Рішення № 101060094, 09.11.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/15896/21

провадження № 2-а/753/345/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2021 р.Дарницький районний суду м. Києва в складі

головуючої судді Шаповалової К.В.,

за участі секретаря судових засідань Радченка А.О.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду за адресою: м. Київ, вул. О.Кошиця, 5а адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

до Дарницького районного суду м. Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Київській області про скасування постанови серії БАВ №426475 від 31 липня 2021 року про накладення адміністративного стягнення.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 753/15896/21 між суддями від 05 серпня 2021 року головуючим суддею обрано Шаповалову К.В. Фактично справу було передано судді 12 серпня 2021 року.

Ухвалою суду від 13 серпня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду на 30 серпня 2021 року

Від позивача 30 серпня 2021 року надійшла письмова заява про надання згоди на заміну первісного відповідача Управління патрульної поліції у Київській області на належного - Департамент патрульної поліції.

Ухвалою суду від 30 серпня 2021 року було замінено відповідача Управління патрульної поліції у Київській області на Департамент патрульної поліції.

04 жовтня 2021 року від Департаменту патрульної поліції надійшла заява (вх. №68579) про заміну неналежного відповідача, в якій останній просить замінити відповідача Департамент патрульної поліції на Головне управління Національної поліції в Київській області, аргументуючи це тим, що постанову, яка оскаржується позивачем, було винесено саме інспектором Броварського районного управління поліції ГУ НП в Київській області Лисенком О.П., який є посадовою особою ГУ НП в Київській області. В свою ж чергу Департамент патрульної поліції складається із структурних підрозділів апарату Департаменту патрульної поліції та територіальних підрозділів Департаменту, а Броварське районне управління поліції ГУ НП в Київській області та інспектор Лисенко О.П. не мають жодного відношення до Департаменту патрульної поліції. Броварське районне управління поліції ГУ НП в Київській області є структурним підрозділом Головного управління Національної поліції у Київській області та саме зазначена установа має бути відповідачем у даній справі.

Ухвалою суду від 12 жовтня 2021 року замінено у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії БАВ №426475 від 31 липня 2021 року про накладення адміністративного стягнення, неналежного відповідача Департамент патру льної поліції на належного відповідача Головне управління Національної поліції в Київській області.

8 листопада 2021 року до суду від відповідача Головне управління Національної поліції в Київській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що будь-яких порушень з боку працівників поліції під час складання постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не встановлено, особу правомірно притягнуто до відповідальності за керування автомобілем без паска безпеки, у задоволенні позовних вимог просили відмовити в повному обсязі.

У судовому засіданні 9 листопада 2021 року позивач свої вимоги підтримав в повному обсязі, вказав, що він вночі рухався в напрямку вул Гагаріна в м. Броварах, зупинився на світлофорі. Працівники поліції повертали із перпендикулярної вулиці на зелений сигнал світлофора, проїхали перехрестя та стали на узбіччі. Коли він поїхав на свій зелений сигнал світлофора, працівники поліції зупинили його. Підійшовши, вони попросили документи, сумка з документами лежала на задньому сидінні автомобіля, тому він відстебнув пасок безпеки та потягнувся за документами. При цьому він запитував працівників поліції причину зупинки, на що відповіді ніякої не отримав, а вони повідомили йому, що він керував автомобілем з непристебнутим паском безпеки. На його прохання надати фото чи відео докази порушення, йому було відмовлено та складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за керування автомобілем без паска безпеки. Отримавши постанову він вказав в ній, що не згоден із викладеним. Просив позовну заяву задовольнити, постанову скасувати.

Суд, вивчивши доводи позовної заяви, докази, надані на її обґрунтування, заслухавши пояснення позивача, доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, повно, всебічно та об`єктивно оцінивши зібрані у справі докази, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії БАВ № 426475 від 31 липня 2021 року інспектором ВРПП Броварського РУП ГУ НП в Київській області Лисенком О. П. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною п`ятою статті 121 КУпАП, а саме те, що ОСОБА_1 31 липня 2021 року о 02 год. 00 хв., керуючи автомобілем «Mersedes-Benz GLS 350» державний номерний знак НОМЕР_1 , на вулиці Гагаріна-Київська в м. Броварах, не користувався паском безпеки, чим допустив порушення п. 2.3 (в) Правил дорожнього руху.

Позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності на накладено на нього штраф в розмірі 510 грн.

Не погоджуючись із такою постановою працівника поліції та звертаючись із відповідним позовом до суду ОСОБА_1 зазначає, що екіпажем патрульної поліції не було надано жодного доказу на підтвердження порушення ним ПДР України та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 121 КУпАП, він чітко пам`ятає, що був пристебнутий паском безпеки, оскільки вони сім`єю їхали до м. Одеса, та крім того, вказав, що завжди користується паском безпеки. Відстебнув він його в присутності працівника поліції після зупинки транспортного засобу, коли діставав із заднього сидіння документи для працівників поліції.

Відповідно до Закону України "Про дорожній рух" правила дорожнього руху встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України).

Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Відповідно до пункту 2.3 (в) ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Відповідно до частини п`ятої статті 121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами відповідно тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд вказує, що відповідно пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Аналогічна за своїм змістом вимога міститься й у статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху повинна також містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та іншими документами.

Тобто, КУпАП зобов`язує суб`єкта владних повноважень, що використовує свої повноваження, перед прийняттям рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, зібрати всі докази, які підтверджують наявність складу правопорушення та спростувати надані свідчення.

Дії ОСОБА_1 працівником поліції кваліфіковані за частиною п`ятою статті 121 КУпАП, проте без зазначення доказів про вчинене ним правопорушення, що підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, за умови, що позивач не погоджується із вчиненим правопорушенням, водночас відповідачем доказів про вчинене ОСОБА_1 правопорушення позивачу не було надано під час розгляду справи як і не долучено їх до відзиву на позовну заяву.

У відзиві зазначено, що підтвердженням вчинення ОСОБА_1 порушення пункту 2.3 (в) ПДР України є викладені інспектором в постанові обставини, з яких чітко вбачається, що ОСОБА_1 порушив Правила дорожнього руху.

Відповідно до статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної, поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, як про порушення громадського порядку, Правил дорожнього руху України, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, в тому числі порушення, передбачені статтею 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно із частиною другою вказаної статті від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/855/17 зазначено, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Для виконання визначених статтею 245 КУпАП завдань на орган чи посадову особу, яка розглядає справи про адміністративні правопорушення, статтею 280 КУпАП покладено обов`язок з`ясувати всі обставини для встановлення істини у справі.

Для доведення того чи іншого факту орган чи посадова особа, уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення, повинна навести відповідні докази

Частиною першою статті 251 КУпАП визначено поняття доказів та наведено їх види, а частиною другої цієї статті обов`язок щодо їх збирання покладено на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Згідно зі статтею 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право в тому числі скасувати рішення суб`єкта владних повноважень.

Отже, постанова, яка винесена без додержання вказаних вище норм діючого законодавства, не може бути визнана належним та допустимим доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого частиною п`ятою статті 121 КУпАП.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупність, суд вважає за необхідне скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 31 липня 2021 року серія БАВ № 426475 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною п`ятою статті 121 КУпАП, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час подання позову до суду, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 908 грн, в той же час, відповідно до висновку про застосування норм права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 (провадження № 11-1287апп18), у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Розмір судового збору за подання позовної заяви складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2 270,00 грн.

Таким чином, судовий збір за подання позовної заяви щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення складає 454 грн

З урахуванням задоволення позову та відповідно до статті 139 КАС України, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Київській області на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 454 гривні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 121, 251, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 2, 8, 9, 72-77, 78, 139, 205, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову серія БАВ № 426475 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення від 31 липня 2021 року винесену інспектором ВРПП Броварського РУП ГУ НП в Київській області старшим сержантом поліції Лисенком О.П. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_2 ) за частиною п`ятою статті 121 КУпАП у виді штрафу у розмірі 510 грн.

Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною п`ятою статті 121 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Київській області (м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ 40108616) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 РНКОПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 454 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Шаповалова