Рішення № 101047222, 11.11.2021, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/4687/21

Провадження №2/442/1078/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2021 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючої судді – Курус Р.І.,

з участю секретаря судового засідання – Кравців Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат - Горват Іван Іванович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» про визнання недійсним положення п. 1.6 кредитного договору, -

в с т а н о в и в:

18.06.2021 позивач звернувся в суд з позовом до відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 17.01.2021 між ним та відповідачем було укладено кредитний договір №0598-1557, відповідно до якого позивач отримав грошові кошти в сумі 10000 грн. на умовах строковості, зворотності та оплатності з кінцевим терміном повернення 27.03.2021. Зазначає, що укладений кредитний договір є таким, що порушує ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ст.1 8 ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» при видачі кредиту не ознайомлює позичальника з умовами кредитування та ризиками, відсутнє будь-яке письмове підтвердження про ознайомлення позивача з такою інформацією. Відтак, він здійснюючи оформлення кредиту через Інтернет за 15 хвилин, не мав можливості об`єктивно оцінити умови кредитування, виявити недоліки та оцінити всі можливі ризики та збитки. Більше того, у пункті 1.6 кредитного договору №№0598-1557 встановлено, що за весь час прострочення сплачується процентна ставка 1 % від неповерненої суми кредиту за кожен день прострочення. Отже, річна процентна ставка складає 365 %, що в розумінні п. 5 ч. 3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» є несправедливою умовою та є підставою для визнання цього пункту договору недійсним.

Ухвалою судді від 22.06.2021 позовну заяву було залишено без руху та надано десятиденний термін для виправлення недоліків позовної заяви, які позивачем усунено 14.07.2021.

16.08.2021 року відкрито провадження у даній справі, постановлено провести її розгляд за правилами загального позовного провадження.

06.08.2021 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого судового засідання.

15.09.2021 відповідачем подано відзив на позовну заяву та докази направлення такого іншим учасникам справи.

Крім того, 15.09.2021 відповідачем подано також клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яке ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16.09.2021 повернено без розгляду.

23.09.2021 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

23.09.2021 від представника відповідача повторно надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в задоволенні якого ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23.09.2021 відмовлено.

29.09.2021 позивачем подано заяву по зміну предмету позову.

11.10.2021 закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач не зявився, однак від його представника - адвоката Горват І.І. надійшло клопотання про розгляд справи у їхній відсутності у звязку з неможливістю з`явитись до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з огляду на територіальну віддаленість роботи останнього (м. Ужгород Закарпатська область). Позовні вимоги підтримує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час місце розгляду справи був належним чином неодноразово повідомлений. У поданому відзиві на позовну заяву, а.с. 48-76 заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в позові за безпідставністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що у задоволенні позову необхідно відмовити виходячи з наступного.

У зв`язку з тим, що сторони в судове засідання не з`явилися, згідно з приписами ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлено, що згідно Договору про надання позики на умовах фінансового кредиту №0598-1557 від 17.01.2021 відповідач отримав грошові кошти в сумі 10 000 грн.

За умовами даного кредитного договору кредитодавець надає позичальникові грошові кошти в кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом (п.1.2). Строк кредиту становить 70 днів (п. 1.4). Графік платежів до 27.03.2021(додаток 1 договору). Протягом строку кредиту фіксована процентна ставка складає 1 % (один відсоток) від непогашеної суми кредиту за кожен день користування, які нараховуються з першого дня перерахування позичальнику суми кредиту до закінчення визначеного кредитним договором строку, на який надається кредит; річна відсоткова ставка складає 365 % (п. 1.6).

Згідно з п.1.1 кредитного договору цей кредитний договір та Правила надання грошових коштів у кредит разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови надання кредиту, їх текст розміщено на веб-сайті кредитодавця https://navse.com.ua, позичальник позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє всі умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись цього кредитного договору.

Відповідно до п. 7.3 цього кредитного договору позичальник підтверджує, що до укладення договору отримав від кредитора інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», та забезпечує вірне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Позивач, як на правову підставу заявлених позовних вимог посилався, зокрема на статті 229, 230 ЦК України та статті 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», в зв`язку з чим просив визнати п. 1.6 кредитного договору недійсним.

Згідно з частини 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документу.

За змістом ст.6 вказаного Закону, для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч.1, ч.2 статті 8 вказаного Закону, юридична сила електронного документу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документу як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

В статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Також, положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзацом 2 частини другої статті 639 ЦК України встановлено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно з ч.1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У силу частини першої статті 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З матеріалів справи вбачається, що примірник кредитного договору №0598-1557 від 17.01.2021 містить всі істотні умови: суму кредиту, строк кредитування, проценти за користування, сукупну вартість кредиту у відсотковому співвідношенні та грошовому вираженні, який підписаний позивачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20).

Отже, належними і допустимими доказами по справі підтверджується факт укладення між сторонами правочину - кредитного договору, також підтверджується погодження ними всіх його істотних умов, а також виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, шляхом перерахування грошових коштів в сумі 10 000,00 грн. на рахунок позивача. Оспорюваний договір відповідає вимогам чинного законодавства та вчинений у формі, встановленій законом та був спрямований на настання реальних наслідків.

Крім того, відповідно до п. 1.6 Договору, протягом строку Кредиту, встановленого пунктом 1.4. Договору, розмір процентів за користування Кредитом складає 1 % (один відсоток) від початкової Суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. Проценти за користування Кредитом нараховуються з першого дня перерахування Суми Кредиту Позичальнику до закінчення визначеного Договором строку, на який надається Кредит. Орієнтовна річна відсоткова ставка складає 365 %.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Тобто, відповідачем дотримано вимоги, зокрема ст. 1048, 1056-1 ЦК України щодо встановлення розміру процентів за користування суми кредитом, що була надана позивачу.

Твердження позивача, що пунктом 1.6 передбачено нарахування непропорційно великої суми пені відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України не відповідає дійсності, оскільки проценти за користування відповідно до ст. 1048, ч. 2 ст. 1056і ЦК України та пеня відповідно до ст. 549 ЦК України не є тотожними значеннями, а відтак вимоги щодо визнання п. 1.6 Договору є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Посилання позивача на те, що в оспорюваному договорі не була вказана ціна та сукупна вартість кредиту, відсутня повна інформації щодо умов договору, посилання на нечесну підприємницьку практику відповідача є безпідставними та спростовуються змістом кредитного договору.

Так, згідно з ч.1, ч.2 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Статтею 19 Закону України «Про захист прав споживачів» вказано, що нечесна підприємницька практика забороняється. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

За змістом положень статті 230 ЦК України наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману, тобто, в даному випадку позивач.

Водночас, позивачем всупереч вимог статті 12, 81 ЦПК України не було доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факту та обставин введення його ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в оману при укладенні оспорюваного кредитного договору ведення нечесної підприємницької діяльності та порушення прав як споживача фінансової послуги, існування істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків, в зв`язку з чим посилання позивача на недобросовісність дій відповідача є безпідставними.

Натомість, суд зважує на ту обставину, що на своєму офіційному веб-сайті https://navse.com.ua, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» розмістило повну та чітку інформацію щодо умов укладення договорів кредиту, в тому числі й сукупну вартість кредиту, яка передбачена чинним законодавством та доступна для вільного ознайомлення (примірний Договір кредиту, Правила надання грошових коштів у кредит, згода на обробку персональних даних, публічна інформація, положення про конфіденційність, довідкова розгорнута інформація щодо порядку та умов надання послуг), що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Доказів протилежного матеріали справи не містять, позивачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19), від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20).В ході розгляду справи судом не встановлено обставин, які б свідчили про несправедливість умов кредитного договору №№0598-1557 від 17.01.2021 чи наявність положень, які б вводили позивача в оману щодо змісту правочину і наслідків його невиконання.

Крім того, позивач не заперечує отримання коштів від відповідача, що свідчить про погодження ним умов договору, натомість безпідставно просить визнати недійсним положення вказаного договору з моменту укладення договору.

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених поданими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.7 ст.141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені Відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, з урахуванням звільнення Позивача від сплати судового збору у разі залишення позову без задоволення судовий збір компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Крім того, оскільки в позові відмовлено, відсутні також підстави для стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 12740 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 13, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат - Горват Іван Іванович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» про визнання недійсним положення п. 1.6 кредитного договору - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , місце проживання – АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», адреса – 01133, бульвар Лесі Українки, 25, офіс 407 м. Київ, ЄДРПОУ – 38548598.

Суддя Курус Р.І.