Ухвала суду № 101065047, 05.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

05 листопада 2021 року Справа 160/20751/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., перевіривши в м.Дніпрі матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Відповідача 1: П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Відповідача 2: Офісу Генеральної прокуратури, Відповідача 3: Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання рішення і наказу протиправними, їх скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку,-

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Відповідача 1: П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Відповідача 2: Офісу Генеральної прокуратури, Відповідача 3: Дніпропетровської обласної прокуратури, підписана представником позивача адвокатом Пащенко Вікторією Ігорівною, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) за № 205 від 13.09.2021 «Про неуспішне проходження прокурором атестації» щодо неуспішного проходження атестації ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Дніпропетровської обласної прокуратури № 3321 к від 19.09.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області та органів прокуратури;

- поновити ОСОБА_1 у Лівобережній окружній прокуратурі міста Дніпра Дніпропетровської області на посаді рівнозначній до посади прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області;

- стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909939) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 25.10.2021 і по день винесення рішення суду.

- стягнути з Офісу Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію моральної шкоди у розмірі 60 000,00 грн. (шістдесят тисяч гривень 00 копійок).

- стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909938) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію моральної шкоди у розмірі 60 000,00 грн. (шістдесят тисяч гривень 00 копійок).

- стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн. (сім тисяч гривень 00 копійок).

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/20751/21 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Відповідно до пунктів 3 та 6 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам статей 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.

Пунктом 5 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України чітко визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

В прохальній частині позову позивач просить суд, зокрема, визнати протиправним та скасувати рішення П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) за № 205 від 13.09.2021 «Про неуспішне проходження прокурором атестації» щодо неуспішного проходження атестації ОСОБА_1 .

Однак, з даним позовом щодо оскарження зазначеного рішення позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду лише 01.11.2021 року, тобто с порушенням встановленого ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України місячного строку звернення до адміністративного суду.

При цьому, позивач не надав заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.

Чинне законодавство України, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлено досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17рп/2011 визнано, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційний прав на судовий захист і доступ до правосуддя.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства).

Аналіз практики Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, останній виходить з наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення з адміністративним позовом до суду є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожні справі; будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 4) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб; 5) недотримання строків було зумовлено діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції (несвоєчасне вручення судового рішення або не вручення судового рішення тощо); 6) відновлення строку необхідно для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя.

Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути такі обставини, які об`єктивно є непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтвердженні належними доказами.

Відповідно до ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Письмових доказів, з яких суд має встановити чи в межах встановленого ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України строку позивач звертається до суду із вищезазначеною вимогою, позивач не надає, тому суд вважає за необхідне запропонувати позивачу надати відомості коли йому стало відомо про оскаржуване рішення П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) за № 205 від 13.09.2021 «Про неуспішне проходження прокурором атестації» щодо неуспішного проходження атестації ОСОБА_1 та коли вказане рішення отримане позивачем, надавши відповідні докази.

Відповідно до ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно ч.1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 4, п. 5 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Так, позивачем у п. 2 прохальної частини позовної заяви викладена позовна вимога щодо визнання протиправним та скасування наказу керівника Дніпропетровської обласної прокуратури № 3321 к від 19.09.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області та органів прокуратури. Проте, з матеріалів доданих до позову вбачається, що наказ № 3321к, який просить скасувати позивач був прийнятий Дніпропетровською обласною прокуратурою щодо звільнення ОСОБА_1 19 жовтня 2021 року.

Таким чином, позивачу слід надати суду виправлену редакцію позовної заяви із зазначенням вірної дати наказу прийнятого відповідачем 3 в частині позовних вимог, викладених в пункті 2 позовної заяви.

Крім того, приписами статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено поняття "письмових доказів", якими, зокрема, є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Порядок засвідчення копій документів визначений пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2020), затвердженого наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 01.07.2020 року № 144.

За вказаним нормативно-правовим актом, відмітка про засвідчення копії документа складається: зі слів "Згідно з оригіналом" (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису.

Однак позивачем, в порушення наведеним нормам прав, для відповідачів у справі, у якості додатків до позовної заяви додано ксерокопії документів, які належним чином не завірені.

Висновок щодо обов`язку належного засвідчення копії документів узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постановах від 02.10.2018 по справі № 2а-15994/12/2670, від 11.09.2018 по справі № 826/15414/17, від 11.02.2020 по справі № 826/2935/14.

Вищенаведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам, встановленим ст. 160, ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч.1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, суд вважає, за необхідне, дану позовну заяву залишити без руху із наданням строку для усунення недоліків.

Керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Відповідача 1: П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Відповідача 2: Офісу Генеральної прокуратури, Відповідача 3: Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання рішення і наказу протиправними, їх скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку - залишити без руху.

Запропонувати позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали виконати вимоги, що в ній викладені та усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду:

- позовну заяву, оформлену у відповідності до вимог, передбачених статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України із зазначенням у новій редакції позовної заяви вірної дати наказу прийнятого відповідачем 3 щодо звільнення ОСОБА_1 , в частині позовних вимог, викладених в пункті 2 прохальної частини позову;

- примірників позовної заяви у новій редакції у відповідності до кількості учасників справи;

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення та з доказами наявності таких причин, в частині позовних вимог, викладених в пункті 1 прохальної частини позову;

- належним чином завіренні додатки до позовної заяви для відповідачів по справі.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України та пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями), згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко