Рішення № 101063078, 08.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.11.2021Справа № 910/11106/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участю секретаря судового засідання Ярошевської І.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Максат-2030», Республіка Казахстан, м. Алмати

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Реілвейз», м. Київ

про стягнення 444 046,20 доларів США,

Представники сторін:

від позивача: Коваленко Д.Л.;

від відповідача: Герасимова Т.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Максат-2030» (далі - ТзОВ «Максат-2030»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Реілвейз» (далі - ТзОВ «Еліт Реілвейз»/відповідач) про стягнення 444 046,20 доларів США, у тому числі: 344 046,20 доларів США заборгованості за договором про транспортно-експедиторське обслуговування вантажів №431 від 02.08.2017 та 100 000,00 доларів США компенсації боргу.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 16.07.2021 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 30.08.2021.

11.08.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та продовження строку на подання відзиву у зв`язку із неотриманням позову та ухвали про відкриття провадження у справі.

26.08.2021 через систему «Електронний суд» відповідачем направлено відзив на позовну заяву разом із заявою про поновлення строку на його подання.

27.08.2021 через канцелярію суду позивачем подано клопотання про долучення додаткових доказів.

28.08.2021 через систему «Електронний суд» та 31.08.2021 до канцелярії суду від відповідача надійшли аналогічні заяви про відкладення підготовчого засідання.

У підготовче засідання 30.08.2021 з`явився представник позивача, відповідач до суду представників не направив.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 30.08.2021 відмовив у задоволенні заяви ТзОВ «Еліт Реілвейз» про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву.

30.08.2021 суд відклав підготовче засідання на 13.09.2021.

31.08.2021 через канцелярію суду відповідачем подані клопотання про відкладення підготовчого засідання та про долучення додаткових доказів, а саме на підтвердження часткового погашення заборгованості.

13.09.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.10.2021.

28.09.2021 через канцелярію суду відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності.

08.10.2021 через канцелярію суду позивачем подано клопотання про долучення копій розрахункових документів у справі.

18.10.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 01.11.2021.

20.10.2021 через систему «Електронний суд» відповідачем подано копію ухвали Верховного Суду у справі №910/6260/20.

21.10.2021 через канцелярію суду позивачем подано письмові пояснення по справі.

25.10.2021 через канцелярію суду позивачем подано клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 01.11.2021.

01.11.2021 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 08.11.2021.

08.11.2021 через канцелярію суду позивачем подано заяву про розподіл судових витрат, а саме: судового збору у розмірі 6 660,70 доларів США та витрат на правничу допомогу в сумі 8 000,00 доларів США.

08.11.2021 у судове засідання з`явилися представники позивача та відповідача.

Зокрема, представник ТзОВ «Максат-2030» позовні вимоги підтримав у повному обсязі, а також надав суду для огляду та долучення до матеріалів справи оригінали розрахункових банківських документів, приєднаних до позову у копіях.

Представник ТзОВ «Еліт Реілвейз» у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, водночас, просив суд застосувати до позовних вимог строк позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Максат-2030» (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліт Реілвейз» (далі - замовник) укладено договір про транспортно-експедиторське обслуговування вантажів № 431, відповідно до якого виконавець зобов`язався за рахунок та за дорученням замовника здійснювати за винагороду транспортно-експедиторське обслуговування перевезення вантажів міжнародної торгівлі, в тому числі розрахунки за їх перевезення по території країн СНД та Балтії в залізничному сполученні напряму або через третю особу.

Згідно п. 2.2.2. договору замовник зобов`язався забезпечувати своєчасний перерахунок на рахунок виконавця грошових коштів, необхідних для розрахунків за перевезення вантажів.

Пунктом 3.4. договору встановлено, що не пізніше 90 днів з моменту надання послуг здійснюються кінцеві взаєморозрахунки замовника перед виконавцем на підставі отриманих від залізниці (фрахтових агентів) рахунків і дорожніх відомостей та перевірки достовірності даних, внесених у відвантажувальну інформацію, протягом 5 робочих днів після отримання замовником по факсу чи по електронній пошті відповідних рахунків виконавця.

Цей договір вступає в силу з дати його підписання і діє до 31.12.2017 (п. 6.1. договору).

В п. 6.2. договору сторони погодили, якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору у письмовому вигляді не заявить про його розірвання, строк його дії продовжується автоматично на кожний наступний календарний рік.

У період з 01.09.2017 по 31.12.2020 позивач надав, а відповідач прийняв послуги з транспортно-експедиторського обслуговування вантажів на загальну суму 6 381 666,50 доларів США, що підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт, а також дорожніми відомостями до цих актів, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач за надані послуги розрахувався частково у розмірі 6 037 620,30 доларів США, внаслідок чого у ТзОВ «Еліт Реілвейз» утворилася заборгованість в сумі 344 046,20 доларів США.

31.05.2021 позивач направив на адресу відповідача претензію від 27.05.2021, в якій вимагав сплатити заборгованість у розмірі 344 046,20 доларів США.

Проте, ця претензія залишена відповідачем без задоволення та відповіді.

Крім того, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 100 000,00 доларів США, у зв`язку з оплатою ТзОВ «Максат-2030» на користь Компанії «Ukraitrans Trade and Logistic KFT» заборгованості, яка існувала у відповідача в цій сумі.

Зокрема, 09.10.2019 між позивачем, відповідачем та Компанією «Ukraitrans Trade and Logistic KFT» підписано протокол наради, відповідно до якого заборгованість відповідача перед Компанією «Ukraitrans Trade and Logistic KFT», згідно з актом звірки взаємних розрахунків від 23.09.2019 складає 173 857,43 долара США. ТзОВ «Максат-2030» зобов`язалося погасити заборгованість у розмірі 100 000,00 доларів США в рахунок заборгованості ТзОВ «Еліт Реілвейз» в строк до 16.10.2019.

Також, 09.10.2019 між позивачем, відповідачем та Компанією «Ukraitrans Trade and Logistic KFT» підписано угоду про оплату третій особі, відповідно до якої для більш ефективного та швидкого погашення заборгованості у розмірі 100 000,00 доларів США, Компанія «Ukraitrans Trade and Logistic KFT» дозволяє ТзОВ «Максат-2030» здійснити оплату грошових коштів на розрахунковий рахунок Компанії «Ukraitrans Trade and Logistic KFT» в рахунок погашення заборгованості ТзОВ «Еліт Реілвейз».

15.12.2020 Господарським судом міста Києва прийнято рішення у справі № 910/6260/20 за позовом «Ukraitrans Trade and Logistic KFT» до ТзОВ «Еліт Реілвейз» та ОСОБА_1 про стягнення 58 534,15 доларів США, яким позов задоволено частково та присуджено до стягнення з ТзОВ «Еліт Реілвейз» та ОСОБА_1 на користь «Ukraitrans Trade and Logistic KFT» 45 934,15 доларів США заборгованості.

22.04.2021 Північним апеляційним господарським судом прийнято постанову у справі №910/6260/20, якою рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 у справі №910/6260/20 в частині солідарного стягнення з ТзОВ «Еліт Реілвейз» та особи-1 45 934,15 доларів США заборгованості за договором транспортного експедирування №855-94 від 15.03.2017 - скасовано та ухвалено у скасованій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

05.10.2021 Верховним Судом постановлено ухвалу у справі №910/6260/20 за позовом «Ukraitrans Trade and Logistic KFT» до ТзОВ «Еліт Реілвейз» та ОСОБА_1 про стягнення 58 534,15 доларів США, якою касаційне провадження за касаційною скаргою «Ukraitrans Trade and Logistic KFT» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 у справі № 910/6260/20 закрито.

Отже, відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Приймаючи до уваги, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 у справі №910/6260/20 набрала законної сили, відповідно обставини, встановлені в цьому судовому акті мають преюдиційне значення при розгляді справи №910/11106/21.

Так, Північним апеляційним господарським судом встановлено, що «ТзОВ «Еліт Реілвейз» у свою чергу вказані послуги оплачені частково, а саме в загальному розмірі 686 187, 96 доларів США, а також 100 000,00 доларів за згодою ТзОВ «Еліт Реілвейз» сплачено ТзОВ «МАКСАТ 2030», що підтверджується банківськими довідками».

10.06.2021 позивач направив на адресу відповідача претензію про сплату 100 000,00 доларів США, що були сплачені ТзОВ «МАКСАТ 2030» на користь «Ukraitrans Trade and Logistic KFT» за згодою ТзОВ «Еліт Реілвейз».

Проте, ця претензія залишена відповідачем без задоволення.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про транспортно-експедиторське обслуговування вантажів №431 та неповернення сплачених позивачем грошових коштів на користь «Ukraitrans Trade and Logistic KFT», ТзОВ «МАКСАТ 2030» звернулося до суду з цим позовом про стягнення з ТзОВ «Еліт Реілвейз» заборгованості в загальному розмірі 444 046,20 доларів США.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» наведено наступні визначення.

Транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

Згідно ст. 4 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб`єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо.

Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Частинами 2 та 3 ст. 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» передбачено, що транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.

Експедитори за дорученням клієнтів, в тому числі: забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України; здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю; здійснюють розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів; оформляють документи та організовують роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог; надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.

Положеннями статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Для систематичного надання послуг експедитора можуть укладатися довгострокові (генеральні) договори транспортного експедирування. У разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор має право, в тому числі: на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта.

У відповідності до ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Крім того, статтею 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, судом встановлено, що 02.08.2017 між позивачем та відповідачем укладено договір про транспортно-експедиторське обслуговування вантажів №431, відповідно до якого у період з 01.09.2017 по 31.12.2020 позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги на загальну суму 6 381 666,50 доларів США, що підтверджується підписаними між сторонами актами виконаних робіт.

Відповідач, в свою чергу, за надані послуги розрахувався частково у розмірі 6 037 620,30 доларів США, внаслідок чого у ТзОВ «Еліт Реілвейз» утворилась заборгованість в сумі 344 046,20 доларів США, що підтверджується матеріалами справи.

Щодо заперечень відповідача з посиланням на п. 3.4. договору, зазначаючи, що у ТзОВ «Еліт Реілвейз» не виникло обов`язку з оплати наданих ТзОВ «Максат-2030» послуг, оскільки останній не надав від залізниці (фрахтових агентів) рахунків та дорожніх відомостей, суд зазначає таке.

Так, пунктом 3.4. договору встановлено, що не пізніше 90 днів з моменту надання послуг здійснюються кінцеві взаєморозрахунки замовника перед виконавцем на підставі отриманих від залізниці (фрахтових агентів) рахунків і дорожніх відомостей та перевірки достовірності даних, внесених у відвантажувальну інформацію, протягом 5 робочих днів після отримання замовником по факсу чи по електронній пошті відповідних рахунків виконавця.

З наявних в матеріалах справи підписаних позивачем та відповідачем актів виконаних робіт вбачається, що вони містять інформацію щодо: номера, дати та суми рахунків, код КЗХ, станції відправлення та прибуття, вантажу, номера накладної, номера вагона, дати відправлення, дати видачі вантажу, фактичного типу ПС, г/п, курс, ставку в $/ваг, суми в $.

Отже, акти виконаних робіт містять всі необхідні відомості щодо наданих послуг, при цьому, ураховуючи, що ці акти підписані відповідачем, відповідно прийняті у повному обсязі без будь-яких зауважень та заперечень, що свідчить про обов`язок оплати відповідача за надані послуги.

Крім того, суд зазначає, що чинне законодавство не містить переліку таких дій (дій, які свідчать про визнання боргу), але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків (див. ч. 1 ст. 11 ЦК України). В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звірки розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №911/3685/17.

Так, досліджуючи виконані відповідачем розрахунки, судом не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що позивачем не враховано оплату на суму 50 000,00 доларів США, яка була здійснена 24.04.2018, з огляду на наступне.

На підтвердження здійснення оплати на суму 50 000,00 доларів США відповідачем надано суду платіжне доручення №4642685603 від 24.04.2018, в якому зазначено, що платником є ТзОВ «Еліт Реілвейз», проте отримувачем вказано АТ «Ощадбанк», а також банком отримувача також зазначено АТ «Ощадбанк», при цьому призначення платежу вказано: «оплата за ж/д тариф по КЗХ счет-факт №438 от 09.04.2018г. согл. дог. 431 от 02.08.2017».

Водночас, з наданих позивачем оригіналів платіжних доручень, зокрема, платіжного доручення №1129714 від 09.04.2018 та платіжного доручення №1134402 від 25.04.2018, вбачається, що отримувачем зазначено ТзОВ «МАКСАТ 2030», при цьому банком отримувача зазначено: АО «АТФБанк», призначення платежу платіжного доручення №1134402 від 25.04.2018: «Зачисление валюты, согласно Контракт № 431 от 02.08.2017г. счет 620 от 20.04.2018 письма клиента 181 от 25.04.2018 за транспортные услуги Плательщик: ООО Элит Реил вейз», призначення платежу платіжного доручення № 1129714 від 09.04.2018: «Зачисление валюты, согласно Контракт № 431 от 02.08.2017г. счет 265 от 150318 письма 153 от 090418 за транспортные услуги Плательщик: ООО Элит Реил вейз».

Більше того, на предмет зарахування часткової оплати на користь позивача, останнім надано до справи оригінал банківської виписки про надходження коштів від відповідача за період з 24.04.2018 по 26.04.2018, з якої також вбачається перерахування суми відповідачем на користь позивача 49 980, 00 доларів США, що враховано ТзОВ «Максат-2030» під час звернення до суду з цим позовом.

Отже, з наведеного вбачається, що платіжне доручення, надане відповідачем, відрізняється від наданих позивачем платіжних доручень: призначенням платежів, їх отримувачами та банком отримувача, а також порядковим номером, внаслідок чого суд не приймає платіжне доручення №4642685603 від 24.04.2018, як належний доказ здійснення оплати у розмірі 50 000,00 доларів США.

Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутній рахунок-фактура № 438 від 09.04.2018 на суму 50 000,00 доларів США.

Судом також встановлено, що позивач здійснив оплату на користь «Ukraitrans Trade and Logistic KFT» заборгованості в сумі 100 000,00 доларів США, яка існувала у ТзОВ «Еліт Реілвейз» перед цією компанією, що підтверджується тристоронньою угодою про оплату третій особі від 09.10.2019 та протоколом наради від 09.10.2019, який підписано позивачем, відповідачем та «Ukraitrans Trade and Logistic KFT».

Також цей факт здійснення оплати заборгованості ТзОВ «Максат-2030» на користь «Ukraitrans Trade and Logistic KFT», яка існувала у ТзОВ «Еліт Реілвейз» у розмірі 100 000,00 доларів США, підтверджується постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 у справі №910/6260/20.

Отже, ураховуючи встановлене вище, приймаючи до уваги доводи позивача та пояснення відповідача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Максат-2030» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Реілвейз» про стягнення заборгованості з надання послуг за договором транспортно-експедиторського обслуговування вантажів № 431 від 02.08.2017 у розмірі 344 046,20 доларів США, а також заборгованості в сумі 100 000,00 доларів США, яка сплачена позивачем на користь «Ukraitrans Trade and Logistic KFT» в рахунок погашення заборгованості відповідача перед третьою особою, що має наслідком задоволення позову у повному обсязі.

Щодо заяви ТзОВ «Еліт Реілвейз» про застосування позовної давності, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.ст. 257, 258 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, проте, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

ТзОВ «Еліт Реілвейз» у заяві про застосування строку позовної давності зазначає, що заборгованість склалась у період з 07.09.2017 по 21.12.2020, а позивач звернувся до суду 03.07.2021.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що підписані сторонами акти виконаних робіт у період з 30.09.2017 по 31.12.2019 були оплачені відповідачем у період з 07.09.2017 по 28.12.2018 та в подальшому відповідачем здійснювались часткові оплати наданих послуг, при цьому фактично заборгованість почала утворюватися, починаючи з підписання актів виконаних робіт від 31.01.2019.

Разом із тим, позивач звернувся до суду з цим позовом 09.07.2021, тобто в межах трирічного строку, що є підставою для відмови у задоволенні заяви ТзОВ «Еліт Реілвейз» про застосування позовної давності.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 доларів США.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Статтею 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано: договір №19/05 про надання юридичних послуг від 19.05.2021, укладений між Адвокатським бюро «Дмитра Коваленка» та ТзОВ «Максат-2030», угоду до договору №19/05 про надання юридичних послуг від 19.05.2021, меморіальний ордер №1 від 20.05.2021 на суму 4 000,00 доларів США, меморіальний ордер № 1 від 23.07.2021 на суму 4 000,00 доларів США, акт виконаних робіт до договору №19/05 на суму 8 000,00 доларів США.

Отже, з наведеного вбачається, що позивачем надано суду докази понесення витрат на професійну правничу допомогу в межах даної справи у розмірі 8 000,00 доларів США.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Максат-2030» задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Реілвейз» (03151, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 72; ідентифікаційний код 39774973) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Максат-2030» (050000, Республіка Казахстан, місто Алмати, вулиця Шевченко, будинок 165/б; ідентифікаційний код 000340002422) 444 046 (чотириста сорок чотири тисячі сорок шість) доларів США 20 центів - заборгованості, 8 000 (вісім тисяч) доларів США 00 центів - витрат на професійну правничу допомогу та 6 660 (шість тисяч шістсот шістдесят) доларів США 69 центів - судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 15.11.2021.

Суддя В.В. Бондарчук