Вирок № 101040358, 10.11.2021, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/914/2021

Справа № 428/8392/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2021 року м.Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Комплєктової Т.О.,

за участю секретаря Казюк Л.Г.,

прокурора Новохацької І.Г.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

захисника Брошка І.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021131370000769 від 13.08.2021 року, у відношенні:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Муратове Новоайдарського району Луганської області, громадянина України, українця, який працює водієм ТОВ «СМ Компані», не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Старший сержант ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначений на посаду поліцейського взводу №1 роти №1 БПОП ГУНП в Луганській області наказом ГУНП в Луганській області № 1024/ОС від 01.09.2020, який відповідно до ч.1 ст.2 ЗУ «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» входить до складу правоохоронних органів.

12.08.2021 о 08.00 ОСОБА_1 відповідно до розстановки нарядів, затвердженої командиром БПОП ГУНП в Луганській області заступив в добовий сумісний наряд з оперативного реагування «Тінь-310» у складі працівників БПОП ГУНП в Луганській області - поліцейського взводу № 2 роти № 2 БПОП старшого сержанта ОСОБА_3 та поліцейського взводу № 1 роти № 2 БПОП старшого сержанта ОСОБА_4 , будучи одягненими у формений одяг та виконуючи завдання із забезпечення громадського правопорядку, об 02:05 13.08.2021 за повідомленням зі служби «102» про те, що за адресою: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вул. Курчатова, 6а, магазин «Паляниця» громадянин порушує громадський порядок, прибув за викликом про скоєння правопорушення.

Прибувши за викликом до магазину «Паляниця», приблизно о 2:15 працівники екіпажу «Тінь-310» побачили транспортний засіб «Skoda Octavia» зеленого кольору д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався в їхню сторону, зупинивши вказаний автомобіль побачили, що з місця водія автомобіля вийшов чоловік з ознаками алкогольного сп`яніння.

З метою встановлення особи водія, ОСОБА_1 спільно з працівниками екіпажу «Тінь-310» підійшов до чоловіка, встановив особу ОСОБА_2 , у якого в цей час раптово виник умисел, спрямований на умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень, реалізуючи який, діючи умисно, схопив ОСОБА_1 за формений одяг спереду в районі грудної клітини двома руками та ногою наніс удар в праву ногу ОСОБА_1 внаслідок чого, потерпілий впав на землю та отримав тілесні ушкодження, у вигляді саден ділянки лівого ліктьового суглобу, які згідно висновку судово-медичної експертизи, за ступенем тяжкості кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Вказаними діями ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення-злочин, передбачений ч. 2 ст. 345 КК України – умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

10.11.2021 року під час підготовчого судового розгляду між потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2 , на підставі ст.ст. 468, 469, 471 КПК України було укладено угоду про примирення.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, обвинувачений повністю визнав себе винуватим в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочині та остаточно примирився з потерпілим, сторони досягли відповідних домовленостей: обвинувачений ОСОБА_2 зобов`язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі пред`явленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення. З урахуванням обставин, що пом`якшують покарання - щирого каяття, активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_2 добровільно відшкодував потерпілому завданні збитки, після вчинення злочину, беззастережно визнає та усвідомлює вину у вчиненні кримінального правопорушення, дав критичну оцінку своїм протиправним діям, зробив належні висновки, що свідчить про щире каяття, сторони погодилися на призначенні покарання, з урахуванням положень ст. 69 КК України, з переходом до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції частини 2 статті 345 КК України, у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, встановленні п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 винуватим себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному - щиро розкаявся. Заключивши відповідну угоду про примирення, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз`яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст. 474 ч. 4 п. 1 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлення клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред`явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. При цьому зазначив, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання та просив суд затвердити угоду про примирення та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про примирення укладена ним з потерпілим добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Потерпілий ОСОБА_1 в підготовчому судовому засіданні пояснив, що він цілком розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення між ним та обвинуваченим ОСОБА_2 визначені у ст. 473 КПК України, щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 КПК України та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди, підтримавши надану угоду наполягав на її затвердженні судом. Крім того, потерпілий зазначив, що вищезазначена угода укладена ним з обвинуваченим добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Матеріальних претензій до обвинуваченого не має.

Прокурор та захисник в підготовчому судовому засіданні не заперечували проти затвердження угоди про примирення вказуючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України, КК України, просили суд затвердити угоду про примирення та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Заслухавши пояснення обвинуваченого та потерпілого, думку прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про примирення, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про примирення, характеру висунутого обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про примирення, з`ясувавши у потерпілої розуміння наслідків затвердження угоди, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про примирення з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена угода про примирення.

На підставі ч.3 ст. 469 КПК України угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого, у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, і може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 , а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 2 ст. 345 КК України, як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, яке в силу ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів.

На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з`ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обвинуваченому роз`яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Також судом з`ясовано, що потерпілий цілком розуміє наслідки затвердження даної угоди, передбачені ч.1 ст. 473 КПК України.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про примирення від 10.11.2021 року між потерпілим та обвинуваченим в зазначеному кримінальному провадженні відповідає вимогам ст. 469, ст. 471 КПК України. Під час досудового розслідування обвинуваченим та потерпілим скарги не подавались.

Умови даної угоди - не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, узгоджена міра покарання, визначена з огляду на ступень тяжкості кримінальних правопорушень з врахуванням обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого -– щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку, та відсутністю обставин, що його обтяжують відповідно до ст. 67 КК України. Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань - не вбачається.

Узгоджена міра покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, з переходом до іншого, більш м`якого виду покарання, не зазначеного в санкції частини 2 статті 345 КК України, у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень, з урахуванням обставин, що пом`якшують покарання - щирого каяття, активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також того, що обвинувачений ОСОБА_2 добровільно відшкодував потерпілому завданні збитки, після вчинення злочину беззастережно визнає та усвідомлює вину у вчиненні кримінального правопорушення, дав критичну оцінку своїм протиправним діям, зробив належні висновки, що свідчить про щире каяття, відповідає загальним засадам призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, а також вимогам ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань - не вбачається.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Угода про примирення являє собою ключовий інструмент узгодження інтересів учасників кримінально-правового конфлікту та забезпечення їх балансу. Адже сторони шляхом компромісних і взаємовигідних рішень між собою адаптують норму права про примирення щодо конкретного (їх) випадку, чим задовольняють свої інтереси, а в результаті і суспільні (публічні) інтереси. Тобто існує така група суспільних відносин, охоронюваних кримінальним правом, у яких приватні інтереси їх учасників можуть переважати над суспільними (публічними) інтересами настільки, що волевиявлення потерпілого може мати вирішальне значення для кримінальної відповідальності винної особи. Без наявності приватних інтересів і вираження волевиявлення до їх реалізації ніякі публічні інтереси не можуть бути досягнуті.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про примирення, передбачених ст. 474 ч. 7 КПК України, судом не встановлено.

Враховуючи те, що під час досудового розслідування запобіжний захід у відношенні ОСОБА_2 не обирався, клопотань про обрання запобіжного заходу від учасників судового провадження на розгляд суду не надходило, а тому підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Цивільний позов не заявлений. Судові витрати та речові докази відсутні.

Керуючись п. 1 ч.3 ст. 314, ч.2 ст. 373, статтями 374, 474,475 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про примирення, укладену 10.11.2021 року між потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021131370000769 від 13.08.2021 року, відносно ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення- злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України шляхом переходу до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 2 ст. 345 КК України, у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. в дохід держави (Населенний пункт: Сєвєродонецьк, Отримувач: УК у м.Сєвєродонецьк/24060300, Код отримувача ( ЄДРПОУ): 37944909, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку: UA 858999980313070115000012080, Код класифікації доходів бюджету: 24060300, Найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження).

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили не обирати.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч. 3 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя: Т. О. Комплєктова