Вирок № 101048744, 12.11.2021, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/10884/17

Провадження № 1-кп/592/130/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2021 року м.Суми

Ковпаківський районний суд міста Суми в складі головуючого судді Корольової Г.Ю., за участі секретаря судового засідання Панасовскої В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми кримінальне провадження № 42017200000000242 по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, уродженця м. Суми, зареєстрованого та фактичного мешкаючого АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

в скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбачених ч.3 ст. 368 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Нікітченко В.Г.,

захисника Молібог Ю.М.,

за участі обвинуваченого ОСОБА_1

У С Т А Н О В И В:

Обставини справи.

Відповідно до зміненого обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачуеться у тому, що на роботу в органи прокуратури Україні прийнятий 20.09.2005 року, класний чин - молодший радник юстиції ОСОБА_1 присвоєний 05.07.2013. На посаду прокурора Сумського відділу Сумської місцевої прокуратури призначений наказом від 18.07.2016 року. Відповідно до ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» працівниками правоохоронних органів є, у тому числі, працівеники органів прокуратури.

Відповідно до ст.1,5,15 Закону України «Про прокуратуру», прокуратура України становить єдину систему, яка здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави. Прокурором органу прокуратури є, зокрема, прокурор місцевої прокуратури. Таким чином, ОСОБА_1 був службовою особою правоохоронного органу - представником влади, на якого ч.2 ст.19 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» покладалися обов`язки діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; додержуватися правил прокурорської єтики, зокрема, не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашокдити авторитету прокуратури.

Відповідно до ч.1 ст.36 КПК України, як прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_1 наділявся правом пред`являти вимоги, а також приймати рішення, обов`язкові для виконання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, службовими особами, іншими фізичними особами, та рядом інших владних повноважень.

Таким чином, обіймаючи зазначену посаду, ОСОБА_1 являвся службовою особою, оскільки постійно здійснював функціїї представинка влади і крім того, відповідно примітки до ст. 368 КК України ОСОБА_1 був службовою особою, яка займає відповідальне становище і відповідно до п.»д» ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб`єктом відповідальності за корупційне правопорушення.

У ході виконання упродовж 2017 року функцій прокурора ОСОБА_1 здійснював процесуальне керівництво у кримінальниї проваджень, розпочатих за ознаками кримінальних правопорушень, пов`язаних із незаконною рубкою лісу та реалізацією лісоматеріалів. Зокрема - у кримінальному провадженні №12017200260000160 від 20.03.2017 за фактом незаконної порубки дерев на території Суханівської сільської ради.

У ході проведення слідства у даному провадженні ОСОБА_1 отримані відомості, що придбана внаслідок незаконної порубки деревина завозилася для обробки до пилорам, розташованих на території Сумського району, у тому числі у с. Хотінь, належній підприємцю ОСОБА_3 , де працював ОСОБА_4 , у зв`язку з чим, 21.04.2017 він звертався до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку на зазначеній пилорамі.

Надалі, довідавшись про знайомство товариша ОСОБА_5 з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 вирішив використати їх знайомство для організації зустрічі, метою якої є висунення прохання надання неправомірної вигоди та її подальшого одержання за невжиття зі свого боку, з використанням наданої влади або службового становища заходів, спрямованих на перешкоджання здійснення діяльності з обробки лісоматеріалів, а у окремих випадках сприяння такій діяльності.

Вказана зустріч відбулась 22.05.2017 у проміжку з 18 по 21 год у кафе «Альбіон» за адресою: Покровська Площа,15, м. Суми.

У ході розмови під час вказаної зустрічі ОСОБА_1 , реалізуючи умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, довів до відому ОСОБА_4 , що в силу займаної посади прокурора місцевої прокуратуи та наданих владних повноважень, володіє відомостями та матеріалами перевірки господарської діяльності деревобробних підприємств, у тому числі щодо діяльності пилорами, де працює ОСОБА_4 .

При цьому ОСОБА_1 висловив ОСОБА_4 вимогу щомісячно сплачувати неправомірну вигоду у сумі 10 000 грн., заявивши, що у разі згоди на його вимогу, до ОСОБА_4 не вживатимуться заходи правового реагування з приводу можливих порушень законодавства при здійсненні господарської діяльності, не буде проведено обшуки, здійснено вилучення лісоматеріалів, тобто висловив прохання щодо щомісячної неправомірної вигоди у розмірі 10 тис. грн. за невжиття зі свого боку, з використанням наданої влади або службового становища заходів, спрямованих на перешкоджання здійснення діяльності з обробки лісоматеріалів.

Зазначене незаконну вимогу ОСОБА_1 підтвердив під час наступної зустрічі із ОСОБА_4 , яка відбулася близько з 18 по 21 год. 13.06.2017 у кафе « Тандирний двір » за адресою: м. Суми, пров. Чугуївський,15 . Більше того, з метою схиляння ОСОБА_4 до надання неправомірної вигоди, ОСОБА_1 доповнив, що у випадку згоди з його вимогами, він допомагатиме уникати перевірок діяльності пилорами з боку органів прокуратури, СБУ і поліції.

Спонукаючи ОСОБА_4 до надання неправомірної вигоди, ОСОБА_1 також пообіцяв останньому сприяти його господарської діяльності шляхом схиляння осіб, які займаються незаконним вирубуванням деревини, обробляти її саме на пилорамі ОСОБА_4 . Одночасно, ОСОБА_1 пригрозив ОСОБА_4 , що у будь-який час зможе повторно одержати ухвалу слідчого судді про проведення обшуку у виробничих приміщеннях пилорами, тобто ускладнити діяльність підприємства.

Цього ж дня, близькол 22 год. 10 хв., ОСОБА_1 , перебуваючи біля готелю «Псел» за адресою: пров. Дачний, 2/1 у м. Суми, одержав від ОСОБА_4 частину раніше обумовленої неправомірної вигоди у сумі 5000 грн. При цьому, ОСОБА_4 на вимогу ОСОБА_1 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, зазначену неправомірну вигоду поклав у салон автомобіля BMW д.н.з. НОМЕР_1 , який використовував ОСОБА_1 .

Висловлюючи 22.05.2017 між 18 та 21 год. у кафе «Альбіон» за адресою: Покровська Площа,15, у м. Суми, прохання ОСОБА_4 у щомісячному наданні неправомірної вигоди у розмірі 10 тис. грн., а також само одержуючи о 22 год.10 хв. біля готелю «Псел» за адресою: пров. Дачний,2/1 у м. Суми, від ОСОБА_4 неправомірну вигоду у розмірі 5 тис. грн. за невжиття зі свого боку, з використанням наданої влади або службового становища заходів, спрямованих на перешкоджання здійснення діяльності з обробки лісоматеріалів, а у окремих випадках сприяти зазначеній діяльності, ОСОБА_1 усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки та бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.

Дії ОСОБА_1 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч.3 ст.368 КК України як одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, якщо такі дії вчинені службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Позиція сторони обвинувачення.

В обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, сторона обвинувачення подала і послалася на докази, які були безпосередньо досліджені під час судового розгляду і містилися:

у повідомленні про виявлене кримінальне правопорушення від 31.05.2017;

у рапорті старшого уповноваженого в ОВС 2 сектору ВБКОЗ УСБУ в Сумській області від 31.05.2017;

у постанові про проведення контролю за вчиненням злочину від 02.06.2017 та доручення про проведення такого виду НСРД №15/2-918 т від 07.06.2017;

у протоколах за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину від 14 червня 2017;

у протоколі огляду та вручення грошових коштів від 13.06.2017 та додаток до протоколу у виді копій купюр;

у клопотанні про надання дозволу на проведення негласної слідчої розшукової дії - аудіо,- відеоконтролю особи від 01.06.2017 та ухвали апеляційного суду Сумської області від 02.06.2017 на дозвіл проведення негласної слідчої дії стосовно ОСОБА_1 ;

у протоколі про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії, передбаченої ст.260 КПК України від 19.06.2017 з додатками у виді 3-х флеш-накопичувачів;

у клопотанні про надання дозволу на проведення негласної слідчої розшукової дії - аудіо,- відеоконтролю особи від 01.06.2017 та ухвали апеляційного суду Сумської області від 02.06.2017 на дозвіл проведення негласної слідчої дії стосовно ОСОБА_5 ;

у клопотанні про надання дозволу на проведення негласної слідчої дії - зняття інформації з транпортних телекомунікаційних мереж за номером телефону ОСОБА_1 та ухвали апеляційного суду Сумської області про надання дозволу проведення стосовно ОСОБА_1 негласної слідчої дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 02.06.2017;

у протоколі за результатми проведення негласної слідчої (розшукової) дії, передбаченої ст.263 КПК України від 10 серпня 2017 року;

у протоколі за результатами проведення негласної слідчої дії (розшукової) дії, передбаченої ст.260 КПК України від 19 червня 2017 стосовно ОСОБА_5 ;

у протоколі за результатами проведення негласної слідчої дії (розшукової) дії, передбаченої ст.260 КПК України від 19 червня 2017 стосовно ОСОБА_5 ;

у постанові про закриття матеріалів у кримінальному провадженні від 22 вересня 2017 відносно ОСОБА_5 ;

у заяві ОСОБА_4 від 01.06.2017 року до прокуратури області;

відеозаписами подій 22.05.2017 у кафе «Альбіон»;

записами телефоних розмов між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 ;

у висновку судово криміналістичної експертизи відео,-звукозапису №15644 від 19.09.2017;

у наданих суду документів, які вилучені під час обшуку кабінета ОСОБА_1 , а саме: копія листа №07-11 від 07.07.2017; копія акту №1 від 31.03.2017; копія доручення №121-3836-16 від 06.12.2016; копія протоколу допиту свідка ОСОБА_7 , копія протоколу допиту свідка ОСОБА_8 ; копія протоколу допиту свідка ОСОБА_9 , копія клопотання про надання дозволу на проведення обшуку від 14.09.2016; копія витягу з ЄРДР №12017200260000160; копія протоколу допиту свідка ОСОБА_10 ; витяг з ЄРДР №1201'7200260000160; копія рапорту від 08.12.2016 про виявлення пилорам у с. Пушкарка, с. Могриця; копія рапорту від 08.12.2016 про виявлення пилорам у с. Кардашівка; копія рапорту від 07.12.2016 про виявлення пилорами у с. Писарівка; копія рапорту від 06.12.2016 про виявлення пилоорами у с. Верхнє Піщане; копія рапорту від 07.12.2016 про виялення пилорами у с. Велика Чернеччина; ухвала суду від 06.02.2017 у справі №592/1321/17; копія рапорту від 08.12.2016 про виявлення пилорам у с. Верхня Сироватка; копія клопотання про надання дозволу на проведення обшуку від 21.01.2017; копія ухвали суду від 25.01.2017 у справі 592/1034/17; копія аркушу таблиці з переліку кримінальних проваджень у сфері захисту лісів;

у показаннях свідків, які у сукупності та взаємозв`язку вважала достатніми для критичної оцінки захисної версії обвинуваченого та доведення його винуватості.

Позиція сторони захисту.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у пред`явленому обвинуваченні не визнає і пояснив, що він дійсно працював прокурором Сумської місцевої прокуратури у 2017 році і перебував у дружніх стосунках зі свідком ОСОБА_5 . У травні 2017 року він разом з ОСОБА_5 перебували у кафе «Альбіон» у м. Суми. Десь через якийсь час до ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_4 і попрохав зустрітися і під`їхав до них. При зустрічи почав розповідати, що будуть проводитися обшуки на пилорамі, де він працює та розповідав, що сосна придбана на аукціоні і обурівся, що хтось зліває інформацію, на що ОСОБА_1 повідомив, що якщо все законно, то не потрібно і хвилюватися. А коли ОСОБА_5 розповів, що він працює в прокуратурі, то ОСОБА_4 почав приділяти увагу і показував фото, що роблять брикети для опалення приміщень котлами. У той період дія ухвали про проведення обшуку на пилорамі, де працював ОСОБА_4 закінчила свою дію і нею займався інший прокурор, а саме ОСОБА_11 , а тому коли зустрілися з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 у кафе « Тандирний двір », то запросив ОСОБА_12 , у якого в той час було скрутне матеріальне становище і він хотів займатися твердим опаленням і тому спілкувався з ОСОБА_4 з приводу брикетов і лісопродукцією. ОСОБА_4 постійно хотів взнати яким шляхом можно перевозити більш лісопродукції і щоб його не зупиняли і не чинили перешкод, на що відповів, що є для цього адвокати, на що він і відповів, що раніше в його проблемах так і було. Крім них, був ще один чоловік, але його не знав і про що вони розмовляли з ОСОБА_4 йому невідомо. ОСОБА_4 кудись відходив хвилин на 20-30 і в цей час підійшла офіціантка розрахуватися, а коли повернувся ОСОБА_4 , то йому повідомили, що за нього вже заплатила і потрібно повернути гроші, але він знову почав заказувати м`ясо, напої і пропонувати продовжувати спілкуватися, але музика була гучною, то вирішили відійти. Про господарську діяльність протягом всієї зустрічи не спілкувалися і слухали анекдоти, які постійно розповідав ОСОБА_4 . Машину вирішив поставити на стоянку, оскільки були рядом патрульні автомобілі і щоб не було зупинки з їх боку і перевірки, яка займає багато часу і коли доїхали до стоянки разом з ОСОБА_4 , то запропонував повернути гроші за стіл, за яким разом сиділи. ОСОБА_4 зробив вигляд, що він їх поклав до машини і знову почав запитувати за ухвалу про обшук, але йому відповів, що її може знайти в единому реєстрі судових рішень. На наступний день був здивований, що грошей у машині не знайшов, як і не знайшли коли проводили обшук . У подальшому ОСОБА_4 йому наполегливо телефонував і постійно пропонував якийсь гроші, що його дуже обурило і його попередив, що задокументую і передам до правоохороних органів і запитав у нього:»Чи хтось вимагає гроші?», на що він відповів: »Ні». До ОСОБА_4 жодного разу не телефонував, а зателефонував ОСОБА_5 і сказав йому, щоб більше його знайомий ОСОБА_4 до нього не телефонував, а то може його задокументувати і розпочати кримінальне провадження. Крім цього, ОСОБА_1 пояснив, що він дійсно був у групі прокурорів, коли подавалося клопотання про проведення обшуку на пилорамі у с. Хотінь Сумського району, але ухвалу про проведення обшуку отримав ОСОБА_11 і чому не проводився там обшук йому невідомо, а зустріч у кафе «Альбіоні» відбулась вже після того, як дія ухвали була закінчена і він не був обізнаний з приводу проведення дій стосовно цієї пилорами. Ініціатором знайомства був ОСОБА_4 через ОСОБА_5 і на момент зустрічі у кафе «Альбіоні» не знав, що він працює на пилорамі у ОСОБА_3 . З приводу фрази ОСОБА_5 :»Проблем з поліцію не буде у ОСОБА_4 », йому нічого невідомо. З приводу вживання спиртних напоїв повідомив, що не вживав, а пив лише мінеральну води, а рюмка стояла наповнена і лише імітував, що вживав напої. Також суду ОСОБА_1 повідомив, що якби йому ОСОБА_4 передав гроші або поклав до машини саме 13.06.2017 року, то його могли відразу ж затримати та вилучити гроші. Ніяких грошей у машині не було.

Сторона захисту наполягала на тому, що відносно ОСОБА_1 проводилися провокаційні дії, які полягали у тому, що постанова прокурора про проведення контролю за вчинення злочину вже містила елементи провокаційних дій, які полягали в тому, що контроль мав проводитись в два етапи. Тобто, передавши 5000 грн. правоохоронні органи, які контролювали ці дії та на яких покладена функція запобігання вчиненню злочинів, не мали затримати особу за отримання неправомірної вигоди, а мали і надалі стимулювати корупцію надаючи інший транш. Крім того, стверджують про наявність телефоних розмов з боку ОСОБА_4 , який був ініціатором цих дзвінків до ОСОБА_1 та провокував його постійно розмовами про гроші та про наполегливість зустріч з ним після 13.06.2017 року. Окрім того, стороною захисту стверджується про те, що 12.05.2021 вручено змінений обвинувальний акт відповідно до якого ОСОБА_1 вже обвинувачується у вчиненні умисних, протиправних, суспільно- небезпечних діях, які полягли у висловленні 22.05.2017 між 18 та 21 год. у кафе «Альбіон» за адресою: Покровська Площа, 15, у м. Суми, прохання ОСОБА_4 у щомісячному наданні неправомірної вигоди у розмірі 10 тис. грн., а так само в одержанні о 22 год. 10 хв. біля готелю «Псел» за адресою: пров. Дачний, 2/1 у м. Суми, від ОСОБА_4 неправомірної вигоди у розмірі 5 тис. грн. за невжиття зі свого боку, з використанням наданої влади або службового становища заходів, спрямованих на перешкоджання здійснення діяльності з обробки лісоматеріалів, а у окремих випадках сприяти зазначеній діяльності, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. З ст. 368 КК Украіни, а саме в одержанні службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, кваліфікуючою ознакою якого є вчинення зазначеного діяння службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Тобто, фактично ОСОБА_1 інкримінується 2 протиправних діяння, одне з яких за версією прокурора вчинено 22.05.2017 в проміжок часу між 18 по 21 годину у кафе «Альбіон» та стосується прохання щомісячного надання неправомірної вигоди ОСОБА_4 , а інше вчинене о 22 год. 10 хв. біля готелю «Псел» та стосується одержання 5000 грн. неправомірної вигоди від ОСОБА_4 за невжиття заходів, спрямованих на перешкоджання здійснення діяльності з обробки лісоматеріалів, а у окремих випадках сприяти зазначеній діяльності. При цьому, дата вчинення останнього епізоду протиправної діяльності прокурором не вказана та, вочевидь, злочин було вчинено також 22.05.2017. Сторона захисту вважає, що прокурор повинен був висунути додаткове обвинувачення, а не змінити первісне. Крім того зазначає, що стороною обвинувачення не доведено ані існування події злочинів, ані складу злочинів в діях ОСОБА_1 , ані існування доказів вини обвинуваченого в інкримінованих йому діяннях, а тому по справі просять постановити виправдувальний вирок.

Мотиви суду.

Суд повно, всебічно та неупереджено дослідивши всі обставини даного провадження, об`єктивно та за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на такому дослідженні, оцінивши кожний поданий сторонами доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов наступних висновків.

Так, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що він працював на пилорамі у ФОП ОСОБА_3 в смт. Хотінь, Сумського району. У 2017 році йому стало відомо від ОСОБА_5 про те, що у осіб, які проводять аналогічну діяльність проводяться обшуки, а тому він вирішив, що і на його пилорамі буде проведений обшук. В подальшому ОСОБА_4 приїжджав у кафе «Альбіон» на запрошення ОСОБА_14 , де і познайомився із ОСОБА_1 , тобто з прокурором та були ще хтось. В ході спілкування ОСОБА_1 повідомив йому, що у нього в провадженні перебувають кримінальні справи про незаконну порубку лісу і що всіх, хто займається протиправною діяльністю буде покарано і що, якщо ОСОБА_4 не бажає настання проблем, то він може йому «кришувати» за що бажає отримувати по 10000 грн. щомісячно. ОСОБА_4 відповів, що з цього приводу йому потрібно поспілкуватись із господарем пилорами та на цьому зустріч закінчилась. Порадившись з ОСОБА_3 , який сказав: » Думай самостійно, що робити». Зрозумів, що при обшуці змогуть щось знайти, оскільки ж не «святий» і вирішив звернутися до прокуратури із заявою про вимагання грошей і обговорили зустріч та віддати частину грошей і чекати дзвінка або від ОСОБА_5 , або від ОСОБА_1 . В подальшому, 12.06.2017 року до нього зателефонував ОСОБА_5 і погодили зустріч на автозаправці, а 13.06.2017 ОСОБА_5 організував йому зустріч із ОСОБА_1 в кафе « Тандирний двір », на якій сам присутній не був. До цієї зустрічі працівники УСБУ в автомобілі у міському парку вручили йому 5000 грн. у присутності понятих, зробили ксерокопію купюр, він розписався в протоколі та вони підвезли його на зустріч. В кафе вони спілкувались на різні теми, до ОСОБА_1 приїхав товариш, оскільки гучно грала музика та вони вийшли на вулицю на берег річки, де продовжували вживати м`ясо та горілку. Так як проїжджав патрульний автомобіль, а тому ОСОБА_1 не поїхав додому на автомобілі і поставив його на стоянку біля готелю «Псел» і на цій стоянці ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_4 , щоб той поклав кошти в машину під сидіння, що він і зробив. В подальшому, його довезли на іншому автомобілі до вул. Металургів де він мешкає. Туди приїхали працівники СБУ, забрали в нього камеру, яку вручали напередодні та наказали чекати подальшого інструктажу. Вечірні події він не дуже пам`ятає, так як перебував в стані алкогольного сп`яніння. Через кілька днів він зателефонував ОСОБА_1 щоб домовитись про зустріч і спочатку сказав, що він зайнятий і зможе пізніше і в цей же день йому знову дали гроші та техніку, але у подальшому коли запропонував зустрітися ОСОБА_1 , той не захотів з ним зустрічатись і тому повернув і гроші, і техніку. Вважає, що ОСОБА_1 міг створити йому проблеми по роботі так як працював в прокуратурі, а ОСОБА_3 не бажав вирішувати проблеми з правоохоронними органами. На час допиту в суді повідомив, що його бізнес вже закрився так як був збитковий і з ОСОБА_3 він не підтримує більше ніяких відносин. При зустрічах з працівниками СБУ йому проводили інструктаж як себе поводити та що говорити ОСОБА_1 . Заяву про вчинення злочину він писав, так як йому здалось, що з нього вимагали хабаря.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що знайомий із ОСОБА_1 по роботі, так само знайомий із ОСОБА_4 який у ФОП ОСОБА_3 працював на пилорамі. Весною 2017 року до нього звернувся ОСОБА_4 та запитав чи може він познайомити його зі своїм знайомим прокурором, так як в той час у його колег проводились обшуки і він цього боявся. ОСОБА_5 не заперечував познайомити його з ОСОБА_1 , що і зробив 22.05.2017, коли йому зателефонував ОСОБА_4 і запросив його до кафе «Альбіон», де він знаходився з ОСОБА_1 та його товаришем з дружиною, але про що там була розмова він не пам`ятає. Розмов про неправомірну вигоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не було, і не могло бути так як вони в той час лише вперше познайомились. Із ОСОБА_4 він спілкувався і в подальшому, так як хотів в нього позичити кошти собі на автомобіль. У розмірі 1000 доларів США. 12.06.2017 року зустрівся з ОСОБА_4 на автозаправці і домовилися про зустріч на 13.06.2017 року з приводу якийсь полетів. З ОСОБА_4 , крім як позичити гроші у нього, з ним не розмовляв. ОСОБА_4 нічого йому не говорив про вимагання грошей з боку ОСОБА_1 . В нього у будинку проводили обшуки працівники СБУ та шукали якісь кошти, але нічого не знайшли. Повідомив також, що йому телефонував ОСОБА_1 в червні та скаржився на ОСОБА_4 так як він телефонував йому та пропонував якісь кошти, тобто намагався підставити його. Дізнавшись про такі дії ОСОБА_5 припинив всі спілкування з ОСОБА_4 . Також повідомив, що його намагались зробити фігурантом кримінального провадження, але відносно нього винесено постанову про закриття кримінального провадження. Зазначив, що з ОСОБА_4 він ніяких відносин не підтримував та додав, що з ОСОБА_4 і не могли просити ніяких хабарів так як він жив не в достатку. Зазначив, що при зустрічах ОСОБА_4 поводився дуже дивно, ніколи не роздягався хоча було тепло, а зустріч між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 сталася випадково. Якось раз телефонував ОСОБА_4 і почав говорити про ОСОБА_1 з провокаційними питаннями, але відповів, щоб він більше до нього не телефонував, самі розбирайтеся.

Свідок ОСОБА_3 , допитаний у судовому засіданні пояснив, що він займається лісогосподарською діяльністю і ОСОБА_4 працював у нього начальником цеху, а у 2017 році був начальником переробного цеху у с. Хотінь Сумського району. Був матеріально відповідальною особою і на аукціонах представляв його інтереси. Всі дії його контролював. ОСОБА_4 якось повідомив, що можуть начатися проблеми з його виробництвом і ОСОБА_1 хоче проводити перевірки, але є такий ОСОБА_19 , який зведе з ОСОБА_1 і все вирішить. Зрозумів, щоб не було обшуків, надо платити гроші і сказав йому, що треба закрити або давати гроші, але самих грошей ОСОБА_4 не давав. ОСОБА_4 сказав, що все вирішить до квітня місяця. Пізніше розповів, що звернувся до СБУ, давав взятку, а його спіймали. ОСОБА_4 працював до 2018 року, а потім звільнився.

Допитаний у судовому засідавні свідок ОСОБА_11 пояснив, що він також у 2017 році працював прокурором Сумської місцевої прокуратури і був процесуальним керівником, а слідчим був ОСОБА_21 . ОСОБА_4 не знає і не заперечував, що по незаконному порубу дерев було декілька кримінальних проваджень і відносно двох підозрюваних були направлені обвинувальні акти до суду. Також повідомив суду, що ОСОБА_1 не міг вплинути на будь-які дії і з приводу вимагання йому нічого невідомо.

Свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні пояснив, що він був старшим слідчим у кримінальних провадженнях щодо незаконного порубу дерев по Суханівському лісогосподарству. Стосовно ОСОБА_4 не пам`ятає і в с. Хотінь Сумського району обшуків не було. ОСОБА_1 приймав участь в обшуках у с. Кияниці Сумського району на 2-х пилорамах. Дійсно його викликали на допити по кримінальному провадженню стосовно ОСОБА_1 , але йому з приводу отримання неправомірної вигоди нічого невідомо.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив, що 13.06.2017 його було запрошено ОСОБА_1 до кафе « Тандирний двір » для спілкування з особою, яка займається лісопродукцією та може бути постачальником сировини для паливних брикетів, якими свідок ОСОБА_12 і планував займатись. Приїхавши до кафе він побачив ОСОБА_1 та чоловіка, з яким його познайомив і представив як ОСОБА_4 . З ними спілкувались на різні теми та при цьому пили та їли, але змови з приводу придбання брикетів не дійшли. Оскільки гучно грала музика, то вони разом вийшли з кафе на вулицю та продовжили відпочинок. За роботу ОСОБА_1 і за кошти взагалі не йшла мова. При розрахунку за вечер ОСОБА_4 не давав коштів і за нього сплачував ОСОБА_1 . Весь час при зустрічі ОСОБА_4 розповідав анекдоти та історії з власного життя, а коли йому телефонували, то відлучався. У подальшому ОСОБА_1 свій автомобіль залишив на стоянці і його підвезли на атомобілі і ОСОБА_4 також, який вийшов після ОСОБА_1 . Підвтердив, що при ньому ніяких грошей ОСОБА_4 ОСОБА_1 не давав.

Аналізуючи покази свідка ОСОБА_4 , який не зміг відповісти чого саме він боявся з боку прокуратури та які були конкретні факти висунення йому ОСОБА_1 вимоги про систематичне надання неправомірної вигоди, ніхто із свідків не підтвердив вимагання з боку ОСОБА_1 неправомірної вигоди від ОСОБА_4 . Сам ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердив про відсутність дзвінків до нього ОСОБА_1 , а навпаки, саме за його ініціативою відбувалися телефоні розмови з ОСОБА_1 та намагання з ним зустрітися, що і підтвердив свідок ОСОБА_5 . З пояснень ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_4 звернувся саме до СБУ, що спростовує покази ОСОБА_4 .

Щодо письмових доказів та документів, які були надані стороною обвинувачення суд зазначає.

Частина 1 статті 1 КПК України зазначає, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та в установлених КПК випадках на потерпілого і обов`язок доказування відповідно до ст.92 КПК України належності та допустимості доказів, покладається на сторону, що їх подає.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 в інкримінованих йому діяннях надані наступні документи:

Повідомлення про виявлене кримінальне правопорушення та рапорт оперуповноважених УСБУ в Сумській області від 31.05.2017 (т. 1 а.с. 42, 43) відповідно до змісту яких, прокурор відділу Сумської місцевої прокуратури ОСОБА_1 вступив у злочинну змову з працівником ДП «Сумське лісове господарство» ОСОБА_5 з метою щомісячного отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_4 , який працює на пилорамі у ФОП ОСОБА_3 за не перешкоджання його господарській діяльності. Зазначене повідомлення не є доказом у кримінальному провадженні, оскільки не містить джерела отримання інформації та детальних обставин протиправних дій осіб, а саме коли вони вчинялись, де та за яких обставин, а тому у повідомленні була наявна лише загальна інформація, яка потребувала перевірки. Аналогічно і рапорт взагалі не може бути допустимим доказом в розумінні ч. 1 ст. 103 КПК України та п .1.9 Наказу ГПУ, МВСУ, СБУ, АДПСУ, МФУ, МЮУ від 16.11.2012 № 114/1042/516/1199/936/1687/5 «Про затвердження Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні», так як процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися: 1) у протоколі; 2) на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії; 3) у журналі судового засідання. Процесуальними документами щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій є постанови, клопотання, доручення, протоколи уповноваженого співробітника (працівника) оперативного підрозділу, слідчого, прокурора, а також ухвали слідчого судді. Рапорт є тим доказом, який є недопустимим. Крім того, стороною захисту надані на підтвердження їх реєстрації - книга облику вхідної кореспонденції загальної канцелярії секретаріату прокуратури області за період з 28 листопада 2016 по 21 липня 2017 (т.2, а.с.209-210).

Також прокурором надана заява ОСОБА_4 від 01.06.2017, адресована прокурору Сумської області, яка написана після вишезгаданих повідомлення та рапорту. У заяві ОСОБА_4 повідомляє, що ОСОБА_5 познайомив його із знайомим прокурором ОСОБА_1, який 22.05.17 висловив йому вимогу в передачі 10000 грн. щомісячно за так зване «кришування» та не проведення обшуків на його пилорамі (т. 2 а.с. 260). Вочевидь, зазначені документи стали підставою для внесення відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування, хоча стверджувати зазначеного не можна, так як в матеріалах судової справи відсутній витяг з ЄРДР, на підставі якого можливо б було суду встановити, що стало підставою для внесенні відомостей до ЄРДР, якою була першочергова фабула кримінального провадження, з яких джерел виявлено та коли внесено відомості про кримінальне правопорушення, ким із слідчих доручено проведення досудового розслідування та хто визначений процесуальним керівником по справі та визначена група прокурорів. Стороною обвинувачення не надано суду жодної постанови, які б підтвердили повноваження прокурорів та слідчих у даному кримінальному провадженні і взагалі їх компетенцію звертатись із клопотаннями до слідчих суддів першої та апеляційної інстанції про надання дозволу на проведення негласних слідчих дій та самостійно приймати процесуальні рішення про контроль за вчиненням злочину.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 лютого 2021 року (справа № 754/7061/15), за змістом статей 36, 37, 110 КПК рішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, обов`язково повинно прийматися у формі постанови, яка має міститися у матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень. Така постанова має відповідати передбаченим КПК вимогам до процесуального рішення в формі постанови, у тому числі, бути підписаною службовою особою, яка її прийняла. Відсутність зазначеної постанови в матеріалах досудового розслідування або її непідписання керівником відповідного органу прокуратури обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який не мав на те законних повноважень.

Досліджуючи зміст заяви ОСОБА_4 , яка адресована прокурору Сумської області Матвійчуку В.А., немає відмітки про її прийняття та реєстрацію, вона не була отримана і з особистого прийому, оскільки вона написана від руки в довільній формі, а не у вигляді протоколу про прийняття заяви про злочин. Також не відомо, чи взагалі роз`яснювалось ОСОБА_4 про кримінальну відповідальність за повідомлення завідомо неправдивої інформації про вчинення злочину.

Відповідно до Наказу Генеральної прокуратури України «Про затвердження інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв, повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення», заяви і повідомлення про злочини незалежно від місця і часу їх вчинення, а також повноти повідомлених даних і форми подання обов`язково приймаються у прокуратурах усіх рівнів, у тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню. У разі звернення громадян на особистому прийомі з усною заявою про злочин про це складається протокол, який підписують заявник та прокурорський працівник, що прийняв заяву. Працівник, який прийняв усну заяву, встановлює особу заявника і попереджає його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, що зазначається в протоколі та засвідчується підписом заявника. У разі звернення особи з інформацією про злочин до прокурора чи слідчого, які перебувають за межами службових приміщень, складання протоколу про прийняття заяви є обов`язковим. Якщо при цьому неможливо невідкладно скласти протокол (необхідність проведення невідкладних слідчих дій), прийнята усно інформація заноситься до протоколу відразу після виконання невідкладних слідчих дій. В абзаці 4 п. 3.1. передбачено, заяви і повідомлення про злочини реєструються відповідальним працівником підрозділу з питань статистики, у книзі обліку заяв і повідомлень про злочини, що є документом суворої звітності. У прокуратурах обласного рівня, а також в Генеральній прокуратурі України вказана книга зберігається у підрозділах з питань статистики і заповнюється спеціально призначеними для цього працівниками.

При цьому, суд позбавлений можливості встановити з вказаної заяви чи відноситься вона до періоду вчинення кримінального правопорушення, а також яким чином така заява надійшла до розпорядження слідчого та на якій підставі, а тому така заява є недопустимим доказом в силу отримання її неуповноваженою невідомою особою у спосіб не передбачений Законом.

Відповідно до ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

З огляду на зазначене, заява ОСОБА_4 на підставі ст. 87 КПК України є недопустимим доказом. Вказаний доказ не був отриманий відповідно до вимог ст. ст. 84, 86 КПК України.

Як вбачається із доручення в порядку п. 5 ч. 2 ст. 36 КПК України прокурором надано його в копії (т. 1 а.с. 44). Зі змісту доручення № 15/2-918т від 07.06.2017 вбачається, що воно надане прокурором ОСОБА_30 начальнику ВБКОЗ УСБУ в Сумській області Швайці В. разом із таємною постановою прокурора № 913т від 07.06.2017. Ксерокопія доручення не є доказами та не є процесуальним джерелом доказів, в розумінні ст. 84 КПК України, а є формою процесуального рішення прокурора на підставі ст. 36 КПК України, які є обов`язковими для виконання відповідними особами. Більше того, відповідно до ч. З ст. 99 КПК України, сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов`язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу. Якщо прокурор вважає зазначене доручення доказом правомірності проведення контролю за вчиненням злочину оперативними співробітниками УСБУ, то суд вважає, що вказане доручення є недопустимим доказом у відповідності до ч. З ст. 87, ч. 2 ст. 89 КПК України, оскільки надане без дотримання імперативних вимог ч. З ст. 99 КПК України.

Стороною обвинувачення надана постанова про проведення контролю за вчиненням злочину від 02.06.2017 (т. 1 а.с. 45) складена начальником другого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Сумської області ОСОБА_30 Зі змісту постанови вбачається, що документування злочинної діяльності ОСОБА_1 мало бути проведено в 2 етапи, перший - шляхом огляду, копіювання грошових коштів в сумі 5000 грн. та вручення їх ОСОБА_4 під контролем правоохоронних органів для передачі ОСОБА_1 чи іншій особі на яку він вкаже зі втратою цих коштів, а другий - також огляду, копіювання, помітки спеціальною хімічною речовиною грошових коштів та вручення їх ОСОБА_4 для передачі також під контролем правоохоронних органів ОСОБА_1 чи іншій особі, на яку він вкаже. З огляду на те, що прокурор вирішила провести саме такий спеціальний слідчий експеримент, то відповідно і уповноважені оперативні працівники мали контролювати цей процес та за наслідками проведеної дії повідомити ініціатора про хід та результати її проведення. За результатами проведення контролю за вчиненням злочину, оперативним співробітником було складено відповідний протокол лише 19.06.2017 року, тобто лише через шість днів з дня закінчення негласної слідчої (розшукової) дії, що є порушенням вимог ч. 3 ст. 252 КПК України, якою передбачено передання прокурору не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій.

Згідно статті 251 КПК України постанова слідчого, прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової) дій повинна містити:

-Найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

-Правову кваліфікацію злочину із заначенням статті (частини статті) Кримінального кодексу України;

-Відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких проводитиметься негласна слідча (розшукова) дія;

-Початок, тривалість і мету негласної слідчої (розшукової) дії;

-Відомості про особу (осіб), яка буде проводити негласну слідчу (розшукову дію);

-Обґрунтування прийнятої постанови, у тому числі обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в іншій спосіб;

-Вказівку на вид негласної слідчої (розшукової) дії, що проводиться.

У постанові відсутні відомості про особу, яка буде проводити негласну слідчу (розшукову) дії, а лише про те, постанова про проведення слідчого експерименту підлягає виконанню у строк до 15 липня 2017 та проведення слідчого експерименту доручити ВБКОЗ УСБУ в Сумській області.

Таким чином, рішення прокурора про проведення контролю за вчинення злочину, з урахуванням положень закону, підлягає обов`язковій перевірці, оскільки це має істотне значення для визнання чи не визнання, у відповідності до ст. 94 КПК України, належними, допустимими, достовірними доказами.

Слід зазначити, що відомості до ЄРДР по даному кримінальному провадженні внесені 01.06.2017, а постанову ОСОБА_30 склала 02.06.2017, що свідчить про неможливість у такий короткий термін провести перевірку достовірності викладених обставин заявником або повідомлення про виявлене кримінальне правопорушення. Крім того, суд позбавлений можливості перевірити чи уповноважений був прокурор приймати таке рішення у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 7 ст. 271 КПК України прокурор у своєму рішенні про проведення контролю за вчиненням злочину, крім відомостей, передбачених статтею 251 цього Кодексу, зобов`язаний: 1) викласти обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину; 2) зазначити про застосування спеціальних імітаційних засобів.

Також, в постанові не зазначено про процесуальний документ - постанову про залучення до участі у проведенні контролю за вчиненням злочину ОСОБА_4 , що свідчить про відсутність будь-якого процесуального рішення про залучення вказаної особи до проведення негласної слідчої дії.

Частиною 3 ст. 271 КПК України передбачено, що під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, як би слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.

У постанові не зазначено, що при виконанні вказаної постанови ОСОБА_4 та співробітники ВБКОЗ УСБУ в Сумській області мають утриматись від провокації, хоча сама по собі постанова вже містила елемента провокаційних дій, які полягали в тому, що контроль мав проводитись в два етапи. Тобто, передавши 5000 грн. правоохоронні органи, які контролювали ці дії та на яких покладена функція запобігання вчиненню злочинів, не мали права затримати особу за отримання неправомірної вигоди, а мали і надалі стимулювати корупцію надаючи інший транш.

Крім того, у матеріалах кримінального провадження відсутня заява ОСОБА_4 про згоду на конфеденційне співробітництво та залучення його до проведення негласних слідчих дій відповідно до ст.275 КПК України в рамках кримінального провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017200000000242 від 01.06.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.368 КК України, як і відсутня постанова про залучення особи до проведення негласних слідчих дій у формі конфіденційного співробітництва, що суду дає підстави для визнання постанови про надання дозволу на проведення негласної слідчої дії від 13.06.2017 року недопустимим доказом.

Частина 1, 6 ст. 246 КПК України передбачає, що негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи.

По даному кримінальному провадженню процесуальний документ - постанова про залучення особи до проведення негласних слідчих-розшукових дій, яка мала бути розсекречена щодо заявника ОСОБА_4 - відсутня. Така постанова мала бути винесена на підставі заяви самого ОСОБА_4 з попередженням його про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування, як передбачено ч. 2 ст. 222 КПК України та про відповідальність за ст. 387 КК України.

Враховуючи викладене, усі зібрані у провадженні докази із залученням ОСОБА_4 є недопустимими.

Відповідно до українського законодавства, рішення ЄСПЛ є для українських судів джерелом права й підлягають застосуванню для правовідносин, що виникають у судовій практиці.

Виходячи з практики ЄСПЛ, викладеної в рішеннях у справах «Балицький проти України», від 3 листопада 2011 року, заява №12793/03, «Тейшера де Кастро проти Португалії», від 9 червня 1998 року, «Шабельник проти України», від 19 листопада 2009 року, заява №16404/03 якими встановлено різновид доктрини «плодів отруєного дерева», коли визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші, суд приходить до висновку, що допустими самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустими докази, стають недопустимими,

Виходячи з вимог ст. ст. 258, 260, 263, 269 КПК України, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», застосування технічних засобів отримання інформації, що пов`язане із втручанням у приватне спілкування людини та негласною фіксацією розмов, дій, обстановки, допускається виключно за вмотивованою ухвалою слідчого судді, в якій зазначаються: точна назва заходу, термін його застосування, особа щодо якої має здійснюватися такий захід, та орган, якому надано відповідний дозвіл.

Частиною 3 ст. 246 КПК України визначено, що рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймає слідчий, прокурор, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - слідчий суддя за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором. Слідчий зобов`язаний повідомити прокурора про прийняття рішення щодо проведення певних негласних слідчих (розшукових) дій та отримані результати. Прокурор має право заборонити проведення або припинити подальше проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Згідно із ст. 260 КПК України аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов`язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.

Так, за змістом статей 246, 271 КПК НСРД можуть проводитись, якщо наявні достатні підстави вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, а також якщо відомості про злочини та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. При цьому згідно з ч. 3 ст. 271 КПК під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.

Згідно з визначенням, закріпленим у Рішенні Суду від 9 червня 1998 року у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії», підбурювання з боку правоохоронних органів має місце тоді, коли працівники таких органів або особи, які діють за їх вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений.

Для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів Європейський Суд з прав людини виробив низьку критеріїв (див. серед інших рішення Європейського Суду з прав людини у справі Баннікова проти Росії), а саме: a) змістовний критерій; б) процесуальний критерій.

При цьому під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність/суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним - наявність в суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.

Розкриваючи змістовний критерій, Європейський Суд з прав людини відзначає, що, по-перше, держава повинна мати у своєму розпорядженні конкретні та об`єктивні свідчення, що підтверджують вчинення обвинуваченим конкретних кроків на вчинення діяння, за яке він в подальшому переслідується. При цьому відповідно до вимог Європейського Суду з прав людини будь-яка інформація, що стосується існуючого наміру вчинити злочин або вчинюваного злочину, має бути такою, що може бути перевіреною, та державне обвинувачення повинно мати змогу продемонструвати на будь-якій стадії, що в його розпорядженні наявні достатні підстави для проведення оперативного заходу (див. серед інших §§ 38 - 42 рішення у справі Баннікова проти Росії; § 90 рішення у справі Веселов та інші проти Росії; § 49 рішення у справі Ванян проти Росії; § 134 рішення у справі Ванян проти Росії; § 36 рішення у справі Малінінос проти Литви).

По-друге, як зазначає Європейський суд з прав людини стосовно змістовного критерію, будь-яка інформація, отримана внаслідок негласної діяльності, має відповідати вимозі щодо того, що слідство має проводитись в цілому у пасивній манері. Таке виключає, зокрема, будь-які дії, що можуть бути розтлумачені, як вплив на обвинуваченого з метою вчинення ним злочину, як то - прояв ініціативи в контактах, повторна пропозиція, наполегливі нагадування тощо (див. серед інших § 47 рішення у справі Баннікова проти Росії; § 92 рішення у справі Веселов та інші проти Росії; § 49 рішення у справі Ванян проти Росії; § 11, 49 рішення у справі Ванян проти Росії; § 37 рішення у справі Малінінос проти Литви; § 67 рішення у справі Раманаускас проти Литви).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 5 лютого 2008 року в справі «Романаускас проти Литви», у п.п. 54, 55, 60 якого ЄСПЛ зазначив:

- п. 54 «… використання доказів , отриманих унаслідок підбурювання з боку поліції, не можна виправдати суспільним інтересом, оскільки в такому випадку обвинувачений із самого початку може бути позбавлений права на справедливий судовий розгляд справи»;

- п. 55 «Підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежується пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений;

- п. 60 «У випадку, коли підсудний заявляє про підбурювання його до вчинення злочину, національний суд повинен ретельно перевірити матеріали кримінальної справи, оскільки з метою забезпечення права на справедливий судовий розгляд справи в розумінні п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі докази, отримані внаслідок підбурювання з боку поліції, мають визнаватись недопустимими».

У своїх рішеннях ЄСПЛ розробив критерії для того, щоб відрізняти провокування вчинення злочину, яке суперечить ст. 6 Конвенції від дозволеної поведінки під час законних таємних методів у кримінальних розслідуваннях. Зокрема, у випадку визнання заяви про підбурювання такою, що не є явно необґрунтованою, для визнання доказів допустимими суду належить з`ясувати, чи було слідство «по суті пасивним», чи був би злочин вчинений без втручання влади, чи мало місце з боку влади спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; вагомість причин проведення оперативної закупки, чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою. При цьому тягар доведення того, що підбурення не було, покладається на сторону обвинувачення.

Європейським судом вироблена концепція провокації, яка порушує пункт 1 статті 6 Конвенції, і є відмінною від застосування законних оперативних методів попереднього розслідування. Ним встановлено, що, тоді як застосування спеціальних методів розслідування, зокрема негласних, не може саме по собі порушувати право на справедливий судовий розгляд, небезпека поліцейської провокації в результаті таких заходів передбачає, що їх застосування повинно бути обмежене зрозумілими рамками (рішення ЄСПЛ від 5 лютого 2008 року у справі «Раманаускас проти Литви»),

Під час судового розгляду сторона захисту заперечувала вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину, вказуючи, в тому числі, на провокацію з боку органів досудового розслідування, так і недопустимість доказів.

Крім того, в обґрунтування висновків про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст.368 КК України, сторона обвинувачення посилається, на наступні докази:

- Клопотання про надання дозволу на проведення НСРД від 01.06.2017, тобто в день внесення відомостей до ЄРДР слідчий в ОВС ОСОБА_29, розглянувши матеріали кримінального провадження внесеного до ЄДРД 01.06.2017 року звернувся до апеляційного суду Сумської області із клопотаннями про надання дозволу на проведення НСРД, а саме: аудіо -, відео контроль особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, у яких зазначив, що отримати відомості у інший спосіб, без проведення негласних слідчих дій, на даний час неможливо, що дає підстави прийти до висновку про відсутність проведення будь-якої перевірки, розслідування та проведення інших слідчих дій (т. 1, а.с.50-51, 86-87, 96-97) і в клопотанні слідчого ОСОБА_29 до апеляційного суду про дозвіл на проведення НСРД від 01.06.2017 на другій сторінці зазначено, що «прокурором у кримінальному провадженні 02.06.2017 винесені постанови про проведення щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_5 негласної слідчої дії - контроль за вчиненням злочину строком на 60 діб». Така інформація не відповідає дійсності, адже, по- перше, станом на 01.06.2017 слідчий не міг знати про те, що 02.06.2017 - тобто на наступний день, винесені постанови про контроль, а по-друге, із постанови прокурора ОСОБА_30 від 02.06.2017 вбачається, що вона винесена строком до 15 липня, тобто на 45, а не на 60 днів.

З огляду на зазначене вище, клопотання до апеляційного суду про дозвіл на проведення НСРД від 01.06.2017 (т. 1 а.с.50, 85, 96) та Ухвали апеляційного суду Сумської області від 02.06.2017 (т. 1 а.с. 52, 88, 98) є недопустимими доказами.

Відповідно до ст. 246 КПК України негласні слідчі (розшукові) Дії проводяться виключно щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Сам факт внесення до ЄРДР інформації про вчинення злочину передбаченого ч. З ст. 368 КК України не свідчить про те, що особою вчиняється або вчинений тяжкий злочин. Таким чином, для звернення до слідчого судді апеляційного суду із клопотанням про проведення НСРД прокурор, слідчий, із зібраних по кримінальному провадженню доказів, має встановити дійсну кваліфікацію дій особи для того, щоб втручання у приватне життя та спілкування особи було здійснено на підставі і в межах закону.

У постанові Верховного Суду від 11.11.2020 в справі № 756/8425/17 констатується порушення вимог кримінального процесуального законодавства, оскільки суд не перевірив з врахуванням службових обов`язків особи та інших наявних доказів, чи належить вона до осіб, дії, якої можуть бути кваліфіковані за ч. З ст. 368 КК України, та чи не було внесення відомостей до ЄРДР за ч. З ст. 368 КК України не обгрунтованим і направленими на штучне створення умов для проведення НСРД з огляду на те, що ст. 246 КПК України визначено надання дозволу на проведення НСРД у кримінальному провадженні лише щодо тяжких та особливо тяжких злочинів.

Такою є й практика Європейського суду з прав людини. Зокрема, ЄСПЛ у рішенні від 01.11.2008 у справі «Мірілашвілі проти Росії» зазначив, що в змагальному процесі повинні розглядатися не тільки докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх. У цьому рішенні Суд звернув увагу на необхідність перевірки та оцінки законності й обґрунтованості в тому числі й підстав для проведення НС(Р)Д, що дає можливість перевірити та оцінити докази, здобуті за результатами таких дій, з погляду їх допустимості та належності.

Наступний доказ, наланий стороною обвинувачення - протокол за результатами проведення НСРД - контроль за вчиненням злочину від 14.06.2017 (т. 1 а.с. 47) відповідно до якого оперуповноважений УСБУ на підстав постанов прокурора у провадженні - начальника 2 відділу процесуцального керівництва у кримінальних провадженнях управління розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Сумської області старшого радника юстиції Постоленко про проведення контролю за вчиненням злочину №913-т від 02 червня 2017, 914-т від 02 червня 2017 року та доручень №15/2-918-т від 07.06.2017 та № 15/2-919-т від 07.06.2017 описує, що 13.06.2017 в службовому автомобілі у присутності понятих ОСОБА_4 вручені грошові кошти в сумі 5000 грн., які є власністю УСБУ, для отримання фактичних даних про одержання неправомірної вигоди з боку ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (відповідно до протоколу огляду та вручення грошових коштів від 13.06.2017), однак крім ствердження про власність коштів саме УСБУ доказів інших суду не надано і перевірити цю інформацію є неможливим. Крім цього, у вказаному протоколі про хід і результати, так і не зазначено, чим закінчилась негласна слідча дія та чи передав ці вручені кошти ОСОБА_4 фігурантам кримінального провадження чи повернув працівникам СБУ.

З протоколу огляду та вручення грошових коштів від 13.06.2017 (т. 1 а.с. 48) складений старшим оперуповноваженим в ОВС 2 сектору ВБКОЗ УСБУ в Сумській області ОСОБА_23 на підставі доручень прокурора № 15/2- 918т та 15/2-919т від 07.06.2017, постанов прокурора № 913т та 914т від 07.06.2017, доручень прокурора № 15/2- 918т та 15/2-919т від 07.06.2017 та ст. 271 КПК України вбачається, що в службовому автомобілі ОСОБА_4 13.06.2017 співробітником СБУ вручені 5000 грн., які є власністю УСБУ в Сумській області для участі у проведенні негласних слідчих (розшукових) діях для отримання фактичних даних про одержання неправомірної вигоди з боку ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Знову ж, суд констатує, що на підтвердження власності коштів саме УСБУ в Сумській області стороною обвинувачення суду не надано, як і не надано дорученя за № 15/2-919т від 07.06.2017 та постанови прокурора у провадженні - начальника 2 відділу процесуцального керівництва у кримінальних провадженнях управління розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Сумської області старшого радника юстиції Постоленко про проведення контролю за вчиненням злочину за № 914-т від 02 червня 2017 року, що неуможливлює здійснити перевірку як постанови, так і доручення.

З огляду на досліджені докази, вказаним протоколом огляду та вручення грошових коштів не підтверджується факт отримання неправомірної вигоди ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Окрім того, зауважуємо, що постанова про контроль за вчиненням злочину, на яку посилається оперативний співробітник, датована 07.06.2017, а постанова, яка наявна в матеріалах справи в томі 1 на а.с. 45, датована 02.06.2017 та доручення на яке наявне посилання до матеріалів справи долучено в копії та лише одне за № 15/2-918т. Крім цього, не зрозуміло з яких підстав даний протокол не є таємним, оскільки стаття, на підставі якої він складений - 271 КПК України, та інші документи, зокрема постанова та доручення є таємними, то ця процесуальна дія відноситься до негласних, а тому, вручення грошових коштів, як складова спеціального слідчого експерименту має також бути таємною процесуальною дією.

Згідно протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії, передбаченої ст. 260 КПК України від 19.06.2017 (т.1 а.с. 54) аудіо-відеоконтроль відносно ОСОБА_1 . Аудіо запис проводився 13.06.2017 в період часу з 18-21 до 20-27 малогабаритним аудіо реєстратором та зафіксований на micro CD 8Gb № 771т. від 09.06.2017. В розмові, як зазначено в протоколі, приймали участь 2 особи - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , у якому оперуповноважений зазначав в протоколі лише ту інформацію, яку він суб`єктивно вважав, має значення для справи, а іншу в дужках позначав як таку, що не стосується розмови. Тобто, окремі фрази з протоколу є вирваними із контексту, що неможливо перевірити їх правдивість. При цьому, навіть в копії доручення не надано право оперативному співробітнику визначати, що стосується мети кримінального провадження, а що ні. Такі повноваження має слідчий та прокурор, але стороною обвинувачення не надані вказані протоколи.

Зі змісту розмови ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вбачається, що вони обговорюють виробництво лісо продукції та придбання лісоматеріалів. В розмові ОСОБА_4 повідомляє ОСОБА_1 про те, що близько до нового року до нього на пилораму приїжджали працівники поліції та намагались провести обшук та вилучити автомобіль, але він зателефонував комусь із працівників поліції, поскаржився і таким чином запобіг незаконному проведенню обшуку, на що ОСОБА_1 повідомив, що він, як прокурор, в своїй діяльності таких незаконних обшуків не проводить та при необхідності провести обшук звертається до суду за отриманням ухвали. Так ОСОБА_1 , в якості прикладу повідомив, що коли збирався проводити обшук, то мав ухвалу суду, на що ОСОБА_4 одразу підхопивши цю інформацію запитав, а чи є така ухвала на даний час, на що ОСОБА_1 зазначив що ні, не має, строк дії ухвал закінчився, а ле не важко і отримати. В подальшому, ОСОБА_4 скаржився як йому важ0ко робити на пилорамі та що постійно виникають якісь проблеми, на що ОСОБА_1 йому повідомив, що в такому випадку йому потрібно звертатись до адвокатів, які спеціально навчені. Крім того, ОСОБА_1 при скаргах ОСОБА_4 повідомляв, що він не забороняє останньому працювати та заробляти, але все повинно бути в межах дозволених законом і тоді не доведеться хвилюватись. Аудіозапис закінчилася 0 20 год.27 хв., а відеозапис розпочинається в період з 20 год. 34 хв. з 4-х фрагментів, при цьому кожний фрагмент відокремлений від іншого фразою особи, яка складала протокол як «не касается разговора». Але, жодних розмов про неправомірну вигоду, навіть, в завуальованій формі, між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не відбувається, а всі розмови про гроші стосуються господарської діяльності, вартості продукції та розміру отриманих прибутків та збитків. У останньому фрагменті розмови ОСОБА_4 повідомляє ОСОБА_1 , що кинув йому 17 тисяч, на що ОСОБА_1 здивовано запитує «скільки?», і ОСОБА_4 , повідомляє, що пожартував та там лише «п`ятірка». Під час допиту в якості свідка ОСОБА_4 повідомив, що був в стані алкогольного сп`яніння та не дуже пам`ятає всі події і вказане відповідає дійсності так як підтверджується змістом телефонної розмови за 15.06.2015, де ОСОБА_4 повідомляє, що кінцівку зустрічі він взагалі смутно пам`ятає. Крім того, ОСОБА_4 повідомив суду, що після відпочинку в кафе « Тандирний двір » та коли його підвезли на автомобілі до його домівки по вулиці Металургів , то він зустрічався із працівниками СБУ та повертав їм відеокамеру. При цьому, ОСОБА_4 не заперечував того, що працівники СБУ стежили за їх відпочинком, що не заважало їм, у випадку реалізації постанови про контроль за вчиненням злочину, затримати ОСОБА_1 .

Із наданих суду пояснень ОСОБА_4 вбачається, що під час зустрічі з ОСОБА_1 13.06.2017 та під час його участі у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій працівники УСБУ в Сумській області одягали на нього відеокамеру, яку він після закінчення проведення вказаних дій їм повернув.

Згідно ч. 2 ст. 104 КПК України у випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі. При цьому, згідно п. 1 ч. 3 ст. 104 КПК України у протоколі, окрім іншого, зазначається інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання.

Стаття 252 КПК України передбачає, що фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цих Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки.

Згідно із п. 1.11.2 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні аудіо-, відеоконтроль особи (ст. 260 КПК України) полягає в негласній (без відома особи) фіксації та обробці із використанням технічних засобів розмови цієї особи або інших звуків, рухів, дій, пов`язаних з її діяльністю або місцем перебування тощо.

Системний аналіз вказаних норм чинного закону свідчить про те, що при проведенні такого виду негласних слідчих (розшукових) дій як аудіо-, відеоконтроль особи, обов`язково повинен бути складений протокол вручення, а потім і протокол повернення засобів аудіо-, відеоконтролю, які повинні, зокрема, містити характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, котрі застосовуються при проведенні процесуальної дії, що в подальшому дає змогу суду оцінити отримані в результаті проведення аудіо-, відеоконтролю особи докази з точки зору їх допустимості.

Однак, стороною обвинувачення протоколи вручення та протоколи повернення засобів аудіо-, відеоконтролю за результатами проведення таких негласних слідчих (розшукових) дій як аудіо-, відеоконтроль особи не надані, що є черговою підставою для визнання результатів, отриманих при проведенні вказаних негласних слідчих (розшукових) дій, недопустимими.

У якості доказів прокурором подано суду протокол за результатами проведення НСРД за ст. 263 КПК України від 10.08.2017 старшого оперуповноваженого з ОВС 2-го сектору відділу БКОЗ УСБУ в Сумькій області ОСОБА_23 на підставі доручення слідчого в ОВС СВ управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Сумської області радника юстиції ОСОБА_29 за №17-895-т від 02.06.2017 та ухвали слідчого суддді апеляційного суду Сумської області №1590-т від 02.06.2017 в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 42017200000000242 від 01.06.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України (т. 1 а.с. 100), тобто за результатами зняття інформації з транспортних телекомунікаційних систем - з мобільного телефону ОСОБА_1 . У протоколі не вірно зазначені дати дзвінків та позначено, що всі дзвінки відбувались з 12 по 16.06.2015 року, в той час як слідчим суддею апеляційного суду надано дозвіл на прослуховування ОСОБА_1 за номером телефону НОМЕР_2 з 02.06.2017 протягом 30 діб, тобто до 02.07.2017, а не у 2015 році. У протоколі фрагментами № 8 від 15.06.2015, де ОСОБА_4 телефонує ОСОБА_1 та повідомляє, що бажає зустрітись то обговорити деталі, бо не повністю пам`ятає кінцівку розмови, яка відбулась при зустрічі. Також ОСОБА_4 натякає ОСОБА_1 про те, що бажає передати частину, на що ОСОБА_1 одразу запитав, яку саме частину та за що і повідомляє, що не потрібно йому такого казати та одразу присікає розмову про гроші та не приймає ніяких навіть пропозицій в отриманні неправомірної вигоди. Важливим в цій ситуації є характер розмов, а саме фрагмент № 10 від 16.06.2017 - розмова між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , ОСОБА_1 взагалі обурюється поведінкою ОСОБА_4 з приводу пропонування йому коштів та висловлює претензії співрозмовнику за таке неприємне знайомство. Фрагмент № 11 - телефонний дзвінок ОСОБА_4 ОСОБА_1 свідчить про настирну провокацію злочину, оскільки мова йде при необхідність ОСОБА_4 проконсультуватись із ним з приводу якоїсь поїздки, на що ОСОБА_1 відповідає категоричною відмовою та погрожує, що вимушений буде писати рапорт про вчинення ОСОБА_4 пропозиції надання неправомірної вигоди.

Усі зазначені розмови спростовують суть обвинувачення про сприяння ОСОБА_1 , як прокурора підприємцю у здійсненні господарської діяльності за неправомірну вигоду. Адже на той час, ОСОБА_1 не знав та не міг знати про документування його особистого життя, про винесення прокурором ОСОБА_30 постанови про контроль за вчиненням злочину та дозволом апеляційного суду на проведення аудіо, - та відео контролю та зняття інформації з телефонних розмов.

Крім того, у матеріалах кримінального провадження є доручення слідчого в ОВС СВ управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Сумської області радника юстиції ОСОБА_29 за №17-895-т від 02.06.2017 року, але лише його ксерокопія і відсутній оригінал, що є порушенням ч.3 ст.99 КПК України (т.1, а.с.155).

Стороною обвинувачення надані протоколи за результатами проведення аудіо-відеоконтрою відносно ОСОБА_5 то слід зазначити, що відносно ОСОБА_5 слідчим прийняте рішенні про закриття кримінального провадження та винесена відповідна постанова від 22.09.2017 (т. 1 а.с. 121-122) про відсутність складу злочину у діях ОСОБА_5 , але суд звертає увагу на те, що у фабулі цієї постанови встановлено, що прокуратурою Сумської області проводиться досудове розслідування у криміналоьному провадженні №42016200000000428 за підозрою ОСОБА_24 за ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.1 ст.369, ч.1 ст.190 КК України, а кримінальне провадження закрито відносно ОСОБА_5 за ч.3 ст.368 КК України.

Стороною обвинувачення наданий протокол за результатами проведення НСРД, передбаченої ст. 260 КПК України від 19.06.2017 відносно ОСОБА_5 , відповідно до якого аудіо запис проводився 13.06.2017 в період часу з 18 год 21 хв. до 20 год 27 хв, тривалістю 03 год. 55 хв. 42 сек та матеріали зафіксовані на МНІ micro Card 8 гб (реєстр. №771т № 1631СЕ89936 від 09.06.2017 «К») (т. 1 а.с. 119) і порівнявши протокол за результатами проведення НСРД, передбаченої ст. 260 КПК України від 19.06.2017 відносно ОСОБА_1 , відповідно до якого аудіо запис проводився 13.06.2017 в період часу з 18 год 21 хв. до 20 год 27 хв, тривалістю 03 год. 55 хв. 42 сек та матеріали зафіксовані на МНІ micro Card 8 гб (реєстр. №771т № 1631СЕ89936 від 09.06.2017 «К») (т. 1 а.с. 54), то вбачається, що до двох різних протоколів є один додаток з однаковими номером та датою, що є порушенням ст.104 та ст.105 КПК України.

З огляду на зазначене вище, протокол за результатами проведеної негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо, - відеоконтролю особи ОСОБА_1 від 19.06.2017 та матеріали негласного розшукового заходу, що знаходяться на Micro № 771т, 769т також не свідчать про факт отримання ОСОБА_1 неправомірної вигоди, оскільки на вказаних матеріалах зафіксовано факт зустрічі 13.06.2017 ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , а також інших осіб, та зафіксоване їх спілкування, однак не зафіксовано факту вимагання та отримання ОСОБА_1 неправомірної вигоди, а саме для перевірки цієї інформації апеляційним судом надавався дозвіл на аудіо-, відео контроль ОСОБА_1 .

Прокурором надано висновок № 15644 судової криміналістичної експертизи відео-, звукозапису (т. 1 а.с. 146-150) на вирішення якої поставлене одне запитання: який зміст розмов, що зафіксовані на представленій фонограмі з 53 хв. 55 сек. по 65 хв. 25 сек. аудіо запису. Як зазначено в першому абзаці висновку, матеріали надійшли до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. Бокаріуса з прокуратури Сумської області 07.06.2017. Фактично, експертиза була призначена ще до того, як відбулась зустріч осіб, звукозапис розмов яких досліджував експерт, а сама постанова про розсекречення матеріальних носіїв інформації, отриманих під час проведення НСРД винесена прокурором 11.09.2017, тобто, експерту надані на дослідження не розсекречені носії інформації, таємні і експерта не проверений допуск до державної таємниці. Провівши дослідження експертом надано відповідь із фіксуванням приблизного змісту розмови, а також експертом зазначено, що визначити належність яких не представляється можливим через малий об`єм мовленнєвого матеріалу або незадовільну якість запису.

Згідно протоколу обшуку від 19 червня 2017, який проводився на підставі ухвали слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми службового кабінету ОСОБА_1 були вилучені гроші у сумі 3400 номіналом 500 грн., 100 грн., список кримінальних проваджень у сфері захисту лісів та інші службові документи, які будуть досліджені окремо (т.1, а.с.140-142). Відповідно до постанови про здачу грошей в бухгалтерію прокуратури від 25 вересня 2017 року вилучені у ОСОБА_1 гроші у сумі 3400 грн. здані на депозитний рахунок прокуратури Сумської області (т.1, а.с. 144), але не надана постанова про визнання їх речовим доказом, що підтверджує факт відсутності грошей, які були вручені ОСОБА_4 для передання неправомірної вигоди ОСОБА_1 . Крім того, у протоколі обшуку зазначені декілька працівників правоохороних органів нерозбірливим почерком, що знову ж у суду відсутні докази на підтвердження іх повноважень при проведенні цієї слідчої процесуальної дії.

При проведенні обшуку 19 червня 2017 року на підставі слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми у автомобілі ОСОБА_1 нічого не вилучено (т.3, а.с.54).

Стороною обвинувачення наданий відеозапис з камер відеонагляду за 22.05.2017, що проводився в кафе «Альбіон» та відбулась зустріч ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та інших осіб, але зміст її не відображений на відеозаписі і тому, зазначене ОСОБА_4 не може бути перевірено судом. Саме із змісту цієї розмови, за твердженням ОСОБА_4 йому стало зрозуміло про посаду ОСОБА_1 та ніби при цій зустрічі ОСОБА_1 висунув йому вимогу до щомісячного надання неправомірної вигоди в розмірі 10000 грн. Сторона обвинувачення вказує про спілкування ОСОБА_4 з ОСОБА_1 окремо від останніх, які також були у кафе за період часу з 18 год47 хв. до 20 год.12 хв., та вважає покази ОСОБА_5 такими, що умисно посприяти ОСОБА_1 уникнути відповідальності та особистої причетності до подій, які є предметом судового розгляду, Але, перевірити правдивість свідчень ОСОБА_4 не можливо, і більше того, інших доказів немає та здобуто на слідстві не було. З огляду на сумнівність цієї версії та відсутність доказів правдивості свідчень ОСОБА_4 лише відеозапис з камер відеоспостереження не може бути визнаний доказом вини ОСОБА_1 щодо вимагання з ОСОБА_4 неправомірної вигоди. А з приводу причетності до подій стосовно ОСОБА_5 у матеріалах справи є постанова про закритття кримінального провадження.

Надані стороною документів, що вилучені при проведенні обшуку у службовому кабінеті ОСОБА_1 , а саме: акту №1 перевірки за додержанням вимог законодавства у сфері лісового господарства від 31 березня 2017 року у смт. Краснопілля (т.2 а.с.211), доручення в порядку ст.36 КПК України по кримінальному провадженню №12016200260000866 за підписом прокурора ОСОБА_1 (т.2, а.с.213), протокол допиту свідка ОСОБА_7 (т.2, а.с. 215-217), протокол допита свідка ОСОБА_8 (т.2, а.с.218-220), протокол допиту свідка ОСОБА_25 (т.2, а.с.221-224); клопотання про надання дозволу на проведення обшуку житла чи іншого володіння особи за підписом ОСОБА_1 у кримінальному провадженні за №12016200440002589 від 10.06.2016 року (т.2, а.с.225-228), витяг з реєстру досудових розслідувань за №12017200260000160 від 20.03.2017 за ст. 246 КК України (т.2, а.с.229), протокол допиту свідка ОСОБА_10 (т.2, а.с. 230-232), витяг з реєстру досудових розслідувань за №1201720026000160 від 20.03.2017 за ст.246 КК України (т.2, а.с.233), рапорти оперуповноважених (т.2, а.с.234, 235, 236, 237, 238), ухвала слідчого судді Ковпаківського раойнного суду м. Суми від 06 лютого 2017 року про дозвіл на проведення обшуку нежитлових приміщень в с. Велика Чернеччина прокурору ОСОБА_1 та слідчому ОСОБА_27 (т.2, а.с.239-240), рапорт оперупоноваженого (т.2, а.с.241), клопотання про надання дозволу на проведення обшуку житла чи іншого володіння особи від 25.01.2017 за підписом ОСОБА_1 (т.2, а.с.243-244), ухвала слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 січня 2017 року про надання дозволу на проведення обшуку у с. Верхня Сироватка слідчому Клименко та прокурору ОСОБА_1 (т.2, а.с.245-246), список кримінальних проваджень у сфері захисту лісів (т.2, а.с.247) свідчать про професійну діяльність обвинуваченого під час виконання них службових обов`язків на посаді прокурора Сумської місцевої прокуратури.

На підтвердження діяльності ФОП ОСОБА_3 стороною обвинувачення надано свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (т.2, а.с.157) та виписка з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т2., а.с.158) та наказом №3 від 28 квітня 2004 року призначено начальником цеху розпилу деревини с. Хотінь ОСОБА_4 (т.2, а.с.259).

Аналізуючи дослідженні докази, суд дійшов висновку, що повноваження ОСОБА_1 як прокурора були у кримінальному провадженні № 12017200260000160 від 20.03.2017, і саме процесуальне керівництво в цьому провадженні стало приводом знайомства ОСОБА_4 з ОСОБА_1 . Проте, як вбачається із витягу з ЄРДР, свідчень свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_27 старшим групи прокурорів у цьому провадженні був саме ОСОБА_11 і він керував діями інших прокурорів. Вказане кримінальне провадження не стосувалось безпосередньо ОСОБА_4 так як він не був фізичною особою-підприємцем та на пилорамі лише працював, що і підтвердив у судовому засіданні, а тому фактично кримінальне провадження його взагалі ніяким чином не стосувалось. Як вбачаєтья з розмов ОСОБА_4 , він шукав знайомства серед працівників прокуратури на майбутнє, оскільки планував самостійно зайнятись діяльністю з лісопродукції незаконного походження. Це вбачається із розмови ОСОБА_4 з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , оскільки він ніби питав у них дозволу на роботу, але не отримував ніякої відповіді.

Згідно роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені у постанові Пленуму від 26.04.2002 № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво», згідно якого відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що посадова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади або організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або хоч і не мала повноважень вчинити відповідні дії, але через своє посадове становище могла вжити заходів до їх вчинення іншими посадовими особами.

Як неодноразово вказував у своїх правових позиціях Верховний Суд України (зокрема справа № 5-28кс14 від 30.10.2014), закон формулює наступні ознаки хабарництва: спеціальний суб`єкт злочину службова особа, визначення якої дається у примітці до статті 364 КК; предмет злочину будь-які матеріальні винагороди, майнові вигоди чи послуги майнового характеру; причинний зв`язок між незаконною винагородою та згодою службової особи використати свої службові повноваження чи становище; залежність між оплаченим хабаром результатом та спроможністю застосування (незастосування) службою особою своїх повноважень або використання інших можливостей суб`єкта злочину для досягнення бажаного хабародавцю результату повноважень давати вказівки і контролювати діяльність інших осіб (організацій); уявлення хабародавця про можливість позитивного для нього вирішення того чи іншого питання певною службовою особою; усвідомлення службовою особою, що майнове благо надається їй за дії (бездіяльність) по службі; умислом службової особи охоплюється усвідомлення того, що особа, яка надає матеріальне благо, сприймає свою поведінку як давання хабара.

Суд також повинен врахувати правову позицію Верховного суду України, викладену у справі № 5-109 кс15 від 08.10.2015 про те, що при отриманні неправомірної вигоди має значення не те, що особа має статус службової особи у зв`язку з наявністю певних повноважень взагалі, а наявність такого статусу визначається щодо конкретних вчинюваних дій.

Як доказ на підтвердження статусу відповідальної особи ОСОБА_1 стороною обвинувачення наданє: особистий листок по обліку кадрів, автобіографія ОСОБА_1 , наказ №201 від 18 липня 2016 про переведення з 18 липня 2016 року прокурора Шосткинської місцевої прокуратури молодшого радника юстиції ОСОБА_1 на посаду прокурора Сумського відділу місцевої прокуратури, копія паспорту, коду, присяга працівника прокуратури, наказ про присвоєння чину ОСОБА_1 - молодшого радника юстиції, попередження про обмеження, встановлені Законом України «Про запобігання корупції» є документами, які підтверджують повноваження ОСОБА_1 станом на червень 2017 року у статусі прокурора і він є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Крім того, стороною обвинувачення надані з Єдиного реєстру судових рішень: ухвала Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 лютого 2017 року у кримінальному провадженні за №12016200440002589 за ч.1 ст.358 КК України за участю прокурора ОСОБА_1 (т.3, а.с.7) вирок від 22 грудня 2016 року у кримінальному провадженні за ч.1 ст.191 КК України за участю прпокурора ОСОБА_28 (т.3, а.с.12-13) і навпаки стороною обвинувачення не надано ухвали про проведення обшуку у 2017 році у с. Хотінь Сумського району.

Як вбачається з показань обвинуваченого ОСОБА_1 він послідовно протягом всього судового розгляду не визнавав свою винуватість по пред`явленому обвинуваченню, увесь час наполягаючи на тому, що відносно нього була здійснена провокація вчинення злочину і важливим є і те, що доводи сторони захисту про наявність по справі ознак притаманних провокації і підбурювання до вчинення злочину стороною обвинувачення спростовані не були.

Наведене, за висновком суду, безумовно свідчить про наявність в діях ОСОБА_4 ознак наполегливості і провокування ОСОБА_1 на отримання неправомірної вигоди.

З наданих стороною обвинувачення з`єднання телефоних дзвінків між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (т.2, а.с.251) підтверджуються пояснення ОСОБА_1 у частині того, що саме ОСОБА_4 телефонував йому і намагався з ним зустрітися.

У відповідності до рішення Коституційного Суду України у справі від 20.10.2011 р. №12-рп/2011 за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення ч.3 ст. 62 Конституції України, аналізуючи положення: «Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом», Конституційний Суд України приходить до висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо. Відповідно до п. 3.2 цього Рішення, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі. Конституційний Суд України чітко зазначає, що тимчасове обмеження конституційних прав і свобод громадян під час здійснення оперативно-розшукової діяльності уповноваженим органом, посадовою особою можливе лише у випадках, передбачених Конституцією України, та в порядку, встановленому законами України, з метою захисту прав і свобод інших людей, в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, економічного добробуту та прав людини; у випадках пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину; з метою запобігти злочинові чи з`ясувати істину під час розслідування кримінальної справи. Відтак, Конституційний суд України приходить до висновку, що подані будь-якою фізичною або юридичною особою документи (фактичні дані) не відповідають вимогам допустимості доказів, якщо вони одержані з порушенням прав і основоположних свобод людини, закріплених в Конституції України, зокрема внаслідок цілеспрямованих дій із застосуванням оперативно-розшукових заходів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права, і за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейшера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 р., п.54 рішення у справі «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість на повагу до приватного і сімейного життя, таємницю кореспонденції, на недоторканість житла (ст.ст. 5,8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Вимоги вказаних нормативних актів повністю відповідають вимогам ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та практиці Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ), які в силу приписів ст. 9 КПК України є одним з джерел кримінального процесуального законодавства України.

Зокрема, в п.43 рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України», ЄСПЛ вказує, що «відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. вищенаведене рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

У відповідності до ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ст.85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Статтею 86 КПК України встановлено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

В той же час, аналіз доказів, наданих стороною обвинувачення, на думку суду свідчить, що вони не відповідають вказаним вище критеріям, оскільки ні кожен з доказів зокрема, ні всі докази обвинувачення в своїй сукупності не доводять вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, поза розумним сумнівом, а частина наданих доказів є неналежними і недопустимими.

Крім того, як вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017200000000242 щодо ОСОБА_1 у 11 параграфі який зазначено: Прийняті під час досудового розслідування процесуальні рішення у п.6 зазначено: продовженя строку слідства, але дана постанова під час судового розгляду стороною обвинувачення не надана, що знову ж позбавляє можливість перевірити її законність та існування.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 7 КПК України основними засадами судочинства в Україні є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності. Законодавець визначає, що вирок суду вирішує питання достовірності обвинувачення, висунутого щодо конкретної особи, по суті. Вирішення цього питання пов`язане із з`ясуванням великого кола питань, які є невід`ємною складовою частиною складу кримінального правопорушення. Лише в результаті судового розгляду і лише за вироком суду особа може бути визнана винною у вчиненні злочину.

З врахуванням норм ст.ст. 368, 370 КПК України, що регулюють застосування норм матеріального та процесуального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним законом, суд, ухвалюючи вирок в даній кримінальній справі, безпосередньо дослідивши під час судового розгляду та оцінивши з точки зору належності, допустимості і достовірності доказів, прийшов до наступного висновку.

Оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних сторонами доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновків про те, що внаслідок неефективного, однобокого і упередженого здійснення досудового розслідування не було здобуто належних і допустимих доказів на підтвердження обставин кримінального провадження.

Таким чином судом встановлено, що стороною обвинувачення було надано ряд доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 які визнані судом неналежними та недопустимими, а тому не можуть бути покладені, в обґрунтування обвинувачення.

Інші докази, які б поза розумним сумнівом підтверджували вчинення ОСОБА_1 кримніального правопорушення, суду не надані.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. При цьому, у справах щодо провокації стандарт доказування збільшується.

Також дослідивши надані органами досудового розслідування докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскільки вказаний злочин було спровоковано, отриманні внаслідок такої провокації докази є недопустимими.

Суд обмежений у праві збору доказів вини обвинуваченого за власною ініціативою та, залишаючись об`єктивним і неупередженим, має створити необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних обов`язків та здійснення наданих їм прав, розглянути кримінальну справу і постановити відповідне рішення. Суди при розгляді кримінальних справ не вправі перебирати на себе функції обвинувачення чи захисту.

Отже, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов`язаний із злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.

Таким чином, правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого, воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об`єктивна істина, так як обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах.

Такий обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (№ 475/97-ВР).

Сумнівний характер вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому суспільно небезпечного діяння не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який також знайшов свій вияв і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні від 21.07.2011 року у справі «Коробов проти України», в якому зазначалось, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту.

Тягар доведення факту вчинення обвинуваченими злочину покладений на сторону обвинувачення і не може перекладатися на захист, що чітко та недвозначно висловлено у низці рішень Європейського Суду з прав людини, зокрема, у § 39 Рішення Суду «Капо проти Бельгії» № 4291/98 від 13 січня 2005 року.

Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги концепцію «плодів отруйного дерева», згідно якої, якщо джерело доказів («дерево») є недопустимим, то всі докази, отримані за його допомогою («плоди») будуть такими ж, про що викладено у рішеннях Європейського Суду з прав людини, зокрема, «Гефген проти Німеччини» від 30 червня 2008 року, «Яременко проти України» від 30 квітня 2015 року, «Балицький проти України» від 03 лютого 2012 року, «Шабельник проти України» від 19 лютого 2009 року та інші, суд стверджує, що при процесуальному оформленні та закріпленні вказаних доказів органом досудового розслідування (стороною обвинувачення) не дотримано процесуального порядку отримання доказів та не дотримано правил фіксації ходу і результатів слідчих (розшукових) дій відповідно до ст.ст. 84 - 87 КПК України, що в свою чергу тягне за собою визнання доказів недопустимими.

Питання щодо допустимості доказів у справі - це насамперед предмет регулювання національного законодавства і, як правило, саме національні суди уповноважені давати оцінку наявним у справі доказам. Суд, зі свого боку, повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим (рішення від 23 квітня 1997 р. у справі «Ван Мехелен та інші проти Нідерландів»; рішення від 9 червня 1998 р. у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії»).

Але оскільки, за результатами перевірки обставин пред`явленого обвинувачення і оцінки їх наданих суду для дослідження під час судового розгляду доказами, суд переконливо прийшов до висновку щодо наявності у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.3 ст.368 КК України ознак провокації до вчинення злочину, - докази здобуті в такий спосіб завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, не можуть бути використані у кримінальному провадженні, та вважаються недопустимими.

Сторони кримінального провадження у змагальному процесі реалізували, таким чином, перед судом свої права і мали можливість доведення суду своїх аргументів щодо допустимості, належності, достатньості доказів, зібраних по справі, а також можливості їх використання судом при прийнятті рішення за результатами судового розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності з вказаними нормами, сторони кримінального провадження мали всі умови для реалізації їх процесуальних прав, в тому числі й щодо обсягу доказів на обґрунтування своїх позицій.

Згідно зі ст. 368 КПК України, суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, питання чи містить діяння, у якому обвинувачується особа, склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Згідно з частиною 3 статті 373 КПК обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

У відповідності до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Дослідивши безпосередньо наведені вище докази сторони обвинувачення та сторони захисту у їх сукупності, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, суд дійшов до висновку, що стороною обвинувачення не було надано достатніх та необхідних, належних та допустимих доказів, кожен з яких окремо та разом у їх сукупності, свідчили б про наявність у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

У відповідності до п.3) ч.1ст.373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Виходячи з прийнятого рішення, суд не досліджував обставину, яка обтяжує покарання - перебування ОСОБА_1 у алкогольному сп`яніння, на яку вказував прокурор у зміненому обвинувальному акті та наполеглево прохав взяти до уваги у своєї промові.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Керуючись ст. 368, 370, 373, 374, 377 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 3 ст. 368 КК України та виправдати за недоведеності вчинення ним даного кримінального правопорушення.

Зняти арешт, накладений ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 21 червня 2017 року на грошові кошти у сумі 3400 грн., вилучені 19.06.2017 під час проведення обшуку у службовому кабінеті прокурора прокурора Сумського відділу Сумської місцевої прокуратури ОСОБА_1 та повернути у його власність, які здані на депозитний рахунок прокуратури Сумської області.

На вирок може бути подана апеляція до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення, особою, що не була присутня під час його проголошення - з дня отримання копії судового рішення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, яка негайно після його проголошення вручається виправданому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя Г.Ю. Корольова