Рішення № 101047274, 11.11.2021, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/1027/21

Провадження №2/443/1146/21

РІШЕННЯ

іменем України

11 листопада 2021 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Равлінка Р.Г.,

за участю секретаря Рибакової І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жидачеві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ходорівської міської ради, ОСОБА_2 третя особа Жидачівська державна нотаріальна контора Головного управління юстиції у Львівській області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,-

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Ходорівської міської ради, третя особа Жидачівська державна нотаріальна контора Головного управління юстиції у Львівській області, в якому просить визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додатковий двомісячний строк для подачі до Жидачівської ДНК заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Новий Розділ Львівської області.

Обґрунтування позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог позивачка покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Новий Розділ Львівської області померла її бабуся ОСОБА_3 . За життя, 25.03.2010, бабуся склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Молодинчецької сільської ради Жидачівського району Львівської області, зареєстрований в реєстрі за № 28, згідно умов якого заповіла їй все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що за законом матиме право. На день смерті бабусі належало наступне майно: житловий будинок по АДРЕСА_1 . Таким чином, вказане вище майно входить до складу спадщини. На даний час село Молодинче входить до складу Ходорівської міської об`єднаної територіальної громади, орган місцевого самоврядування - Ходорівська міська рада. Спадкоємцем першої черги також є відповідачка по справі - мати позивачки ОСОБА_2 . Спадкова справа після смерті бабусі не заводилась, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру. Протягом шестимісячного строку після смерті бабусі вона не заявляла про відмову від прийняття спадщини. Більш того, вона фактично вступила в управління спадщиною, несе тягар утримання вказаного майна, здійснює догляд за таким тощо. Звернувшись до державного нотаріуса задля оформлення своїх спадкових прав, отримала відмову у вчиненні нотаріальних дій, оскільки пропустила піврічний термін. У зазначені строки вона не звернулася до нотаріуса з метою оформлення права власності на відкриту спадщину через те, що їй не було відомо про наявність складеного заповіту; оскільки бабуся ніколи не розповідала їй чи її рідним про свою волю розпорядитись майном. Заповіт вона відшукала лише 10.06.2021. Вважає, що мають місце об`єктивні, непереборні, істотні труднощі, які не дозволяли їй оформити свідоцтво про право на спадщину. Враховуючи її бажання прийняти спадщину, а також те, що від спадщини вона не відмовлялась, з метою захисту її права на прийняття спадщини позивачка звернулася до суду із даним позовом.

Процесуальні рішення, постановлені по справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2021 для цього судового провадження визначено суддю Равлінка Р.Г. /а.с.14/.

Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Равлінка Р.Г. від 25.06.2021 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження на 09.08.2021/а.с.15-16/.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 09.08.2021 підготовче провадження у справі закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті на 18.10.2021./а.с.28-29/.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 18.10.2021 залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_2 . Судове засідання відкладено на 11.11.2021 /а.с.36-37/.

Розгляд справи по суті відбувся 11.11.2021 за відсутності сторін.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.

Позивачка ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи у підготовче судове засідання не з`явилася. ЇЇ представник адвокат Ратич Т.М. через канцелярію суду, подала заяву про розгляд за його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача, Ходорівської міської ради будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, через канцелярію суду, подав відзив в якому повідомляє про відсутність на час розгляд у справи інформації, яка б була підставою щодо заперечення позовних вимог. Розгляд справи просить проводити за його відсутності.

Відповідачка, ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явилася. На адресу суду надіслала заяву в якій розгляд справи просить проводити за її відсутності, позовні вимоги визнає, а також зазначає, що ні їй, ні її дочці позивачці по справі ОСОБА_1 , не було відомо про наявність заповіту, який було складено її матір`ю ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Частинами 1 та 4 статті 206 ЦПК встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач-визнати позовна будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та свідків, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 23.04.2010, виданого виконавчим комітетом Новороздільської міської ради Львівської області, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 80 років, про що зроблено відповідний актовий запис № 92/а.с.7/.

Згідно довідки про смерть від 23.04.2010 №92 виданої виконавчим комітетом Ноовороздільською міською радою Львівської області, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 про що в книзі реєстрації актів про смерть за 2010 рік зроблений відповідний запис 23 квітня актовий запис №92. /а.с. 8/

Відповідно до довідки виданої КП «Розділжитлосервіс» Ноовороздільської міської ради Львівської області від 27.04.2010 № 904 ОСОБА_1 займалася похоронами своєї бабусі ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 і до дня смерті була зареєстрована за адресою: с. Молодинче Жидачівського району Львівської області. /а.с.8/

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15.03.2010 посвідченого Молодинчецькою сільською радою на житловий будинок по АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_3 /а.с.10/

Згідно заповіту посвідченого 25.03.2010 секретарем виконавчого комітету Молодинчецької сільської Ради народних депутатів Олійником Л.М., ОСОБА_3 на випадок своєї смерті все своє майно, де б воно не було, і з чого б воно не складалося, і взагалі все те , що їй буде належати на день її смерті і на що за законом матиме право, заповіла своїй онуці ОСОБА_1 /а.с.9/.

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 65171235 від 14.06.2021, інформація у Спадковому реєстрі після смерті ОСОБА_3 відсутня. /а.с.11/.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 416/02-31 від 14.06.2021, виданої державним нотаріусом Новороздільською державною нотаріальною конторою Шолоком О.Я.., ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на будь-яке спадкове майно після смерті бабусі ОСОБА_3 /а.с.12/.

Норми права та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Так, у відповідності до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1222 ч.1ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи , які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

В силу ст.ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст.1220-1221,1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.

Саме спадкування може відбуватися за заповітом або за законом.

Згідно із ст.ст.1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Натомість судом встановлено, що позивачка названих вище вимог закону не дотрималася та після відкриття спадщини не подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ст. 1272 ЦК України).

В той же час, відповідно до ст.ст.1273-1275ЦК України - спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 названого Кодексу, подавши нотаріусу за місцем відкриття спадщини відповідну заяву.

Відповідно до ст.ст.1296-1298 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, яке видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Виходячи з вище викладеного можливо зробити висновок, що прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власної волі. Вчинення або не вчинення спадкоємцем дій, з якими законодавець пов`язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання ним процедури входження у спадкування і кінцево дає відповідь на питання про прийняття спадщини.

Так, для прийняття спадщини спадкоємцем, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, необхідно особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Це є обов`язковим для обох названих видів спадкування.

У зв`язку з цим, для прийняття спадщини за заповітом слід вчинити ті ж дії, що і при спадкуванні за законом, а саме, подати до нотаріальної контори відповідну заяву, яка б свідчила про його дійсний намір прийняти спадщину в порядку спадкування за заповітом.

При цьому, такі дії теж повинні бути вчинені у встановлений законом для прийняття спадщини строк.

Пропуск такого строку, позбавляє спадкоємця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору і потребує пред`явлення ним позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Вказане у повній мірі відповідає Правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 6 лютого 2013 року в справі № 6-167цс12.

Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Спадкоємець прийняв спадщину, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Спадкоємець за законом або за заповітом має право відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважається, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини.

Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом не зверталася до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадкового майна.

Таким чином, жодних доказів того, що в межах строку, наданого цивільним законом, позивачка вчинила дії, які б свідчили про прийняття нею спадщини за законом, вона не надала, тому слід вважати фактичним неприйняттям спадщини за законом.

Позивачка просить встановити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті бабусі ОСОБА_3 .

Причиною пропуску строку на прийняття спадщини вказує те, що не знала про наявність заповіту, посвідченого на її користь, а тому не звернулася в шестимісячний термін по смерті бабусі до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Позивачка вважає, що причини його пропуску для подачі заяви про прийняття спадщини є вагомими, та підлягають поновленню.

Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 30 травня 2008 року №7" про судову практику у справах про спадкування" роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 зауважив, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Таким чином, необізнаність спадкоємців про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Враховуючи причини пропуску позивачкою строку для прийняття спадщини, а саме необізнаність її про існування заповіту, суд вважає, що позивачка пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини з поважних причин, відповідачка ОСОБА_2 не заперечує проти надання позивачці додаткового строку для прийняття спадщини, а тому позивачці слід визначити додатковий строк тривалістю два місяці, для подання заяви про прийняття спадщини.

Керуючись ст.ст.12,13,18,81,247,263-265ЦПК України, ст. 1272 ЦК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Ходорівської міської ради, ОСОБА_2 третя особа Жидачівська державна нотаріальна контора Головного управління юстиції у Львівській області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задовольнити.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Р.Г. Равлінко