Рішення № 101048237, 08.11.2021, Березанський районний суд Миколаївської області

08.11.2021 Справа №469/907/20

2/469/382/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2021 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Тавлуй В.В.,

за участю секретаря судового засідання Рогозевич С.О.

учасники справи:

представник позивача Гребенюк О.С. - не з`явився,

відповідач Пуцулай В.Ф., - не з`явилася,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

в с т а н о в и в:

Позивач 28 жовтня 2020 року звернувся до суду з вказаним позовом, у якому зазначав, що відповідач на підставі заяви б/н від 17.12.2013 року, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, викладеними на банківському сайті www.privatbank.ua, складають договір про надання банківських послуг, отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок розмір якого, з урахуванням подальшого збільшення, склав 4530,00 грн. та зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, сплачувати комісі.

Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит згідно з договором, відповідач, у свою чергу, не надав своєчасно банку кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим станом на 16.09.2020 року заборгованість відповідача склала 61521,88 грн., у тому числі:

- заборгованість за тілом кредиту – 36522,30 грн.;

- заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України – 12756,41 грн.;

- нарахована пеня – 12243,17 грн.

У зв`язку з цим, у надісланій до суду Заяві про зменшення позовних вимог від 10.03.2021 року (а.с.107) позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором б/н від 17.12.2013 року у розмірі 49058,71 грн., в тому числі 36302,30 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 12756,41 грн. заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, а також судовий збір.

22 січня 2021 року судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

У судове засідання представник позивача не з`явився, хоча його належним чином було повідомлено про дату, місце і час судового засідання (а.с.161).

Згідно доданого до матеріалів позову клопотання від 26.09.2021 року представник просив суд розглянути справу без його участі, заявив про те, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі та зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення (а.с.8).

Відповідачка та її представник у судове засідання не з`явилися, хоча відповідачку належним чином було повідомлено про дату, місце і час судового засідання (а.с.159), причини неявки суду не повідомили.

У надісланому до суду Відзиві на позовну заяву від 12.02.2021 року (а.с.75-78) позивачка позов не визнала, і просила відмовити у його задоволенні у повному обсязі, посилаючись на те, що Умови та правила надання банківських послуг, які б передбачали сплату відсотків, пені, вона не підписувала, а Анкета – заява позичальника, яку вона підписала, не містить графіку погашення кредиту, строків кредитування, тобто, що сторони дійшли згоди щодо умов кредитування, і що позивачем не доведено належними та допустимими доказами суми заборгованості за кредитом.

У надісланих до суду Письмових поясненнях представника відповідачки – адвоката Пазурчик В.Д. від 08.09.2021 року (а.с.149-151), до яких долучено письмові розрахунки заборгованості відповідачки, виконані представником позивачки (а.с.153-156), адвокат заперечувала обґрунтованість позову, по суті з тих же підстав, що були наведені у Відзиві на позовну заяву від 12.02.2021 року (а.с.75-78).

Крім того, представник відповідачки в обґрунтування заперечень проти позову посилалася на те, що згідно її Розрахунку заборгованості відповідачки, зробленого на підставі Виписки з особового рахунку відповідача, фактично отримана відповідачем сума коштів склала 40421,75 грн., а сума повернутих відповідачкою коштів позивачкою склала 43496,40 грн. Тобто, отримані відповідачем у позивача кошти повернуті у повному обсязі.

У зв`язку з цим, представник відповідачки – адвокат Пазурчик В.Д. просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

За таких обставин, суд розглянув справу за відсутності сторін.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Судом встановлено, що 17 грудня 2013 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.16), у якій погодилася з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, та що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

До Анкети-заяви позивачем надано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового кредиту» (а.с.17) та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.18-51), розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms/, як невід`ємні частини кредитного договору, Довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (а.с.14) та Довідку про надання кредитних карток ОСОБА_2 за кредитним договором (а.с.15).

Згідно з наданим Банком Розрахунком заборгованості за договором б/н від 17.12.2013 року, станом на 16.09.2020 року (а.с.13), заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 16.09.2020 року становить 61521,88 грн. (а.с.13 на зв.), у тому числі:

- заборгованість за тілом кредиту – 36522,30 грн.;

- заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України – 12756,41 грн.;

- нарахована пеня – 12243,17 грн.

У обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на укладення сторонами договору приєднання б/н від 17 грудня 2013 року, складовими якого є підписана відповідачем заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/.

Відповідно до частин 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до положень ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Як вбачається з матеріалів справи, у підписаній відповідачем Анкеті-заяві від 17 грудня 2013 року (а.с.16) відсутні умови договору про сплату відсотків по кредиту, штрафних санкцій, розміру кредитного ліміту, а також відсутні дані про згоду ОСОБА_1 із зазначеними у доданому до позовної заяви Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового кредиту» (а.с.17) та Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.18-51) умовами договору про сплату відсотків по кредиту та штрафних санкцій, розміру кредитного ліміту.

Надані позивачем Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового кредиту» (а.с.17) та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.18-51), як невід`ємних частин кредитного договору, не містять підпису позичальника.

За таких обставин суд вважає, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували, що відповідач погодився з отриманням кредиту та що саме ці Тарифи та Умови і Правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати процентів, неустойки (пені, штрафів) у зазначеному в них розмірах і порядках нарахування, або в подальшому не змінювались, а тому такі Тарифи і Умови та Правила не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору, укладеного банком з відповідачем.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19, відповідно до якої до вказаних правовідносин неможливо застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Крім того, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду, з огляду на положення Закону України «Про захист прав споживачів», Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи захисту інтересів споживачів» прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН та рішення Конституційного Суду України у справі № 1-12/2013 від 11 липня 2013 року та основні засади цивільного законодавства, звернула увагу на необхідність особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах та зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

З таких міркувань суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк, а, отже, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по процентах за користування кредитом, пені та штрафу задоволенню не підлягають у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу.

Укладений між сторонами кредитний договір 17 грудня 2013 року у вигляді Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.16), підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Разом з тим, як вбачається з даних Виписки особового рахунку відповідачки ОСОБА_1 (а.с.61-64), Письмових поясненнях представника відповідачки – адвоката Пазурчик В.Д. від 08.09.2021 року (а.с.149-151) та її Письмових розрахунків заборгованості відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 17.12.2013 року, зроблений на підставі даних Виписки з особового рахунку відповідачки (а.с.153-156), станом на дату звернення позивача з даним позовом фактично отримана відповідачкою сума коштів згідно Анкети-заяви від 17 грудня 2013 року складає 40421,75 грн., з яких відповідачкою фактично сплачено 43496,40 грн. (а.с.156), тобто отримані відповідачем у позивача кошти повернуто у повному обсязі.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачки заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 36302,30 грн. за договором б/н від 17.12.2013 року.

Вирішуючи питання про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, нарахованими за прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України в розмірі 12756,41 грн., суд виходить з наступного.

Так, відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 530 ЦК передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (абз.1 ч.1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2).

Оскільки, як встановлено судом, позивачем не доведено узгодження сторонами строку повернення кредиту, а матеріали справи не містять відомостей про пред`явлення позивачем відповідачеві вимоги про виконання зобов`язання, положення ч.2 ст.625 ЦК України щодо наслідків прострочення виконання зобов`язання у даній справі не можуть бути застосовані у зв`язку з недоведенням факту прострочення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором б/н від 17.12.2013 року відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 08 листопада 2021 року.

Суддя: