Ухвала суду № 101044185, 09.09.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/25330/21

Провадження № 1-кс/761/14767/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2021 року слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва Аббасова Н.В., за участю секретаря судового засідання Архипова І.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання адвокатів Войченка Сергія Вікторовича та Кучеренко Олени Вікторівни, поданого в інтересах ТОВ «Рейлкарт Сервіс» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20.01.2021 у справі № 761/803/21,

у с т а н о в и в :

До Шевченківського районного суду м. Києва звернулись адвокати Войченко С.В. та Кучеренко О.В. з клопотанням про скасування арешту майна ТОВ «Рейлкарт Сервіс».

На обґрунтування клопотання його ініціатор зазначив, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20.01.2021 (справа № 761/803/21) у кримінальному провадженні № 320 181 001 100 000 21 від 23.02.2018 накладено арешт на майно, вилучене 22.12.2020 у приміщенні, що перебуває у користуванні ТОВ «Рейлкарт Сервіс».

Вважаючи, що арешт накладений необґрунтовано, оскільки ТОВ «Рейлкарт Сервіс» не має відношення до кримінальних правопорушень, за фактом вчинення яких порушене зазначене провадження, отже, вилучене у товариства майно не може бути речовим доказом, тому представники власника майна просили скасувати вказаний захід забезпечення кримінального провадження.

У судове засідання ініціатори клопотання не прибули, подавши заяву про розгляд за їх відсутності.

Прокурор відділу Офісу Генерального прокурора також до суду не з'явився, однак у листі від 08.09.2021 просив розгляд клопотання представників ТОВ «Рейлкарт Сервіс» здійснити без його участі, зазначивши, що постановою прокурора від 24.03.2021 проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні доручено четвертому відділу розслідувань кримінальних проваджень управління ФР ОВПП ДФС, який знаходиться за адресою - м. Київ. вул. Смілянська, б. 6. що за адміністративно - територіальним поділом відноситься до Солом'янського району м. Києва, що, на думку прокурора, свідчить про наявність обґрунтованих підстав для повернення клопотання його ініціатору у зв'язку з порушенням підсудності.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, у відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів у суді не здійснювалась.

Слідчий суддя, дослідивши наявні документи, долучені до клопотання, дійшов висновку про таке.

Розглядаючи клопотання прокурора про повернення ініційованого представниками власника майна клопотання у зв'язку з порушенням останніми підсудності, слідчий суддя бере до уваги, що у силу ст. 132 КПК України клопотання щодо дії заходів забезпечення кримінального провадження подаються до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Постановою прокурора відділу Офісу Генерального прокурора Матюшенко К.В. від 24 березня 2021 року визначено підслідність досудового розслідування кримінального провадження № 32017000000000138 за четвертим відділом розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Смілянська, 6.

Однак, слідче управління фінансових розслідувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в тому числі до складу якого входить четвертий відділ, розташоване у Шевченківському районі м. Києва, за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г.

Так, вимогами п. 1 ч. 2 ст. 132 КПК України визначено, що клопотання про застосування скасування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Територіальна підсудність визначається за місцем знаходження (реєстрації) відповідного державного органу, який є юридичною особою та в складі якого знаходиться слідчий підрозділ. У той же час, місце проведення досудового розслідування визначається кримінальним процесуальним законом і не може бути змінено підзаконними нормативними актами або наказами посадових осіб.

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду в ухвалах від 22.05.2020 по справам № 643/7615/20 та № 643/7609/20 погодився з указаним вище твердженням, а також зазначив, що чинний кримінальний процесуальний закон визначає органами досудового розслідування не службових осіб - слідчих цих органів досудового розслідування, - а відповідні державні установи - слідчі підрозділи та підрозділи детективів.

Таким чином, розгляд клопотань, скарг у даному кримінальному провадженні може здійснюватися Шевченківським районним судом м. Києва.

Викладене свідчить про наявність у слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва повноважень щодо розгляду ініційованого ТОВ «Рейлкарт Сервіс» клопотання, тобто є підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора.

Вирішуючи клопотання адвокатів Войченка С.В. та Кучеренко О.В. про скасування арешту майна ТОВ «Рейлкарт Сервіс» слідчий суддя бере до уваги таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) є частиною національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, що передбачені законом і загальними принципами міжнародного права.

Наведена засада закріплена у ст. 41 Конституції України, яка зазначає, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

У рішенні «Смірнов проти Росії» від 07.06.2007 ЄСПЛ зазначив, що найбільш важлива вимога ст. 2 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-який акт втручання державного органу у здійснення права на безперешкодне користування своїм майном повинен бути законним.

У практиці ЄСПЛ неодноразово зазначалось, що таке втручання держави у права особи повинно здійснюватися на підставі закону.

Крім того, статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Підстави та порядок встановлення тимчасового обмеження прав особи щодо реалізації нею усієї сукупності або ж окремих складових частин права власності під час досудового розслідування визначені кримінальним процесуальним законодавством.

У силу ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України до завдань кримінального провадження з-поміж іншого віднесена охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення того, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.

У контексті клопотання, що розглядається слідчим суддею, має бути надана оцінка правомірності обмеження власника можливості реалізації ним права власності.

Главою 2 КПК встановлені засади, тобто основоположні принципи кримінального провадження до яких, серед інших, віднесені законність (ст. 9 КПК), недоторканність права власності (ст. 16).

Відповідно до ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У силу ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

Сукупність наведених норм кримінального провадження, їх внутрішній, змістовний зв'язок між собою свідчить, що будь-яка процесуальна дія слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, вчинена під час досудового розслідування, має відповідати вищевказаним засадам, як за своєю суттю, так і за формою реалізації, тобто процедурою застосування.

Процесуальним законом визначено, що обов'язок здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні покладається на слідчого суддю.

Таким чином, саме слідчий суддя шляхом застосування своїх повноважень має забезпечити дотримання закону усіма учасниками кримінального провадження, а також зобов'язаний вживати передбачені законом заходи для поновлення порушених під час досудового розслідування прав та інтересів осіб.

Особливої актуальності та гостроти це питання набуває у відношенні здійснення судового контролю за діяльністю сторони обвинувачення, представники якої наділені значними можливостями застосування заходів примусового характеру.

Отже, слідчий суддя, виконуючи покладені на нього обов'язки, має запобігти зловживанню стороною обвинувачення її повноваженнями з метою збереження рівності сторін кримінального провадження та збалансованості їх прав.

Слідчим суддею установлено, що Слідчим управлінням Офісу великих платників податків ДФС під процесуальним керівництвом Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 32018100110000021 від 23.02.2018 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20.01.2021 у справі № 761/803/21 (провадження № 1-кс/761/1409/2021) накладено арешт на майно, вилучене 22.12.2020 під час проведення обшуку за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 6-Б, де фактично знаходяться офісні приміщення, що використовуються службовими особами ТОВ «Укртранслогістика-2» (код ЄРДПОУ 41515562) у свій діяльності, в тому числі, на майно ТОВ «Рейлкарт Сервіс» (код ЄДРПОУ 42315030), а саме: на печатки ТОВ «Рейлкарт Сервіс» (код ЄДРПОУ 42315030) у кількості 3 штуки та акт приймання передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Рейлкарт Сервіс», засвідчений печаткою та підписом приватного нотаріуса.

Як вбачається зі змісту вказаної ухвали слідчого судді, підставою для накладення арешту на вказані речі та документи, що використовуються службовими особами ТОВ «Укртранслогістика-2» (код ЄРДПОУ 41515562), слугувало те, що такі речі та документи визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, а тому арешт було накладено з метою забезпечення збереження речових доказів таз урахуванням того факту, що вилучене майно містить відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень.

У той же час, на день розгляду клопотання про скасування арешту майна, стороною обвинувачення не надано доказів, що посадові особи ТОВ «Рейлкарт Сервіс» причетні до вчинення кримінальних правопорушень за ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209 КК України, та вилучені у вказаного товариства речі здобуті злочинним шляхом чи містять на собі сліди протиправної діяльності.

Крім того, слідчий суддя бере до уваги, що ухвалою слідчого судді від 15.12.2020 надано дозвіл на проведення обшуку в офісних приміщеннях № 96, 98 за адресою - м. Київ, вул. Старонаводницька, б. 6 «Б», що перебувають у користуванні ТОВ «Укртранслогістика-2». Однак, відповідно до наданих документів, зазначені вище приміщення згідно з договором суборенди від 01.06.2020 перебувають у користуванні ТОВ «Рейлкарт Сервіс», яке відношення до діяльності ТОВ «Укртранслогістика-2» не має.

Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК.

У силу ст. 98 КПК до речових доказів кримінальний процесуальний закон відносить, серед іншого, об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення або набуті протиправним шляхом.

Таким чином, завданням арешту майна у цьому випадку є забезпечення збереження певних предметів не як об'єктів права власності, а саме як речових доказів, тобто таких, що зберегли на собі сліди злочину або є безпосередніми носіями інформації про обставини його вчинення.

Досліджуючи питання, чи може бути арештоване майно доказом у кримінальному провадженні, слідчий суддя враховує, що віднесення певних матеріальних об'єктів до речових доказів безпосередньо пов'язане з складом кримінального правопорушення, за яким здійснюється досудове розслідування.

Отже, такі докази мають бути належними, тобто відповідно до ст. 85 КПК прямо чи непрямо підтверджувати існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні за конкретними статтями Кримінального кодексу України.

Кримінальне провадження № 320 181 001 100 000 21 від 23.02.2018 здійснюється за фактом ухилення службовими особами низки товариств від сплати податків в особливо великих розмірах.

Водночас, як вбачається з наведеного у клопотанні та не спростоване стороною обвинувачення, печатки ТОВ «Рейлкарт Сервіс» та акт приймання-передачі частки у статутному капіталі вказаного товариства відомостей про обставини вчинених кримінальних правопорушень не містять, отже, не є доказами у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст.174 КПК арешт майна може бути скасований у разі, коли буде доведено, що у подальшому застосуванні даного заходу відпала потреба чи такий застосований необґрунтовано.

Отже, вищенаведене доводить, що на теперішній час потреба у застосуванні вказаного заходу забезпечення кримінального провадження відпала.

Таким чином, клопотання власника майна підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 2, 8, 9, 16, 85, 98, 132, 170, 174 КПК України, слідчий суддя

у х в а л и в:

Клопотання адвокатів Войченка Сергія Вікторовича та Кучеренко Олени Вікторівни, поданого в інтересах ТОВ «Рейлкарт Сервіс» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20.01.2021 у справі № 761/803/21, - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.01.2021 у кримінальному провадженні № 32018100110000021, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.02.2018 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209 КК України, в частині майна, вилученого 22.12.2020 під час проведення обшуку за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 6-б, а саме: печаток ТОВ «Рейлкарт Сервіс» (код 42315030) у кількості 3 штуки, акту приймання - передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Рейлкарт Сервіс», засвідченого печаткою та підписом приватного нотаріуса Каплун Ю.В.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Н.В. Аббасова