Рішення № 101044034, 28.07.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/16151/21

Провадження № 2-а/761/360/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2021 року суддя Шевченківський районний суд м. Києва Пономаренко Н.В. розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕАН №4139038 від 29.04.2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності,-

в с т а н о в и в:

У квітні 2021 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕАН №4139038 від 29.04.2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності, відповідно до якої позивач просить суд: скасувати постанову інспектора роти №7 батальйону №4 Управління патрульної поліції в м. Києві Войтовича Івана Олександровича серії ЕАН №4139038 від 29.04.2021 року, якого позивач було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Свої позовні вимоги, позивач обґрунтовував тим, що постановою інспектора роти №7 батальйону №4 УПП в м. Києві Войтович І.О. серія ЕАН №4139038 від 29.04.2021 року позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн. за ч. 2 ст. 126 КУпАП за те, що 29.04.2021 року о 21 год. 58 хв.. по вул. Стеценка, 2, керуючи транспортним засобом мопед (електроскутер) Aima Tiger X6 (grey) Серійний номер НОМЕР_1 . Водій керував мопедом (електроскутером) без посвідчення водія відповідної категорії, без реєстраційних документів на мопед (електроскутер), чим порушив п. 2.1. ПДР Уркаїни, ст. 126 ч. 2. КУпАП,

Позивач категорично не погоджується з прийнятою постановою з накладенням адміністративного стягнення, оскільки Правил дорожнього руху жодним чином ним не порушував; мопед позивача потужністю до 3 кВт не є механічним транспортним засобом та обов`язкове отримання посвідчення водія та реєстраційних документів не передбачено чинним законодавствам, сам факт правопорушення належними та допустимими доказами не підтверджено взагалі (окрім наявності оскаржуваної постанови); оскаржувана постанова містить істотні недоліки, що викликають сумнів у причетності Позивача до відповідного адміністративного правопорушення.

У зв`язку із чим просить позов задовольнити.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 травня 2021р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у відповідності до ст. 261 КАС України.

У відповідності до ч.8 ст. 262 КАС України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ст.ст. 159,162 КАС України відповідач не скористався своїм правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї, проте 08.07.2021 року отримав матеріали позовної заяви з додатками та ухвалу суд від 12.05.2021 року.

За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.6 ст. 162 КАС України.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 29.04.2021 року Інспектором Управління патрульної поліції у місті Київ, лейтенантом поліції роти № 7 батальйону № 4 Войтовичем Іваном Олександровичем винесено постанову Серії ЕАН №4139038 у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, згідно з якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн. (а.с. 5).

При цьому, як вбачається із вказаної постанови, 29.04.2021 року о 21 год. 49 хв. 21 секунд за адресою: м. Київ, вул. Стеценка, 2 водій, керував мопедом без посвідчення водія відповідної категорії, без реєстраційних документів на мопед,та без шолома, чим порушив п. 2.1.а, ПДР- керування т/з особою. яка не має права керування такими транспортними ч. 2 ст. 126 КУпАП (а.с.5).

Згідно вимог ч.ч 1 ст.122 КУпАП передбачено накладення адміністративного стягнення за керуванням транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Однак, не зважаючи на те, що згідно вищевказаної норми Закону, доказами по справі є також пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у оскаржуваній постанові, не надано будь-якої оцінки поясненням позивача.

Крім того, суду взагалі не надано доказів скоєння позивачем правопорушення зазначеного у постанові від29.04.2021р., в порядку ст. 251 КУпАП, а саме щодо фіксування зазначених подій технічними приладами, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, чи інших документів. При цьому такі докази не були надані ні відповідачем, ні третьої особою, яка надала лише відомості про законність використання зазначеного вище приладу для вимірювання швидкості руху.

Між тим, відповідач по справі не подано відзиву та доказів в обґрунтування наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, суду надано не було.

Згідно п. 2.1 а ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Пунктом 1.10 ПДР України визначено, що механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Пунктом 1.10 ПДР України наведено перелік термінів, що використовуються у цих Правилах де розмежовано значення кожного із них.

Так, на відміну від «механічного транспортного засобу», «транспортним засобом» є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

У цьому ж переліку визначено, що мопед це двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт. Окрім мопеда, транспортним засобом визначається також і велосипед.

Таким чином Правилами дорожнього руху України розмежовані поняття «механічний транспортний засіб» та «Транспортний засіб» та різниця між цими поняттями полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання а також потужності електродвигуна. Отже, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У зворотньому випадку транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом.

До аналогічного висновку прийшов і Верховний суд у справі № 278/3362/15-к від 01.03.2018 року.

Крім того, згідно з постанови Серії ЕАН №4139038 від 29.04.2021 року позивач керував мопед AIMA TIGER, як вбачається зі матеріалів справи потужність вказано мопеду становить 1,8 кВТ (а.с. 8,9).

Таким чином, у відповідності до визначень закріплених у ПДР України мопед AIMA TIGER потужністю 2 кВт не може визнаватись механічним транспортним (та не підлягає державній реєстрації), а особа, яка ним керує не є субєктом адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскільки адміністративну відповідальність за порушення п. 2.1 а ПДР України може нести виключно водій механічного транспортного засобу, яким вказаний мопед AIMA TIGER не являється.

Разом із тим, що стосується притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП варто зауважити наступне.

Згідно п 2.13 ПДР України, транспортні засоби належать до таких категорій:

А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Так, аналізуючи вказані норми ПДР України можна прийти до висновку, що мопедами (які підлягають державній реєстрації та належать до категорії А1, для керування якими необхідно наявність посвідчення водія вказаної категорії) є механічний транспортний засіб із робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю від 3-х до 4 кВт.

Згідно п. 1.10 ПДР України встановлено, що водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.

Натомість ОСОБА_1 керував транспортним засобом AIMA TIGER, який за своїми ознаками хоча і опосередковано підпадає під визначення поняття «мопед», однак не є механічним транспортним засобом та зважаючи на потужність його електродвигуна яка складає 1,8 кВт, не належить до категорії транспортних засобів, для керування якими особа зобовязана отримувати посвідчення водія відповідної категорії. Виходячи з цього, така особа не може вважатись водієм у розумінні закріпленому у п. 1.10 переліку понять ПДР України. Натомість, хоча статус кермувальників таких транспортних засобів безпосередньо не визначений Правилами дорожнього руху України, ОСОБА_1 у вищевказаній ситуації може визнаватись виключно як учасник дорожнього руху, тобто особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі. Враховуючи, що позивач не був водієм (тобто суб`єктом правопорушення) вказаного транспортного засобу, оскільки позбавлений обов`язку отримувати посвідчення водія відповідної категорії для керування вказаним транспортним засобом, він не несе також і обов`язку виконувати вимоги п. 2.1. ПДР України, а як наслідок не може бути субєктом адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП та притягнутим до адміністративної відповідальності за вказаною статтею.

З урахуванням наведеного, в даному випадку слід окремо зазначити, що відповідно до положень ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

З огляду на вказане, суд прийшов до висновку, що відповідачем, в порушення вимог ст. 280 КУпАП додатково не було встановлено, чи було вчинено правопорушення, чи винний позивач в його вчиненні, чи підлягає він адміністративній відповідальності та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Слід зазначити, що норми ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Принцип презумпції невинуватості, передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП, за викладених у постанові обставин, на думку суду, є недоведеним та не тягне за собою відповідальність за визначеною частиною статті КУпАП.

У відповідності з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В той же час, в порушення вказаних вимог, інспектором не було вжито всіх заходів до повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином за таких підстав оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005р. №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Однак, відповідач, який отримав ухвалу про відкриття провадження у справі, не надав суду будь-яких доказів в обґрунтування правомірності своїх дій, у встановлений строк відзив на позов, із викладенням заперечень проти нього, не подав.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій при складанні оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а тому вважає за необхідне скасувати постанову серії ЕАН №4139038 від 29.04.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП України. При цьому, з урахуванням вимог п.3 ч.3 ст.286 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення вимоги позивача про закриття справи про адміністративне правопорушення відповідно до вимог п.1 ст.247 КУпАП України.

Відповідно до ст. 139 КАС України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 420,00 грн.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 19, 25, 72, 77, 78, 90, 121, 139, 241-246, 250, 251, 286, 293, 295 КАС України; ст. ст. 38, 122, 251, 254, 280, 289 КУпАП, суд, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕАН №4139038 від 29.04.2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності, - задовольнити.

Постанову від 29.04.2021 року серії ЕАН №4139038, винесену Інспектором Управління патрульної поліції у місті Київ, лейтенантом поліції роти № 7 батальйону № 4 Войтовичем Іваном Олександровичем про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП - скасувати.

Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення згідно постанови від 29 квітня 2021 року серії ЕАН № 4139038.

Стягнути з Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3), за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції: на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири грн.).

З урахуванням ч.4 ст.286 КАС України, рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду на протязі десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.

Повний текст рішення складений 28.07.2021.

Суддя: