Ухвала суду № 101041464, 12.11.2021, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/4699/21

провадження №1-кп/619/361/21

У Х В А Л А

09 листопада 2021 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Жорняк О.М.

за участю: секретаря судового засідання Молотко А.В.

прокурора Караченцева Д.Ю.

захисника Авілової О.М.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021220500000082 від 27.01.2021 щодо:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Богодухів Харківської області, громадянина України, освіта вища педагогічна, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, відносно якого обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 307, ч.1 ст.263, ч.2 ст.317, ч.3 ст.313, ч.3 ст.311 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

16 вересня 2021 року з Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова до Дергачівського районного суду Харківської області надійшов обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_1 за фактом вчинення кримінальних правопорушень , передбачених ч.3 ст. 307, ч.1 ст.263, ч.2 ст.317, ч.3 ст.313, ч.3 ст.311 КК України, внесених в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12021220500000082 від 27.01.2021.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 16.09.2021 кримінальне провадження було призначено на підготовче судове засідання.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів відносно обвинуваченого ОСОБА_1 .

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Авілова О.М. у підготовчому судовому засіданні заперечували проти продовження строку запобіжного заходу, вважаючи його не обґрунтованим та просили застосувати більш м`який запобіжний захід у зв`язку з поганим станом здоров`я - цілодобовий домашній арешт.

Захисником Авіловою О.М. заявлено клопотання про повернення прокурору обвинувального акту.

В обґрунтування вказаного клопотання зазначила, що обвинувальний акт в порушення ст. 291 КПК України не містить повного викладу фактичних обставин справи щодо події кримінального правопорушення, форми вини, мотиву та способу вчинення злочину, тобто не містить конкретного формулювання обвинувачення. З тексту обвинувального акта вбачається лише наявність викладу певних обставин, а не фактичних обставин кримінального правопорушення. Вбачається відсутність конкретизованих даних про події: відображення часу, місця, способу, обставин, мотивів вчинення діяння, встановлення осіб, перелік доказів, що є недоліками та мають бути усунуті.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання захисника Авілової О.М.

Прокурор Караченцев Д.Ю. проти заявленого клопотання заперечував, підстав для повернення обвинувального акту не вбачає.

Заслухавши думку учасників судового процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, оцінивши в сукупності всі обставини, суд доходить висновку про невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України, на підставі чого він підлягає поверненню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Він повинен відповідати вимогам ст. 291 КПК України та містити відомості, зазначені в ч. 2 цієї статті.

Згідно ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;

5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;

6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання;

7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;

8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);

9) дату та місце його складення та затвердження.

Згідно п.5 ч.2 ст. 291 КПК обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Формулювання обвинувачення повинно ґрунтуватися на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) злочину, форму вини, мотив і мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості, тощо.

В обвинувальному акті відсутня конкретизованість даних про події, тобто відображення часу, місця, способу, обставин, мотивів вчинення діяння, встановлення осіб.

Відсутність чіткого конкретного формулювання обвинувачення відносно ОСОБА_1 унеможливлює здійснювати захист обвинуваченого.

Таким чином, відсутність належного викладення формулювання конкретного обвинувачення в обвинувальному акті, може істотно вплинути на право обвинуваченого щодо забезпечення права на справедливий суд та порушення права на захист обвинуваченого.

Недотримання вказаних вимог закону при складанні обвинувального акту порушує засади кримінального провадження, зокрема принципу верховенства права та законності, які застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини; а також виключає можливість визначення судом меж пред`явленого обвинувачення та роз`яснення обвинуваченому суті обвинувачення до початку дослідження доказів у судовому засіданні.

Аналіз змісту зазначених вимог закону у сукупності свідчить про те, що конкретне обвинувачення, фактичні обставини по справі та визначена правова кваліфікація злочину є важливішим елементом кримінального переслідування, оскільки не тільки впливає на право обвинуваченого захищатись від обвинувачення але й на весь визначений КПК України порядок судового розгляду. Разом з тим, обвинувальний акт повинен містити не тільки виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, але й формулювання обвинувачення. В обвинувальному акті формулювання обвинувачення з достатньою повнотою повинно містити конкретні обставини, що були встановлені органом досудового розслідування та, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні згідно за ст. 91 КПК України, логічно узгоджуватися та відповідати наведеній правовій кваліфікації кримінального правопорушення, яке ставиться у вину особі, з тією метою, щоб вона мала змогу зрозуміти суть пред`явленого їй обвинувачення та, виходячи з його змісту, обирати власну правову позицію захисту.

Про те, що обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, вказано й у підпункті «а» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2008 року, ухваленому у справі «Ващенко проти України», зазначено: «Обвинувачення для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51)».

