Рішення № 101047403, 11.11.2021, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/3378/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2021 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Палюх Н.М.

секретаря с/з Фіс В.В.

з участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача – ОСОБА_2 , представника відповідача – Мірошнікова П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення безпідставно списаних грошових коштів,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить просить стягнути з відповідача ПАТ «Державний ощадний банк України» 25108,95 гривень безпідставно списаних грошових коштів та 18 429, 28 гривень нарахованої пені за безпідставне списання грошових коштів. Свої позовні вимоги мотивує тим, що він є клієнтом ПАТ «Державний ощадний банк», має відкритий рахунок в цій банківській установі та користується платіжною карткою для можливості розпоряджатись своїми грошовими коштами, що знаходяться на цьому банківському рахунку. В ніч з 06 на 07.06.2019 у нього було викрадено платіжну картку цієї банківської установи та його мобільний телефон. Для запобігання незаконного зняття грошових коштів з свого рахунку сторонніми особами, він близько 16.00 год. 07.06.2019 звернувся у найближче відділення цієї банківської установи по вул. Люблінській, 96 (ТВБВ 10013/0324) з метою блокування діючої на той момент платіжної картки № НОМЕР_1 до його рахунку. По факту викрадення платіжної картки та мобільного телефону він 02.07.2019 р звернувся із заявою у Залізничний відділ поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, про що внесено запис до Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження 12019140060002059. Про те, що вказану картку викрадено, позивач повідомив представнику банківської установи Іл`їв Христині. Провівши ряд операцій на своєму комп`ютері, вказаний представник банківської установи повідомила йому, що вказаною викраденою карткою сторонні особи вже не зможуть скористатись, оскільки з данного моменту така платіжна картка буде вважатися закритою. Після чого позивачу було повідомлено, що певна сума коштів особою, що викрала його картку, вже знята з його рахунку та повідомлено залишок коштів, а саме більше 20 тис. гривень. Йому було запропоновано прийти на відділення через 14 робочих днів для отримання нової банківської платіжної картки. 24.06.2019, отримавши нову платіжну картку № НОМЕР_2 до свого рахунку, ОСОБА_1 перевірив баланс картки. Виявилось, що на його рахунку відсутні грошові кошти, які там знаходились на момент закриття/блокування пердставником банку його попередньої платіжної картки, залишок коштів становив лише 3 грн. В цей день позивач звернувся до представника Банку з метою отримання пояснень, куди зникли гроші з його поточного рахунку. Представником банку йому було роз`яснено, що кошти були зняті ще до закриття викраденої платіжної картки, однак система підтягнула та показала ці операції в системі значно пізніше. Розуміючи, що дана інформація не відповідає тій, що була йому надана в день закриття/блокування попередньої картки 07.06.2019, позивач замовив виписку по своєму картковому рахунку за період з 01.01.2019 по 01.07.2019р. Отримавши банківську виписку операцій по своєму рахунку, що відкритий в АТ «Ощадбанк», він зробив висновок, що після здійснення ним дій по блокуванню та закриттю платіжної картки сторонніми особами були проведенні ряд операцій, а саме 08.06.2019, 09.06.2019 та 10.06.2019 . Загальна сума грошових коштів, згідно банківської виписки по рахунку, що знята з його рахунку після закриття платіжної картки - склала 25108,95 грн. З приводу даної ситуації, він неодноразово звертався на адресу відповідача з листами, претензіями та скаргами, зокрема 02.07.2019, 02.08.2019, 06.08.2019, 31.01.2020. Однак, всі ці звернення не принесли бажаного результату. На всі його звернення позивач отримував лише відмову, брехню та звинувачення в тому, що лише він винен у цій ситуації, що сталась з його грошовими коштами. З врахуванням наведеного просить стягнути з відповідача на його користь безпідставно списані кошти в розмірі 25108,95 грн. Крім цього, просить стягнути з відповідача пеню, що нараховується за безпідставне списання грошових коштів з рахунку позивача за період з 10.06.2019 р. по 17.05.2021 р., яка складає 18429,28 грн. (25 108,95 грн. х 0,38/365 х 705 днів). Даний розмір пені визначений позивачем на підставі п.32.3.2 ст. 32 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», в якому вказано, що у разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором. У відповідь на адвокатський запит адвоката позивача, що був скерований на адресу відповідача 21.04.2021 з метою отримання інформації про розмір процентної ставки, що встановлена (була встановлена) відповідачем по короткострокових кредитах в період з 08.06.2019 р по дату запиту, від відповідача була отримана відповідь про те, що розмір такої процентної ставки складав та складає 38%. Період за який нараховується вказана пеня складає 705 календарних дні (з 10.06.2019 р. по 17.05.2021 р.), таким чином розмір пені розраховний позивачем становить 18429,28 грн. Просить позов задоволити.

16.06.2021 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 26.01.2016 ОСОБА_1 приєднався до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) підписавши заяву про приєднання №1205689. Зазначив, що наявні у справі письмові докази, а також опис обставин, якими позивач обгрунтовує вимоги до АТ «Ощадбанк», свідчать про те, що здійснення спірних операцій по рахунку позивача у період 08-10.06.2019 в загальній сумі 25108,95 грн. мало місце шляхом коректного використання даних електронного платіжного засобу (платіжної картки) позивача та секретного ПІН-коду до нього, що для банку дозволило ідентифікувати ініціатора як належного платника та ініційовані операції - як належні перекази. 03.07.2019 датовано письмове звернення ОСОБА_1 до ТВБВ №10013/0324 АТ «Ощадбанк» із повідомленням про спірні операції, отже ризик збитків до 03.07.2019 та відповідальність несе клієнт. Щодо твердження позивача, що 07.06.2019 близько 16:00 позивач звернувся до ТВБВ №10013/0324 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою блокування платіжної картки № НОМЕР_1 , а саме працівник відділення ОСОБА_3 здійснила закриття зазначеної платіжної картки, зазначає, що позивачем не додержано порядку повідомлення банку про втрату/викрадення платіжної картки, який визначено у п.8.1.5. Розділу XX Особливої частини ДКБО та у п.2.2. Правил користування платіжними картками, емітованими АТ «Ощадбанк» Додаток №3 до ДКБО), внаслідок чого позивач несе відповідальність та ризик збитків від здійснення операцій із використанням втраченої платіжної картки. Тобто ОСОБА_1 не заявив в усній формі у Контакт-центр АТ «Ощадбанк» про викрадення платіжної картки, протягом 3 днів позивач не надав до установи банку в оригіналі або по факсу письмової заяви про викрадення платіжної картки. 07.06.2019 відповідальним працівником ТВБВ №10013/0324 АТ «Ощадбанк» за зверненням клієнта здійснено закриття платіжної картки № НОМЕР_1 та випуск платіжної картки № НОМЕР_3 по рахунку № НОМЕР_4 . При цьому, позивачем не надано відповідальному працівнику ТВБВ №10013/0324 АТ «Ощадбанк» письмової заяви про викрадення платіжної картки та не повідомлено про її викрадення. Щодо позовної вимоги про стягнення 18429,28 грн. пені у розмірі процентної ставки по короткострокових кредитах згідно п.32.3.2. ст.32 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» заначає, що по-перше, зазначена додаткова позовна вимога ОСОБА_1 не підлягає до задоволення у зв`язку із безпідставністю основної позовної вимоги ОСОБА_1 до банку про стягнення безпідставно списаних грошових коштів, по-друге, банк заперечує щодо підстав та розміру нарахування пені згідно п.32.3.2. ст.32 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, покликаючись на мотиви такого, дали пояснення аналогічні наведеним у позовній заяві. Просять позов задоволити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив, дав пояснення аналогічні наведеним у відзиві на позовну заяву. Просить в позові відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково виходячи з наступного.

Як визначено у п. 5 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненнями чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Судом встановлено, що 26.01.2016 між позивачем та ПАТ «Державний ощадний банк України» було підписано заяву про приєднання №1205689 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) /а.с. 52-57/.

Відповідно до розділу 2 Додатку № 3 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в редакції від 19.11.2015 року, визначені правила щодо втрати та незаконного використання платіжних карток, а саме Клієнт зобов`язаний вживати всіх можливих заходів для запобігання втрати, крадіжки чи незаконного використання платіжних карток. Якщо платіжну карту втрачено, викрадено або з іншої причини вона стала непридатною до використання, а також якщо ПІН-код, CVV 2/CVC та інші реквізити картки стали відомі сторонній особі, Клієнт повинен в усній формі терміново заявити про це в Контакт-центр АТ «Ощадбанк» та протягом трьох днів надати про це письмову заяву в оригіналі або по факсу до установи Банку. Клієнт відповідає за всі суми по операціях з платіжною карткою, якщо він передав платіжну картку сторонній особі або не повідомив Банк про те, що її загублено /а.с. 88/.

Відповідно до Порядку емісії та обслуговування платіжних карток в установах АТ «Ощадбанк» від 13.11.2015 зі змінами, внесеними постановою правління АТ «Ощадбанк» від 21.12.2018 №870, а саме розділу шостого п. 6.1.1. - при втраті, викраденні платіжної картки, або підозрі про її несанкціоноване використання (в тому числі, але не виключно, при одержанні інформації про платіжні операції, які не виконувалися клієнтом), держатель повинен заблокувати платіжну картку одним із способів: телефонного звернення до Контакт-центру Банку; особистого звернення до установи Банку, в якій відкрито Рахунок та оформлення заяви; через WEB-банкінг «Ощад 24/7», Mobile- банкінг «Ощад 24/7» (за умови технічної реалізації). Відповідно до п.6.1.2. блокування платіжної картки здійснюється: працівником Контакт-центру в системі DB Manager (у разі звернення до Контакт-центру Держателя/звернення іншої особи, яка знайшла Платіжну картку) або відповідальним працівником фронт-офісу в системі DB Manager (у разі технічної реалізації) на підставі отриманої від клієнта Заяви.

07.06.2019 ОСОБА_1 звернувся у відділення ПАТ «Державний ощадний банк України» для блокування втраченої картки з метою запобігання незаконного зняття його грошових коштів, сторонніми особами.

Однак, 24.06.2019 після отримання у відділенні банку нової платіжної картки, позивачу стало відомо, що після блокування викраденої картки, а саме 08.06.2019, 09.06.2019 та 10.06.2019 з неї були зняті кошти в розмірі 25108,95 грн., що підтверджується відповідною випискою по картковому рахунку /а.с. 21-25/.

02.07.2019 із вказаного питання ОСОБА_1 звернувся у відділення ПАТ «Державний ощадний банк України» з метою отримання пояснень, чому на протязі трьох днів із його картки, яка мала бути заблокована 07.06.2019, були проведені операції зі зняття коштів /а.с. 14, 15/.

У відповідь на заяву ОСОБА_1 від 02.07.2019 банк 18.07.2019 надав йому відповідь, в якій зазначив, що у разі втрати платіжної картки, постановка картки в стоп-лист здійснюється клієнтом самостійно в усній формі за телефоном Контакт-центру АТ «Ощадбанк». Також повідомили, що 07.06.2019 о 15:45 год., згідно журналу здійснених операцій, менеджером відділення здійснено закриття картки та випуск нової платіжної картки з новим номером /а.с. 19/.

Крім цього, 02.07.2019 позивач звернувся із письмовою заявою в Залізничний ВП ГУНП у Львівській області в якій просив прийняти міри до невідомої особи, яка 07.06.2019 протягом ночі, перебуваючи у м. Львові на вул. С. Петлюри, таємно, шляхом вільного доступу заволоділа його мобільним телефоном марки «Nokia» та банківською платіжною карткою «Ощадбанк», з якої в подальшому були зняті грошові кошти, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань /а.с. 20/.

Згідно листа АТ «Державний ощадний банк України» від 11.12.2020 року попередня платіжна картка позивача, яка була ним втрачена, закрита в режимі онлайн 07.06.2019 року /а.с. 26/.

Таким чином банк сам підтверджує факт закриття втраченої позивачем платіжної картки 07.06.2019, однак насправді блокування картки не відбулось, так як 08, 09 та 10 червня 2019 року продовжувались банківські операції із зняття коштів з вищевказаної платіжної картки.

У зв`язку з наведеним позивач неодноразово звертався із заявами-претензіями та відповідними скаргами до відповідача щодо повернення втрачених ним з вини банку коштів /а.с. 11, 12, 13/.

З відповідей наданих відповідачем вбачається, що позивачу були надані відповіді про відсутність підстав для повернення грошових коштів та рекомендовано звернутися до правоохоронних органів та суду /а.с. 16, 17, 19/.

Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ст. 1071 ЦК України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України № 223 від 30 квітня 2010 року, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій при відсутності доказів сприяння ним втраті, використання пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15, постанові від 23 січня 2018 року у справі №61-1856св17, постанові від 13 вересня 2019 року у справі №61-10469св18.

Частиною 3 ст. 1092 ЦК України передбачено, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 05 квітня 2001 року N 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до пункту 14.12 статті 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Згідно п. 32.3.2 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» у разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку, повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку.

Відповідно до п. 39.1 ст. 39 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» суб`єкти переказу зобов`язані виконувати встановлені законодавством України та правилами платіжних систем вимоги щодо захисту інформації, яка обробляється за допомогою цих платіжних систем.

Згідно п. 39.4 ст. 39 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» працівники суб`єктів переказу повинні виконувати вимоги щодо захисту інформації при здійсненні переказів, зберігати банківську таємницю та підтримувати конфіденційність інформації, що використовується в системі захисту цієї інформації.

Згідно розділу VI Положення «Про порядок емiсiї електронних платіжних засобів i здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України 05 листопада 2014 року № 705 («Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками»): користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Отже, враховуючи, що позивач відповідно до п.6.1.1. «Порядку емісії та обслуговування платіжних карток в установах АТ «Ощадбанк»» особисто звернувся до установи Банку 07.06.2019 року щодо блокування його платіжної картки, яка була викрадена, а відповідач не належно та не професійно надав банківські послуги, не вжив усіх заходів щодо збереження коштів клієнта та враховуючи, що списання коштів відбулось після 07.06.2019 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доказів того, що позивачем порушені вимоги щодо умов збереження конфіденційності рахунків, а також про наявність його вини у списанні коштів з рахунків матеріали справи не містять.

У постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 6-24548св18) зроблено висновок, відповідно до якого саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Окрім відшкодування фактичних витрат позивач також просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 18429,28 грн., при цьому обгрунтовуючи дану вимогу посилається на п.32.3.2. статті 32 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», проте дослідивши письмові матеріали наявні у справі, суд дійшов висновку, що дана вимога позивача не може бути застосована до виниклих між сторонами правовідносин, з тих підстав, що в даному випадку законодавством визначено право позивача на відшкодування понесених ним збитків у вигляді нарахування пені, що передбачена п. 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

За таких обставин, суд встановив підстави для стягнення з ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 коштів в сумі 17777,14 грн.: 25108,95 грн (сума списаних коштів) х 0,1 % (зідно ч.2 ст. 37 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») х 708 днів (період з 10.06.2019 р. по 17.05.2021 р.) = 17777,14 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, враховуючи звільнення позивач від сплати судового збору, такий належить стягнути із відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України,

ухвалив :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення безпідставно списаних грошових коштів задовольнити частково.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в користь ОСОБА_1 суму майнової шкоди у розмірі 42886,09 грн. (сорок дві тисячі вісімсот вісімдесят шість гривень дев`ять копійок), яка складається з: 25108,95 грн. (двадцять п`ять тисяч сто вісім гривень дев`яносто п`ять копійок) - особисті кошти, безпідставно списані з банківського рахунку та 17777,14 грн. (сімнадцять тисяч сімсот сімдесят сім гривень чотирнадцять копійок) – пеня.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в користь держави 908 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», ЄДРПОУ 00032129, адреса: 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12г

Повне судове рішення складено 12.11.2021 року.

Суддя: