Рішення № 101058263, 15.11.2021, Варвинський районний суд Чернігівської області

Справа №731/445/21

Провадження №2/731/193/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2021 року смт Варва

Варвинський районний суд Чернігівської області в складі:

судді Савенка А.І.,

за участю секретаря Чичоти В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №1 Варвинського районного суду Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Палігін Олександр Петрович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

23 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Варвинського районного суду Чернігівської області із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 12 червня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. вчинено виконавчий напис №74805, яким стягнуто з нього на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал» заборгованість за кредитним договором №592056895 від 06 червня 2016 року в розмірі 15 029, 56 грн. На підставі вказаного виконавчого напису нотаріуса та заяви ТОВ «Вердикт-Капітал» про його примусове виконання від 20 липня 2021 року, постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна О.П. від 18 серпня 2021 року було відкрито виконавче провадження №66566549.

Позивач зазначає, що заборгованість за кредитним договором на час вчинення виконавчого напису нотаріуса була спірною, необґрунтованою та безпідставною. Позивачем ніколи не отримувалося від відповідача письмових чи усних вимог (повідомлень) про повернення коштів. Більше того, Кредитний договір №592056895 від 06 червня 2016 року, за яким видано спірний виконавчий напис нотаріуса, нотаріально не посвідчувався.

Таким чином, позивач вважає, що виконавчий напис нотаріуса вчинено з порушенням норм чинного законодавства. Вказані обставини на переконання позивача є підставами для визнання такого виконавчого напису недійсним.

У зв`язку з цим, зважаючи на неможливість вирішення спору в позасудовому порядку, позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за №74805, вчинений 12 червня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. про стягнення з позивача на користь ТОВ «Вердикт-Капітал» заборгованості за кредитним договором №592056895 від 06 червня 2016 року в розмірі 15 029, 56 грн.

Ухвалою Варвинського районного суду Чернігівської області від 27 вересня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 25 жовтня 2021 року.

19 жовтня 2021 року поштовим зв`язком на адресу суду від представника відповідача ТОВ «Вердикт-Капітал» Іжаковського О.В. надійшов відзив на позовну заяву. Відповідно до змісту якого, відповідач заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає, у зв`язку з цим, просить суд відмовити у їх задоволенні. Обґрунтовує свою позицію зокрема тим, що підстави для скасування виконавчого напису, зареєстрованого у реєстрі за №74805, вчиненого 12 червня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., відсутні (а.с. 38-43).

Також, 19 жовтня 2021 року представником відповідача Іжаковським О.В. було заявлено клопотання про зменшення витрат на правову допомогу. Відповідно до змісту якого, відповідач просить суд відмовити позивачу у стягненні витрат на правову допомогу, з підстав не подання позивачем до позовної заяви належних та допустимих документів, які б підтверджували сплату ним коштів в рахунок оплати правничої допомоги, наданої адвокатом (а.с. 58-60).

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, звернувся до суду з заявою про здійснення розгляду справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні (а.с. 86).

Відповідач товариство з обмеженої відповідальністю «Вердикт-Капітал» свого представника в судове засідання не направило, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, про що свідчить відповідне поштове повідомлення.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином, шляхом використання електронного зв`язку (а.с. 83). Заперечень та пояснень від третьої особи не надходило.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Палігін О.П. в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, шляхом використання електронного зв`язку (а.с. 82). Заперечень та пояснень від третьої особи не надходило.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 12 червня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною вчинено виконавчий напис №74805, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал» заборгованість за Кредитним договором №592056895 від 06 червня 2016 року, укладеним з акціонерним товариством «Альфа-Банк», за період з 29 січня 2019 року по 28 травня 2021 року, у розмірі - 14 379, 56 грн, з яких: 882, 85 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 2 900, 54 грн - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 491, 39 грн - строкова заборгованість за комісією; 5 504, 78 грн - строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 4 600 грн - строкова заборгованість за штрафами і пенею. Крім того, за вчинення цього виконавчого напис нотаріусом на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плату із стягувача в розмірі 650 грн, які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Таким чином, виконавчий напис виданий на загальну суму - 15 029, 56 грн, що підтверджується відповідною копією виконавчого напису (а.с. 11).

З змісту даного виконавчого напису, також, вбачається, що вказане право вимоги належне акціонерному товариству «Альфа-Банк», на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами №2019-1АБ/ВЕСТА від 28 січня 2019 року відступило вказане право вимоги на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», яке в свою чергу, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами №29-01/19/2 від 29 січня 2019 року відступило вказане право вимоги на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал» (а.с. 11).

На підставі вищезазначеного виконавчого напису нотаріуса та відповідної заяви ТОВ «Вердикт-Капітал» про примусове виконання рішення від 20 липня 2021 року №13885864 (а.с. 10), 18 серпня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Палігіним О.П. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №66566549 (а.с. 12), в межах якого, на підставі постанови про арешт коштів від 18 серпня 2021 року, було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження та штрафів на загальну суму - 16 932, 51 грн (а.с. 14).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, яку вчиняють нотаріуси.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до пунктів 1.1, 3.1, 3.2 розділу 2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» стягнення заборгованості здійснюється за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку). Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

При цьому на сьогодні є чинною постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, якою визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». Зокрема, скасовано пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», яким було передбачено, що для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

У постанові Верховного Суду від 29 січня 2019 року по справі № 910/13233/17 зазначено, що у зв`язку з визнанням судом нечинною Постанови Кабінету Міністрів України N 662 від 26 листопада 2014 року до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 від 29 червня 1999 року в редакції від 29 листопада 2001 року. Вказаною редакцією було передбачено вчинення виконавчого напису нотаріуса лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченої угоди.

Таким чином, як на момент вчинення приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. виконавчого напису №74805 від 12 червня 2021 року, так як і на час розгляду справи, обов`язковою умовою для вчинення нотаріусом виконавчого напису за кредитним договором є нотаріальне посвідчення такого договору.

Водночас матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що Кредитний договір №592056895 від 06 червня 2016 року взагалі укладався між товариством акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , право вимоги щодо якого було відступлено на користь відповідача ТОВ «Вердикт-Капітал», оскільки відповідачем документального підтвердження вказаних обставин до суду не подавалося. Крім того, відомості щодо посвідчення вказаного договору нотаріально матеріали справи також не містять, адже сам зміст виконавчого напису такої інформації не містить. Таким чином, відповідачем вказаний факт також не доведено.

Суд звертає увагу, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, про захист якого він звернувся до нотаріуса, повинне існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт, зокрема, подання стягувачем відповідних документів нотаріусу, не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 50, 87, 88 закону «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів нотаріуса може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і необґрунтованість вимог стягувача до боржника.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів.

Для правильного застосування положень ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент учинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час учинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 по справі № 754/9711/14-ц та застосований у постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року по справі № 137/1666/16-ц.

Протягом усього часу розгляду справи в суді стороною відповідача, відповідно до положень ст. 76-81 ЦПК України, не було надано суду належних і допустимих доказів на обґрунтування того, що приватному нотаріусу Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. були подані відомості про безспірність суми заборгованості позивача за кредитним договором.

Крім того, стороною відповідача не було надано доказів надсилання стороні позивача досудових вимог про виконання зобов`язань за кредитним договором, що позбавило його процесуальної можливості реалізувати свої права щодо вирішення спору в добровільному порядку чи оскарження такої заборгованості.

Суд звертає увагу, що з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримав від товариства первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), у зв`язку з чим у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед відповідачем, сума процентів, пені та комісії, зазначені у написі, є безспірними.

Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, а також не пересвідчився в отриманні позивачем вимоги банку про можливе стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, приймаючи до уваги, що виконавчий напис приватного нотаріуса був вчинений в порушення вимог Закону «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, суд, керуючись принципом змагальності сторін, з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити у повному обсязі, визнавши спірний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Суд зважає, що стороною позивача заявлено вимоги щодо розподілу судових витрат та заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу, які були понесенні відповідачем у сумі 2 000 гривень та 908 грн сплаченого судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 2 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частина 8 ст. 141 ЦПК України передбачає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонам доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем подано до суду витяг з договору про надання правничої допомоги №33 від 17 вересня 2021 року (а.с. 18).

Розділом 4 даного Договору визначено фіксований розмір оплати вартості правової допомоги у сумі 2 000 грн, також порядок такої оплати.

Крім того, суду також надано розрахункову квитанцію серії ББАП №437613 від 17 вересня 2021 року та розписку адвоката - Ріпки І.В. від 17 вересня 2021 року, що підтверджують оплату позивачем ОСОБА_1 гонорару в рахунок понесених витрат на правничу допомогу, надану адвокатом Ріпкою І.В., у сумі 2 000 грн (а.с. 19, 20).

Верховний Суд у своїй постанові від 20 січня 2021 у справі № 175/1386/18 визначив, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Згідно з ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем до суду надано належні докази на підтвердження понесених ним судових витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. Суд також зважає, що доказів неспівмірності вказаних витрат відповідачем до суду надано не було. За таких обставин, наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом даної цивільної справи.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь позивача сплачений нею судовий збір у розмірі 908 грн (а.с. 1, 2).

У зв`язку з цим, суд, зважаючи на необхідність задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі, беручи до уваги, що позивачем надано належні докази на підтвердження розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, та судового збору, то необхідно стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. 141, 247, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал» (юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, б. 5Б, код ЄДРПОУ 36799749), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна (юридична адреса: АДРЕСА_2 ), приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Палігін Олександр Петрович (юридична адреса: 14013, м. Чернігів, просп. Перемоги, 139, офіс 213), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за №74805, вчинений 12 червня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал» заборгованості за Кредитним договором №592056895 від 06 червня 2016 року, укладеним між акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , за період з 29 січня 2019 року по 28 травня 2021 року, на загальну суму, яка підлягає стягненню 15 029 (п`ятнадцять тисяч двадцять дев`ять) гривень 56 копійок.

Стягнути з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал» на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 000 (дві тисячі) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду через Варвинський районний суд Чернігівської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.І.Савенко