Вирок № 101053602, 15.11.2021, Вишгородський районний суд Київської області

15.11.2021 363/4644/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2021 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Гриб Л.І.,

за участю прокурора Заді Н.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

захисника Щербина Л.А.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

його представника Козира С.В.,

розглянувши в м. Вишгороді у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12019110150000516 щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки і жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта вища, неодруженої, непрацюючої, несудимої,

обвинуваченої за ч. 1 ст. 286 КК України,

встановив:

23.06.2019 року близько 12 год. 29 хв. ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем «Рено Меган» р.н. НОМЕР_1 , рухаючись по проїжджій частині вул. Свято-Троїцькій, с. Гаврилівка Вишгородського району, під час здійснення повороту ліворуч на вул. Садову, в порушення вимог п.п. 10.1, 16.13 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких:

п. 10.1 - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху;

п. 16.13 - перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч;

діючи необережно, проявляючи злочинну недбалість, перед зміною напрямку руху, поворотом ліворуч, не переконалася у відсутності транспортних засобів, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку, виїхала на зустрічну смугу руху і не дала дорогу мотоциклу «Ямаха ЮЗФ-Р6Р» р.н. НОМЕР_2 під керуванням потерпілого ОСОБА_2 та допустила зіткнення правою частиною свого автомобіля із передньою частиною зазначеного мотоцикла, внаслідок чого потерпілому ОСОБА_2 , 1999 року народження, заподіяно тілесні ушкодження середньої тяжкості у виді перелому човноподібної кістки, закритого перелому трансчовноподібно-півмісяцевого вивиху лівої кістки, забійної рани правого передпліччя та підборіддя, саден тулубу та кінцівок, а також пасажиру мотоцикла ОСОБА_3 , 1999 року народження, заподіяно тілесні ушкодження середньої тяжкості у виді субкортикальних переломів пердньо-латеральних відділів латерального виростку великогомілкової кістки та медіальних відділів між виросткового підвищення, задньомедіальних відділів медіального виростку стегнової кістки, садна обличчя, верхніх та нижніх кінцівок.

Допущені водієм ОСОБА_1 порушення вимог п.п. 10.1, 16.13 Правил дорожнього руху України, знаходяться в прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

В суді ОСОБА_1 повністю визнала свою винуватість, погодилася з кваліфікуючими ознаками злочину й порушенням інкримінованих їй пунктів ПДР України. Показала, що за вказаних вище обставин близько 12 год. 30 хв. з магазину їхала до дому й при повороті ліворуч, хоча і зупинилася, проте не побачила зустрічний мотоцикл та продовжила рух із яким сталося зіткнення. На місці ДТП спілкувалася з батьками потерпілого. Одразу запропонувала добровільно оплатити ремонт мотоцикла та лікування потерпілого, однак заявлена ними сума у 8 тисяч доларів США для неї є неспроможною. Працювала як фізична особа підприємець, але на даний час підприємницьку діяльність не здійснює. Обом потерпілим добровільно оплатила лікування по 10 тисяч грн. кожному, просила пробачення. Покаялася у вчиненому. Цивільний позов визнала частково й просила врахувати її майновий стан, відсутність достатніх для заявленого в позові відшкодування доходів.

Потерпілий ОСОБА_2 в суді показав, що на «Т»-образному перехресті рівнозначних доріг їхав прямо, коли перед ним повернув ліворуч автомобіль обвинуваченої та він не встиг зреагувати, сталося зіткнення, втратив свідомість, прийшов до себе тільки в лікарні. Від ДТП йому заподіяно переломи, рвані рани, струс мозку. Був госпіталізований і лікувався. Обвинувачена сплатила 10 тисяч грн. на лікування. Мотоцикл ремонтував власноруч, документів про витрати немає. На ремонт витратив близько 70 тис грн. Травмована рука досі не зрослася і повністю не функціонує, коли він займається спортом, в 2020 році закінчив Київській університет ім. Б. Гринченка, факультет фізичного виховання та є вчителем фізичної культури, організатором спортивно-масової роботи.

Потерпілий ОСОБА_3 подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Цивільного позову не заявляв.

Виходячи з того, що показання обвинуваченої відповідають фактичним обставинам справи, зміст яких учасники судового розгляду розуміють правильно й не оспорюють, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою прокурора, обвинуваченої, захисника, потерпілого, його представника визнав недоцільним дослідження доказів у частині обставин викладених в обвинувальному акті, які учасниками судового розгляду не заперечуються.

Таким чином, суд визнає доведеною вину ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження, і кваліфікує її дії за ч. 1 ст. 286 КК України.

При призначенні обвинуваченій покарання, суд враховує конкретні обставини справи, характер допущених нею порушень правил дорожнього руху, ступінь вчиненого необережного нетяжкого злочину, дані про особу обвинуваченої, яка злочин вчинила уперше, в 2018 році стала вдовою, характеризується позитивно, в суді публічно вибачилася перед потерпілим.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченої згідно ст. 66 КК України, слід визнати її щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої згідно ст. 67 КК України не встановлено.

Беручи до уваги викладене, суд вважає необхідним призначити обвинуваченій покарання у виді штрафу, а враховуючи сукупність викладених вище обставин, які пом`якшують її покарання, з урахуванням конкретних обставин події, характеру вчиненого водієм порушення, його наслідки, поведінка водія після ДТП, часткове добровільне відшкодування завданої шкоди потерпілим, а тому суд доходить висновку про можливість призначення покарання без позбавлення права керування транспортними засобами, і це має стати достатнім для її виправлення й запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень.

При цьому розмір штрафу згідно вимог ст. 5 КК України слід визначити відповідно до санкції ч. 1 ст. 286 КК України в редакції закону чинного на час вчинення кримінального правопорушення.

Долю речових доказів вирішити згідно ст. 100 КПК України. Процесуальні витрати за проведення експертизи підлягають стягненню з обвинуваченої згідно ст.ст. 124, 126 КПК України.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 й у тому числі питання стосовно можливості його розв`язання в кримінальному провадженні та визначення меж відповідальності страховика й обвинуваченої за обов`язковим на підставі Закону договірним і деліктним зобов`язаннями, то суд зазначає наступне.

Так, відповідно до правового висновку ВП ВС в справі № 755/18006/15-ц постанова від 4.07.2018 року покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує обов`язкові страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відтак покладання в цій справі цивільної відповідальності з відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди виключно на обвинувачену ОСОБА_1 є протиправним й цього зробити суд не вправі.

Водночас, згідно правового висновку ВС в справі №431/1397/20 постанова від 27.07.2021 року та відповідно до вимог ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відтак ВС в кримінальному провадженні застосовано цивільну відповідальність страховика, визначену договором страхування та посвідчену відповідним полісом згідно вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Отже залучення страховика в кримінальному провадженні як цивільного відповідача обґрунтовується викладеним вище та вимогам ст. 7 КПК України не суперечить, ґрунтується на вимогах Закону.

За таких обставин, суд вважає, що не розгляд заявленого цивільного позову з посиланням на те, що страховик не має відповідати в кримінальному проваджені за позовом за дії обвинуваченої, суперечитиме вимогам ст. 128 КПК України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», нормам ЦПК України, зазначеним вище висновкам ВС та меті забезпечення права особи на доступ до правосуддя й права на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку не відповідатиме, а тому на виконання вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод й викладеного вище підлягає розв`язанню в цій справі.

Отже, цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про страхове відшкодування заподіяної здоров`ю шкоди підлягає частковому задоволенню на підставі ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» згідно полісу № АМ 8640173 від 17.04.2019 року, заяв ОСОБА_2 і ОСОБА_1 до страховика ПрАТ «УПСК» про страхове відшкодування та, виходячи з документально підтверджених витрат на лікування, придбанням лікарських засобів, який є обґрунтованим, документально підтвердженим і доведеним на суму 9 582 грн. 52 коп. При цьому надані потерпілим чеки стосуються витрат на придбання лікарських засобів, оплату медичного лікування, що пов`язано із заподіянням йому тілесних ушкоджень внаслідок ДТП і підтверджується сукупністю наданих медичних документів.

Що стосується цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу мотоциклу «Ямаха ЮЗФ-Р6Р» р.н. НОМЕР_2 , то такий підлягає частковому задоволенню на підставі ст.ст. 12, 28, 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» згідно полісу № АМ 8640173 від 17.04.2019 року, заяв ОСОБА_2 і ОСОБА_1 до страховика ПрАТ «УПСК» про страхове відшкодування, та виходячи з висновку аварійного комісару про оцінку вартості аварійно пошкодженого транспортного засобу для визначення розміру страхового відшкодування № 44/10/19 від 20.10.2019 року в розмірі 37 445 грн. 65 коп., як різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, з урахуванням франшизи. Доводи відповіді на відзив про неврахування вказаного висновку на фактичних обставинах справи та на вимогах Закону не ґрунтується, які суд відкидає.

Заявлена в позові сума на відшкодування витрат на лікування і пошкодження майна потерпілого є недоведеною, необґрунтованою і бездоказовою, а тому в цій частині позов задоволений бути не може.

Вказані вище відшкодування підлягають стягненню зі страховика.

Стосовно позову в частині відшкодування моральної шкоди, то, визначаючи його розмір, суд зважає на підстави і обставини, що обґрунтовані стороною позивача в судовому засіданні, зокрема на глибину душевних страждань, що пов`язані з пошкодження його транспортного засобу, ушкодженням здоров`я середньої тяжкості, тривалість і спосіб лікування, ступінь негативних наслідків, вимушені зміни в життєвих планах і стосунках, а також з огляду на засади розумності і справедливості, та матеріальний стан відповідачки, яка наразі не працює і є вдовою, на підставі чого визнає доведеним частково від заявленої суми, і покладає в цій частині відповідальність на обвинувачену відповідно до вимог ст.ст. 23, 1167, 1187 ЦК України.

При цьому визначення моральної шкоди в розмірі 162 мінімальних заробітних плат згідно висновку психологічного дослідження № ED-1734-4-1456.20 від 04.02.2020 року суд вважає завищеним і відкидає, який не відповідає ступеню переживань особи, виходить за межі прямої заподіяної злочином шкоди, стосується супутніх чинників, обстановці в сім`ї, стосунків з близькими й батьками потерпілого тощо, що виходить за межі обвинувачення і підстав позову, а також не враховує поведінку обвинуваченої та дані про її особу й матеріальні можливості.

Судові витрати пов`язані з оплатою витрат на правову допомогу адвоката (заявлений розмір 13 000 грн.) та витрат за проведення психологічного дослідження (заявлений розмір 14 000 грн.) на підставі ст. 128 КПК України, ст.ст. 137, 139, 141 ЦПК України підлягають частковому відшкодуванню й покладанню на обвинувачену - відповідача, що протиправно порушила право особи, пропорційно до задоволених позовних вимог (489 582, 52 грн. розмір заявлених вимог й 72 028, 17 грн. загальний розмір всіх задоволених вимог, що пропорційно становитиме 1 950 грн. та 2 100 грн. відповідно) і на підставі документально підтверджених платіжних документів про їх понесення позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 370 і 374 КПК України,

ухвалив:

визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України і за цим законом призначити їй покарання штраф в розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5 100 (п`ять тисяч сто) грн. без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 25 000 грн., а також пропорційно до розміру задоволених вимог витрати на правову допомогу в розмірі 1 950 грн. та витрати за отримання висновку спеціаліста з психологічного дослідження в розмірі 2 100 грн., а всього 29 050 (двадцять дев`ять тисяч п`ятдесят) грн.

Стягнути з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_2 9 582 грн. 52 коп. та 37 445 грн. 65 коп. страхове відшкодування за шкоду завдану здоров`ю та за пошкодження транспортного засобу відповідно, а всього 47 028 (сорок сім тисяч двадцять вісім) грн. 17 (сімнадцять) коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

За проведення судових експертиз по справі стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати в загальному розмірі 7 850 (сім тисяч вісімсот п`ятдесят) грн. 50 (п`ятдесят) коп.

Речові докази - автомобіль «Рено Меган» р.н. НОМЕР_1 залишити у володінні ОСОБА_1 , мотоцикл «Ямаха ЮЗФ-Р6Р» р.н. НОМЕР_2 залишити у володінні ОСОБА_2 .

Вирок може бути оскаржений до Київської апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення шляхом подання апеляції через Вишгородський районний суд Київської області.

Згідно ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію цього вироку, яку негайно після проголошення вироку вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя