Рішення № 101041518, 11.11.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/12407/21

Провадження № 2-а/638/474/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Невеніцина Є.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за процедурою письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в Харківській областіпро скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції 2 батальйону 1 роти Блудова Антона Валерійовича про скасування постанови №4580066 від 03.08.2021 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн за порушення п.15.10 є ПДР України. Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивач не погодилась з притягненням її до адміністративної відповідальності за порушення правил паркування, проте відповідальною особою не складено протокол про адміністративне правопорушення. У тексті ПДР України відсутній п.15.10.є, тобто здійснена невірна кваліфікація. В постанові зазначено, що місце вчинення правопорушення є м.Харків, пр.Науки, 68-Б, проте автомобіль позивача був припаркований у дворі за місцем її проживання: АДРЕСА_1 ; в постанові не зазначено час, впродовж якого відбулась стоянка автомобіля, в оскаржуваній постанові відсутні посилання на будь-який доказ; відповідачем не доведена вина позивача у порушенні ПДР України.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 11.08.2021 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою суду від 19.08.2021 року задоволено клопотання представника позивача та замінено відповідача інспектора Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції 2 батальйону 1 роти Блудова Антона Валерійовича на відповідача - Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в Харківській області.

У судове засідання позивач та відповідач не з`явились, представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності, представник відповідач причин неявки не повідомив, про час та місце слухання справи повідомлявся вчасно та належним чином, клопотань про відкладення слухання справи суду або відзиву не надходило.

Згідно ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Постановою серії ЕАО №4580066 від 03.08.2021 року ОСОБА_1 визнано винною у порушенні п.15.10.є ПДР України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.

Згідно ч.1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

П. 1.9. Розділу 1 ПДР визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

У відповідності до п. 15.10 (є) ПДР стоянка забороняється на газонах.

Щодо посилань представника позивача про відсутність протоколу про адміністративне правопорушення суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Згідно частини 2 статті 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, в разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, в двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до частини 3 статті 254 КУпАП, протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

За положенням частини 1 статті 258 КУпАП, протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною 3 статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною 1 статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині 3 статті 238) частиною 3 статті 109, статтями 110, 115, частинами 1, 3, 5 статті 116, частиною 3 статті 116-2, частинами 1, 3 статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135, частинами 1, 2, 3, 5 статті 185-3, статтею 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), а також статтями 202 203-1, 204-2, 204-4 (у випадках виявлення цих правопорушень в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України чи контрольних пунктах вїзду-виїзду) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.

Відповідно до частини 2 статті 258 КУпАП, протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих в режимі фотозйомки (відеозапису).

Частиною 3 статті 258 КУпАП визначено, що протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

Відповідно до частини 4 статті 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами 1, 2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів в разі їх фіксації в режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

За положенням частини 5 статті 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих в режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно оскаржуваної постанови на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП, тобто за порушення у сфері забезпечення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів.

Таким чином, вказані положення ст. 258 КУпАП не розповсюджуються на спірні правовідносини, а спірний випадок не є випадком коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, оскільки положення ч. 1 ст. 122 КУпАП, на підставі яких позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, не визначені в ч. 1 ст. 258 КУпАП.

За таких обставин, в оскаржуваному випадку відповідач мав дотримуватись порядку притягнення до адміністративної відповідальності, що визначений наведеними приписами ст.ст. 254, 256, 268, 283 КУпАП, а відтак посилання представника позивача в цій частині помилкові.

Разом з тим, статтею 72 КАС України визначено, щодоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, на відповідача як на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення.

Частиною першою ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, серед яких: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, оскаржувана постанова не містить відомостей щодо здійснення фіксації правопорушення,а також не містить посилань на будь-які докази, враховані при винесенні цієї постанови, відсутні відомості про розглянуті клопотань в разі їх наявності. Відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження обставин, зазначених в постанові від 03.08.2021 року.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

З цього слідує, що окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Зазначене узгоджується з постановою Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість доводів позивача та скасування постанови серії ЕАО №4580066 від 03.08.2021 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи встановлено факт сплати судового збору у розмірі 454 грн., що підтверджується квитанцією від 08.08.2021 року.

Крім того, представник позивача просить суд відшкодувати витрати на правничу допомогу у загальному розмірі 5000 грн.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, законодавцем включено витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою та другою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Положеннями частини третьої статті 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень частини п`ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на положення частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Частиною дев`ятою статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Із запровадженням з 15.12.2017 змін до Кодексу адміністративного судочинства України законодавцем принципово по новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №640/15803/19.

Відповідачем відповідне клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу суду не заявлено.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.08.2021 року між позивачем та представником позивача укладено договір про надання правничої допомоги. 09.08.2021 року складено акт здачі-приймання виконаних робіт та наданих послуг та сплачено кошти на суму 3500 грн.

Таким чином, в цій частині витрати на правову допомогу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Разом з тим, не підлягають задоволенню витрати у розмірі 44,27 грн, що є сплатою комісії банку, оскільки не є судовими витратами в розумінні вимог ст.132 КАС України, а є послугою за розрахункове-касове обслуговування, що надається банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, яка пов`язана з переказом коштів з рахунку (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договором.

Щодо вимог про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 1500 грн за участь у судовому засіданні суд зазначає, що у позовній заяві та попередньому розрахунку сум судових витрат представником позивача зазначено про очікування понести відповідні витрати, проте, всупереч вимогам ч.4 ст.134 КАС України, не надано детального опису робіт виконаних адвокатом в цій частині, а відтак представник позивача має право в порядку ч.7 ст.139 КАС України звернутись до суду із відповідною заявою.

Керуючись ст. ст. 77, 139, 246, 286 КАС України, ст.ст. 7, 247, 251, 280 КУпАП суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в Харківській області(м.Харків, вул.Шевченка, 315-А, код ЄДРПОУ 40012425) про скасування постанови – задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕАО №4580066 від 03.08.2021 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Закрити справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст.122КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після спливу встановленого законом строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Є.В.Невеніцин