Вирок № 101047829, 12.11.2021, Сокальський районний суд Львівської області

Справа №454/1534/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" листопада 2021 р. Сокальський районний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Фарина Л. Ю.

за участю секретаря: Кочмар Н.-Г.М.

прокурора: Василіва В.Ф.

та захисника Педи В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сокалі кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Сокаль Львівської області, зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_1 , громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_1 14 квітня 2019 року, близько 22.30 годин, перебуваючи в кімнаті житлового будинку, за адресою АДРЕСА_1 , за місцем спільного проживання, на грунті особистих неприязних відносин, вчинив сварку зі своїм дядьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка переросла у бійку, в ході якої ОСОБА_1 взяв металеву мотику та реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, гострою стороною даної металевої мотики, наніс потерпілому удар в ділянку голови, спричинивши ОСОБА_2 тупу відкриту черепно-мозкову травму, яка відноситься до тяжкого тілесного ушкодження небезпечного для життя в момент заподіяння і перебуває в прямому причинному зв`язку з настанням його смерті. Від отриманих травм ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 о 01:20 год. помер в реанімаційному відділенні Комунального підприємства «Центральна міська лікарня Червоноградської міської ради».

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у нанесенні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, тобто кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненому злочині визнав частково. Суду показав, що наніс удар ненавмисно, не бажав смерті ОСОБА_2 , оборонявся він загиблого сам. 14.04.2019р. він цілий день святкував день народження у знайомого, де вживав спиртні напої і вино і горілку, вже точно не пам`ятає скільки випив. Пізно прийшов додому приблизно о 23.00 год. (в будинку від проживає разом з матір`ю, вітчимом, та протягом місяця з ними проживав загиблий ОСОБА_2 ) Мати з вітчимом спить у прохідній кімнаті. Він на той час спав у наступній після прохідної кімнати кімнаті з ОСОБА_2 ). ОСОБА_2 досить голосно дивився телебачення. Він зробив йому зауваження. Між ними розпочалась бійка під час якої ОСОБА_2 почав його душити, він оборонявся. На передодні цієї події він приніс в свою кімнату мотику, яку хотів нагострити та поставив її біля дзеркала. Під час бійки вони обоє стояли, він схопив мотику та завдав удар по голові ОСОБА_2 . В цей час мати та вітчим спали та нічого не чули. Жалкує що так сталось. Після цього інциденту він вибіг з кімнати до батьків та викликав швидку.

Часткове визнання обвинуваченим своєї вини, заперечуючи при цьому, умисел направлений на завдання потерпілому тілесних ушкоджень, небезпечний для життя в момент заподіяння, що заподіяло смерть потерпілого і оспорювання кваліфікації, суд розцінює, як обрану обвинуваченим лінію захисту і бажання уникнути покарання за скоєне і таким, що спростовується наданими на дослідження стороною обвинувачення та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні, наведеними нижче доказами.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 показав, що являється дядьком обвинуваченого. На час доленосної події він був на заробітках за кордоном. У нього особисто конфліктів з померлим не було. Тривалий час між обвинуваченим та померлим існували непорозуміння, обоє зловживали спиртним. Особисто він не має жодних претензій до обвинуваченого, просить суворо його не карати.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показала, що є матір`ю ОСОБА_1 . Проживає в будинку в с.Поториця Сокальського району разом з чоловіком та сином, на той час з ним проживав її брат ОСОБА_2 . Брат зловживав спиртними напоями, був агресивним. Між її сином та братом були конфлікти. Самої події не бачила так як спала в іншій кімнаті. Пробудилась від того, що її син забіг до неї в кімнату та кричав, що вдарив по голові ОСОБА_2 . Вона одразу побігла подивитись, намагалась рятувати потерпілого. Вони викликали швидку допомогу.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що є чоловіком ОСОБА_4 та вітчимом обвинуваченого, коли відбулась ця подія він спав в іншій кімнаті нічого не чув. Пізніше почув крики в сусідній кімнаті, після чого до них забіг ОСОБА_1 та повідомив, що розбив голову ОСОБА_2 . Між ними постійно були сварки. Самої події не бачив.

Крім того, винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, повністю знайшла своє підтвердження з огляду на наступні безпосередньо досліджені у судовому засіданні такі докази:

Протоколом огляду місця події та фото таблицею від 15.04.2019р. встановлено, що місцем події є господарство ОСОБА_4 , що по АДРЕСА_1 . На відстані 24 м від входу в господарство праворуч біля паркану розташована криниця біля якої на землі лежить розламана металева мотика з деревяною ручкою, яка розламана навпів. На мотиці наявні сліди РБК. За 7 м від криниці розташований житловий будинок В середині будинку після коридору ліворуч розташована кімната №1. В цій кімнаті на підлозі наявні сліди ступні ніг зі слідами РБК.. Справа від кімнати знаходяться двері, які ведуть в кімнату №2. На підлозі у кімнаті знаходиться чоловіча чорна балонова куртка з синіми рукавами зі слідами РБК, також значні потоки та згустки РБК. На дивані лежить ковдра та покривало зі слідами РБК. Справа на меблевій стінці знаходиться пуста пляшка з-під горілки.

Висновком експерта №041-2019 від 15.04.2019р. на трупі ОСОБА_2 було виявлено тупу відкриту черепно-мозкову травму, по даних протоколу операції- багато відламковий вдавлений перелом тімяної кістки, кровотеча з сагітального синусу, повний травматичний розрив сагітального синусу. Виявлена тупа травма голови могла утворитись 14.04.2019р., має ознаки тяжкого тілесного ушкодження з критерієм небезпеки для життя на момент спричинення і перебуває в прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Смерть настала в результаті черепно-мозкової травми у вигляді забою головного мозку з руйнуванням відламків, травматичним розривом склепіння черепа, забійно-рубленою раною тім`яної ділянки. При судово-токсикологічній експертизі крові з трупа ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт у кількості 1,25 проміле. Тупа травма голови, що була при проведенні судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_2 має ознаки дії контакту з тупим предметом.

Протоколом місця події від 15.04.2019р. місцем події є реанімаційне відділення Червоноградської ЦМЛ де під час операції помер ОСОБА_2 .

Протоколом огляду місця події від 15.04.2019р. таким є службовий кабінет Сокальського ВП Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області де підозрюваний ОСОБА_1 добровільно віддав свій одяг на якому є сліди РБК.

Постановою про визнання речовими доказами від 15.04.2019р. такими є металева мотика з поломаною дерев`яною ручкою з слідами РБК,, друга частина дерев`яної палки від мотики, одяг ОСОБА_1 : спортивні штани, олімпійка, шкарпетки, тапки; біологічні зразки трупа ОСОБА_2 та підозрюваного ОСОБА_1 , що знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Сокальського ВП Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області.

Ухвалами про арешт майна від 15.04.2019р. та від 18.04.2019р. накладено арешт на металеву мотику з зламаною деревяною ручкою, частину дерев`яної палки, чорну куртку, спортивні штани, олімпійку, майку, шкарпетки, що з слідами РБК належать ОСОБА_1 .

Висновком експерта №556/2019 від 10.05.2019р. встановлено, що кров від трупа ОСОБА_2 відноситься до групи АВ з супутним антигеном Н за ізосерологічною системою АВО. На одязі ОСОБА_1 виявлено кров людини, яка може походити від трупа ОСОБА_2 .

Висновком експерта №112/2019р. від 10.05.2019р. встановлено, що в змивах речовини бурого кольору на внутрішній поверхні полотна мотики виявлено кров людини, яка може походити від трупа ОСОБА_2 .

Висновком судово-психіатричного експерта від 13.05.2019р. №185 встановлено, що ОСОБА_1 хронічним психічним захворюванням чи недоумством не страждав. Не виявляв ознак тимчасового чи будь-якого іншого хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Застосування примусових заходів не потребує.

Протоколом слідчого експерименту від 07.05.2019р. за участю ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 показав яким чином та за яких обставин наніс удар мотикою ОСОБА_2 .

Компакт диском слідчого експерименту за участю ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Під час якого обвинувачений показав кімнату де спали його мати та вітчим. Показав іншу кімнату де він був разом з дядьком ОСОБА_6 . Він зробив зауваження своєму дядьку, щоб той помив ноги та зробив тихіше телевізор. Тоді він сам встав з ліжка та підійшов до дядька щоб забрати у нього пульт та сам зробив тихіше телевізор. Тоді дядько зірвався з ліжка підійшов до нього та вдарив його в голову, між ними розпочався конфлікт. Він побачив біля дзеркала мотику, взяв її та вдарив нею у голову дядька. Останній впав біля ліжка, почала текти кров, тоді він вибіг з кімнати та викликав швидку допомогу. Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 показали, що нічого не бачили так як спали в сусідній кімнаті. Чули лише шум та удар. Дійсно ОСОБА_1 напередодні події взяв до себе в кімнату мотику щоб нагострити. Після трагедії ОСОБА_7 подзвонив на швидку та викликав поліцію.

Компакт диску з інформацією про прийняття оператором лінії 102 від ОСОБА_1 про вказаний інцидент, з якого вбачається що обвинувачений ОСОБА_1 телефонував на швидку та повідомив що він захищав матір від свого дядька який її бив та наніс йому удар мотикою по голові. Він особисто не збирається потерпілому надавати медичну допомогу.

Довідкою Сокальської ЦРЛ від 15.04.2019р. якою встановлено, що у ОСОБА_1 наявний забій м`якої тканини лобної ділянки голови, наявність алкоголю 0,6 %

Оглянутими в судовому засіданні речовими доказами - металевої мотики з частиною зламаної дерев`яної ручки на якій є сліди крові трупа ОСОБА_2 , другої частини дерев`яної ручки від мотики. Одягу ОСОБА_1 (спортивних штанів, олімпійки, шкарпеток, тапок) встановлено, що на них є сліди крові трупа ОСОБА_2 . Біологічних зразків трупа ОСОБА_2 та підозрюваного ОСОБА_1 .

Дослідивши наведені стороною обвинувачення докази, і такі, проти яких не заперечувала сторона захисту, суд вважає, що надані докази є належними, допустимими, достатніми, оскільки вони, як кожний окремо, а також в сукупності прямо підтверджують існування обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також вони є достовірними, оскільки отримані в порядку, встановленому КПК України, адже, ніяких даних про те, що вони здобуті незаконним шляхом або сфальсифіковані, судом не встановлено та учасниками процесу не заявлено.

Спростування доводів сторони захисту по заявленому клопотанню.

В судовому засіданні, захисником обвинуваченого ОСОБА_1 адвокатом Педою В.С. заявлено клопотання про перекваліфікацію його дій з ч.2 ст. 121 КК України на ст.124 КК України, вказуючи на те, що його підзахисний 14.04.2019 року діяв в межах необхідної оборони, захищав себе від агресивної поведінки ОСОБА_2 і не мав умислу наносити йому удар по голові, сам ОСОБА_2 спровокував конфлікт. Разом з тим, його підзахисний не міг уникнути ударів потерпілого так як останній загнав його в кут кімнати, тому він був змушений захищатись.

Вказане клопотання в судовому засіданні прокурор заперечив та пояснив, що обвинувачений ОСОБА_1 умисно наніс тілесне ушкодження ОСОБА_2 , мав розуміти які можуть бути наслідки від удару мотикою, жодних доказів того що захищався від ударів самого ОСОБА_2 суду не надано. Окрім того, обвинувачений міг уникнути конфлікту, міг вибігти з кімнати де він знаходився з дядьком.

Вивчивши обставини, викладені в клопотанні захисника обвинуваченого, заслухавши доводи учасників процесу, суд зважає на наступне.

Диспозиція ст. 124 КК України, передбачає кримінальну відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони.

Згідно з ч. 3 ст. 27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було перевищення меж необхідної оборони.

Отже, виходячи з наведеного, право на необхідну оборону виникає лише за певних умов, визначених законом. Згідно з положеннями ст. 36 КК ці умови полягають у такому: оборона визнається необхідною лише у випадку, якщо дії, що становлять її зміст, вчинено з метою захисту охоронюваних законом: а) прав та інтересів особи, яка захищається; б) прав та інтересів іншої особи (фізичної чи юридичної); в) суспільних інтересів; г) інтересів держави; оборона може здійснюватись лише від суспільно небезпечного посягання, тобто діяння, ознаки якого передбачені КК ; за загальним правилом необхідна оборона має бути своєчасною - право на неї втрачається після того, як посягання було припинено або закінчено, і необхідність застосування засобів захисту відпала; посягання має бути реальним, а не існувати лише в уяві того, хто захищається; шкода при необхідній обороні може бути заподіяна тільки тому, хто посягає; при необхідній обороні допускається заподіяння лише такої шкоди, яка є необхідною і достатньою в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.

Згідно із ч.3 ст.36 КК України перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення чи не перевищення її меж, суд у кожному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання, наявність чи відсутність обставин, передбачених ч.5 ст.36 КК України. Для виникнення стану необхідної оборони необхідна наявність реального посягання на охоронювані законом права та інтереси особи, яка захищається, або іншої особи (правова позиція ВС/ККС № 211/2852/16-к від 25.07.2018р. та правова позиція ВС від 10.04.2018р., справа 722/1981/16к).

Згідно роз`яснень, які містяться у абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 № 1 Про судову практику у справах про необхідну оборону судам слід мати на увазі, що стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну. В постанові наголошено, що при розгляді даної категорії справ, суди повинні з`ясовувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні, показав, що в кімнаті де він спав разом із ОСОБА_2 за день до події поставив мотику біля дзеркала, щоб вподальшому її нагострити. Прийшов в той вечір додому в стані алкогольного сп`яніння. Між ним та ОСОБА_2 розпочався конфлікт під час якого він взяв мотику та наніс нею удар. Він мав можливість уникнути конфлікту вийти з кімнати, проте цього не зробив.

Таким чином, не знайшли свого підтвердження в суді покази останнього про самооборону. Суд критично оцінює покази свідків ОСОБА_4 . ОСОБА_5 , які не були очевидцями події, окрім того вони є родиною обвинуваченого.

Судом установлено, з безпосереднього досліджених доказів, що внаслідок вищевказаних злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_1 на трупі ОСОБА_2 було виявлено тупу відкриту черепно-мозкову травму, по даних протоколу операції- багато відламковий вдавлений перелом тім`яної кістки, кровотеча з сагітального синусу, повний травматичний розрив сагітального синусу. Виявлена тупа травма голови могла утворитись 14.04.2019р., має ознаки тяжкого тілесного ушкодження з критерієм небезпеки для життя на момент спричинення і перебуває в прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Смерть настала в результаті черепно-мозкової травми у вигляді забою головного мозку з руйнуванням відламків, травматичним розривом склепіння черепа, забійно-рубленою раною тім`яної ділянки (висновок експерта №041-2019 від 15.04.2019р.).

Разом з тим, суд оцінює і саме знаряддя вчинення злочину –мотику, дерев`яна палка якої від сильного удару розламалась навпіл.

За нормативним визначенням, умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК ) з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров`я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та причинним зв`язком між указаним діянням та наслідками, а із суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти тяжкої шкоди здоров`ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК ).

Спосіб вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення відносно потерпілого ОСОБА_2 та його наслідки, свідчать про наявність в обвинуваченого умислу на заподіяння останньому тілесних ушкоджень. Дане, як видно з показів обвинуваченого, характеризується послідовністю його дій. А, тому, покази обвинуваченого наведені вище не узгоджуються між собою, в частині своїх доводів, що він оборонявся, судом оцінюється критично.

При цьому, суд звертає увагу і на поведінку обвинуваченого, до події. Судом встановлено що між обвинуваченим та потерпілим ОСОБА_2 тривали неприязні стосунки. Як і сам обвинувачений так і ОСОБА_2 зловживали спиртними напоями.

Окрім цього, за висновком судово-психіатричного експерта від 13.05.2019р. №185 встановлено, що ОСОБА_1 хронічним психічним захворюванням чи недоумством не страждав. Не виявляв ознак тимчасового чи будь-якого іншого хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Застосування примусових заходів не потребує.

Отже, суд ретельно перевіривши доводи клопотання захисника про перебування в стані необхідної оборони обвинуваченого ОСОБА_1 щодо спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, внаслідок яких настала смерть, вважає їх такими, що вони не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні; судом не встановлено, що потерпілий, чи будь - які інші особи, вчиняли стосовно обвинуваченого дії, які мали реальну загрозу заподіяння шкоди його життю та здоров`ю, від яких він міг оборонятися з мотикою; мотиви обвинуваченого що він діяв при вчиненні злочину в межах необхідної оборони є уявними, нереальними та спростовуються вимогами закону та вище дослідженими доказами, письмовими матеріалами справи та безпосередньо дослідженими речовими доказами, в т.ч. диском, на якому відтворені обставини 14.04.2019 року слідчого експерименту за участю обвинуваченого, свідків, оціненими, як послідовні та такі, що узгоджуються між собою, а позиція обвинуваченого спрямована на уникнення ним кримінального покарання.

Оцінивши всі докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_1 винний у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.121 ч.2 КК України, оскільки він здійснив умисне тяжке тілесне ушкодження – умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого суд не знаходить.

Обставиною, що обтяжує покарання є вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Обираючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше несудимий, посередньо характеризується за місцем проживання, непрацює, обставини справи, суд приходить до висновку про застосування до нього покарання у виді позбавлення волі.

Разом з тим, враховуючи наявність ризиків передбачених ст. 177, 194 КПК України, а саме можливість обвинуваченого ОСОБА_1 переховуватися від суду, оскільки судом призначається покарання, пов`язане з ізоляцією від суспільства, у виді позбавлення волі з реальним відбуванням, враховуючи обставини та підстави, у тому числі визначені ст.178, п.3 ч.2 ст.183 КПК України, які підтверджують ризики, передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, на переконання суду запобігання спробам вчинення інших кримінальних правопорушень та переховування від суду і ухилення від правосуддя неможливе, тому суд дійшов висновку про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати виним по ст.121 ч.2 КК України та призначити йому покарання у виді 7(семи) позбавлення волі .

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_1 рахувати з часу приведення вироку до виконання.

Застосувати запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, уродженого у м.Сокаль, Львівської області, проживаючого у АДРЕСА_1 у виді домашнього арешту строком на 60 (шістдесят) діб, тобто до 10.01.2022 року включно

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1)прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

2) заборонити підозрюваному з 21 год. 00 до 06 год. 00 хв. наступної доби залишати житлове приміщення за адресю: АДРЕСА_1 , за винятком часу, необхідного для перебування у медичному закладі для лікування; проведення слідчих дій по даному кримінальному провадженню за викликом слідчого прокурора та суду;

3)у випадку наявності закордонного паспорту здати його в територіальний орган ДМС України за місцем проживання.

Контроль за виконанням запобіжного заходу покласти на прокурора Василів В.Ф.

Речові докази, що знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів Сокальського ВП Червоноградського ВП ГУ НП у Львівській області: металеву мотику з частиною дерев`яної ручки (надламаною в кінці); дерев`яну палку; змиви РБК - знищити; одяг обвинуваченого ОСОБА_1 - спортивні штани чорного кольору, сіро-чорну олімпійку, чорну майку, темні шкарпетки, резинові – передати ОСОБА_1 ; біологічні зразки трупа ОСОБА_2 біологічні зразки підозрюваного ОСОБА_1 - знищити.

Скасувати арешт накладений, відповідно до ухвал слідчого судді Сокальського районного суду від 15.04.2019р. та 18.04.2019р. на металеву мотику з частиною дерев`яної ручки, частину дерев`яної палки, чорну куртку, спортивні штани, олімпійку, майку, шкарпетки, тапки, що належать ОСОБА_1 .

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Сокальський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий:Л. Ю. Фарина