Рішення № 101047366, 12.11.2021, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/6761/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2021 року м.Львів

Суддя Залізничного районного суду м. Львова Боровков Д.О., розглянувши у приміщенні суду у м. Львові у спрощеному позовному проваджені без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

встановив:

Представник позивача звернувся до суду із позовом, у якому просить стягнути з відповідачів заборгованість за спожиту теплову енергію в період з 01 травня 2017 року по 31 грудня 2019 року в сумі 9485,21 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що позивач, як виробник і виконавець, надає послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді відповідачам за адресою: АДРЕСА_1 . У даній квартирі зареєстровані відповідачі. Площа квартири включена до всієї опалювальної площі будинку, на яку подається теплове навантаження, будинок обладнаний лічильником опалення і щомісячно позивач отримує покази використаної теплової енергії. Відповідачам за теплову енергію в період з 01 травня 2017 року по 31 грудня 2019 року нараховано борг в розмірі 9485,21 грн. за послуги з централізованого опалення. Заборгованість за вказаний період не погашалася. Оскільки відповідачі не виконують свого обов`язку з оплати послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

06 жовтня 2021 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова вказана справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовної провадження без виклику сторін, а відповідачам було запропоновано подати до суду заяву із обґрунтованим запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов по вказаній справі.

01 листопада 2021 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду письмовий відзив /а.с.60-62/, у якому просить у задоволенні позову відмовити, покликаючись на те, що копії доказів незавірені, зокрема, незавірені акти зняття показників із засобів обліку теплової енергії, які зняти з невідомого будинку; позовна заява подана особою, яка не може бути представником, оскільки не є адвокатом; довіреність на представлення інтересів позивача видана неуповноваженою особою; між сторонами відсутній письмовий договір.

01 листопада 2021 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

04 листопада 2021 року ухвалою суду у задоволені вищевказаного клопотання відповідача ОСОБА_1 відмовлено.

У строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, відповідачем ОСОБА_2 не подано заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та письмового відзиву на позов

Враховуючи наведене, відповідно до частини 8 статті 178 та частини 5 статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго» є теплопостачальною організацією - суб`єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії та виконавцями послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності (пункт 3-4 частини 2 статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровані та проживають в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім`ї і реєстрації від 23 березня 2021 року № 612, виданою ЛКП «Залізничнетеплоенерго» /а.с.9/.

Таким чином, відповідачі є споживачами послуг з центрального опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , що відповідачем ОСОБА_1 у відзиві не заперечується.

Постановою НКРЕКП № 664 від 13 червня 2014 року встановлено тариф на послугу з централізованого опалення по умовно змінній частині для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними засобами обліку теплової енергії в сумі 247,48 грн./Гкал., а на умовно-постійну частину - 25589,07 грн./Гкал./год./міс.; гаряче водопостачання за ціною 26,88 грн./м3. Вказаний тариф діяв до 21 листопада 2014 року та був змінений постановою НКРЕКП № 146 від 17 жовтня 2014 року, якою встановлено вартість послуги з централізованого опалення по умовно змінній частині тарифу для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними засобами обліку теплової енергії в сумі 247,48 грн./Гкал., а на умовно-постійну частину - 25589,07 грн./Гкал./год./міс.; гаряче водопостачання за ціною 26,72 грн./м3.

Зазначена постанова НКРЕКП є чинною, у судовому порядку незаконною не визнавалася.

З актів контрольного зняття показів теплового лічильника у будинку по АДРЕСА_2 , складених позивачем протягом 2017 – 2019 років убачається, що позивач вчасно постачав теплову енергію споживачам, які мешкають у квартирах, розташованих у вказаному будинку /а.с.11-27/, а відтак зазначені споживачі, зокрема, до яких належать і відповідачі, споживали теплову енергію, визнаючи таким чином наявність правовідносини, а також, взаємні права і обов`язки, що з них випливають.

Відповідно до відомості про нарахування та оплату послуг центрального опалення станом на 27 січня 2020 року сума заборгованості відповідачів по оплаті вказаних послуг за особовим рахунком відповідача ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в період з 01 травня 2017 року по 31 грудня 2019 складає 9485,21 грн. /а.10/, що свідчить про неналежне виконання відповідачами зобов`язань, наслідком чого є порушення права позивача на одержання плати за надані послуги у встановлений законодавством строк.

Відповідачі від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялися (не відключалися) та фактично споживали їх. Жодного разу не зверталися до позивача із запереченнями щодо боргу, що кожного місяця вказується в рахунках.

Отже, між позивачем та відповідачами склалися зобов`язальні правовідносини з приводу надання житлово-комунальних послуг.

За положеннями частини 1 статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Питання надання житлово-комунальних послуг регулюються спеціальним законодавством, а саме: Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Так, статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Частиною 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний, підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Враховуючи наведене, обов`язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.

У частині 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 даного Закону у споживача є обов`язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за № 630, статті 19 Закону України «Про теплопостачання» оплата за надані послуги вноситься щомісячно.

Відповідно до статті 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Статтями 77, 78, 81 ЦПК України передбачено, що на сторони у справі покладається обов`язок по наданню належних та допустимих доказів як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 8 Правил надання послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, послуги надаються споживачеві згідно із договором, що оформлюється на основі типового договору про надання послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Договір між позивачем та відповідачами не укладався, однак правовідносини, які виникли, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», чинним на момент надання житлово - комунальних послуг та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №-630.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15, постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №344/10719/16-ц.

За таких обставин, покликання відповідача ОСОБА_1 на відсутність договору, як на підставу для його звільнення від оплати за отримані житлово-комунальних послуг розцінюються судом, як некоректні, і тому не беруться до уваги.

Також, суд не бере до уваги твердження відповідача ОСОБА_1 про те, що позовна заява підписана особою, яка не може бути представником у справі, оскільки не є адвокатом, з огляду на наступне.

Позовна заява підписана представником ЛКП «Залізничнетеплоенерго» Станьком Ю.П.

Як убачається з матеріалів справи, до позовної заяви додано довіреність, згідно з якою ОСОБА_3 уповноважено представляти у будь-яких судах України інтереси ЛКП «Залізничнетеплоенерго» з усіма правами, наданими чинним законодавством. Довіреність підписана керівником – виконуючим обов`язки директора Камінським В.М.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.

Пунктом 1 частини 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.

Згідно з пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного та враховуючи те, що ціна позову в позовній заяві поданій представником ЛКП «Залізничнетеплоенерго» Станьком О.П. до суду становить 9485,21 грн., що не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб є малозначною справою та може підлягати розгляду в спрощеному провадженні, що передбачає представництво представником за довіреністю, а не тільки адвокатом.

Суд зазначає, що статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного для після відповідної календарних дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Разом з цим, відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачі не подали до суду клопотання про застосування до позовних вимог строків позовної давності, хоча мали таку можливість, оскільки відповідач ОСОБА_1 подавав до суду письмовий відзив та письмове клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

За таких обставин, суд позбавлений можливості з власної ініціативи перевірити обставини, які б могли слугувати підставою для застосування до позовних вимог строків позовної давності.

Відповідно до частин 1, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачами, всупереч положенню частини 1 статті 81 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів своєчасної та у повному обсязі сплати наданих позивачем послуг централізованого опалення в період з 01 травня 2017 року по 31 грудня 2019 року та відсутності заборгованості перед позивачем по оплаті цих послуг.

Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі у їх сукупності, вважає встановленим факт порушення прав позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в період з 01 травня 2017 року по 31 грудня 2019 року в сумі 9485,21 грн.. є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, суд керується практикою Європейського суду з прав людини, який вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, приходить до висновку, що на підставі статті 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2270,00 грн. у рівних частках з кожного, тобто по 1135,00 грн.

Керуючись ст.ст. 81,89,141,263-265,274-279 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» 9485 (дев`ять тисяч чотириста вісімдесят п`ять) гривень 21 копійок боргу за спожиту теплову енергію в період з 01 травня 2017 року по 31 грудня 2019 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 2270 гривень 00 копійок, тобто, по 1135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) гривень 00 копійок з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до вимог п.п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.

Позивач: Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго» (юридична адреса: 79054, м. Львів, вул. С. Петлюри, 4а; ЄДРПОУ 20784943).

Відповідачі: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКП: НОМЕР_2 );

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ; РНОКП: НОМЕР_3 ).

Суддя:

Оригінал рішення.