Рішення № 101057679, 15.11.2021, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/7979/20

Провадження № 2/591/1069/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2021 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого - судді Сидоренко А.П.

з участю секретаря судового засідання - Чмуневич М.О.

представника позивача - Гакаля Р.В.

відповідача - ОСОБА_1

представника відповідача - Паламаренко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з вищевказаним позовом та свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписав заяву б/н від 09 серпня 2011 року.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту згідно п. 2.1.1.5.7 Договору.

Відповідач на підставі п.2.1.1.5.5 Договору зобов`язався погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором.

Оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання не виконував належним чином, виникла заборгованість за кредитним договором станом на 02 листопада 2020 року в загальній сумі 18827,92 грн., з яких: 15182,95 грн. -заборгованість за простроченим тілом кредита, 3644,97 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, яку просить стягнути з відповідача, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 2622,97 грн. - штраф (процентна складова), а також понесені судові витрати.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 23 грудня 2020 року відкрито провадження по справі, призначено справу за правилами спрощеного позовного провадження на 29 березня 2021 року, об 11 год. 30 хв. з повідомленням учасників справи.

03 лютого 2021 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Паламаренко Т.І. надійшов відзив на позов, в якому зазначає, що заява на яку посилається позивач не містить в собі інформації, яку саме карту виявив бажання оформити відповідач та на яку суму.

У вищевказаній заяві передбачено 6 видів карток, які міг відкрити Відповідач, в тому числі і зарплатна і депозитна. Вказана заява також передбачає графу з бажаним кредитним лімітом по платіжній картці кредитка «універсальна»/GОLD. Проте вказана графа взагалі не заповнена.

Вказаною заявою відповідач не надавав згоду та не виявляв бажання на отримання кредитної карти в тому числі чітко не визначено кредитного ліміту та в подальшому підвищенні його до 18000,00 грн.

В анкеті-заві зазначено «ознакомившись с условиями и правилами предоставления банковских услуг, тарифами Приватбанка, изьявляю желание формить на свое имя идентификация с паспортом»

Доказів на підтвердження того, що Відповідач отримав від банку кредитні кошти в сумі 18000,00 грн. чи в будь якій іншій сумі, матеріали справи не містять.

Отже, між сторонами не досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору під час підписання заяви 09 серпня 2011 року, на яку посилається позивач, а саме не досягнуто згоди щодо предмету та ціни договору.

В той же час, позивачем АТ КБ «ПриватБанк» не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником Умов та Привал надання банківських послуг і Тарифів, щоб в сукупності із Заявою, свідчило про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг.

Позивач стверджує, що за умовами анкети-заяви позичальника від 09 серпня 2011 року, остання разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами складає між позичальником та банком договір про надання банківських послуг, проте долучені позивачем до матеріалів позовної заяви Умови та правил надання банківських послуг, взагалі не містять відомостей про час їх прийняття/затвердження та відповідно, не містить підпису позичальника.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено, що під час підписання заяви позичальника відповідач був ознайомлений саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг.

При цьому, як повідомив відповідач, він дійсно приблизно в 2007 році (точну дату та рік не може згадати, оскільки пройшло досить багато часу) отримував грошові кошти від позивача, які повернув останньому в повному обсязі.

Відповідач не пам`ятає, щоб звертався до позивача в 2011 році для отримання кредитної карти тим паче з кредитним лімітом 18 000,00 грн., отже, відповідач ставить під сумнів підписання останнім анкети-заяви 09 серпня 2011 року.

Крім того, у наданій позивачем анкеті-заяві, ніби то підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відсотків за користування кредитом та їх розмір.

Наданий до позовної заяви витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не містить дату їх затвердження. Крім того, з останнього вбачається, що наданий витяг роздрукований з урахуванням внесених позивачем змін на 2015 рік. При цьому позивач стверджує, що кредитний договір укладено в 2011 році.

При цьому, позивач просить суд стягнути з відповідача 3644,97 грн. заборгованості за нарахованими відсотками.

З наданої позивачем довідки вбачається нібито надання кредитних карток відбувалось починаючи з 2007 року, проте жодного слова про договір від 09 серпня 2011 року немає.

Доказів того, що відповідач подавав заяву на отримання цих карток не надано. Також не надано доказів того, що відповідні Карти передбачені умовами Заяви від 09 серпня 2011 року та були видані Відповідачу. Довідка не містить інформації про особу, яка її підписала. Відсутні посада та прізвище особи, яка поставила підпис. А отже, не можливо встановити підписана ця довідка повноважною особою.

Як зазначається в позовній заяві, відповідачу нібито було оформлено кредитний ліміт у розмірі 18 000,00 грн., в той час як в прохальній частині банк просить стягнути заборгованість у розмірі 18 827,92 грн. станом на 02 листопада 2020 року, яка складається наступного: 15182,95 грн. - заборгованість за тілом кредита; 15182,95 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 3644,97 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Відповідачу незрозуміло, яка саме сума заборгованості стягується 18 827,92 чи сума тіла кредиту, простроченого тіла кредиту та відсотків.

Позивач стягує з відповідача заборгованість за договором №б/н від 09 серпня 2011 року, при цьому з виписки наданої Позивачем вбачаються банківські операції з 25 червня 2007 року. Яке відношення мають правовідносини з 2007 до нібито укладеного договору в 2011 році також є незрозумілим.

Крім того, ні з наданого Позивачем розрахунку, ні з позовної заяви не вбачається, за який саме період нараховано заборгованість в сумі 18 827,92 грн. Оскільки це має безпосереднє значення для застосування строків позовної давності.

Тому вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт укладання з відповідачем кредитного договору, а також отримання останнім кредитних коштів в сумі 18 000,00 грн., а отже позовні вимоги є незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Посилаючись на вказані обставини, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с.76-80).

29 березня 2021 року протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено до 21 липня 2021 року у зв`язку із заявленим клопотанням представника відповідача про витребування оригіналів документів.

01 квітня 2021 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідно до Розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківський послуг, які розміщені на офіційному сайті Позивача (www.privatbank.ua)ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг (далі - Умови та Правила).

Тобто Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх (виключення послуг Банку, (п.п. 1.1.1.58, 1.1.1.59 Умов).

Відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.

Позивачем надана до суду копія анкети-заяви на двох сторінках від 09 серпня 2011 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. З копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловив згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчив, що «Я згоден (на) з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомився (лась) і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді...».

Також до матеріалів позовної заяви долучено «Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», з якого чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,3% (27,6% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо.

Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови.

Відповідач підписанням анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правилами надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг.

Щодо посилання відповідача на непідписання кредитного договору вказує, що не справжність підпису ОСОБА_1 , в анкеті-заяві може бути підтверджено лише почеркознавчою експертизою, яка в даній справі не проводилась.

Зазначається, що ОСОБА_1 став Клієнтом Банку ще в 2007 році, ідентифікувавшись та ознайомившись з Умовами та Правила надання банківських послуг, підписавши Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», на підставі якої отримав кредитну картку № НОМЕР_1 .

09 серпня 2011 року відповідач підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та був ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг затверджених наказом Банку від 06 березня 2010 року.

В подальшому Клієнт звернувся до Банку з метою отримання кредитної картки, внаслідок чого 27 червня 2014 року відповідачу було надано кредитну картку «Універсальна Gold», відповідно до Тарифів якої відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,6% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

15 лютого 2018 року картка була перевипущена на картку № НОМЕР_2 зі строком дії до 01.2022 року.

Тобто, перевипуск картки це лише заміна самої картки, в той час заборгованість переноситься на новий картковий рахунок. В розрахунку заборгованості позивачем зазначено заборгованість, що була перенесена на останню перевипущену картку. Також з розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ними витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Однак, відповідачем не надано документального підтвердження детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та документу, що підтверджує здійснені витрати на правову допомогу.

Також зауважує, що згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що він знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за Договором. Тому його посилання про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування, не має прийматись судом до уваги.

Враховуючи викладене, просить суд задовольнити вимоги Банку у повному обсязі (а.с. 106-116).

19 квітня 2021 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Паламаренко Т.І., надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких заперечує проти наведених у відзиві на позов доводів (а.с. 122-129).

18 травня 2021 року надійшли пояснення представника позивача АТ КБ «ПриватБанк», в яких, заперечуючи проти позиції відповідача, просить позов задовольнити у повному обсязі (а.с. 141-148).

21 липня 2021 року протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено до 04 листопада 2021 року в зв`язку з визнанням явки відповідача в судове засідання обов`язковою.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Паламаренко Т.І. в судовому засіданні позовні вимоги не визнали з підстав, викладених у відзиві на позов.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву б/н від 09 серпня 2011 року (а.с.14).

В судовому засіданні відповідач підтвердив обставину того, що підпис в анкеті заяві від 09 серпня 2011 року належить йому.

З наданих позивачем розрахунків вбачається, що станом на 02 листопада 2020 року в загальній сумі 18827,92 грн., з яких: 15182, 95 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита, 3644,97 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, яку просить стягнути з відповідача, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 2622,97 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.4-11).

Позивачем надано суду виписку по рахунку ОСОБА_1 станом на 04 листопада 2020 року (а.с.50-61).

Звертаючись до суду з зазначеним позовом, АТ «Приватбанк» посилається на факт укладення між ним та відповідачем кредитного договору у вигляді підписаної відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», що в сукупності, складає кредитний договір. За доводами позивача відповідно до умов указаного договору відповідачу видається кредитна картка з кредитним лімітом, за користування яким банком нараховується 27,60% річних на суму залишку заборгованості, комісії, а також штраф та пеню у разі несвоєчасного повернення кредиту. При цьому банк посилався на те, що підстави для здійснення таких нарахувань передбачені Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на сайті банку, вимоги яких відповідач зобов`язався виконувати при підписанні відповідної анкети-заяви.

Відповідно до вимог ст. 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Матеріали справи не містять доказів про погодження з відповідачем у письмовій формі умов договору щодо процентів за користування кредитними коштами у розмірі 27,60% на рік.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 09 серпня 2011 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 09 серпня 2011 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме це Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (09 серпня 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом 14 грудня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 09 серпня 2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XIIспоживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц, висновки якої щодо застосування норм права відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Щодо заперечень відповідача про ненадання належних доказів на підтвердження заборгованості за кредитом, суд застосовує правову позицію Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц.

Так, згідно цієї позиції належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, надані банком виписки за картковими рахунками позичальника, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача.

При цьому суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача про те, що укладений між сторонами договір є нікчемним, оскільки в судовому засіданні відповідач не заперечував факт наявності взаємовідносин з позивачем, отримання грошових коштів шляхом зняття їх з карткового рахунку, а також часткове погашення заборгованості.

З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задовольнити частково: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № б/н від 09 серпня 2011 року у розмірі 15182 грн. 95 коп., яка складається з тіла кредиту. В задоволенні іншої частини позовних вимог необхідно відмовити.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати в розмірі 1695 грн. 05 коп. (2102 грн. 00 коп. х 80,64%).

Керуючись ст.ст 12, 13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 15182 грн. 95 коп. та судовий збір в сумі 1695 грн. 05 коп.

В іншій частині позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, 01001.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення виготовлено 15 листопада 2021 року.

Суддя А.П. Сидоренко