У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2000 року, ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії», детальніше прописано: «Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення, а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п.«b» ч. 3 ст. 6 Конвенції».

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК обвинувачення — це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, яке висунуте в порядку, встановленому цим кодексом. Разом з цим ч. 1 ст. 337 КПК передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в його межах.

Отже, розгляд справи без формулювання обвинувачення є неможливим, а винесене рішення буде вважатися незаконним, адже відповідно до ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи виправданою або винуватою в мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів, статті відповідного закону, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, адже правова норма кваліфікації має відповідати формулюванню обвинувачення.

Відповідно до ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

При цьому п.1 ст.91 КПК України регламентовано, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення: час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та інші обставини, які мають значення для кримінального правопорушення.

Як вказують приписи ч.1 ст.91 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, які, виходячи зі змісту закону, має містити обвинувальний акт в формулюванні обвинувачення, з посиланням на фактичні обставини, які прокурор вважає встановленими, - покладається на слідчого, прокурора.

В рішенні Європейського суду з прав людини, яке є джерелом права в Україні, по справі “Абрамян проти Росії” від 09 жовтня 2008 року, справі “Камасінскі проти Австрії”, “Маттоціа проти Італії” від 25 липня 2000 року, зазначено, що відповідно до п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно приділяти особливу увагу роз`ясненню обвинувачення особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відіграти вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення. Надання повної та детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та правову кваліфікацію, що є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

Зазначена судова практика ЄСПЛ свідчить про те, що без адекватного формулювання обвинувачення порушується фундаментальний принцип ст. 6 Конвенції.

Тобто, стороною обвинувачення в обвинувальному акті не конкретизовано формулювання фактичних обставин з врахуванням всіх виявлених під час досудового розслідування обставин в повному обсязі з дотриманням вимог КПК України, не розкрита фабула, не конкретизовано обвинувачення.

Обвинувачений підозрюється в придбанні, зберіганні наркотичних засобів/прекурсорів/, які вказав сам слідчий, посилаючись дослівно на «літературні дані» та постанову КМ України від 06.05.2000 №770, без посилання на експертизу наркотичних засобів, що свідчить про неконкретність пред`явленого обвинувачення та порушує право обвинуваченого на захист.

З обвинувального акту неможливо встановити в яких ємкостях, в якій кількості, які наркотичні засоби знаходились у вилучених ємкостях за місцем мешкання підозрюваного.

Звинувачуючи ОСОБА_1 в скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 313 с.3 КК України тобто незаконному придбанні та зберіганні обладнання, призначеного для виготовлення особливо небезпечних психотропних речовин в формулюванні обвинувачення відсутнє посилання на експертизу, яка повинна визначити яке обладнання, яке вилучене у підозрюваного, призначене для виготовлення особливо небезпечних психотропних речовин.

Відповідно до ст.337 КПК України, суд не вправі, за результатами судового розгляду, змінити обвинувачення на таке, що істотно відрізняється від пред`явленого, а також, не вправі за власною ініціативою в будь-який спосіб поставити питання про таку зміну обвинувачення. Недодержання судом зазначених вимог кримінально-процесуального закону, є порушенням права на захист.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України законом передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що таке обвинувачення є незрозумілим та таким, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, у зв`язку з чим обвинувальний акт з додатками підлягає поверненню.

Щодо клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , суд, заслухавши думку учасників судового процесу, оцінивши в сукупності всі обставини, в том у числі передбаченні п.п.1-11 ч.1 ст.178 КПК України, дійшов наступного висновку.

Так, відповідно до ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 17.09.2021 стосовно ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою по 13.11.2021 включно.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Судом розглядалась можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеним ризикам, проте, враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суд вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, буде недостатнім для запобігання існуючим ризикам.

Фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_1 умисних злочинів, свідчить про його підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків.

До того ж, судове провадження по кримінальному провадженню по обвинуваченню ОСОБА_1 не завершено.

З урахуванням ризиків передбачених ст.177 КПК України, а також вимог ч.3 ст.331 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою слід вважати продовженим, а клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника Авілової О.М. таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 27, 29, 36, 42,110, 291, 314 , 315, 392, 395 КПК України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Караченцева Д.Ю. про продовження строків тримання під вартою– задовольнити.

Вважати продовженим запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по 05 січня 2022 року включно.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Авілової О.М. про зміну запобіжного заходу – відмовити.

Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Клопотання захисника Авілової Олени Михайлівни про повернення обвинувального акту прокурору – задовольнити.

Повернути прокурору обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021220500000082 від 27.01.2021 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 307, ч.1 ст.263, ч.2 ст.317, ч.3 ст.313, ч.3 ст.311 КК України.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим ОСОБА_1 в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 12.11.2021.

Суддя О. М. Жорняк