Рішення № 101048679, 12.11.2021, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 587/2707/20

Провадження № 2/591/1291/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2021 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого - судді Сидоренко А.П.,

з участю секретаря судового засідання - Чмуневич М.О.,

представника позивачки - ОСОБА_1 ,

представника третьої особи - Максименко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Сумської районної державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, -

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом про визначення місця проживання малолітньої дитини та свої вимоги мотивує тим, що 05 грудня 2008 року вона уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_3 , який рішенням Сумського районного суду Сумської області від 07 вересня 2017 року розірвано.

Від шлюбу мають доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу залишилася проживати з позивачкою та зареєстрована за місцем її проживання у АДРЕСА_1 .

Батько зі своєю новою сім`єю живе і працює у іншому місті, добровільної згоди щодо місця проживання між нею та відповідачем не досягнуто, і між ними постійно з цього приводу виникають конфлікти.

Так, оскільки батько дитини згоди на тимчасовий виїзд за межі України на оздоровлення, з невідомих їй причин, не давав, вона була змушена звертатись у липні 2019 року до служби у справах дітей Сумської районної державної адміністрації про підтвердження місця проживання дитини.

У результаті обстеження умов проживання дитини, а також на підставі інших документів Службою у справах дітей був складений висновок про підтвердження місця проживання дитини ОСОБА_4 , затверджений розпорядженням голови районної державної адміністрації від 10 липня 2019 року №257-ОД.

Позивачка зазначає, що має роботу, самостійний дохід і постійне місце проживання, власний будинок, спиртними напоями не зловживає, зареєстрована та веде діяльність, як фізична особа-підприємець, з донькою у них добрі, близькі, дружні стосунки.

Посилаючись на те, що у неї неодноразово виникали непорозуміння з відповідачем з приводу надання ним дозволу на виїзд дитини за кордон для відпочинку, просить визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з позивачкою.

Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 30 грудня 2020 року вказана справа передана до Зарічного районного суду м. Суми для розгляду за підсудністю.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 20 січня2021 року відкрито провадження у вказаній справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 28 квітня 2021 року о 10 год. 30 хв.

12 лютого 2021 року від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позов, в якому зазначає, що обставинами, які визнаються ним є те що з 05 грудня 2008 року він з позивачем знаходились у зареєстрованому шлюбі та мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між ними припинився з 18 вересня 2017 року - дня набрання законної сили рішенням Сумського районного суду Сумської області від 07 вересня 2017 року у справі № 587/1786/17.

Після розірвання шлюбу донька залишилася проживати разом з позивачкою, яка з дня розірвання шлюбу по цей день перешкоджає йому спілкуватися з дитиною. Зазначає, що його заблоковано на мобільному телефоні його доньки. За протиправним проханням матері в школі, де навчається дитина, вчителі не надають йому інформацію про його доньку, та забороняють йому спілкуватися з дитиною під час перерв між уроками.

Вказує на те, що він заперечує проти наведених позивачем обставин щодо начебто ненадання ним добровільної згоди щодо місця проживання доньки, а також існування між ним та позивачем постійних конфліктів з цього приводу.

Позивачка стверджує, що батько дитини не надав згоди на тимчасовий виїзд дитини за межі України на оздоровлення з невідомих їй причин, і вона змушена була звернутись у липні 2019 року до служби у справах дітей Сумської районної адміністрації про підтвердження місця проживання дитини.

Він заперечує проти зазначених обставин, які не відповідають дійсності. Так, згідно даних наведених у скріншоті переписки з програми «Viber» 27 червня 2019 року, позивач звернулася до нього з проханням надати дозвіл на виїзд дитини на відпочинок на море. На що він відповів, що не заперечує, та в свою чергу в котрий раз запропонував не чинити йому перешкод у спілкуванні з донькою та зняти блокування на його номер в засобі мобільного зв`язку дитини.

Наразі можливість його спілкування з дитиною через телефон або шляхом спілкування у програмі «Viber» заблоковано. Позивачка виховує доньку в атмосфері зневаги до батька, не надає ніякої інформації згідно життя дитини, та усілякими способами заважає спілкуванню дитини з батьком. За роки життя дитини з позивачкою після розлучення, дитину було налаштовано проти рідного батька.

Позивачка надала суду копію висновку про підтвердження місця проживання дитини від 10 липня 2019 року за номером № 257-ОД, який отримано шляхом надання недостовірних даних у Службу у справах дітей Сумської районної державної адміністрації. Позивачка не надала відомостей про його контакти, хоча вони їй були відомі, та невірно вказала адресу при відправленні повідомлення про намір вивозу дитини на море, чим зробила неможливим його присутність на засіданні комісії. Вона вказала адресу пр-т Лушпи 39, замість 39/1. Повідомлення було відправлене 06 липня 2019року, і вже 08 липня 2019 року було проведено засідання комісії.

Служба у справах дітей Сумської районної державної адміністрації при проведені засідання комісії з невідомих йому причин, не знайшла спосіб повідомити його про засідання комісії, що привело до видачі висновку, який базується на недостовірних даних.

Посилаючись на викладене, просить суд розглянути справу згідно вимог закону з врахуванням виключно прав та інтересів дитини, при цьому не брати до уваги обставини, наведені позивачкою проти існування яких він заперечує (а.с.34-36).

28 квітня 2021 року протокольною ухвалою суду по справі оголошено перерву до 28 липня 2021 року, 13 год. 00 хв. надано час позивачці, за її клопотанням, підготувати та подати клопотання про виклик свідків.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 28 липня 2021 року закрито підготовче провадження у справі, призначено дану справу для розгляду по суті на 08 листопада 2021 року о 15 год. 00 хв.

08 листопада 2021 року від Служби у справах дітей Сумської районної державної адміністрації Сумської області надійшов висновок про визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У висновку зазначено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу між батьками, ОСОБА_4 постійно проживала разом з матір`ю, старшою сестрою, вітчимом, бабусею та дідусем (батьками матері). Має з ними тісний психологічний зв`язок.

ОСОБА_2 постійно проживає у домоволодінні, яке належить їй на праві приватної власності. Жінкою створено всі належні умови для проживання, виховання та розвитку дитини, що підтверджується актом обстеження умов проживання від 01 листопада 2021 року. Жінка працює, має стабільний дохід та постійне місце проживання. Виконує батьківські обов`язки, бере активну участь у вихованні та розвитку доньки, піклується про неї. Мотивує свій позов тим, що, наприклад, змушена щоразу звертатися до батька дитини за дозволом для виїзду за кордон дитини (з метою оздоровлення), що створює перешкоди у реалізації прав дитини. ОСОБА_4 пояснює, що і надалі бажає проживати разом із матір`ю, із батьком останнім часом не спілкується, не бачила його вже довгий час. Дівчинка проживає у сімейному оточенні, почуває себе в родині впевнено та комфортно.

ОСОБА_3 у відзиві на позовну заяву заперечує проти визначення місця проживання доньки ОСОБА_4 разом з матір`ю, пояснює, що донька і так проживає з матір`ю, тому не вбачає потреби визначити місце проживання дитини. ОСОБА_3 проживає окремо від доньки, сплачує аліменти на її утримання.

Встановлено, що більш тісний та сталий зв`язок у дівчинки з матір`ю, дитина висловлює прихильність до неї. Умови проживання, які створені для дитини матір`ю є належними, жінка приймає активну участь у вихованні та утриманні доньки. Зазначено, що батько дитини заперечує проти визначення місця проживання доньки разом з матір`ю, що підтверджує наявність спору між батьками.

Керуючись найкращими інтересами дитини та принципом недопустимості звуження її прав, як у випадку з неможливістю виїзду для оздоровлення, а також те, що у разі його визначення з одним із батьків, це жодним чином не вплине на права щодо участі у вихованні дитини другого батьків, служба у справах дітей Сумської районної державної адміністрації вважає доцільним встановити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_2 (а.с.75).

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримала у повному обсязі, представник третьої особи вважала за можливе задовольнити позов.

Позивачка та відповідач в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи сповіщалися судом належним чином.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Під час судового розгляду встановлено, що 05 грудня 2008 року сторони уклали шлюб, який заочним рішенням Сумського районного суду Сумської області від 07 вересня 2017 року розірвано, що підтверджується копією рішення Сумського районного суду Сумської області від 07 вересня 2017 року (а.с. 6).

Сторони мають малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до частини першої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (частина перша статті 161 СК України).

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина четверта, п`ята статті 19 СК України).

Звертаючись до суду з позовом про визначення місця проживання дитини з нею, позивачка обґрунтовувала свої вимоги відсутністю згоди відповідача на тимчасовий виїзд дитини за межі України.

Правовідносини щодо права батьків на визначення місця проживання дитини, а також щодо вирішення спору між матір`ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини урегульовані статями 160, 161 СК України, тоді як вирішення батьками питання щодо виховання дитини урегульовано статтею 157 СК України.

Відповідно до положень частини п`ятої статті 157 СК України той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, крім того з батьків, до якого застосовуються заходи примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця, з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей, та у разі, якщо йому відомо місце проживання іншого з батьків, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов`язки, інформує його шляхом надсилання рекомендованого листа про тимчасовий виїзд дитини за межі України, мету виїзду, державу прямування та відповідний часовий проміжок перебування у цій державі.

В контексті наведених вище аргументів в постанові Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі № 369/1587/19 висловлена правова позиція, що судове рішення про визначення місця проживання дитини з одним із батьків, може бути ухвалено лише якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, тобто за наявності між ними такого спору, а тому обґрунтування такого позову лише з метою реалізації передбаченого частиною п`ятою статті 157 СК України права на самостійне вирішення питання щодо тимчасового виїзду з дитиною за межі України на строк, що не перевищує одного місяця, не є підставою для задоволення таких вимог.

Позивачка ОСОБА_2 навела єдину підставу щодо звернення до суду з вказаним позовом - необхідність отримання дозволу на виїзд за кордон дитини. Доказів на підтвердження обставин заперечення відповідачем місця проживання дитини не надано.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд не погоджується з наданим Управлінням «Служба у справах дітей» Сумської міської ради висновком у зазначеній справі, оскільки він не враховує позицію відповідача, який не висловив жодного заперечення щодо місця проживання дитини.

Таким чином, під час судового розгляду судом встановлено, що між сторонами відсутній спір про визначення місця проживання малолітньої дитини, яка на час вирішення справи проживає за місцем проживання позивачки, відповідач не створює перешкод у проживанні доньки з матір`ю, а також у тимчасовому виїзді матері та дитини за межі України на відпочинок.

З огляду на наведене, відсутні підстави вважати порушеним, невизнаним чи оспорюваним право позивачки, яке підлягає судовому захисту, зокрема право на самостійне вирішення питання тимчасового виїзду дитини за межі України, оскільки малолітня дитина проживає разом з нею, спору щодо визначення її місця проживання немає, а тому позивачка не позбавлена можливості на підтвердження зазначеного факту отримати висновок органу опіки та піклування та реалізувати своє право на самостійне вирішення питання тимчасового виїзду дитини за межі України відповідно до положень частини п`ятої статті 157 СК України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 141, 206, 264, 265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа: Служба у справах дітей Сумської районної державної адміністрації, місцезнаходження: м. Суми, вул. Іллінська, 97, код ЄДРПОУ 33724288.

Повне судове рішення виготовлене 12 листопада 2021 року.

Суддя А.П.Сидоренко