Рішення № 101064734, 12.11.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 листопада 2021 р. Справа № 120/10487/21-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обгрунтовано протиправністю прийнятого рішення Пенсійним фондом про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з 50 %, а не 90 %, як було встановлено при його призначенні.

Відтак, не погоджуючись з рішенням суб`єкта владних повноважень в частині зміни відсотків грошового утримання, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову та зазначає, що порядок визначення розміру щомісячного грошового утримання суддям у відставці регулюється статтею 142 Закону України № 1402, якою визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді. За кожен повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2% грошового утримання судді у відставці. Зазначає, що у зв`язку з тим, що позивач має 26 років стажу роботи на посаді судді, розмір його довічного грошового утримання збільшується на 2% та при перерахунку має складати 62%, а не 90%, як зазначає позивач.

Крім того, представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справи, яке обґрунтоване тим, що Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 21.01.2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою фізичної особи на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 року у справі №380/5074/20. Водночас, предмет спірних правовідносин у справі № 380/5074/20 є подібним до того, що і в адміністративній справі № 120/10487/21-а. Відтак, на думку заявника, слід зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Розглянувши клопотання, суд зважає на таке.

Підстави та порядок зупинення провадження у справі врегульовані статтею 236 КАС України. Так, частиною 1 цієї статті передбачено обов`язкові підстави для зупинення провадження у справі, а у частині 2 цієї статті наведено факультативні підстави.

Однією із факультативних підстав для зупинення провадження у справі є перегляд судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду (пункт 5 частина 2 статті 236 КАС України).

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що суд вправі зупинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини 2 статті 236 КАС України за умови перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини 2 статті 236 КАС України, суд враховує те, що Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 21.01.2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою фізичної особи на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 року у справі № 380/5074/20.

Водночас, підставою для зупинення провадження у справі відповідно до вимог пункту 5 частини 2 статті 236 КАС України є перегляд судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку саме палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Не заслуговують також на увагу посилання у клопотанні на пункт 9 частини 2 статті 236 КАС України, відповідно до якого суд має право зупинити провадження у справі у разі розгляду типової справи і оприлюднення повідомлення Верховного Суду про відкриття провадження у зразковій справі - до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі, адже Верховним Судом адміністративна справа № 380/5074/20 не розглядалася як зразкова справа.

Отже, підстави для зупинення провадження у справі відсутні, а тому подане клопотання задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90%.

У зв`язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, 19.02.2020 року на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду 09.06.2021 року у справі № 120/6532/20-а здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки № 4-35/0344 від 19.02.2020 року, виданої ТУ ДСА у Вінницькій області, виходячи із 50% заробітку.

Не погоджуючись із таким рішенням в частині перегляду відсоткового значення щомісячного грошового утримання, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до ст. 126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Згідно зі ст. 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII (далі - Закон №1402-VI).

Відповідно до ч. 1 ст. 142 Закону №1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Згідно з ч. 2 ст. 142 Закону № 1402-VI суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ч. 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

В той же час, "Прикінцевими та перехідними положеннями" Закону № 1402-VIII були передбачені особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Пунктом 22 розділу ХІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI).

Відповідно до п. 23 розділу ХІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1402-VIII, до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI.

Законом України від 16.10.2019 року № 193-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування", який набрав чинності 07.11. 2019 року, було виключено зазначені вище п. п. 22, 23 розділу ХІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1402-VIII.

Відповідно до п. 24 розділу ХІІ "Прикінцевих та перехідних" положень Закону № 1402-VIII, розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у п. 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Пунктом 25 розділу ХІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1402-VIII передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1402-VIII зі змінами.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.01.2021 року у справі № 120/6532/20-а зобов`язано головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки від 19.02.2020 року № 4-35/0344, виданої ТУ ДСА України у Вінницькій області, у розмірі 90% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з урахуванням раніше виплачених коштів.

В подальшому, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2021 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині визначення вісоткового значення та зобов`язано головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 19.02.2020 року здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області № 4-35/0344 від 19.02.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням фактично виплачених сум.

На виконання вказаного рішення суду головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийняло рішення № 905310122633 від 26.07.2021 року, яким проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача на підставі довідки від № 4-35/0344 від 19.02.2020, виданої ТУ ДСА у Вінницькій області, виходячи із 50% заробітку.

Оцінюючи доводи позивача, суд вказує наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

При цьому ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII передбачає, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується, а не призначається судді у відставці.

Частинами 4-5 ст. 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає про те, що при призначенні розмір його щомісячного довічного грошового утримання складав 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. У зв`язку з цим позивач вважає, що відсоткове значення, встановлене під час призначення вказаної виплати, не підлягає зміні при проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання. При цьому позивач посилається на численні рішення Конституційного Суду України.

Відповідно до рішення № 4-рп/2016 від 08.06.2016 року Конституційний Суд України, зокрема, визнав неконституційними положення ч. 3 ст. 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7.07.2010 року № 2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII.

Так, до визначеного у ч. 3 ст. 141 Закону № 2453 порядку нарахування щомісячного довічного грошового утримання внесено зміни Законом № 213, якими зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів та виключено положення про можливість здійснення його перерахунку.

Визнаючи вказані зміни неконституційними, Конституційний Суд України дійшов висновку, що при зменшенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді з 80 до 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, а також при виключенні положення, згідно з яким за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання судді збільшується на два відсотки від розміру його заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, відбулося зниження рівня матеріального забезпечення судді у відставці і як наслідок - гарантій незалежності такого судді, що може впливати на здійснення справедливого правосуддя та реалізацію права кожного на захист судом. Виключення положення щодо можливості перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку зі збільшенням грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, також знижує гарантії незалежності суддів.

Водночас, у зв`язку з набранням законної сили Законом № 1402-VIII, значно збільшено грошове забезпечення суддів, які працюють на відповідній посаді, як і визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Отже, у разі перерахунку щомісячного грошового утримання, визначеного відповідно до Закону № 2453-VI, за правилами, встановленими Законом № 1402-VIII, рівень матеріального забезпечення судді у відставці не знижується.

Крім того, в Законі № 1402-VIII містяться норми про збільшення розміру щомісячного грошового утримання судді за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років та перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці.

З урахуванням вищенаведеного суд вважає, що висновки Конституційного Суду України, наведені у рішенні № 4-рп/2016 від 08.06.2016 року, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин у даній справі.

Згідно з доводами та вимогами позовної заяви, позивач просить провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з розміру суддівської винагороди працюючого судді, визначеної на підставі положень Закону № 1402-VIII, однак із застосуванням відсоткового значення, визначеного відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів" № 2453-VI, чинного до набрання чинності Законом № 1402-VIII.

Суд вважає такі доводи позивача необґрунтованими, оскільки після визнання неконституційним п. 25 розділу ХІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1402-VIII підстави для застосування положень Закону № 2453-VI відсутні.

Крім того, у рішенні від 18.02.2020 року № 2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив про те, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що визначення відсоткового значення щомісячного довічного грошового утримання позивача у розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, за правилами, що діяли до набрання чинності Законом № 1402-VIII, призводить до встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийшли у відставку до 30.09.2016 року, та суддів, які вийшли у відставку після 30.09.2016 року, що суперечить вказаним вище висновкам Конституційного Суду України.

Таким чином, при проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача підлягають застосуванню положення одного нормативно-правового акта - Закону № 1402-VIII, як в частині складових і розмірів суддівської винагороди працюючого судді, які враховуються при проведенні такого перерахунку, так і в частині обчислення відсоткового значення щомісячного довічного грошового утримання.

Отже, вимога щодо визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 на підставі ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII є обґрунтованою.

При цьому, як встановлено із матеріалів справи, стаж ОСОБА_1 на посаді судді склав 26 років 00 місяців 26 днів, що не заперечується сторонами.

В свою чергу, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді (ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII).

Беручи до уваги стаж роботи позивача, розмір щомісячного грошового утримання має складати 62 %, а не 50% як вказано у спірному рішенні відповідача та не 90%, як просить позивач.

Відтак, на думку суду, спірне рішення в частині застосування відсотку заробітку при визначенні розміру довічного утримання є протиправним та підлягає скасуванню. Одночасно слід зобов`язати управління перерахувати та виплатити довічне утримання у належному розмірі.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 905310122633 від 26.07.2021 року в частині зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 до 50 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Зобов`язання головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 з 19.02.2020 року виходячи із 62 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 454 грн. за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Альчук Максим Петрович