

23.06.2021 року представником відповідача надано до суду клопотання про долучення доказів на виконання ухвали від 19.05.2021 року, в якому, зокрема, представник відповідача зазначає, що службова перепустка для доступу на територію Одеського морського порту на ім`я ОСОБА_1 у період з 01.04.2021 року по 22.04.2021 року не оформлялася у зв`язку з тим, що доступ до приміщень, у яких розміщено службу праці та персоналу, а також автобази ДП «Одеський порт», є вільним, з вулиці та не потребує оформлення саме перепустки для доступу до вказаних приміщень.

13.09.2021 року представником позивача надано до суду клопотання про допит позивача в якості свідка та додаткові письмові пояснення, а саме розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

05.10.2021 року представником відповідача надано заперечення на заяву про допит позивача в якості свідка.

У судове засідання з`явився особисто ОСОБА_1 та його представник за ордером адвокат Македонська І.О., позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

У судове засідання від відповідача з`явилась представниця Кульшик К.В. за довіреністю, проти позову заперечували та просила відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

Вирішуючи спір по суті, виходячи з предмету спору та доказування по справі, заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши матеріали судової справи, дослідивши докази по справі судом встановлено наступне.

24.06.2015 року Позивач прийнятий на посаду інспектора (з безпеки) сектору економічної безпеки ДП «Одеський морський торговельний порт» на підставі наказу № 344к від 23.06.2015 року.

05.12.2016 року - переведений інспектором (з безпеки) відділу технічної безпеки ДП «Одеський морський торговельний порт» на підставі наказу № 683к від 05.12.2016 року.

08.09.2017 року позивач звільнений за ст. 40 п. 3 КЗпП України наказом ДП «ОМТП» № 411К від 07.09.2017 року.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09 березня 2021 року по справі № 522/18669/17 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу визнано незаконним та скасовано наказ Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» № 411К 3-1 від 07.09.2017 року «Про припинення трудового договору», ухвалено поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора (з безпеки) відділу технічної безпеки Служби з питань безпеки та протидії корупції Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» з 07.09.2017 року, допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді.

26.03.2021 року Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт» на виконання рішення Приморського районного суду міста Одеси від 09.03.2021 року по справі № 522/18669/17 видано наказ № 83К «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », направлено Позивачу листа № 02-6/188/519 із проханням негайно прибути до відділу управління персоналом ДП «Одеський порт» який знаходиться у м. Одесі, Андросовський провулок, для ознайомлення з вищезазначеним наказом та надання трудової книжки для внесення відповідного запису згідно чинного законодавства».

01.04.2021 року Позивачем отримано листа № 02-6/188/519.

05.04.2021 року об 11 год. 40 хв. Позивач ознайомився з наказом № 83К від 26.03.2021 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » у приміщенні відділу управління персоналом ДП «Одеський порт» який знаходиться у м. Одесі, Андросовський провулок, у період з 06.04.2021 року по 08.04.2021 року перебував у відпустці за власний рахунок.

У період часу з 12.09.2018 року по 08.04.2021 року позивач працював за основним місцем роботи в Державному підприємстві «Морський торговельний порт «Чорноморськ», звільнений з посади провідного інженера сектору економічної інспекції кадрової служби ДП «МТП «Чорноморськ» з 08.04.2021 року за угодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України наказом № 112/о від 07.04.2021 року, про що свідчать відповідні записи у трудовій книжці, копії наказів, наданих позивачем.

Згідно з табелем обліку робочого часу, належним чином посвідчена копія якого надана суду представником відповідача, 01.04.2021 року позивач табелований із відміткою «І», яка за поясненнями представника відповідача, означає «відсутній з інших підстав», 02.04.2021 року та 05.04.2021 року до 11 год. 40 хв. був табелований із відміткою «ПР» прогул. У період часу з 26.03.2021 року, який виданий наказ про поновлення до 01.04.2021 року, Позивач не табелювався.

26.03.2021 року відповідачем видано наказ № 201, яким внесено зміни до штатного розпису ДП «Одеський порт», а саме вирішено створити з 26.03.2021 року у штатному розписі ДП «Одеський порт», у службі з питань безпеки та протидії корупції підрозділ «Відділ технічної безпеки» з безпосереднім підпорядкуванням начальнику служби у складі інспектора (з безпеки) - 1 одиниці.

26.03.2021 року відповідачем видано розпорядження № 30/о від 26.03.2021 року «Про внесення змін до Положення та посадової інструкції», яким зобов`язано внести зміни до Положення про відділ технічної безпеки з питань безпеки та протидії корупції, затвердженого розпорядженням ДП «Одеський порт» № 109/О від 28.12.206 року, внести зміни до посадової інструкції інспектора (з безпеки) відділу технічної безпеки служби з питань безпеки та протидії корупції, зокрема, змінено підпорядкування інспектора (з безпеки) безспосередньо начальнику служби з питань безпеки та протидії корупції. Обов`язок з ознайомлення з розпорядженням під підпис покладено на начальника служби Бутиріна М.В .

Доказів ознайомлення Позивача із діючою редакцією колективного договору, частиною якої є правила внутрішнього трудового розпорядку, посадовою інструкцією інспектора (з безпеки), внесеними до неї змінами суду надані не були.

За п. 5.4 Правил внутрішнього трудового розпорядку, що є Додатком № 5 до Колективного договору Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт», затвердженого протоколом загальних зборів трудового колективу Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» 15.10.2020 року, до початку роботи працівники підрозділів підприємства, що знаходяться на території порту, зобов`язані зазначити свій прихід на роботу, а після закінчення робочого дня (зміни), вихід з роботи в електронно-пропускній системі, що діє в порту.

З відзиву на позовну заяву, клопотання про долучення доказів від 23.06.2021 року, пояснень представника відповідача вбачається, що перепустка на територію порту Позивачу не видавалась, натомість Позивач залишав записи із підписами в журналі контролю на робочому місці у період з 09.04.2021 року по 22.04.2021 року. З позовної заяви, пояснень Позивача вбачається, що до виконання попередніх посадових обов`язків він допущений не був.

Наказом № 104К 3-1 від 22.04.2021 року «Про припинення трудового договору» ОСОБА_1 звільнений з посади інспектора (з безпеки) за прогули без поважних причин, п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України на підставі копії листа від 26.03.2021 року за № 02-6/188/519, повідомлення про вручення кур`єрською службою доставки № 10019, акту № 1 від 02.04.2021 року, акту № 3 від 05.04.2021 року, акту № 4 від 05.04.2021 року, пояснення від 06.04.2021 року, пояснення від 06.04.2021 року, листа від 13.04.2021 № 18/67, копії подання від 02-6/238 від 19.04.2021 року, копії протоколу засідання профкому управління порту від 21.04.2021 року.

Суд всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідив докази надані сторонами по справі на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і їх взаємний зв`язок у сукупності та дійшов таких висновків.

Керуючись ст. 82 ЦПК УКраїни, суд вважає доведеними обставини виникнення між позивачем та відповідачем трудових правовідвносин та їх хронологією, зокрема, що з 24.06.2015 року по 07.09.2017 року, що підтверджується записами № 6-8 трудової книжки № НОМЕР_2 , оригінал якої був оглянутий судом, а також поясненнями представників сторін, особисто ОСОБА_1 , що підтверджують зазначені факти позивач перебував у трудових правовідносинах з відповідачем та табелюювався весь вказаний період.

09.03.2021 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси по справі № 522/18669/17, визнано незаконним та скасовано наказ Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» № 411К 3-1 від 07.09.2017 року «Про припинення трудового договору», ухвалено поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора (з безпеки) відділу технічної безпеки Служби з питань безпеки та протидії корупції Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» з 07.09.2017 року допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді.

Частиною 1, 3 статті 21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні.

Разом з тим наведене не означає, що дії з виконання рішення про поновлення на роботі повинні відбуватися негайно після проголошення рішення незалежно від волі працівника, поновленого судом. Визначене судом право працівника на поновлення на роботі має приватний характер, тому воно не може бути реалізоване без волевиявлення цього працівника.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний суд в постанові від 03.04.2019 року по справі № 569/7860/16-ц.

Суд бере до уваги, що у період з 12.09.2018 року по 08.04.2021 року позивач працював за основним місцем роботи в Державному підприємстві «Морський торговельний порт «Чорноморськ», звільнений з посади провідного інженера сектору економічної інспекції кадрової служби ДП «МТП «Чорноморськ» наказом від 08.04.2021 року.

Відповідно, позивачем розпочато реалізацію волевиявлення на поновлення на роботі 05.04.2021 року шляхом ознайомлення з наказом ДП «Одеський морський торговельний порт» № 83К від 26.03.2021 року, в той же час, чинним законодавством не передбачено можливості перебування працівника на двох посадах за основним місцем роботи одночасно за відсутності оформлення сумісництва. Крім того, абз. 2 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 301 від 27.04.2001 року «Про трудові книжки працівників», визначено, що без трудової книжки приймаються на роботу тільки ті особи, які працевлаштовуються вперше.

Трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, у представництвах іноземних суб`єктів господарювання, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку, що передбачено п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 301 від 27.04.1993 року (зі змінами).

Враховуючи, що станом на 05.04.2021 року Позивач був працевлаштований за основним місцем роботи в ДП «МТП «Чорноморськ», де зберігалась його трудова книжка, позивачем 06.04.2021 року подано заяву про надання йому відпустки за власний рахунок до ДП «Одеський порт» та 07.04.2021 року подано заяву про звільнення за угодою сторін до ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ».

До 08.04.2021 року трудова книжка позивача перебувала в ДП «МТП «Чорноморськ», про що свідчать запис № 15 в трудовій книжці № НОМЕР_2 , що визнається сторонами.

Таким чином, поновлення позивача на посаді інспектора (з безпеки) відділу технічної безпеки служби з питань безпеки та протидії корупції, внесення запису про поновлення на посаді не могло бути вчинено відповідачем до 08.04.2021 року (включно).

Натомість, в трудовій книжці № НОМЕР_2 містяться записи № 16 «запис № 8 недійсний», № 17 «Поновлено на посаді інспектора (з безпеки) відділу технічної безпеки служби з питань безпеки та протидії корупції», датовані 26.03.2021 року, що очевидно не могли бути внесені зазначеною датою.

За п. 2.4., 2.6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 110 від 17.08.1993 року, далі - Інструкція № 110, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що реалізація позивачем волевиявлення на поновлення на посаді за рішенням суду була розпочата 05.04.2021 року шляхом ознайомлення з наказом про поновлення на посаді, виданого відповідачем 26.03.2021 року та завершена з моменту надання відповідачу трудової книжки, що не могло відбутися раніше 09.04.2021 року.

За таких обставин, датою поновлення позивача на посаді не могло відбутися раніше 09.04.2021 року коли позивач надав трудову книжку відповідачу. Тому відповідач мав внести відповідний запис до трудової книжки не раніше зазначеної дати.

Вищенаведене свідчить про невідповідність записів № 16 «запис № 8 недійсний», № 17 «Поновлено на посаді інспектора (з безпеки) відділу технічної безпеки служби з питань безпеки та протидії корупції», датованих 26.03.2021 року, у трудовій книжці позивача загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України, п. 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року, тому як фактично внесені 09.04.2021 року.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.

Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.

Отже, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків.

При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний суд в постановах від 26.05.2021 року по справі № 127/1703/19; від 16.09.2020 року по справі № 709/1465/19; від 26.02.2020 року по справі № 702/725/17.

Натомість, з аналізу трудових обов`язків та завдань ОСОБА_1 , визначених посадовою інструкцією інспектора (з безпеки), затвердженої розпорядженням директора ДП «Одеський морський торговельний порт» від 28.12.2016 року № 109/О вбачається, що до посадових обов`язків ОСОБА_1 до 07.09.2017 року віднесено аналіз наявної інформації щодо можливих існуючих загроз ДП «ОМТП», ведення звітності щодо фактів скоєних правопорушень; забезпечення виконання заходів щодо збереження та захисту комерційної таємниці, що є власністю держави, порту; проведення заходів щодо виявлення та попередження протиправної діяльності працівників підприємств, що наносять збитки ДП «ОМТП» та загрожують його безпеці; надання іншим структурним підрозділам ДП «ОМТП» та їх окремим працівникам роз`яснень щодо застосування антикорупційного законодавства тощо.

У відзиві представник відповідача також зазначає, що відділ технічної безпеки, у якому працював раніше та був поновлений на виконання судового рішення ОСОБА_1 входить до складу служби з питань безпеки та протидії корупції ДП «Одеський порт», основними завданнями якої є діяльність з організації захисту економічних інтересів ДП «Одеський порт» шляхом його захисту від протиправних посягань окремих фізичних осіб, злочинних груп на економічний, виробничий і науковий потенціал підприємства, інших факторів негативного впливу, а також прогнозування наслідків дій загрозливих факторів на економічний потенціал підприємства; здійснення внутрішнього фінансового контролю за використанням і збереженням фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю взяття зобовязань, ефективним використанням котів і майна, станом і достовірністю оперативно-технічної звітності в структурних підрозділа ДП «Одеський порт», розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому тощо.

Тобто, на ОСОБА_1 , як працівника служби з питань безпеки та протидії корупції, покладено виконання обов`язків, що очевидно потребують наявності доступу до території порту, що розташований за адресою м. Одеса, пл. Митна, 1 , обладнана електронно-пропускною системою, натомість такого доступу позивачу відповідачем надано не було, що визнається відповідачем та свідчить про фактичний недопуск позивача до виконання попередніх посадових обов`язків.

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача, що прохід в службові приміщення служби праці і персоналу ДП «Одеський порт» розташовані на першому поверсі адмінбудівлі ДП «Одеський порт» за адресою м. Одеса, пров. Андросовський, 1/1 , а також автобази ДП «Одеський порт» є вільним, з вулиці та не потребує оформлення перепустки для доступу до вказаних приміщень, оскільки позивач працював не в службі праці і персоналу, а в службі з питань безпеки та протидії корупції ДП «Одеський порт», розташованому за адресою м. Одеса, пл. Митна, 1.

Також суд акцентує увагу на тому, що згідно актів № 1-4, подання від 02-6/238 від 19.04.2021 року, копія протоколу засідання профкому управління порту від 21.04.2021 року, табелю обліку робочого часу за квітень 2021 року вбачається, що в якості прогулів позивачу зараховано 02.04.2021 року та 05.04.2021 року (до 11 год. 40 хв), тобто період часу, що передував ознайомленню позивача із наказом про поновлення на посаді № 83к від 26.03.2021 року.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення позивача, а відтак, наказ № 104К 3-1 від 22.04.2021 року «Про припинення трудового договору», яким ОСОБА_1 звільнений з 22.04.2021 року з посади інспектора (з безпеки) відділу технічної безпеки Служби з питань безпеки та протидії корупції за прогули без поважних причин за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

На підставі вище викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу про припинення трудового договору та про поновлення на роботі підлягають задоволенню.

Щодо вимог про визнання недійсними записів у трудовій книжці, на підставі встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що записи № 16 «запис № 8 недійсний», № 17 «Поновлено на посаді інспектора (з безпеки) відділу технічної безпеки служби з питань безпеки та протидії корупції», датованих 26.03.2021 року, є недійсними з огляду на те, що такі записи не могли бути вчинені відповідачем раніше 09.04.2021 року, а саме після надання відовідачу трудової книжки.

Запис № 18 від 22.04.2021 року «Звільнено за прогули без поважних причин за ч. 1 ст. 40 КЗпП України» підлягає визнанню недійсним з огляду на встановлену судом незаконність наказу № 104К 3-1 від 22.04.2021 року «Про припинення трудового договору», що зазначений в якості підстави для внесення такого запису, а також враховуючи право позивача на ефективний судовий захист.

Суд визначає, що позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від вимоги про поновлення на роботі, а тому є такою, що також підлягає задоволенню з таких підстав.

Верховний суд у постанові по справі № 922/476/20 від 09.12.2020 року дійшов наступних висновків: «Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми в її практичному застосуванні гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Так і право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Згідно з ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (надалі за текстом Порядок № 100) і обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці, що передують події, з якою пов`язана виплата.

Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За приписами пункту 5 цього Порядку № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати

Згідно абз. 1 п. 8 розділу IV Порядку № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробіткуначисло робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Суд бере до уваги, надану відповідачем довідку про доходи № 03/0969 від 07.06.2021 року в тому, середня заробітна плата ОСОБА_1 , обчислена за два календарні місяці роботи в Державному підприємстві «Одеський морський торговельний порт» (липень-серпень 2017 р.), що передують місяцю його звільнення, становить 10 331,36 грн. Кількість фактично відпрацьованих робочих днів, за останні два місяці перед звільненням (липень-серпень 2017 року) складає 44 дні, тобто 22 робочих днів на місяць.

Таким чином, судом визначено, що середньоденна заробітна плата позивача складає 469,60 грн.

Суд вважає необґрунтованим стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у період з 10.03.2021 року по 25.03.2021 року, та вважає, що середній заробіток підлягає стягненню з наступного дня після видання наказу про звільнення від 22.04.2021 року, тобто за період з 23.04.2021 року по 05.11.2021 року.

Кількість часу вимушеного прогулу з 23.04.2021 року по 05.11.2021 року (включно) складає 134 робочих дні, відповідно, середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 62 926,4 грн. (469,60 х 134 роб. дні)

Отже, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від вимоги про поновлення на роботі, має рахуватись з 23.04.2021 року по 05.11.2021 року (включно), а тому підлягає частковому задоволенню в розмірі 62 926,4 грн.

Щодо доводів позивача про стягнення моральної шкоди, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 4ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права та при розгляді справ застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13,має бути «ефективним» як з практичної, так із правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Таким чином, адекватне відшкодування шкоди, зокрема, й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.

Відповідно до частини 1статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

За приписами п. 2 ч. 2ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Приписами частини 1 статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму ВСУ від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі відповідними змінами) роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

Кодекс законів про працю України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення. Таких висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 25 квітня 2012 року у справі №6-23цс12.

Суд зазначає, що впродовж тривалого часу позивачу довелося захищати свої права, порушені протиправними діями відповідача, що вимагало від нього значних фізичних і моральних зусиль, і відповідно, не могло не відобразитися на його організації життя, тому на переконання суду, негативні емоції позивачки внаслідок незаконного звільнення перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із протиправними діями відповідача, зміни підстав для звільнення позивачки, а відтак завдали їй моральної шкоди.

Суд звертає увагу, що відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

Позивач довів суду, що прийняття відповідачем протиправного наказу 104К з-1 від 22.04.2021 року про звільнення позивача нанесло ОСОБА_1 моральних страждань, а саме спричинило душевні страждання, у зв`язку із руйнуванням стійких життєвих принципів, надії на справедливість, оскільки, вчинивши усі дії, направлені на поновлення на посаді, в тому числі звільнення з ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ», перебуваючи у впевності, що позивач працюватиме на попередній посаді, що займав у відповідача, після звільнення за прогули. Відтак суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

За приписами ч. 3 ст.23ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частинами 4-5 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, що стосується розміру моральної шкоди, суд враховує, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо визнає підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. З огляду на те,що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суди які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Суд бере до уваги, висновок висвітлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020,справа №752/17832/14-ц, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

З огляду на вищезазначене, враховуючи наведені ОСОБА_1 обставини, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, ,характер немайнових втрат, зокрема, тяжкість вимушених змін у його житті, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, виходячи з принципів «розумності» та «справедливості», суд вважає за необхідне визначити позивачу та стягнути з відповідача суму моральної шкоди в загальному розмірі 5000,00грн.

Керуючись ст. 12,13,76,77,141,259,263,264,265,268,272,273 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» № 104К 3-1 від 22.04.2021 року «Про припинення трудового договору», яким ОСОБА_1 звільнено з посади інспектора (з безпеки) відділу технічної безпеки Служби з питань безпеки та протидії корупції Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» з 22 квітня 2021 року на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за прогули.

Поновити ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 ) на посаді інспектора (з безпеки) відділу технічної безпеки Служби з питань безпеки та протидії корупції Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт», код ЄДРПОУ: 01125666 (65026, м. Одеса, площа Митна, буд. 1).

Стягнути з Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт», код ЄДРПОУ: 01125666 (65026, м. Одеса, площа Митна, буд. 1) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 ) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 23.04.2021 року по 05.11.2021 року в розмірі 62 926,4 грн.

Визнати недійсними записи в трудовій книжці ОСОБА_1 (серія НОМЕР_1 від 17.12.2004 року) № 16 від 26.03.2021 року «Запис № 8 недійсний», № 17 від 26.03.2021 року «Поновлено на посаді інспектора (з безпеки) відділу технічної безпеки служби з питань безпеки та протидії корупції», № 18 від 22.04.2021 року «Звільнено за прогули без поважних причин за ч. 1 ст. 40 КЗпП України».

Стягнути з Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт», код ЄДРПОУ: 01125666 (65026, м. Одеса, площа Митна, буд. 1) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 ) моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1ст. 354 ЦПК України.

Суддя А.В. Науменко

У зв`язку з перебиванням головуючого судді у щорічній основній щорічній відпустці повний текст рішення виготовлений 15.11.2021 року.

Суддя А.В. Науменко

05.11.21